| Реєстри всього Війська Запорозького після Зборівського договору автор: Бодянський Осип Максимович |
| Мова оригіналу: російська. Перекладач: Alex K |
- Реестра всего Войска Запорожского послѣ Зборовскаго договора с королемъ Польскимъ Яномъ Казимиромъ составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянскимъ. [Чтенія въ Императорскомъ Обществѣ Исторіи и Древсностей Россійскихъ при Московскомъ Университетѣ 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Российскіхъ при Московскомъ Университетѣ, 1875.
Титульна[ред.]
.svg) Російською |  Українською |
ВСЕГО ВОЙСКА ЗАПОРОЖСКАГО ПОСЛѢ ЗБОРОВСКАГО ДОГОВОРА СЪ КОРОЛЕМЪ ПОЛЬСКИМЪ ЯНОМЪ КАЗИМИРОМЪ СОСТАВЛЕННЫЕ 1649 ГОДА, ОКТЯБРЯ 16 ДНЯ, " ИЗДАННЫЕ ПО ПОДЛИННИКУ О.М. БОДЯНСКИМЪ. Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Российскіхъ при Московскомъ Университетѣ. Въ Университетской типографіи (Катковъ и Ко), на Страсномъ бульварѣ. 1875. | ВСЬОГО ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО ПІСЛЯ ЗБОРІВСЬКОГО ДОГОВОРУ З КОРОЛЕМ ПОЛЬСЬКИМ ЯНОМ КАЗИМИРОМ СКЛАДЕНІ 1649 РОКУ, ЖОВТНЯ 16 ДНЯ, " ВИДАНІ ЗА ОРИГІНАЛОМ О.М. БОДЯНСЬКИМ. Імператорського Товариства Історії й Старожитностей Російських при Московському Університети. В Університетський типографії (Катков і Ко), на Страсному бульварі. 1875. |
ЧТЕНІЯ въ Императорскомъ Обществѣ Исторіи и Древсностей Россійскихъ при Московскомъ Университетѣ 1874 г. кн.2 и 3-я. | ЧИТАННЯ в Імператорському Товаристві Історії й Старожитностей Російських при Московському Університеті 1874 р. кн.2 и 3-я. |
Передмова[ред.]
— I — [ред.]
| Возварщаясь изъ пятилѣтняго путешествія своего по заграничнымъ Славянскимъ землямъ лѣтомъ 1842 года, я остановился на мѣсяцъ въ Варшавѣ, сколько для знакомства съ Польскими писателями, столько и для осмотра тамошнихъ Архивовъ. Занимаясь преимущественно въ Главномъ Городскомъ Архиве, я получилъ приглашеніе посѣтить одного Русскаго Генерала, любителя Русской и Славянской исторіи и старины. Это былъ въ то время Тайный Совѣтникъ и Сенаторъ Варшавскихъ Департаментов, Андрей Яковлевичъ Стороженко, какъ оказалось, мой непосредственный землякъ по происхождению и владению, Малороссъ Полтавской Губерніи, ближній сосѣдъ и извѣстный мнѣ уже до того по имени, какъ писатель о Малороссийскихъ разнаго рода достопримѣчательностяхъ и тому подобном. Въ домѣ его принятъ былъ я чрезвычайно радушно и тотъ же часъ получилъ приглашеніе посещать его, ни чѣмъ не стесняясь, когда лишь вздумается. Въ одно изъ такихъ посѣщений, разговаривая о нашей родинѣ, узналъ я отъ него, что онъ имѣетъ теперь въ своемъ распоряженіи, подлинные «Реестра Войска Запорожскаго», составленные при Гетьманѣ его, Богдане Хмельницкомъ, послѣ знаменитой побѣды, имъ одержанной подъ Зборовымъ (въ нынѣшней Галичинѣ), въ Августѣ 1649 года, въ силу договора съ Польскимъ Королемъ Яномъ Казимиромъ, по которому полагалось имѣть Гетьману 40 тысяч, Козаков, въ реестръ внесенныхъ, не говоря уже объ охочекомонныхъ, и другихъ правахъ и преимуществахъ, Южнорусскому народу признаваемыхъ Королемъ. Въ подтвержденіе своихъ словъ Андрей Яковлевичъ тутъ же показалъ мнѣ и самые Реестра. Это толстый листовникъ, корешокъ коего въ ладонь, пере- | Повертаючись із п'ятирічної подорожі своєї по закордонним слов'янським землям, влітку 1842 року, я зупинився на місяць у Варшаві, скільки для знайомства з польськими письменниками, стільки й для огляду тамтешніх архівів. Займаючись переважно в Головному міському архіві, я отримав запрошення відвідати одного російського генерала, любителя російської та слов'янської історії і старовини. Це був на той час таємний радник і сенатор Варшавських департаментів, Андрій Якович Стороженко, як виявилося, мій безпосередній земляк за походженням і володінням, малорос Полтавської губернії, ближній сусід і відомий мені вже до того за іменем, як письменник про малоросійські різного роду пам'ятки і таке інше. У будинку його прийнятий був я надзвичайно привітно і одразу ж отримав запрошення відвідувати його, нічого не соромлячись, коли лише заманеться. В одне з таких відвідувань, розмовляючи про нашу батьківщину, дізнався я від нього, що він має тепер у своєму розпорядженні, справжні «Реєстри Війська Запорозького», складені за його гетьмана, Богдана Хмельницького, після знаменитої перемоги, здобутої ним під Зборовим (у нинішній Галичині), в серпні 1649 року, в силу договору з польським королем Яном Казимиром, за яким належало мати гетьману 40 тисяч козаків, до реєстру внесених, не кажучи вже про охочекомонних, та інші права та переваги, південноросійському народу, що були визнані королем. На підтвердження своїх слів Андрій Якович тут же показав мені й самі реєстри. Це грубий листівник, корінець якого в долоню, пере- |
— II — [ред.]
 |
| плѣтенъ въ красноватую кожу съ кожанными застежками сверху и снизу, на обыкновенной того времени бумагѣ, всего 190 листовъ, въ томъ числѣ бѣлыхъ въ начале ¾ листа, въ концѣ 2 листа, да послѣ разныхъ полковъ по нескольку бѣлыхъ полулистовъ и даже листовъ (послѣ Черкаскаго полка 4, изъ коихъ 1 неперекрещенъ; Каневскаго 6 ½, въ томъ два первые перекрещенны; Бѣлоцерковскаго 3 столбца, два перекрещенныхъ; Уманьскаго 6 столбцевъ; Браславскаго неполный столбецъ; Кальницкаго ½ столбца, Кіевскаго полулист; Переяславскаго 3 столбца безъ малаго; то же после Кропивенскаго; Миргородскаго почти два столбца; Полтавскаго почти листъ; Прилуцкаго два столбца; Нѣжинскаго ½ столбца, и Черниговскаго, какъ сказано уже, два листа. Счетъ листовъ сверху двойной: слѣва въ углу Церковный, и справа, на конце, Арабский. Въ счетѣ семъ все идетъ правильно по 209 включительно (начало полка Кіевскаго), но съ слѣдующаго полулиста вдругъ 300, и такъ до самаго конца 449; пропущено, стало быть, 91 полулистъ, да пропущенъ 77 и два раза помѣченъ 154, а по тому страницъ полулистовыхъ будетъ всѣхъ 259 съ половиной или 129 листов, на которыхъ помѣстились эти Козацкіе Реестра. Каждый полулисть распадается на два столбца. Письмо красивое, мелкое, но четкое, что можно видеть на 2-мъ литографированномъ снимке последняго полулиста и на 499-й страницѣ съ оборотомъ. Чернила побольшой части свѣтлорыжеватыя, почеркъ редко переходитъ въ нѣсколько покрупнѣе, но коегдѣ встречаются чернила и бледныя, особливо на первыхъ 3-хъ полулистахъ, сходныя съ чернилами подписи Богдана Хмельницкаго на оборотѣ 449-го, по Польски (вдоль всей страницы) и по Русски (вверху 3-го столбца), между темъ какъ чернила всего прочаго сходны во всемъ съ чернилами Польской подписи Виговскаго, внизу подъ Польской подписью Гетмана (см. самый снимок). Какъ почеркъ подписи Генеральнаго Писаря Войска Запорожскаго, Ивана Виговскаго, такъ и чернила, указываютъ на то, что всѣ «Реестра» писаны рукой последняго, что подтверждаетъ и | плетений у червонувату шкіру зі шкіряними застібками зверху і знизу, на звичайному для того часу папері, всього 190 аркушів, у тому числі білих на початку ¾ аркуші, в кінці 2 аркуші, та після різних полків по кілька білих напів-аркушів і навіть аркушів (після Черкаського полку 4, з яких 1 не перехрещений; Канівського 6 ½, в якому два перші перехрещені; Білоцерківського 3 стовпчика, два перехрещених; Уманського 6 стовпчиків; Брацлавського неповний стовпчик; Кальницького ½ стовпчика, Київського напів-аркуш; Переяславського 3 стовпчика без малого; то ж після Кропивненського; Миргородського майже два стовпчики; Полтавського майже аркуш; Прилуцького два стовпчики; Ніжинського ½ стовпчики, та Чернігівського, як сказано вже, два аркуші). Рахунок аркушів зверху подвійний: зліва в кутку церковний, і справа, на кінці, арабський. У цьому рахунку все йде правильно до 209 аркушу включно (початок полку Київського), але з наступного напів-аркуша — раптом 300, і так до самого кінця 449 сторінки; пропущено, значить, 91 напів-аркуш, а також пропущений 77 аркуш і два рази позначений 154 аркуш, а тому сторінок напів-аркушів буде всіх 259 із половиною або 129 аркушів, на яких помістилися ці козацькі реєстри. Кожен напів-аркуш розпадається на два стовпчика. Письмо гарне, дрібне, але чітке, що можна бачити на 2-м літографованому знімку останнього напів-аркуша і на 499-й сторінці з оборотом. Чорнила переважно світлоруді, почерк рідко переходить у дещо більший, але місцями зустрічаються і бліді чорнила, особливо на перших 3-х напів-аркушах, схожі з чорнилами підпису Богдана Хмельницького на звороті 449-го, польською (вздовж всієї сторінки) і руською (угорі 3-го стовпчика), в той час як інші чорнила схожі в усьому на чорнила польського підпису Виговського, внизу під польським підписом гетьмана (див. той самий знімок). Як почерк підпису генерального писаря Війська Запорізького, Івана Виговського, так і чорнило, вказують на те, що всі «Реєстри» писані рукою останнього, що підтверджує і |
— III — [ред.]
 |
| сокращенная подпись его въ двухъ мѣстахъ «Реестровъ» (именно, подъ полкомъ Бѣлоцерковским, старн. 147: «І.В. Писарь, в.р.» и подъ Уманьскимъ, стран. 167: «І. Выгов. ІІ.»). | скорочений підпис його в двох місцях «Реєстрів» (саме, під полком Білоцерківськім, стор. 147: «І.В. Писар, в.р.» і під Уманським, країн. 167: «І. Вигов. ІІ.»). | |
| Естественно, я просилъ владѣльца «Реестровъ Козацкихъ» позволить мнѣ познакомиться съ ними поближе, что и получилъ. Тогда, разсмотрѣвъ тщательно содержаніе ихъ, я сдѣлалъ оттуда довольно большія извлеченія для себя, выписавъ названія всѣхъ полковъ и ихъ старшины, такъ же и многое другое. Послѣ, по выходѣ въ отставку владѣльца сей рукописи, я всякой разъ, видаясь съ нимъ во время проѣздовъ его черезъ Москву въ Петербургъ и обратно, склонялъ его сообщить свою рукопись мнѣ для напечатанія въ «Чтеніяхъ въ Императорскомъ Обществе Исторіи и Древностей Российскихъ при Московскомъ Университетѣ», открытыхъ мною въ то время, яко Секретаремъ сего Общества, получалъ отъ него обещаніе захватить съ собою въ будущій проѣздъ черезъ Бѣлокаменную; но время лѣтело, а исполненія не видать было. По смерти же его, 4-го Іюля, 1857 года[1], я получилъ просимое уже отъ его старшого сына, Владимира Андреевича, при посред- | Звичайно, я прохав власника «Реєстрів козацьких» дозволити мені познайомитися з ними ближче, що і отримав. Тоді, розгледівши ретельно їхній зміст, я зробив звідти досить великі витяги для себе, виписавши назви всіх полків та їхньої старшини, а також багато іншого. Згодом, після виходу у відставку власника цього рукопису, я кожен раз, бачачись із ним під час його проїздів через Москву до Петербурга і назад, схиляв його надати свій рукопис мені для друку в «Читаннях в Імператорському Товаристві історії та старожитностей російських при Московському Університеті», які я відкрив тоді в якості секретаря цього Товариства, й отримав від нього обіцянку захопити із собою рукопис під час майбутнього проїзду через Білокам'яну. Але час летів, а виконання обіцянки видно не було. Після смерті ж його, 4-го липня, 1857[2], я отримав, що прохав, вже від його старшого сина, Володимира Андрійовича, за посеред- |
— IV — [ред.]
| ствѣ двоюродного брата его, нынѣ Профессора Московскаго Университета, Николая Ильича Стороженка. | ництва його двоюрідного брата, нині професора Московського університету Миколи Ілліча Стороженка. | |
| Многіе, смотря на этѣ «Реестра Козацкіе», могутъ, пожалуй, замѣтить мнѣ: не лучше ли было бы сдѣлать изъ нихъ одно лишь извлеченіе того, что покажется достойнымъ извлеченія въ томъ или другомъ отношеніи? Конечно, можно бы удовольствоваться и подобнымъ извлеченіемъ; но я гляжу на «Реесьтра» нѣсколько иначе. Они мнѣ казались важными для Малороссійскаго народа, особливо его Козачества, во многихъ отношеніяхъ: | Багато хто, дивлячись на ці «Реєстри козацькі», може, мабуть, зауважити мені: чи не краще було б зробити з них один лише витяг того, що здасться гідним уваги в тому чи іншому відношенні? Звичайно, можна б вдовольнитися і подібним витягом, але я дивлюся на «Реєстри» дещо інакше. Вони мені здавалися важливими для малоросійського народу, особливо його козацтва, у багатьох відношеннях. | |
| Какъ подлинный правительственный документъ для | Як справжній урядовий документ для |
— V — [ред.]
| многихъ Малороссійскихъ дворянскихъ фамилій, особливо лѣваго берега Днѣпра, и множества Козацкихъ, коихъ предки находятся въ сихъ «Реестрахъ», либо какъ урядовыя должности занимающіе, либо же просто какъ Козаки, что въ ту пору давало послѣднимъ права, одинаковыя съ шляхтою; да и многіе изъ простаго народа (посполитыхъ) также отыщутъ тутъ своихъ Козацкихъ предковъ, потомки коихъ съ теченіемъ времени, по разнымъ неблагопріятнымъ для нихъ обстоятельствамъ, и даже часто по нерадѣнію о своемъ правѣ утратили оное въ послѣдствіи. | багатьох малоросійських дворянських прізвищ, особливо лівого берега Дніпра, і безлічі козацьких, предки яких знаходяться в цих «Реєстрах», або як особи, що урядові посади займають, або ж просто як козаки, що в той час давало останнім права однакові зі шляхтою. Та й багато з простого народу (посполитих) також знайдуть тут своїх козацьких предків, нащадки яких з плином часу, за різними несприятливими для них обставинами, і навіть часто через недбальство про своє право, втратили його надалі. | |
| Съ этѣмъ тѣсно связано другое также обстоятельство, именно: разсматривая фамильныя названія, видимъ, что огромное количество ихъ оканчивается на -чъ (собственно, по происхожденію, отченыя, patronymica nomina) и -скій (производныя отъ мѣстностей и.т.п.). Этѣ названія въ большей части принадлежатъ лицамъ дворянскимъ, шляхтѣ Русскаго происхожденія, и при томъ въ преобладающемъ числѣ Заднѣпровскимъ (праваго берега), нынѣшнихъ Губерній Кіевской, Волынской, Каменецъ-Подольской, и въ скромной наличности обитающимъ на лѣвомъ берегу Днѣпра. Это показываетъ, что не все же наше Старорусское дворянство къ этому времени ополячилось и окатоличилось, а которое и обезнародилось было уже, волею, неволею, должно было дѣйствовать тогда за одно съ поднявшимися противъ притѣснителей, Ляховъ, войти въ полки, какъ воители и защитники своего рода, земли и вѣроисповѣданія. Меньшее количество съ такими дворянскими прозваніями въ полкахъ лѣвобочныхъ Днѣпра объясняется тѣмъ, что здѣсь, въ этой «Вишневечинѣ» (т.е., владѣніи Князей Вишневецкихъ), заключавшей въ ту пору въ себѣ почти всю лѣвостороннюю Днѣпровскую Украину, съ средоточіемъ ея, Лубнами (дѣйствительно посреди ея лежащими), возставшіе страшно «мстились на отпадникахъ» своихъ, всюду истребляя ихъ смертью, отъ чего, естественно, число ихъ должно было значительно поубавиться. Что не было «выстинано» (истреблено, убито), то либо спѣшило за Днѣпръ, съ самимъ державцемъ Заднѣпровья, | З цим тісно пов'язана також інша обставина, а саме: розглядаючи прізвища, бачимо, що величезна кількість їх закінчується на -ч (власне, за походженням, батьківські, patronymica nomina) і -ський (похідне від місцевостей, тощо). Ці назви більшою частиною належать особам дворянським, шляхті руського походження, і при тому в переважній кількості задніпровській (правого берега), з нинішніх губерній Київської, Волинської, Кам'янець-Подільської, і в скромній кількості шляхті, що мешкає на лівому березі Дніпра. Це показує, що не все ж наше староруське дворянство до цього часу ополячилося й окатоличилося; а те яке денаціоналізувалося, волею-неволею, повинно було діяти тоді за одне з повсталими проти гнобителів, ляхів, увійти в полки, як воїни і захисники свого роду, землі і віросповідання. Менша кількість осіб із такими дворянськими прізвиськами в полках лівого берега Дніпра пояснюється тим, що тут, в цій «Вишнивеччині» (тобто, володінні князів Вишневецьких), яка в ту пору обіймала собою майже всю лівосторонню Дніпровську Україну, зі своїм осередком, Лубнами (що дійсно посеред неї лежали), повсталі страшно «мстились на отпадникахъ» своїх, всюди винищуючи їх смертю, від чого, природно, число їх повинно було значно поменшати. Що не було «выстинано» (винищено, вбито), то або поспішало за Дніпро, із самим державцем Задніпров'я, |
— VI — [ред.]
 |
| Княземъ Яремой Вишневецкимъ, бѣжавшимъ съ Княгиней, сыномъ (Михайломъ) и многочисленнымъ «людомъ военнымъ грошовымъ» (на жалованьѣ), не считая «драгунъ и выбранцовъ, которыхъ съ подданныхъ своихъ начинилъ былъ по всѣхъ городахъ неизлѣченную рѣчь» (безчисленное множество), какъ замѣчаетъ современный «Лѣтописецъ о началѣ войны Хмельницкаго» (см. «Чтенія въ Импер. Обществѣ Исторіи и Древности Россійскихъ» 1846 г., Засѣданіе 1-го Іюня, Отд. ІІ, стр. 17), либо же вынуждены были, для избѣжанія наруганія отъ посполитыхъ людей, «любо (хотя) якій чоловѣкъ значный (знатный) и не хотѣлъ привязоватися до того Козацкого войска, только мусѣлъ, за для позбытя того насмѣвиска и нестерпимыхъ бѣдъ въ побояхъ на пояхъ (питьяхъ) приставати до того Козацтва». Какое невообразимое ожесточеніе возбуждали и оляшившіеся на Украинѣ, можно судить по тому, что передаетъ намъ тотъ же очевидецъ, говоря: «Где колвекъ знайшлася шляхта, слуги замковые, Жиды и уряды мѣскіи (городовые), усе забивали, не щадячи а ни жонъ и дѣтей ихъ, маетности (именія) грабовали, костелы палили, отвалювали, ксёнзовъ забивали, дворы и замки шляхетскіе пустошили, не зоставляючи жадного (ни одного) цѣлого. Рѣдкій въ той кровѣ на тотъ часъ рукъ своихъ не мочилъ и того грабленія тѣхъ добръ не чинилъ. И на тотъ часъ туга великая людямъ всякаго стану значнымъ была». Неудивительно, по тому что этѣхъ «значныхъ» почти не остлось на Заднѣпровьѣ лѣвомъ, что свидѣтельствуютъ и наши «Реестра Козацкіе», въ которыхъ, сравнительно съ прозваніями на -ичь и -скій, встрѣчающимися въ нихъ на Заднѣпровьѣ правом, далеко меньше: «все бо то мусѣло або утѣкати и уступовати зъ Украины, або, подостававши, выстинали». Дѣйствительно, нынѣшнія Малороссійскія дворянскія фамиліи сего боку Днѣпра по большей части новаго происхожденія, Козацкія, т.е., предки коихъ были разными Козацкими Старшинами[3]. Разумѣется, отсюда исключаются прежнія, откуда бы то ни было | князем Яремою Вишневецьким, який втік із княгинею, сином (Михайлом) і численним «людомъ военнымъ грошовымъ» (на жалуванні), не рахуючи «драгунъ и выбранцовъ, которыхъ съ подданныхъ своихъ начинилъ былъ по всѣхъ городахъ неизлѣченную рѣчь» (незліченну кільскість), як зауважує сучасний «Літописець про початок війни Хмельницького» (див. «Читання в Імпер. Товаристві історії і старожитностей російських» 1846 р., Засідання 1-го червня, Від. ІІ, стор. 17), або ж змушені були, для уникнення наруги від посполитих людей, «любо (хоча) якій чоловѣкъ значный (знатний) и не хотѣлъ привязоватися до того Козацкого войска, только мусѣлъ, за для позбытя того насмѣвиска и нестерпимыхъ бѣдъ въ побояхъ на пояхъ (питтях) приставати до того Козацтва». Яку неймовірну ненависть викликали й ополячені в Україні, можна судити з того, що передає нам той же очевидець, кажучи: «де колвекъ знайшлася шляхта, слуги замковые, Жиды и уряды мѣскіи (міські), усе забивали, не щадячи а ни жонъ и дѣтей ихъ, маетности (маєтки) грабовали, костелы палили, отвалювали, ксёнзовъ забивали, дворы и замки шляхетскіе пустошили, не зоставляючи жадного (жодного) цѣлого. Рѣдкій въ той кровѣ на тотъ часъ рукъ своихъ не мочилъ и того грабленія тѣхъ добръ не чинилъ. И на тотъ часъ туга великая людямъ всякаго стану значнымъ была». Тому не дивно, що тих «значних» майже не залишилося на лівому Задніпров'ї, про що свідчать і наші «Реєстри козацькі», в яких, порівняно з прізвищами на -ич і -ський, що зустрічаються в них на правому Задніпров'ї, далеко менше: «все бо то мусѣло або утѣкати и уступовати зъ Украины, або, подостававши, выстинали». Дійсно, нинішні малоросійські дворянські прізвища цього боку Дніпра здебільшого нового походження, козацькі, тобто, предки яких були різними козацькими старшинами[4]. Звісно, винятком з цього є колишні роди, які звідки б то не було [прибули в Україну] |
— VII — [ред.]
 |
| и со временемъ омалоруссившіяся (Кочубеи, Галаганы, Гамаліи, Ригельманы, Милорадовичи, Дмитрашки-Райче, Капнисты, Томары, Маламы, Мартоси, Крыжановскіе, Бантышъ-Каменскіе, Зертисъ-Каменскіе, Орбеліяны, Монтанскіе, и др. под. имъ). | і з часом українізовані (Кочубеї, Галагани, Гамалії, Рігельмана, Милорадовичі, Дмитрашки-Райче, Капністи, Томари, Малами, Мартоси, Крижанівські, Бантиш-Каменські, Зертис-Каменські, Орбеліяни, Монтанські, та ін. під. ним). | |
| Какъ подлинный документъ, для опредѣленія числа полковъ, въ это время бывшихъ, равно какъ, кто такова была тогдашнаяя Старшина и т.п. Малорусскія лѣтописныя сказанія разнорѣчатъ другъ другу въ показаніи этого. Теперь, благодаря «Реестрамъ Козацкимъ», мы знаемъ заподлинно и то и другое въ эту знаменитую пору; именно, въ самомъ началѣ «Реестровъ» читаемъ: | Як справжні документи для визначення числа полків, тоді колишніх, а також того, ким була тогочасна старшина і т.п., малоросійські літописні оповіді суперечать один одному щодо цього. Тепер, завдяки «Реєстрам козацьким», ми знаємо точно про те й інше в цю знамениту пору. На самому початку «Реєстрів» читаємо: |
| Его Милость Панъ Гетманъ Богданъ Хмельницкій. | Його Милість Пан Гетьман Богдан Хмельницький. | |
| Томишъ Хмельницкій. | Тиміш Хмельницький. | |
| Иванъ Чернята Обозный Войсковый. | Іван Чернята, Обозний Військовий. | |
| Михайло Лученко Асавулъ Войсковый. | Михайло Лученко, Осавул Військовий. | |
| Демко Асавулъ Войсковый. | Демко, Осавул Військовий. | |
| Іоаннъ Остафиевичъ Писарь Войсковый. | Іван Овстафійович, Писар Військовий. |
| Федоръ Якубовичъ Полковникъ. | Федір Якубович, Полковник. |
| 1. Сотня | Чегиринская: | Андрей Пилиповичъ Асавулъ Полковый. | 1. Сотня | Чигиринська: | Андрій Пилипович, Осавул Полковий. | |
| Васько Литвиненко Асавулъ Полковый. | Васько Литвиненко, Осавул Полковий. | |||||
— VIII — [ред.]
| Дацько Костенко Хоружый Полковый. | Дацько Костенко, Хорунжий Полковий. | ||||||||||
| Васько Хоружій Бунчучный. | Васько, Хорунжий Бунчужний. | ||||||||||
| Опанасъ Працовкинъ Хоружій Войсковый. |  | Въ реестрѣ | Опанасъ Працовкинъ Хоружій Войсковый. | | В реєстрі | ||||||
| Васько Томиленко Хоружій Гарматный. | Васько Томиленко, Хорунжий Гарматний. | ||||||||||
| Петро Дорошенко Писаръ Гарматный. | Петро Дорошенко, Писар Гарматний. | ||||||||||
| Гаврило Кульбабка Комисаръ. | Гаврило Кульбабка, Комісар. | ||||||||||
| 2. Сотня | Криловская: | Лесько Волченко Сотникъ 148. | 2. Сотня | Криловська: | Лесько Волченко, Сотник, 148. | |
| 3. " | Вороновская: | Хвесько Сотникъ 101. | 3. " | Вороновська: | Хвесько, Сотник, 101. | |
| 4. " | Бужынская: | Лукьянъ Сухина Сотникъ 168. | 4. " | Бужинська: | Лук'ян Сухина, Сотник, 168. | |
| 5. " | Боровицкая: | Иванъ Проскурненко Сотникъ 100. | 5. " | Боровицька: | Іван Проскурненко, Сотник, 100. | |
| 6. " | Медвѣдовская: | Иванъ Ручка Сотникъ 261. | 6. " | Медведівська: | Іван Ручка, Сотник, 261. | |
| 7. " | Жаботинская: | Иванъ Шуликъ Сотникъ, Хвесько Хоружій (Въ Реестрѣ) 174. | 7. " | Жаботинська: | Іван Шулік, Сотник; Фесько, Хорунжий, (в реєстрі) 174. | |
| 8. " | Смѣловская: | Мисько Стринча Сотникъ 221. | 8. " | Сміловська: | Мисько Стринча, Сотник, 221. | |
| 9. " | Оловятинская: | Семенъ Лиснякъ Сотникъ 101. | 9. " | Оловятинська: | Семен Лисняк, Сотник, 101. | |
| 10. " | Баклыкская: | Захарка Сотникъ 80. | 10. " | Бакликська: | Захарка, Сотник, 80. | |
| 11. " | Орловская: | Жаданъ Донецъ Сотникъ 100. | 11. " | Орловська: | Жадан Донець, Сотник, 100. | |
| 12. " | Ереміевская: | зъ Заднѣпра: Рева Сотникъ 182. | 12. " | Верміївська: | із Задніпра: Рева, Сотник, 182. | |
| 13. " | Жовнинская: | Остапъ Сухомлинъ Сотникъ 159. | 13. " | Жовнинська: | Остап Сухомлин, Сотник, 159. | |
| 14. " | Максимовская: | Иванъ Скороходъ (?) 201. | 14. " | Максимівська: | Іван Скороход, (?), 201. | |
| 15. " | Кременчуцкая: | Андрушко Супруненко (?) 150. | 15. " | Кременчуцька: | Андрушко Супруненко, (?), 150. | |
| 16. " | Потоцкая: | Василь Гулячка (?) 181. | 16. " | Потоцька: | Василь Гулячка, (?), 181. | |
| 17. " | Омельницкая: | Иванъ Шукоть Сотникъ 189. | 17. " | Омельницька: | Іван Шукоть, Сотник, 189. | |
| 18. " | Голтвинская: | Дмитро Андрусченко (?) 158. | 18. " | Голтвинська: | Дмитро Андрущенко, (?), 158. | |
| 19. " | Остаповская: | Иванъ Махненко 100. | 19. " | Остапівська: | Іван Махненко, 100. | |
| Всѣхъ сотень 19, изъ коихъ первыя 11 на правой сторонѣ Днѣпра, а послѣднія 8 на лѣвой. Всѣхъ Козаковъ въ Чеги- | Всіх сотень — 19, з яких перші 11 на правій стороні Дніпра, а останні — 8 на лівій. Всіх козаків в Чиги- |
— IX — [ред.]
| ринскомъ полку 3291, изъ коихъ 1921 въ сотняхъ правобережныхъ, 1370 въ лѣвобережныхъ, а съ Генеральною Старшиной 3297. | ринському полку — 3291 осіб, з яких 1921 в сотнях правобережних, 1370 — в лівобережних, а з генеральною старшиною — 3297. | |
| Ясько Воронченко Полковникъ. | Ясько Воронченко, Полковник. |
| 1. Сотня | Черкаская: | Грицько Горилый Сотникъ (?)[5] 260. | 1. Сотня | Черкаська: | Грицько Горілий, Сотник (?)[6], 260. | ||
| 2. " | Шубцева: | Фесько Шубець Сотникъ 199. | 2. " | Шубцева: | Фесько Шубець, Сотник, 199. | ||
| 3. " | Петрашкова: | Петро Синодановичъ Сотникъ 116. | 3. " | Петрашкова: | Петро Синоданович, Сотник, 116. | ||
| 4. " | Драгилева: | Андрѣй Драгиль Сотникъ 164. | 4. " | Драгилева: | Андрій Драгиль, Сотник, 164. | ||
| 5. " | Мошенцева: | Степанъ Мошенець Сотникъ 235. | 5. " | Мошенцева: | Степан Мошенець, Сотник, 235. | ||
| 6. " | Маркова: | Марко Сотникъ 288. | 6. " | Маркова: | Марко, Сотник, 288. | ||
| 7. " | Лазарева: | Лазарь Петровичъ Сотникъ 242. | 7. " | Лазарева: | Лазарь Петрович, Сотник, 242. | ||
| 8. " | Саварского: | Мартынъ Саварскій Сотникъ 97. | 8. " | Саварського: | Мартин Саварський, Сотник, 97. | ||
| 9. " | Вовченкова: | Фесько Вовченко Сотникъ 112. | 9. " | Вовченкова: | Фесько Вовченко, Сотник, 112. | ||
| 10. " | Кулаковского: | Степанъ Кулаковскій Сотникъ 187. | 10. " | Кулаковського: | Степан Кулаковський, Сотник, 187. | ||
| 11. " | Островского: | Александеръ Островскій Сотникъ 71. | 11. " | Островського: | Олександр Островський, Сотник, 71. | ||
| 12. " | Микитина: | Микита Трохимовичъ Сотникъ 50. | 12. " | Микитина: | Микита Трохимович, Сотник, 50. | ||
| 13. " | Савина: | Сава Горкушенко Сотникъ 87. | 13. " | Савина: | Сава Горкушенко, Сотник, 87. | ||
| 14. " | Мошенская: | Нестеръ Терещенко Сотникъ 226. | 14. " | Мошенська: | Нестор Терещенко, Сотник, 226. | ||
| 15. " | Богушкова: | Евхимъ Кіянченко Сотникъ 149. | 15. " | Богушкова: | Юхим Киянченко, Сотник, 149. | ||
| 16. " | Золотоношская: | Остапъ Заяцъ Сотникъ 168. | 16. " | Золотоніська: | Остап Заяць, Сотник, 168. | ||
| 17. " | Домонтовская: | Степанъ Цапко Сотникъ 132. | 17. " | Домонтовська: | Степан Цапко, Сотник, 132. | ||
| 18. " | Нещанская: | Костя Федоровичъ Сотникъ 127. | 18. " | Нещанська: | Костя Федорович, Сотник, 127. | ||
| Сотень 18, изъ коихъ 15-ть на правой и 3 на лѣвой сторонѣ Днѣпра. Замѣчательно, что правостроннія носятъ названія по своимъ Сотникамъ, а лѣвостороннія по мѣстностямъ; всѣхъ 2,808, изъ коихъ въ первыхъ 2,381, и во вторыхъ 427. | Сотень — 18, з яких 15 на правій і 3 на лівій стороні Дніпра. Примітно, що правобічні носять назви за своїми сотниками, а лівобічні — за місцевостями; всіх — 2,808 козаків, з яких в перших 2,381, і в других 427. |
— X — [ред.]
| Семенъ Савичъ Полковникъ. | Семен Савич, Полковник. |
| 1. Сотня | Каневская: | Васько Решетило Сотникъ (?), Гарасимъ Савичъ Писаръ 276. | 1. Сотня | Канівська: | Васько Решетило, Сотник (?); Герасим Савич, Писар, 276. | ||
| 2. " | Стародубова: | Иванъ Стародубъ Сотникъ 333. | 2. " | Стародубова: | Іван Стародуб, Сотник, 333. | ||
| 3. " | Волынцева: | Павелъ Волынець Сотникъ 66. | 3. " | Волинцева: | Павло Волинець, Сотник, 66. | ||
| 4. " | Кулагина: | Якимъ Кулага Сотникъ 221. | 4. " | Кулагина: | Яким Кулага, Сотник, 221. | ||
| 5. " | Богданенкова: | Фесько Богданенко Сотникъ 218. | 5. " | Богданенкова: | Фесько Богданенко, Сотник, 218. | ||
| 6. " | Гунина: | Федоръ Гуняка Сотникъ 215. | 6. " | Гунина: | Федір Гуняка, Сотник, 215. | ||
| 7. " | Росченкова: | Петро Росченко Сотникъ 161. | 7. " | Рощенкова: | Петро Рощенко, Сотник, 161. | ||
| 8. " | Климова: | Климъ Малашенко Сотникъ 158. | 8. " | Климова: | Клим Малашенко, Сотник, 158. | ||
| 9. " | Евхимова: | Евхимъ Росченко Сотникъ 240. | 9. " | Юхимова: | Юхим Рощенко, Сотник, 240. | ||
| 10. " | Андрѣева: | Андрѣй Сотникъ 163. | 10. " | Андрієва: | Андрій, Сотник, 163. | ||
| 11. " | Межирецкая: | Супрунъ Михайловичъ (?), Михайло Писарь 146. | 11. " | Межиріцька: | Супрун Михайлович, (?); Михайло, Писар, 146. | ||
| 12. " | Терехтимировская: | Цепковскій Сотникъ 167. | 12. " | Трахтемирівська: | Цепковський, Сотник, 167. | ||
| 13. " | Иржышчовская: | Чугуй Сотникъ 219. | 13. " | Іржишчовська: | Чугуй, Сотник, 219. | ||
| 14. " | Стаяцкая: | Тарасъ Шереметъ Сотникъ 170. | 14. " | Стаяцька: | Тарас Шеремет, Сотник, 170. | ||
| 15. " | Михайловская: | Данило Евхимовичъ Сотникъ, Сахно Асавулъ 97. | 15. " | Михайлівська: | Данило Юхимович, Сотник; Сахно, Осавул, 97. | ||
| 16. " | Масловская: | Семенъ Евлашенко Сотникъ 101. | 16. " | Маслівська: | Семен Евлашенко, Сотник, 101. | ||
| Сотень 16, всѣ, кажется, на правобережьи, изъ нихъ 7, по мѣстонахожденію, а 9-ть по Сотникамъ носятъ названія. Козаковъ въ нихъ всѣхъ 2,957. | Сотень — 16, всі, здається, на правобережжі, з нихъ 7 носять назви за місцем розташування, а 9 — за сотниками. Козаків в них всіх — 2957. |
| Лукянъ Мозыра Полковникъ. | Лук'ян Мозира, Полковник. |
| 1. Сотня | Корсунская: | Ярохвей Гарасимовичъ (?) 250. | 1. Сотня | Корсунська: | Ярофій Герасимович, (?), 250. | |
| 2. " | Горкушина: | Остапъ Ярошенко Сотникъ 221. | 2. " | Горкушина: | Остап Ярошенко, Сотник, 221. | |
— XI — [ред.]
| 3. Сотня | Вергуненкова: | Василь Горкуша Сотникъ 197. | 3. Сотня | Вергуненкова: | Василь Горкуша, Сотник, 197. | |
| 4. " | Демкова: | Демко Прутилчичъ 142. | 4. " | Демкова: | Демко Прутилчич, 142. | |
| 5. " | Ивахниченкова: | Мисько Ивахниченко Сотникъ 194. | 5. " | Івахниченкова: | Мисько Івахниченко, Сотник, 194. | |
| 6. " | Маркова Бажаненкова: | Марко Бажаненко Сотникъ 226. | 6. " | Маркова Бажаненкова: | Марко Бажаненко, Сотник, 226. | |
| 7. " | Тулюпенкова: | Гарасимъ Тулюпенко Сотникъ 104. | 7. " | Тулюпенкова: | Герасим Тулюпенко, Сотник, 104. | |
| 8. " | Курышкова: | Курышко Сотникъ 231. | 8. " | Куришкова: | Куришко, Сотник, 231. | |
| 9. " | Корчовская: | Данило Корчовскій Сотникъ 235. | 9. " | Корчовська: | Данило Корчовський, Сотник, 235. | |
| 10. " | Костенкова: | Васько Костенко Сотникъ 103. | 10. " | Костенкова: | Васько Костенко, Сотник, 103. | |
| 11. " | Гарасименкова: | Семенъ Гарасименко Сотникъ 151. | 11. " | Герасименкова: | Семен Герасименко, Сотник, 151. | |
| 12. " | Ниглѣевская: | Мартынъ Сотникъ 151. | 12. " | Нигліївська: | Мартин, Сотник, 151. | |
| 13. " | Максима Городійского: | Максимъ Кулѣй Сотникъ 138. | 13. " | Максима Городійского: | Максим Кулій, Сотник, 138. | |
| 14. " | Ясутина: | Ярема Сотникъ 109. | 14. " | Ясутина: | Ярема, Сотник, 109. | |
| 15. " | Лисянская: | Яцько Губиненко Сотникъ (?) 121. | 15. " | Лисянська: | Яцько Губиненко, Сотник, (?) 121. | |
| 16. " | Демкова: | Демкова Якимовичъ Сотникъ 264. | 16. " | Демкова: | Демкова Якимович, Сотник, 264. | |
| 17. " | Гавриленкова: | Грынець Гавриленко Сотникъ 249. | 17. " | Гавриленкова: | Гринець Гавриленко, Сотник, 249. | |
| 18. " | Олшанская: | Кондратъ Свиридовичъ Сотникъ 209. | 18. " | Ольшанська: | Кіндрат Свиридович, Сотник, 209. | |
| 19. " | Ситиницкая: | Грыцько Воробѣенко Сотникъ (?) 48. | 19. " | Ситиницька: | Грицько Воробієнко, Сотник (?), 48. | |
| Всѣхъ сотень 19, а въ нихъ: 3,333, изъ коихъ 13 по Сотникамъ, а 6-ть по местностямъ; въ перевыхъ 2 по именамъ прежнихъ Сотниковъ (2 и 3). | Всіх сотень — 19, а в них: 3333 особи, з яких 13 за сотниками, а 6 за місцевосцями; в перших 2 за іменами попередніх сотників (2 і 3). |
| Михайло Громика Полковникъ. | Михайло Громика, Полковник. |
| 1. Сотня | Бѣлоцерковская: | Григорій Громика Сотникъ (?), Иванъ Кравченко Асавулъ 1.742. | 1. Сотня | Білоцерківська: | Григорій Громика, Сотник (?), Іван Кравченко, Осавул, 1742. | |
| Германовка: | 99. | Германівка: | 99. | |||
| Каменный Бродъ: | 30. | Кам'яний Брід: | 30. | |||
| Зъ Хвастова: | 100. | З Фастова: | 100. | |||
| Мѣстечко Волховець: | 100. | Містечко Волховець: | 100. | |||
| Мѣстечко Боярка: | 30. | Містечко Боярка: | 30. | |||
— XII — [ред.]
| Мѣстечко Антоновъ: | 69. | Містечко Антонів: | 69. | ||||
| Торчица: | 100. | Торчиця: | 100. | ||||
| Мѣстечко Пятигоре: | 120. | Містечко П'ятигоре: | 120. | ||||
| Мѣстечко Сквира: | 30. | Містечко Сквира: | 30. | ||||
| Дѣдовщина: | 50. | Дідівщина: | 50. | ||||
| Карабчѣевъ: | 21. | Карабчіїв: | 21. | ||||
| Паволочъ: | 99. | Паволоч: | 99. | ||||
| Ходорковъ: | 47. | Ходорків: | 47. | ||||
| Ивинчане: | 50. | Івинчани: | 50. | ||||
| Гришовъ: | 68. | Гришів: | 68. | ||||
| Водотія: | 22. | Водотія: | 22. | ||||
| Мѣстечко Вилля: | 19. | Містечко Вілля: | 19. | ||||
| Брусиловъ: | 19. | Брусилів: | 19. | ||||
| Рожовъ: | 50. | Рожів: | 50. | ||||
| Войташовка: | 39. | Войташівка: | 39. | ||||
| Коростишовъ: | 90. | Коростишів: | 90. | ||||
| Въ семъ полку сотни не показаны, но только мѣстечка и села, а въ оныхъ Козаки, исключая сотню Бѣлоцерковскую, въ которой насчитано 1,742, между тѣмъ какъ во всѣхъ прочихъ лишь 1,293, всего же 3,035. | У цьому полку сотні не показані, але тільки містечка і села, а в них — козаки, за винятком сотні Білоцерківської, в якій нараховано 1742 осіб, тоді як в усіх інших — лише 1293; всього ж 3035. |
| Іосифъ Глухъ Полковникъ. | Йосип Глух, Полковник. |
| 1. Сотня | Уманская: | Кондратъ Голикъ Сотникъ (?) 295. | 1. Сотня | Уманська: | Кіндрат Голик, Сотник (?), 295. | |
| 2. " | Манковская: | Гришай Бовдыръ Сотникъ 251. | 2. " | Маньківська: | Гришай Бовдир, Сотник, 251. | |
| 3. " | Ивангородская: | Василь Бубликъ Сотникъ 201. | 3. " | Івангородська: | Василь Бублик, Сотник, 201. | |
| 4. " | Бузовская: | Иванъ Черкасъ Сотникъ 171. | 4. " | Бузівська: | Іван Черкас, Сотник, 171. | |
| 5. " | Бабанская: | Степанъ Килимей Сотникъ 198. | 5. " | Бабанська: | Степан Килимей, Сотник, 198. | |
| 6. " | Бершадская: | Лукьянъ Кгрозденко 188. | 6. " | Бершадська: | Лук'ян Ґрозденко, 188. | |
| 7. " | Кутобѣевская: | Гринець Шелестъ Сотникъ 204. | 7. " | Кутобіївська: | Гринець Шелест, Сотник, 204. | |
| 8. " | Цибулевская: | Иванъ Кгрозденко Сотникъ 226. | 8. " | Цибулівська: | Іван Ґрозденко, Сотник, 226. | |
| 9. " | Иванская: | Минько Сотникъ 248. | 9. " | Іванівська: | Минько, Сотник, 248. | |
— XIII — [ред.]
| 10. Сотня | Бучанская: | Присъ Сотникъ, Олекса Асавулъ 219. | 10. Сотня | Бучанська: | Прис, Сотник; Олекса, Осавул, 219. | |
| 11. " | Романовская: | Гриценъ Рудый Сотникъ 239. | 11. " | Романівська: | Грицень Рудий, Сотникъ, 239. | |
| 12. " | Кислянская: | Степанъ Мовчанъ Сотникъ 201. | 12. " | Кислянська: | Степан Мовчан, Сотник, 201. | |
| 13. " | Соболевская: | Андрушко Филенко Сотникъ 154. | 13. " | Соболівська: | Андрушко Филенко, Сотник, 154. | |
| 14. " | Ладыжинская: | Юрко Яхненко Сотникъ 153. | 14. " | Ладижинська: | Юрко Яхненко, Сотник, 153. | |
| Всѣхъ сотень 14, всѣ по мѣстностямъ, и въ нихъ 2,949. | Всіх сотень — 14, всі за місцевостями, і в них — 2,949 осіб. |
| Данило Нечай Полковникъ. | Данило Нечай, Полковник. |
| 1. Сотня | Браславская: | Иванъ Малченко Сотникъ (?) 219. | 1. Сотня | Брацлавська: | Іван Малченко, Сотник (?), 219. | |
| 2. " | Райгородская: | Степанъ Атаманенко, Сотник, 189. | 2. " | Райгородська: | Степан Атаманенко, Сотник, 189. | |
| 3. " | Тулчинская: | Михайло Стороженко Сотникъ 99. | 3. " | Тульчинська: | Михайло Стороженко, Сотник, 99. | |
| 4. " | Клебанская: | Матвѣй Мотуша Сотникъ (?) 70. | 4. " | Клебанська: | Матвій Мотуша, Сотник (?), 70. | |
| 5. " | Краснянская: | Гришко Лата Сотникъ 230. | 5. " | Краснянська: | Гришко Лата, Сотник, 230. | |
| 6. " | Браиловская: | Романъ Шпаченко Сотникъ 49. | 6. " | Браїлівська: | Роман Шпаченко, Сотник, 49. | |
| 7. " | Вулшанская: | Дмитро Мурза Сотникъ 50. | 7. " | Вульшанська: | Дмитро Мурза, Сотник, 50. | |
| 8. " | Вербская: | Хома Стрѣлець Сотникъ 40. | 8. " | Вербська: | Хома Стрілець, Сотник, 40. | |
| 9. " | Горянецкая: | Еремѣй Сотникъ 99. | 9. " | Горянецька: | Єремій, Сотник, 99. | |
| 10. " | Тимоноская: | Михайло Махоринскій Сотникъ 110. | 10. " | Тимонівська: | Михайло Махоринський, Сотник, 110. | |
| 11. " | Александровская: | Андрей Гуминскій Сотникъ 78. | 11. " | Олександрівська: | Андрій Гуминський, Сотник, 78. | |
| 12. " | Яланицкая: | Захарій Швайковскій Сотникъ 59. | 12. " | Яланицька: | Захарій Швайковський, Сотник, 59. | |
| 13. " | Ямпольская: | Иванъ Александренко Сотникъ 108. | 13. " | Ямпільська: | Іван Олександренко, Сотник, 108. | |
| 14. " | Шаргородская: | Иванъ Сотникъ 60. | 14. " | Шаргородська: | Іван, Сотник, 60. | |
| 15. " | Мураховская: | Павелъ Мисенко Сотникъ 100. | 15. " | Мурахівська: | Павло Мисенко, Сотник, 100. | |
| 16. " | Станиславовская: | Василій Сотникъ 80. | 16. " | Станіславівська: | Василій, Сотник, 80. | |
| 17. " | Мястковская: | Михайло Зеленскій Сотникъ 256. | 17. " | М'ястківська: | Михайло Зеленський, Сотник, 256. | |
| 18. " | Лучицкая: | Юхно Сотникъ 82. | 18. " | Лучицька: | Юхно, Сотник, 82. | |
| 19. " | Баглановская: | Штепа Бѣлоченко Сотникъ 208. | 19. " | Багланівська: | Штепа Білоченко, Сотник, 208. | |
| 20. " | Чачалницкая: | Андрусь Дмитренко Сотникъ 146. | 20. " | Чечельницька: | Андрусь Дмитренко, Сотник, 146. | |
— XIV — [ред.]
| 21. Сотня | Комаргородская: | Андрушко Порожко Сотникъ 85. | 21. Сотня | Комаргородська: | Андрушко Порожко, Сотник, 85. | |
| 22. " | Чернавецкая: | Гаврило Новомѣрцій Сотникъ 196. | 22. " | Чернавецька: | Гаврило Новомірцій, Сотник, 196. | |
| Всѣхъ сотень 22 (больше чѣмъ въ другомъ какомъ полку), изъ коихъ въ 11-ти показаны Козаки даже по селамъ, именно въ сотняхъ 2, 3, 5, 9, 10, 11, 15, 16, 17, 19, 20. Названія сотень по мѣстностямъ, а въ сотняхъ всѣхъ Козаковъ 2,662. | Всіх сотень — 22 (більше ніж в будь-якому іншому полку), з яких в 11 показані козаки навіть по селам, а саме в сотнях 2, 3, 5, 9, 10, 11, 15, 16, 17, 19, 20. Назви сотень за місцевостями, а в усіх сотнях козаків — 2662. |
| Иванъ Федоренко Полковникъ. | Іван Федоренко, Полковник. |
| 1. Сотня | Калницкая: | Курило Волошинъ Сотникъ 199. | ||||
| 2. " | Животовская: | Логвинъ Сотникъ, Филонъ Немира Судья, Василь Атаманъ, Семенъ Бузъ Сотникъ, Шимко Атаманъ, Васько Асавулъ 131. | ||||
| 3. " | Борщоговская: | Криско Сотникъ, Фесько Редька Асавулъ 147. | ||||
| 4. " | Тетыевская: | Фесько Фенченко Сотникъ, Стась Хоружный 79. | ||||
| 5. " | Погребыская: | Федоръ Григоревичъ Сотникъ 175. | ||||
| 6. " | Липовецкая: | Онисько Сотникъ 100. | ||||
| 7. " | Балабановская: | Олексѣй Сотникъ 51. | ||||
| 8. " | Илѣнская: | Иванъ Туровецъ Сотникъ, Василь Тупаловичъ Писарь 49. | ||||
| 9. " | Кунянская: | Иляшъ Радуленко Сотникъ 77. | ||||
| 10. " | Рахновская: | Павло Курбала Сотникъ 34. | ||||
| 11. " | Дашовская: | Гришко Сурмачъ Сотникъ 40. | ||||
| 12. " | Терлецкая: | Василь Вареница Сотникъ, Ярема Асавулъ, Юрко Атаманъ 100. | ||||
| 13. " | Жорницкая: | Мартинъ Сотникъ 71. | ||||
| 14. " | Оментинская: | Сергѣй Кгресько Сотникъ 30. | ||||
| 15. " | Бабинская: | Игнатъ Сотникъ, Семенъ Атаманъ, Василь Атаманъ Пишненкій 100. | ||||
— XV — [ред.]
| 16. Сотня | Прилуцкая: | Василь Антоненко Сотникъ, Петро Консинскій Писарь 100. |
| 17. " | Вѣницкая: | Ярема Урошивичъ Сотникъ, Марко Атаманъ 296. |
| 18. " | Немировская: | Лавринъ Кгерелуха Сотникъ, Никифоръ Шрамко Хоружый, Панюта Атаманъ, Василь Атаманъ, Кубаха Асавулъ, Юрко Сотникъ, Тымъ Асаулъ, Педоръ Хоружый 214. |
| 19. " | Вороновицкая: | Семенъ Сотникъ, Сава Сотникъ, Лахно Сотникъ 59. |
Всѣхъ 19 сотень, всѣ по мѣстностямъ, а въ нихъ 1976.
Антонъ Ждановичъ Полковникъ.
Иванъ Яхимовичъ Писарь Полковый.
Пилипъ Скороходенко Писарь.
| Иванъ Зеленскій. | | Прочая Старшина. |
| Захарія Скорина. | ||
| Опанасъ Хомченко. | ||
| Иванъ Демиденко. |
| 1. Сотня | Кіевская: | Григорій Пѣшченко Сотникъ 186. |
| 2. " | Бѣлецкого: | Самуйло Бѣлецкій Сотникъ 182. |
| 3. " | Нагорного: | Тишко Нагорный Сотникъ 79. |
| 4. " | Предримирского: | Опанасъ Предримирскій Сотникъ Печерскій (?) 70. |
| 5. " | Васильковская: | Микита Бутъ Сотникъ 127. |
| 6. " | Бѣлогородская: | Каленикъ Сотникъ 94. |
| 7. " | Ходосовская: | Иванъ Бармацкій Сотникъ 91. |
| 8. " | Трипольская: | Андрѣй Ворона Сотникъ, Андрѣй Асавулъ, Хома Атаманъ, Иванъ Писарь 171. |
| 9. " | Обуховская: | Яцько Красовскій Сотникъ, Чорномазъ Асавулъ, Хворостина Атаманъ, Митько Ата- |
— XVI — [ред.]
| манъ, Зосимъ Атаманъ, Кулага Атаманъ, Таранець Атаманъ, Иванъ Атаманъ 152. | ||
| 10. Сотня | Преварская: | Евхимъ Сотникъ 94. |
| 11. " | Гостомская: | Ермола Басаренко Сотникъ 77. |
| 12. " | Браварская: | Федоръ Мудвичъ Сотникъ 53. |
| 13. " | Ясногородская: | Трохимъ Яценко Сотникъ 87. |
| 14. " | Макаровская: | Григорій Петрицкій Сотникъ, Ничипоръ Преколенко Асавулъ, Андрѣй Хоружый 110. |
| 15. " | Мотовиловская: | Степанъ Половецъ Сотникъ, Иванъ Петрашенко Асавулъ 146. |
| 16. " | Ворсевская: | Иванъ Кгузь Сотникъ (?) 105. |
| 17. " | Овруцкая: | Ксифъ Наталчинъ Сотникъ 119. |
Всѣхъ сотень 17, изъ коихъ 2 и 3-я по Сотникамъ, а прочія по мѣстностямъ, а въ нихъ Козаковъ 1,792.
Хведоръ Лобода Полковникъ.
| 1. Сотня | Переяславская: | Петро Скукъ Сотникъ (?) 224. |
| 2. " | Романенкова: | Андрей Романенко Сотникъ 219. |
| 3. " | Ивана Коваленка: | Иванъ Коваленко Сотникъ 226. |
| 4. " | Чикмѣнева: | Иванъ Чикмѣнь Сотникъ 250. |
| 5. " | Оверка Сидоровича: | Оверко Сидоровичъ Сотникъ 129. |
| 6. " | Ивана Бабыча: | Иванъ Бабычъ Сотникъ 201. |
| 7. " | Яготинская: | Стась Оброжіевичъ Сотникъ (?) 108. |
| 8. " | Гельмязовская: | Яцько Иляшовичъ Сотникъ (?) 130. |
| 9. " | Березанская: | Полуянъ Быченко Сотникъ (?) 124. |
| 10. " | Быковская: | Онопрѣй Величко Сотникъ (?) 141. |
| 11. " | Воромковская: | Богданъ Крышненко Сотникъ (?) 101. |
| 12. " | Баришпольская: | Антонъ Гарасименко Сотникъ (?) 196. |
| 13. " | Баришская: | Евсѣй Шкабура Сотникъ (?) 111. |
— XVII — [ред.]
| 14. " | Басанская: | Тишко Смѣлый Сотникъ (?) 80. |
| 15. " | Гоголевская: | Василь Гоголевскій Сотникъ 166. |
| 16. " | Козельская: | Прокопъ Гарячка Сотникъ, Гаврило Асаулъ, Петро Атаманъ 100. |
| 17. " | Остранская: | Ясько Кошинъ Сотникъ (?) 110. |
| 18. " | Заворицкая: | Иванъ Мищенко Сотникъ (?) 110. |
| 19. " | Муравская: | Ничипоръ Ткаченко Сотникъ (?) 131. |
Всѣхъ сотень 19, изъ коихъ 2—6 по Сотникамъ, а прочіи по мѣстностямъ; въ 1-й и 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 18 и 19 слово «Сотникъ» не выставлено при первомъ имени; въ нихъ Козаковъ 2,851.
Филонъ Джалалый Полковникъ.
| 1. Сотня | Кропивенская: | Нестеръ Морозенко Сотникъ (?) 207. |
| 2. " | Демская: | Демко Сотникъ 88. |
| 3. " | Аркліевская: | Климъ Семеновичъ Сотникъ, Огій Асавулъ 323. |
| 4. " | Аркліевская: | Кузьма Вергунъ Сотникъ 185. |
| 5. " | Аркліевская: | Иванъ Воропай Сотникъ 132. |
| 6. " | Оржицкая: | Матюша Сотникъ, Ясько Асаулъ 97. |
| 7. " | Яблоновская: | Матвѣй Федоровичъ Сотникъ 137. |
| 8. " | Пиратинская: | Матвѣй Федоровичъ Сотникъ 187. |
| 9. " | " | Иванъ Миколаенко Сотникъ 119. |
| 10. " | Чернушикнская: | Матвѣй Довгаль Сотникъ 134. |
| 11. " | " | Иванъ Коханъ Сотникъ, Панько Хоружый 102. |
| 12. " | Городская: | Мартинъ Романенко Сотникъ, Романъ Хоружый 99. |
— XVIII — [ред.]
| 13. " | Журавская: | Федоръ Бульба Сотникъ 120. |
| 2. " | Курѣнская: | Тымошъ Сотникъ 80. |
Всѣхъ сотень 14, изъ коихъ Ирклѣевскихъ 3, Пирятинскихъ 2 и Чорнушинскихъ также 2: это первое явленіе, что въ одной мѣстности по нѣскольку сотень: подобное встрѣчается и въ другихъ лѣвобочныхъ полкахъ. Козаковъ въ этомъ полку 2,010.
Полкъ этотъ въ послѣдствіи отошелъ къ соседнимъ, а Кропивна — мѣстечко Золотоношскаго Уѣзда, при рѣчке Кропивнѣ, въ 10 верстахъ за Золотоношей, на большой почтовой дорогѣ, съ 381 дв., въ коихъ 1,767 д. об. п., церквей 3, ярмарокъ 2 и заводъ.
Матвѣй Гладкій Полковникъ.
| 1. Сотня | Миргородская: | Пилипъ Манадыка Сотникъ, Холодъ Писарь 118. |
| 2. " | Гаврила Гладченка: | Гаврило Гладченко Сотникъ, Васько Писарь 303. |
| 3. " | Андросова: | Андросъ Сотникъ (?) 119. |
| 4. " | Кирила Поновскаго: | Кирикъ Якименко Сотникъ 159. |
| 5. " | Краснопольская: | Муха Сотникъ, Александеръ Писаръ 132. |
| 6. " | Уцтивицкая: | Василь Хмѣль Сотникъ 130. |
| 7. " | Комышанская: | Павелъ Григоровичъ Сотникъ, Максимъ Атаманъ, Данило Асаулъ 199. |
| 8. " | Хорольская: | Фесько Джука Сотникъ 165. |
| 9. " | Лубенская: | Павелъ Сотникъ, Иванъ Атаманъ, Ясько Асаулъ 238. |
— XIX — [ред.]
| 10. " | Лубенская Сельская: | Устинъ Леценко Сотникъ 161. |
| 11. " | Роменская: | Василь Сотникъ, Тимко Асаулъ, Фесько Атаманъ, Юсько Атаманъ 300. |
| 12. " | Констаниновсакая: | Тишко Сотникъ 90. |
| 13. " | Лохвицкая: | Василь Зубъ Сотникъ, Игнатъ Писарь, Матвѣй Асаулъ, Никонъ Хоружый 300. |
| 14. " | Сенчанская: | Михайло Шипало Сотникъ 112. |
| 15. " | Панковская: | Фесько Чигиринъ Сотникъ 113. |
| 16. " | Глинская: | Демко Мартиновичъ Сотникъ, Иванъ Хоружый 80. |
Всѣхъ сотенъ 16, изъ коихъ только 2, 3 и 4 по Сотникамъ, прочія по мѣстности своей. Козаковъ въ нихъ 2,630.
Мартинъ Пушкаренко Полковникъ.
| 1. Сотня | Полтавская: | Иванъ Искренко Сотникъ 258. |
| 2. " | Петрашова Полтавская: | Петрашъ Яковенко Сотникъ 199. |
| 3. " | Оксютина Полтавская: | Оксюта Сотникъ 99. |
| 4. " | Зѣнковская: | Жаданъ Татаринченко Сотникъ 281. |
| 5. " | Кобеляцкая: | Прокопъ Борковскій Сотникъ (?) 101. |
| 6. " | Зъ Опушлое: | Сергѣй Тепличенко Сотникъ 159. |
| 7. " | Богацкая: | Иванъ Гузей Сотникъ, Новицкій Атаманъ, Иванъ Атаманъ 256. |
| 8. " | Борковская: | Мисько Телюченко Сотникъ, Петро Хоружый 60. |
| 9. " | Кузимѣрская: | Трохимъ Хурсенко Сотникъ 49. |
| 10. " | Борковская: | Мисанъ Сотникъ 98. |
| 11. " | Ковалевская: | Радько Сотникъ, Микита Хоружый, Зѣнецъ Асаулъ, Пилипъ Атаманъ, Ивашко Атаманъ, Ярмошъ Атаманъ 108. |
— XX — [ред.]
| 12. " | Балаклыйская: | Терешко Исаевичъ Сотникъ, Гаврило Писарь 123. |
| 13. " | Лукомская: | Андрей Елецкій Сотникъ 228. |
| 14. " | Венрицкая: | Захарко Остапенко Сотникъ 271. |
| 15. " | Гадяцкая: | Иванъ Богодунъ Сотникъ, Матвѣй Атаманъ, Лазарь Атаманъ 235. |
| 16. " | Кнышовская одъ Гадячого: | Иванъ Донецъ Сотникъ 85. |
| 17. " | Подольская Гадяцкого Повѣту: | Павелъ Макаренко Сотникъ 79. |
| 18. " | Рашевская: | Фесько Живко Сотникъ, Максимъ Атаманъ, Костя Атаманъ 144. |
| 19. " | Лютенская: | Иванъ Масченко Сотникъ 157. |
Всѣхъ сотень 19, изъ коихъ Полтавскихъ 3, Борковскихъ 2, Гадяцкихъ 2, а 2 и 3-я Полтавскія по Сотникамъ, остальныя по мѣстностямъ. Въ полку 2,441.
Тимофѣй Носачъ Полковникъ.
| 1. Сотня | Прилуцкая: | Сава Кременчуцкій Сотникъ, Васько Писарь 101. |
| 2. " | Шкуратова: | Иванъ Шкуратовичъ Сотникъ (?) 99. |
| 3. " | Прилуцкая: | Омелянъ Проценко Сотникъ (?) 100. |
| 4. " | Варвинская: | Микита Антоненко Сотникъ (?) 100. |
| 5. " | " | Хведько Андривичъ Сотникъ (?) 100. |
| 6. " | Прилуцкая: | Павелъ Терехъ Сотникъ (?) 110. |
| 7. " | Срибранская: | Павелъ Хведоренко Сотникъ (?) 99. |
| 8. " | Дѣвицкая: | Огѣй Даниловичъ Сотникъ (?) 100. |
| 9. " | Галицкая: | Васько Колосъ Сотникъ (?) 101. |
| 10. " | Переволочанская: | Иванъ Маськовичъ Сотникъ 100. |
| 11. " | Иченская: | Иванъ Яновичъ Сотникъ (?) 99. |
| 12. " | " | Федоръ Грыщенко Сотникъ (?) 100. |
— XXI — [ред.]
| 13. " | Городенская: | Остапъ Еремѣенко Сотникъ (?) 100. |
| 14. " | Иваницкая: | Стефанъ Гриценко Сотникъ (?) 100. |
| 15. " | Манастырская: | Дацько Малченко Сотникъ (?) 98. |
| 16. " | Кариботовская: | Дацько Малченко Сотникъ (?) 100. |
| 17. " | Краснянская: | Давидъ Деркачъ Сотникъ (?) 100. |
| 18. " | Горлюнская: | Юрко Демченко Сотникъ (?) 99. |
| 19. " | Гужовская: | Матвѣй Романенко Сотникъ (?) 100. |
| 20. " | Кропивенская: | Михайло Торлало Сотникъ (?) 100. |
Всѣхъ сотень 20, изъ коихъ Прилуцкихъ 3, Варвинскихъ 2, Иченскихъ 2, и въ 20-й отмѣччены Липовчане особо, всѣ по мѣстностямъ, кроме 2-й (вѣроятно тоже Прилуцкой) по Сотнику. Козаковъ въ полку 2,106.
Прокопъ Шумейко Полковникъ.
| 1. Сотня | Нѣжинская: | Иванъ Дорошковскій Сотникъ (?) 99. |
| 2. " | Нѣжинская: | Хвесько Мринскій Сотникъ (?) 100. |
| 3. " | Нѣжинская: | Григорій Красножонъ Сотникъ (?) 100. |
| 4. " | Дѣвицкая: | Карпъ Лѣтошный Сотникъ, Омеля Асаулъ 100. |
| 5. " | Нѣжинская: | Иванъ Нагорный Сотникъ 99. |
| 6. " | Кобилецкая: | Григорій Кобылецкій Сотникъ (?) 100. |
| 7. " | Нѣжинская: | Иванъ Борсукъ Сотникъ (?) 99. |
| 8. " | Нѣжинская: | Грицько Василенко Сотникъ (?), Павелъ Хоружый 100. |
| 9. " | Березовская: | Яцько Хвилоненко Сотникъ (?) 95. |
| 10. " | Носовская и Кобызкая: | Опанасъ Едута 99. |
Всѣхъ сотень 10, изъ коихъ 6 Нѣжинскихъ (1, 2, 3, 5, 7 и 8), — явленіе необычное, а послѣдняя съ двумя названіями, но всѣ по мѣстностямъ. Козаковъ въ Нѣжинскомъ полку 991.
— XXII — [ред.]
Мартинъ Небаба Полковникъ.
| 1. Сотня | Нѣжинская: | Мартинъ Пободайло Сотникъ, Наумъ Хоружій, Иванъ Хоружый, Прокопъ Асаулъ 410. |
| 2. " | Борзнянская: | Пилипъ Сотникъ 100. |
| 3. " | Бахмацкая: | Панько Омеляновичъ Сотникъ 99. |
| 4. " | Батуринская: | Степанъ Окша Сотникъ (?) 99. |
| 5. " | Конотопская: | Иванъ Рыбалченко Сотникъ (?) 100. |
| 6. " | Сосницкая: | Михайло Жураковскій Сотникъ (?) 100. |
| 7. " | Ивангородинская: | Онисько Дорошенко Сотникъ (?) 99. |
Всѣхъ сотенъ 7; по числу сотень Черниговскій и Нѣжинскій полки въ это время были самые малосотенные. Въ 1-й сотнѣ отмѣчены особо Борзенци, хотя за ней и слѣдуетъ сотня Борзнянская. Козаковъ въ немъ 1,007.
И такъ всѣхъ Козаковъ въ сихъ «Реестрахъ» 37,745.
Разсматривая поближе эти «Реестра всего войска Запорожскаго», видимь, что всѣхъ полковъ въ нихъ 16-ть, изъ коихъ 9 на правомъ берегу Днѣпра и 7 на лѣвом. Въ томъ и другомъ по одному такому полку, который въ послѣдующее время исчезаетъ: на правомъ это полкъ Кальницкій, на рѣкѣ Собѣ, въ Уѣздѣ Винницкомъ: спустя 4 года, при соединеніи съ Московскимъ Царствомъ, вмѣсто его явяется полкъ Винницкій; на лѣвомъ же берегу такой полкъ былъ Кропивенскій, мѣсто котораго занялъ послѣ полкъ Лубенкскій; далѣе образовались тутъ полки: Гадяцкій и за Десной Сѣверскій, смѣненный послѣ Стародубскимъ. Замѣчательно еще, что при поступленіи подъ «высокую руку» считалось всѣхь полковъ 17, т.е., появился новый полкъ «Паволоцкій» (мѣстечко Сквирскаго Уѣзда Паво-
— XXIIІ — [ред.]
лочъ) на правобережьи Днѣпровскомъ. Въ другихъ лѣтописяхъ и сборникахъ, вмѣсто полка Прилуцкаго, показывается въ эту пору (1649 — 1650 и далѣе) полкъ Острянскій, или же оба вмѣстѣ. Малочисленность сотень и, стало быть, и Козаковъ въ полкахъ Нѣжинскомъ и Черниговскомъ, кажется, можно объяснить тѣмь, что въ это время не вся еще Сѣвера прониклась было духомъ Козачества; въ послѣдствіи же, какъ извѣстно, эти полки были одни изъ самыхъ многочисленныхъ.
Пространство, обнимаемое сими 16-тью полками, составляло владѣніе довольно огромное: съ запада рѣки Горынь съ Случью и Днѣстръ до впаднія въ него Егорлика, съ сѣвера Припеть, Днѣпръ у впаденія въ него Ипути. Десна и Сеймъ у устья Клевани, съ востока верхнее теченіе рѣкъ Сейма, Сулы, Псела и Ворсклы, а съ юга вершины Ингула, Ингульца, Тилигула и Куялника по устье Егорлика. И это только благодаря умѣренности еще Запорожскаго Вождя и его Южнорусскаго народа. Имѣлось, конечно, большее въ виду при такомъ необыкновенномъ успѣхѣ борьбы съ непріятелемъ, но на первый разъ и этого было довольно: «Est vi.tus licitis abslinuisse bonis». Этотъ новый властитель, признававшій подручничество свое Королю Польскому по договору, въ сущности былъ самобытный и сильный властитель, по тому что онъ располагалъ не одними лишь реестровыми воителями, но, какъ показалъ опытъ, силою всего своего народа, который, какъ замѣчаетъ Самовидецъ, «послышавши о знесеню войскъ Коронныхъ и Гетьмановъ, заразъ почали ся купити въ полки, не только тіи, але хто и нигды (никогда) Козацтва не зналъ... по розныхъ городахъ, розойшовшися, Полковникове Сотниковъ собѣ постановляли». И точно, когда произошелъ большой ропотъ при составленіи «Реестровъ», въ которые, не смортя на опредѣленное число, каждый изъ воевавшихъ желалъ быть внесеннымъ, Гетьманъ утѣшалъ не попавшихъ въ оные тѣмъ, что не въ однихъ только «Реестрахъ» Козацтво: «А на що жъ
— XXIV — [ред.]
у насъ охочекомонство? Туды кожному дорога — своя воля.» Этѣхъ же охочихъ комонниковъ бывало во время войны во сто разъ болѣе реестровиковъ, и они-то составляли въ существѣ могущество Козацкое, одерживали побѣды, пополняя сами себя изъ себя же. По этому ни мало не удивительно показаніе, какъ своихъ, такъ и чужихъ, лѣтописцевъ объ Аттилиныхъ и Батыевыхъ полчищахъ Хмельницкаго въ борьбѣ съ Ляхами: «Воинства же Козацкого нихто изчести не можетъ», говорить одна Малорусская лѣтопись (Запорож. Старина, части 1-й т. ІІ-й, стр. 22 и слѣд.): «сколько бо конныхъ, столько и пѣшихъ, и сколько на Украинѣ въ Малороссіи людей, столько и Козаковъ. Речеть только на охотника региментъ держащій — абіе сколько треба воинства соберется. Не требе нуждою собирати, яко по иныхъ чужеземныхъ странахъ творять; не требе великого найму обѣщавати: речеть старшій слово — абіе войска числомъ аки трава будеть». А Очевидецъ, исчисливши полки, бывшіе у Хмельницкаго, продолжаетъ такъ: «Тіи усѣ полки были при Гетману Хмельницкому, въ которыхъ незличоная личба (число) войска была; бо иншій полкъ мѣлъ Козацтва тысячъ больше двадцяти; бо що село, то Сотникъ, а иная сотня мѣла люду тысячу. Такъ усе, що живо поднялося въ Козацтво, же заледво знайшолъ въ якомъ селѣ такого человѣка, жебы не имѣлъ альбо самъ, альбо сынъ, до войска ити, а ежели самъ не здужалъ, то слугу парубка посылалъ: а иные, колько ихъ было, всѣ ишли зъ двора, только одного зоставали, же трудно было въ наймитахъ... же наветь (даже) где въ городахъ были и права Магдебурскіе, и присяглые Буймистрове и Райцы (Совѣтники), свои уряды покидали, бороды голили (брили) и до того войска ишли; бо тіи собѣ зневагу (неуваженіе) держали, которые бы зъ бородою неголеною (небритою) въ войску зоставали» (стр. 14). Отсюда очевидно, на сколько справедливо мнѣніе тѣхъ, кто смотритъ на Козаковъ, какъ «на воинское братство (дружину), стремившееся подчинить себѣ все населеніе Малороссіи». Стало быть, вся
— XXV — [ред.]
Малороссія, по ихъ мнѣнію, стараласъ подчинить сама же себѣ же: нелѣпость до осязанія! А все отъ заморскаго взгляда на дружину, которую нужно непремѣнно отыскать и у насъ, во что бы то ни стало, для объясненія того, что не поддается объясненію нашихъ исторіографовъ на свою руку. Но, оставляя въ сторонѣ такіе геніяльные взгляды на Козачество, спросимъ: Что же дивнаго, если къ Вождю такого воинственнаго народа въ ту пору отъ всѣхъ четырехъ сторонъ шли «послове» съ привѣтствіями и поминками? «Такъ заразъ по усѣхъ земляхъ слава Козацкая и Хмельницкаго пойшла, же Монархи разные отзывалися съ пріязню и подарки присылали», каковы: «послове отъ Короля Венгерского, Его Царского Величества зъ Москвы, одъ Господарей Волошскихъ (Валашскаго и Молдавскаго), зъ великими подарками начали приходити» (стр. 13). Какъ обыкновенно бываетъ въ подобномъ случаѣ, поздоравители, вмѣстѣ съ тѣмъ, предлагали поздравляемому не только благопожеланія своихъ «Потентатовъ», но и покровительство, сводившееся въ концѣ концовъ на поступленіе въ то же подданство. Но Гетьманъ Козацкій былъ сколько счастливый полководецъ, столько же и прозорливый политикъ: онъ зналъ и видѣлъ, что, для успѣха въ равной, а и того болѣе въ неравной, борьбѣ, необходимы добрыя отношенія къ своимъ сосѣдямъ, и по тому старался «выходить съ ними на политикѣ», т.е., не отчуждать ихъ отъ себя высокомѣріемъ, но и не подавать несбыточныхъ надеждъ, а между тѣмъ выжидать, что покажутъ обстоятельства, и по нимъ уже направлять свои шаги къ выяснившейся цѣли. Что при заключеніи Зборовскаго доовора Хмелницкій не помышлялъ еще ни о какомъ покровительствѣ чужесторннемъ, въ этомъ служить лучшимъ доказательствомъ его образъ дѣйствія во время военныхъ дѣйствій и самыя статьи договора, въ которыхъ ничего особеннаго не предлагалось въ отличіе прежнихъ Козацкихъ предложеній: не было ничего, что бы прямо направлено на гибель Рѣчи Посполитой, или для
— XXVI — [ред.]
отдѣленія отъ нея, образованія самобытнаго существованія, о коемъ, по самому географическому положенію, не могло быть и мысли у такого дальновиднаго политика, каковъ былъ, по признанію всѣхъ современниковъ и самыхъ даже злѣйшихъ враговъ его, Козацкій Гетьманъ, но все клонилось въ этой мировой сдѣдкѣ единственно къ тому, «жебы только при стародавнихъ вольностяхъ своихъ Козацкихъ зоставали» (Самовидецъ, стр. 13). На это указываютъ и самыя слова въ заглавіи «Реестровъ», въ коихъ читаемъ: «Вольности wé (ведлугъ) Ег҃. Кр҃. Ми҃. и Рѣчи Посполитой здавна наданые Войску Запорозкому и теперь аппробование». Онъ полагалъ, что въ желаніи его оставаться въ соединеніи съ Польскимъ Государствомъ, самъ Король сего Государства, обязанный содѣйствію представителей Козацкихъ на избирательномъ сеймѣ въ Варшавѣ даже самою Польскою Короною, станетъ содѣйствовать Гетьману Украинскаго народа достигнуть этой цѣли, что и доказалъ Янъ Казимиръ самымъ дѣломъ, заступаясъ сильно за свой договоръ съ Козаками передъ Польской Шляхтой, и слышать не хотѣвшей о соглашеніи съ «подлыми хлопами». Въ такихъ благонамѣренныхъ видахъ Вождъ Южной Руси склонялъ даже Московскаго Государя искать Польскаго Престола по кончинѣ Владислава IV-го, расчитывая, что съ помощію единокровныхъ и единовѣрныхъ, легче будеть управиться съ безпокойною Шляхтой, уже тогда забиравшей въ свои руки все управленіе Рѣчи Посполитой. Къ счастью нашему, Ляцкая пыха и слѣпота осуетили доброе намѣреніе Хмельницкаго: Шляхта не одобрила Збровскаго договора, какъ договора хлопскаго, договора съ хлопами вельможныхъ пановъ Рѣчи Посполитой, и по тому предстояла новая война: которая вскорѣ и открылась и которая, разубѣдивъ доблестнаго Гетьмана въ возможности образумить Ляховъ и согласить ихъ на мирную жизнь соединившихся силою обстоятельствъ нѣкогда съ ними, какъ равныхъ съ равными и вольныхъ съ вольными, обратили его взоры туда, куда и слѣдовало по всему обратиться, если онъ
— XXVII — [ред.]
желалъ поднятому имъ дѣлу и народу истиннаго добра и благихъ во всемъ будущемъ дней и лѣтъ, что, какъ извѣстно, и совершилось на вѣчно памятной Козацкой Радѣ въ Переяславлѣ, 8-го Генваря, 1654 года, соединившей въ одно цѣлое две важнѣйшія части Руси, бывшія (и нажившія въ эту пору кое-что и не къ лицу себѣ) цѣлыя столѣтія до того разрозненными, жившія долгое время особенною жизнію, но не прожившія своего родоваго происхожденія, не забывшія, что онѣ обѣ кость отъ костей и плоть отъ плоти единой, живутъ и движутся однимъ и тѣмъ же духомъ. Это событіе было рѣшительнымъ переворотомъ въ бытіи нашей Руси, переворотомъ равного которому важностью послѣдствій напрасно искали бы мы въ дотолѣшней ея жизни, и вмѣстѣ съ тѣмъ безвозвратный поворотъ къ лучшей жизни въ образѣ огромнаго, могущесвеннаго и величественнаго Всерусскаго Государства; для Польши же, до того времени сильнѣйшей Средне-Европейской Державы, наступило съ той поры склоненіе дней ея къ западу. Теперь уже самые Польскіе писатели нерѣдко проговариваются, что главной виной паденія ихъ Королевства были Козаки, именно: отриновеніе предложенія Козацкаго Вождя жить впредъ общею братскою жизнью. Такъ-то справедливо замѣмено еще древними: «Dum privatae utilitati consulitur, commodum universum perditur». А Польская Шляхта, извѣстно, только о себѣ одной думала, о своемъ благѣ, а по тому и пожала въ послѣдствіи, что посѣяла: «Quisque suae vitae semina jacta metet». Жаловаться на другихъ, сосѣдей и несосѣдей, не слѣдуетъ: напрасно обвинять въ коварствѣ, недобросовѣстности знаемыхъ и незнаемыхъ, если сами мы недобросовѣстно жили и живемъ. Впрочемъ, всегда «eventus stultorum magister».
Обращаюсь къ нѣкоторымъ частностямъ, предлагаемымъ «Реестрами». Въ числѣ Генеральной Старшины читаемъ: «Іоаннъ Осафиевичъ Писаръ Войсковый». Это не кто иной, какъ тотъ же «Писарь Войсковый», что писалъ и подписался подъ самыми «Реестра»: «Joan Wyhowski Pisarz
— XXVIII — [ред.]
Jego Kr҃. Ms҃c. Zaporozkiego»; только тутъ онъ не выставилъ своей фамиліи, а лишъ имя и отчество. Стало быть Выговскій былъ собственно ополячившійся Русинъ-шляхтичъ, по тому такъ скоро и легко разстался съ Ляхами и присталъ къ своимъ, у коихъ, при своихъ отличныхъ дарованіяхъ, легко было ему возвыситься.
Разсматривая далѣе особенности «Реестровъ», я теперъ остановлюсь только на нѣсколькихъ, такъ называемыхъ, выпуклыхъ по чему либо, оставляя прочее до иного времени себѣ и другимъ. Тутъ прежде всего проситься Петръ Дорошенко, въ послѣдствіи славный Заднѣпровскій Гетьманъ. Онъ поименованъ, въ Чегиринскомъ Полку и Чегиринской сотнѣ, между другими такъ: «Петро Дорошенко Писарь Гарматный (Пушкарскій)». Другой же Дорошенко простой Козакъ, въ Корсунскомъ Полку и Корсунской Сотнѣ. Равно тутъ же Степанъ Дорошенко, Каневскаго полка сотни Кулагиной Ярошъ Дорошенко, Уманскаго полка Соболёвской сотни Стецько Дорошенко. Въ нѣкоторыхъ Полкахъ тоже встрѣчаются Дорошенки, на прим., въ Погребской сотнѣ Калницкаго полка, Кіевскаго полка сотень Трипольской и Гостимской, даже въ сотняхъ полковъ лѣваго Заднѣпрія: Переяславскаго полка въ сотняхъ Ирклѣевской и Яблоновской, Миргородскаго Панковской. Полтавскаго Зиньковской и Борковской, Прилуцкаго Дѣвицкой, Нѣжинскаго полка и сотни, Черниговскаго полка и сотни, и даже Ивангородской Сотникъ Онисько Дорошенко. Конечно, всѣ они были лишь однофамильцы, не болѣе, какъ Иваненки, Θедоренки, Семененки, по Ивану, Θедору, Семену и т.д. Полагаю, что первый изъ всѣхъ, упомянутыхъ тутъ Дорошенковъ былъ именно послѣ Гетьманомъ, тѣмъ болѣе, чото онъ вскорѣ является въ высшихъ Козацкихъ урядахъ, на примѣръ: 1656 года уже Прилуцкимь Полковникомъ.
Съ послѣднимъ же Петромъ Дорошенкомъ въ Корсунскомъ полку, въ сотняхъ Корсунской и Горкушиной, запи-
— XXIX — [ред.]
санъ и Грицько Гуляницкій, бывшій вскорѣ при Хмельницкомъ Судьей, посыланный имъ къ Царю еще въ Октябрѣ (9) этого года (1649 г.) съ предложеніемъ, что теперъ-то удобнѣе, чѣмъ когда, отнять у Полякомъ Смоленскъ и Бѣлоруссію, «за помочью нашою». Извѣстно, что совмѣстное дѣйствіе возможно было бы подъ условіемъ только соединенія Малороссіи съ Москвою навсегда. Гуляницкій тайну эту вскорѣ, проступившись передъ Гетьманомъ въ возбужденіи Козаковъ, недовольныхъ Зборовскимъ соглашеніемъ; и осужденный къ казни, но спасшійся бѣгствомъ въ Молдавію, а оттуда въ Польщу, выдалъ Полякамъ, и потомъ всегда держался противной стороны при Гетьманахъ Виговскомъ, Брюховецкомъ и Дорошенку. Родственниковъ или однофамильцевъ Гуляницкаго было въ другихъ сотняхъ нѣсколько человѣкъ, именно: въ Корсунской же сотнѣ сряду еще Гуляницкихъ: три Ивана, Климъ, Данило, Хома и Васько, два въ сотнѣ Горкушиной: Квѣтка и Яцько Гуляницкіе, да въ Бѣлоцерковскомъ села Карабчеева Семенъ Гуляницкій, въ Кіевскомъ Сотни Бѣлецкаго Гарасимъ, Макаровской Андрей Гуляницкіе, и въ лѣвобережныхъ: Переяславскомъ полку Воронковской сотни иной Семенъ Гуляницкій.
Другой сподвижникъ неустрашимого Дорошенка, навсегда связавшій свое имя съ нимъ въ народной памяти, былъ Козакъ Сагайдачный, замыкавшій въ одномъ походѣ отрядъ своего Гетьмана:
| «А позаду Сагайдачный, |
| Що промѣнявъ женку |
| На тютюнъ да люльку, |
| Необачный (неосмотрительный)!» |
Одинъ изъ Сагайдачныхъ записанъ въ «Реестрахъ» Чегиринскаго полка Остаповской сотни Семенъ Сагайдачный, Корсунскаго полка сотни Демка Якимовича, Иванъ Сагайдачный; другой Уманскаго полка сотни Ладыженской
— XXX — [ред.]
Жаданъ Сагайдачный, Браславскаго сотни Райгородской Васько Сагайдачный, Кальницкаго сотни Немировской Иванъ Сагайдачный, да въ сотняхъ на лѣвой сторонѣ Днѣпра нѣсколько Сагайдачныхъ: Миргородскаго полка Камышанской сотны, Полтавскаго Богацкой и Черниговскаго Черниговской. Который изъ нихъ былъ именно забубуннымъ сподвижникомъ неугомоннаго предводителя храбрыхъ Козаковъ, шедшаго всегда въ челѣ ихъ:
| «Попереду Дорошенко, |
| Веде своє войско, |
| Веде Запорозьке, |
| Хорошенько,» |
трудно навѣрное сказать, но позволительно, кажется, догадываться, что то былъ именно одинъ изъ сихъ «реестровиковъ».
Въ «Реестрахъ» записанъ также «реестровикомъ» Корсунскаго полка и сотни Иванъ Золотаренко, любимый шуринъ Хмельницкаго, славный Козакъ и даже Наказный Гетьманъ при жизни еще самого Богдана, во время похода Козацкаго войска, соединенно съ Московскимъ. въ Бѣлоруссію, убитый измѣннически при проходѣ чрезъ Старый Быховъ органистомъ, выстрѣлившимъ въ него съ колокольни, и отправленный оттуда для погребенія въ родный городъ свой, Корсунь.
Упоминается также въ «Реестрахъ» Козакомъ еще Лавринъ Ханенко. Это былъ младшій братъ извѣстнаго Михайла Ханенка, счастливаго соперника Дорошенка въ Заднѣпровскомъ Гетьманствѣ (по р. Случъ), обыкновенно названнаго Гетьманомъ Уманскимъ, и Многогрѣшному (на лѣвомъ берегу Днѣпра), Гетьману Батуринскому. Послѣ многолѣтнихъ треволненій, Уманскій Гетьманъ явился наконецъ въ Переяславль, сдалъ свою и бунчукъ Гетьману Самуй-
— XXXI — [ред.]
ловичу, которому Заднѣпровье болѣе, или менѣе, уже передавалось, присягнулъ и получилъ себѣ въ награду, какъ Полковникъ, въ управленіе Уманскій полкъ (7-го Марта, 1674 года). Лишившись въ Заднѣпрьѣ нѣкоторыхъ имѣній, полученныхъ отъ Поляковъ, онъ былъ вознагражденъ за нихъ новыми, которыя и перешли, по смерти его, не оставившаго своего потомства, къ братьмъ его, въ томъ числѣ и къ Лаврентью, внукъ котораго, отъ старшаго сына его, Данила, Николай Даниловичъ прославился въ послѣдсвіи какъ Генеральный Хоружій (ум. 1760). Онъ оставилъ послѣ себя, такъ называемый, «Діаріушъ или Журналъ», бывши еще «Войсковой Канцеляріи Старшимъ Канцеляристомъ», изданный мною въ 1-й книгѣ «Чтеній въ Императорскомъ Обществѣ Исторіи и Древностей Россійскихъ» 1858 г., Отд. V.
Другой соперникъ Дорошенка былъ Суховѣй, Гетьманъ при содѣйствіи Крымскаго Хана изъ Писарей Запорожскихъ. Не знаю, онъ ли записанъ въ это время реестровымъ Козельской сотни Переяславскаго полка по имени Иванъ Суховій, или это былъ родственникъ его, а, пожалуй, и однофамилецъ. Въ томъ же полку стони Бабича записанъ реестровымъ Васько Цюцюра, вѣроятно, отецъ Тимоθѣя Цюцюры, бывшаго, во время замѣшательствъ послѣ Богдана Хмельницкаго, Полковникомъ Переяславскимъ, тоже стремившимся стать Гетьманомъ.
Въ Торчицѣ Бѣлоцерковскаго полка показанъ реестровымъ Козакомъ Лавринъ Кочубей. Спрашивается: родня ли это извѣстнаго Василья Леонтьевича Кочубея, замученаго съ Искрой Мазепой, или же только однофамилецъ, такой же выходецъ Татарскій, какъ и дѣдъ Генерального Судьи (съ 1694 года)? При Дорошенкѣ, окружившемъ было Польскій станъ подъ Подгайцами своимъ 104-тысячнымъ войскомъ такъ тѣсно, что приходилось помышлять либо о сдачѣ головой непріятелю, либо же о голодной смерти, такъ какъ не было никакой надежды на спасеніе оружіемъ, вдругъ
— XXXIІ — [ред.]
прискакалъ къ Козакамъ вѣстнкъ, Мурза Уметъ Кочуба, съ донисеніемъ къ Хану о вторженіи въ безоружный Крымъ безстрашнаго Запорожскаго Кошеваго Сѣрка, и требовалъ скораго возвращенія туда Татаръ, для спасенія ихъ женъ, дѣтей и т.д., что и выручило Поляковъ изъ бѣды на приличныхъ мирныхъ условіяхъ. Имя этого Мурзы, конечно, подтверждаетъ происхожденіе теперешнихъ Кочубеевъ изъ Татарскаго Крыма. Впрочемъ, въ Лютенской сотнѣ Полтавскаго полка поименованъ Адрѣй Кочуба.
Въ Прилуцкомъ полку сотни Проценка числится въ эту пору реестровымъ Козакомъ Лазарь Горленко, бывшій въ послѣдствіи Полковникомъ этого полку и доносившій, вмѣстѣ съ другими, на Гетьмана Самуйловича въ Москвѣ, но былъ выданъ послѣднему Царемъ, заключенъ въ темницу и т.д. Сынъ его, Дмитрій, тоже Прилуцкій Полковникъ, былъ замѣшанъ въ дѣлѣ Мазепы, какъ зятъ его, возвратился потомъ, просидѣлъ въ Москвѣ 16 лѣтъ, и только при Аннѣ Ивановнѣ отпущенъ на родину. Съ Лазаремъ тамъ же поименнованъ Яцько Горленко, но чѣмъ онъ былъ потомъ, мнѣ не извѣстно.
Въ Кіевскомъ полку въ сотнѣ Макаровской показанъ реестровымъ «Савка Тупталенко», бывшій послѣ Сотникомъ въ этой сотнѣ: онь-то отецъ Святителя Димитрія Ростовскаго.
Современникъ и губитель Кочубеевъ, какъ извѣстно былъ Гетьманъ Иванъ Степановичъ Мазепа. Доселѣ писатели разнорѣчатъ объ его происхожденіи, считая одни Мазепу Ляхомъ, другіе Козакомъ, третьи же тѣмъ, или другимъ, но съ оттѣнкомъ: «Ляхъ окозачевшійся», «Козакъ оляшившійся». Что Мазема фамилія Козацкая на правомъ Заднѣпровьѣ, доказательствомъ тому, во первыхъ: нѣсколько Козаковъ Мазепъ, внесенныхъ уже въ «Реестра» Хмельницкаго, каковы: 1) Черкаскаго полку сотни Лазаря Петровича Васько Мазепа, и тутъ же сотни Домонтовской Сер-
— XXXIII — [ред.]
гѣй Мазепенко; 2) полку и сотни Бѣлоцерковскихъ Миронъ Мазепа; 3) Уманскаго полку сотни Романовской Максимъ Мазепа; 4) Кальницкаго полку сотни Оментовской просто Мазепа; а за Днѣпромъ въ Полтавскомъ полку и сотнѣ Василь Мазепа, Мирогородскомъ сотни Краснопольской тоже просто Мазепа; во вторыхъ, есть селеніе тамъ же Мазепинци, конечно, по родоначальнику Мазепѣ такъ названное, какъ Соколинци, Турковици, Савиници, Попковци, Ивановци, Иськовци и т.п., по Соколу, Турку, Савѣ, Попку, Ивану, Иську. Селеніе Мазепенци Кіевсковй Губерніи близь Бѣлой Церкви. Одна изъ Малороссійскихъ лѣтописей (Самовидца) прямо говоритъ, что Мазепа родомъ изъ окрестностей Бѣлоцерковскихъ, гдѣ село Мазепинци и по «Реестрамъ» Козакъ Миронъ Мазепа: «Того жъ року (1687) въ Іюлѣ мѣсяцѣ, войско постановило Гетьманомъ Асаула Войскового Ивана Мазепу, роду шляхетского, Повѣту Бѣлоцерковского старожитной шляхты Украинской и у войску значной» (стр.78). А современникъ и землякъ Мазепы, славный Θеофанъ Прокоповичъ, родомъ Кіевлянинъ, воспитанникъ Кіевской Академіи, Учитель и Ректоръ ея, безъ дальняго говоритъ (въ своей Исторіи Петра Великаго, гл. IV, стр. 156), что «Мазепа, служившій въ юномъ возрастѣ въ Польскихъ дворахъ и оттуда безчестно выгнанный, былъ уроженецъ Малороссійскій». Показаніе Θеофана согласно съ показаніемъ и другого современника Мазепина, который долженъ былъ хорошо знать Козацкаго Гетьмана: это Генералъ Гордонъ, который полагаетъ, что Мазепа былъ родомъ изъ упомянутаго выше села Мазепинець, стало быть, изъ окрестностей Бѣлоцерковскихъ. Позднѣйшія Малороссійскія записки (на прим., Шафонскаго и др.) не противорѣчатъ этимъ показаніямъ современниковъ и земляковъ Мазепы. Пребываніе же его въ «Польскихъ дворахъ» и любовныя похожденія могли подать поводъ позднѣйшимъ писателямъ (Голикову, Симонвскому, Конискому и Французамъ: Вольтеру, Леклерку и Лесюру) считать его Полякомъ, по однимъ родившимся въ Польшѣ, а по другимъ
— XXXIV — [ред.]
изъ фамиліи Литовской. Ясно, по тому, что онъ былъ Русскій шляхтичъ, стариннаго и довольно численнаго рода, долго жившій съ Поляками на Волыни, Подолѣ и даже въ самомъ, пожалуй, Королевствѣ (при дворѣ Яна Казимира), гдѣ и успѣлъ усвоитъ себѣ современное образованіе, лоскъ тогдашней свѣтскости и Езуитскіе пріемы. Игуменство матери его (Маріи) въ Кіевскомъ дѣвичьемъ монастырѣ, а также и замужество сестеръ его, одной за Обидовскимъ, другой за Мировичемъ (Янели, уменьшительное по Польски отъ Яны, Іоанны, какъ Янка (Анка) въ Русскомъ отъ Анна), послѣ же за Войнаровскимъ, не противорѣчатъ нашему предположенію. Что Мазепа, «Царя одступивъ, захотѣвши самъ на столицѣ царствовати», по словамъ Думы, дѣло понятное: «въ семьѣ не безъ урода», но за то уроду и юродивая память, такъ какъ «Emitur sola virtute potestas atque memoria bona»; а это по тому, что «Virtus omnibus rebus anteit». Стало быть, очень естественно, ежели «fama et via pari passu ambulant», если посѣянное пожинаютъ.
Слѣдовало бы, въ заключеніе, обратиться мнѣ еще къ самымъ именамъ и прозваніямъ внесенныхъ въ «Реестра», которыя представляютъ собою богатый предметъ для разныхъ историческихъ, филологическихъ и этнографическихъ соображеній и выводовъ, но это увлекло бы меня въ дальняя и дальняя: на сей разъ довольно будетъ и сказаннаго мною о «Реестрахъ Запорожскаго Войска» въ первую пору появленія знаменитаго его и всего Южнорусскаго народа Вождя и Освободителя «изъ неволи Египецкой Ляцкой»...
| 12 Декабря, |
| 1874 года. |
Кінець[ред.]
СОТНЯ КОНОТОПСКАЯ[ред.]
Иванъ Рибалченко, Марко Рибалченко, Хома Скуйбѣдинъ зять, Семенъ Денисченко, Павлюкъ Гриценко, Иванъ Зажирайло, Трохимъ Тарасенко, Васько Горбачъ, Гарасимъ Панченко, Иванъ Базавлученко, Семенъ Михайловичъ, Савка Хведоренко, Андрѣй Шевлюшенко, Ярошъ Пашенко, Кирикъ Опанасенко, Семенъ Озерянский, Хведоръ Бутъ, Олешко Козаченко, Харко Сонченко, Андрѣй Костырченко, Ярема Лихосавенко, Дмитро Проценко, Иванъ Калачникъ, Иванъ Поповский, Мисько Тимончинъ, Онисько Пилипець, Грицько Тяжкохлѣбъ, Кондратъ Карика, Иванъ Борисенко, Васько Кучура, Лесько Микитенко, Мисько Березюченко, Иванъ Хоменко, Хвесько Счербашинъ, Илко Кононенко, Хведоръ Нѣжинець, Иванъ Клименко, Грицько Шостакъ, Фесько Стеценко, Яковъ Рапотенко, Яцько Вакуленко, Юрко Стрѣлець, Иванъ Скиба, Іосько Чопенко, Омелько Гавриленко, Иванъ Зелезняченко, Лесько Русаченко, Зѣнець Дмитренко, Фесько Слѣпый, Дмитро Середенко, Грицько Ивахновъ зять, Хилко Сагайдаченко, Васько Швець, Фесько Волынець, Грицько Хоменко, Левко Уласенко, Иванъ Чорнышъ, Захарко Гарасименко, Игнатъ Киселенко, Яцько Пузикъ, Тимошъ Карпенко, Васько Бѣлоцерковець, Васько Сучка, Мисько Хоменко, Олекса Котляръ, Иванъ Лонченко, Ярошъ Губка, Илля Яременко, Остапъ Бѣлоцерковець, Грицько Коркачъ, Грицько Гарбузенко, Яцько Тимченко, Фесько Отурченко, Олихвѣръ Коваленко, Василь Рева, Степань Чорнопылка, Степанъ Донець, Андрѣй Донченко, Иванъ Петренко, Данило Чорный, Дацько Асавуленко, Данило Тонкий, Иванъ Петренко, Стецько Серга, Гарасимъ Коваль, Иванъ Дитенко, Михайло Голубенко, Костюкъ Расченко, Васько Стромило, Иванъ Матвѣенко, Иванъ, Розбейко, Тимошъ Кузменко, Яцько Миджуля, Ярема Стеценко, Хвесь-
ко Жидовчинъ, Никонъ Яременко, Василь Гриценко, Климъ Федченко, Иванъ Лясченко, Иванъ Іонашко.
СОТНЯ СОСНИЦКАЯ[ред.]
Михайло Жураковский, Грицько Борсукъ, Стецько Марцовый, Васько Ковпакь, Иванъ Красовский, Мартинъ Яцьковичъ, Грицько Кабанъ, Яцько Дрикга, Васько Коломыйченко, Семенъ Цилюрикъ, Шимко Веселовский, Ясько Костырь, Лукянъ Палченко, Илля Десченко, Петро Карабаненко, Федоръ Булава, Грицько Карабаненко, Прокопъ Ковпаковъ сынъ, Иванъ Тимошенко, Грицько Василенко, Левко Билавченко, Павло Волошинъ, Васько Брага, Иванъ Любарець, Василь Кондратенко, Сенко Поповичъ, Семенъ Ручка, Опанасъ Тертинникъ, Мисько Заколодный, Карпъ Ворбицкий, Супрунъ Гайдученко, Гарасимъ Корова, Кузьма Бутенко, Павелъ Андрѣевичъ, Дмитро Остапенко, Андрѣй Волоховченко, Остапъ Дмитренко, Хведоръ Шапка, Симонъ Антоненко, Тимошъ Зорка, Марко Иваненко, Карпъ Гриценко, Пилипь Беззубенко, Гордый Василенко, Иванъ Василенко, Онисько Максименко, Илляшъ Ясченко, Семенъ Сапаръ, Савка Дмитренко, Петруша Тимковичъ, Лукянъ Погорѣлый, Степенъ Деревяченко, Фесько Бѣлоцерковець, Романъ Скабаленко, Юрко Проценко, Андрушко Евтушенко, Карпъ Жлуктенко, Тимошъ Федоренко, Яковъ Коханенко, Павло Товстый, Стецько Захаряшовъ брать, Иванъ Семеновъ сынъ, Евтухъ Кузменко, Гаврило Мамченко, Ницько Деркаченко, Семенъ Сидоренко, Олексѣй Марченко, Гаврило Залузченко, Яцько Морозъ, Сидоръ Цилюрикъ, Романъ Олешковичъ, Максимъ Стелмаховичъ, Данило Киняченко, Грицько Емченко, Гринько Железнякъ, Грицько Душенко, Хвесько Чорный, Яцько Коваленко, Карпъ Шекула, Левко Редька, Климъ Счербина, Лукянъ Павленко, Кондратъ Куценко, Павелъ Онасченко, Савка Лукашенко, Хведоръ Видукъ, Матвѣй Поташникъ, Радько Савусченко, Максимъ Дерченко, Грицько Михайленко, Лесько Столяренко, Михайло Каневченко, Грицько Коваленко, Василь Омеляненко, Иванъ Голубеня, Петро Голубеня, Іосько Матюшенко, Тарасъ Мартиненко, Лавринъ Усенко, Васько Коткоченко.
СОТНЯ ИВАНГОРОДСКАЯ[ред.]
Онисько Дорошенко, Василь Тупчанко, Костюкъ Косчемаръ, Тарасъ Макаренко, Василь Хоменко, Кузьма Ничипоренко, Омелянъ
Матюшенко, Степанъ Болоховець, Тишко Сененко, Андрушко Хоменко, Данило Пилипенко, Макаръ Просченко, Грицько Бутъ, Васько Куриленко, Карпъ Иваненко, Жданъ Каневецъ, Юлко Фистовець, Курило Жданенко, Пасько Вюнникъ, Васько Болоховченко, Грицько Савченко, Фалко Шубанько, Трохимъ Счербиненко, Гаврилъ Гриневичъ, Іосько Брага, Процикъ Залозненко, Васько Высоколѣненко, Васько Шимоненко, Трохимъ Каневець, Мартинъ Вакуленко, Андрушко Шахворостенко, Яцько Гнилорибенко, Андрушко Куценко, Мартинъ Ничипоренко, Фома Малый, Огий Домашенко, Павелъ Балмачовский, Иванъ Кононенко, Васько Наливайко, Ярошко Гапоненко, Семенъ Наливайченко, Васько Петренко, Лесько Радиминский, Семенъ Романенко, Степанъ Радиминский, Ясько Радиминский, Иванъ Барсченко, Иванъ Рихликъ, Протасъ Шекеренко, Савка Молодый, Тимошъ Васченко, Яцько Лобаченко, Костюкъ Радиленский, Исай Гриценко, Гриць Цѣлуйченко, Демко Белоновичъ, Якимъ Перетятко, Грицько Сажченко, Олекса Лукяновичъ, Степанъ Скочко, Левко Зѣнченко, Грицько Закорка, Хвесько Сумъ, Юрко Романенко, Тарасъ Особинко, Васько Довгаль, Игнатъ Молодый, Матюша Онбицкий, Хвесько Шаповаленко, Стецько Животовченко, Каленикъ Романенко, Кушнеренко Семенъ, Гарасимъ Переяславець, Овдѣй Колотъ, Тарасъ Омылець, Яцько Лещенко, Якубъ Онбиский, Крисько Петренко, Грицько Переяславець, Павелъ Донець, Иванъ Сугаченко, Нестеръ Бобренко, Супрунъ Федоровичъ, Василь Довгаленко, Грицько Негреба, Данило Опанасенко, Тишко Колопинко, Иванъ Сыченко, Васько Чупиря, Оцрий Ясченко, Евхимъ Имхаровичъ, Иванъ Звѣрченко, Иванъ Павленко, Грицько Ключка, Семенъ Ярмаченко, Мисько Гнилорибенко.
Według woli y postanowenia z Jego Kr. M. Panom moim miłosciwym pod Zborowem do tych rejestrow peczęć woyskową przycisnowszy ręką się swą własną podpisał
Bohdan Chmielnicky Hetman z wojskiem Jego Kr. Mści Zaporoskim.
Jvan Wyhowski Pisarz Woyska J-e Kr. Mśc. Zaporozkiego.
Богданъ Хмельницкий Гетманъ Войска Его Кр. Мл҃сти Запорозкого рука власна.
Примітки[ред.]
- ↑ А.Я. родился 1790 года, въ 1806 выпущенъ изъ 2-го Кадетского Корпуса артиллерійскимъ Подпоручикомъ, присутствовалъ при осадѣ Измаила, за Базарджицкое дѣло получилъ золотой крестъ, участвовалъ въ штурмѣ Рущука 1810 г., былъ съ Генералъ-Маіоромъ Исаевымъ въ Сербіи, въ войне съ Наполеономъ Адъютантъ Начальника артилеріи 2-й арміи, за тѣмъ Адъютантъ Начальника 1-й арміи, принималъ участіе въ сраженияхъ подъ Смоленскомъ (здѣсь раненъ въ поясницу), Малымъ Ярославцемъ (раненъ въ правую ногу), Краснымъ, Дрезденомъ и Лейпцигомъ, и награжденъ за сіе 3-мя повышеніями въ чинахъ, золотою шпагой и орденами Владимира 4 съ бантомъ и Анны 2-й степени: послѣ Парижскаго мира въ отставкѣ Подполковникъ съ мундиром; въ конце 1817 г. чиновникъ особыхъ порученій особенной Канцеляріи Министерства Полиціи, вскорѣ зачисленъ Графомъ Аракчеевымъ въ 1-й Бугскій уланскій полкъ Маіоромъ противъ своего желания, а черезъ два года произведенъ опять въ Подполковники и за тѣмъ назначенъ старшимъ депутатомъ въ Екатеринославскую Межевую Контору при отраниченіи округовъ военнаго поселенія Бугской уланской дивизіи отъ помѣщичьихъ имений, за что, черезъ два года, получилъ алмазные знаки къ Анне 2-й степени, и поступилъ дежурнымъ Офицеромъ къ Графу Витту; спустя 5 лѣтъ Полковникъ за отличие; въ 1832 г. состоитъ при Наместникѣ Царства Польскаго, вскорѣ въ /IV/ должности Генерелъ-Полицмейстера и Генералъ-Гевальдигера дѣйстувующей арміи съ переводомъ въ корпусъ жандармовъ, Предсѣдатель Слѣдственной Коммисіи въ теченіе первыхъ 17 лѣтъ. Кроме того съ 1833 по 1849 и Оберъ-Полицеймейстеръ Варшавскій, при чемъ получилъ 1833 орденъ Станислава 2-й ст. со звѣздою, Генералъ-Маіоръ и 10 л. асс., 1835 маіоратъ въ Царствѣ въ 1500 руб. сер. 1838 орденъ Станислава 1-й ст., 1841 Анны 1-й ст. въ концѣ же этого года Сенаторъ Варшавскихъ Департаментовъ и Тайный Совѣтникъ, съ сохранениемъ председательства въ Следственной Коммисіи; черезъ годъ награда въ 6 т. руб. сер. единовременно, а черезъ 3 (въ Феврале 1843) въ должности Главнаго Директора Правительственной Коммисіи Царства Польскаго Внутреннихъ и Духовныхъ Делъ, далѣе получаетъ Владимира 2-й ст., корону на Анну, и Белаго Орла. 17-го Июня, 1850 г., уволенъ съ мундиромъ и пенсиономъ въ 6750 руб. сер. по Царству, и удаляется въ Полтавскую Губернію въ селеніе Чивильчу, Лубенского Уѣзда, а съ 1856 на 1857 г. проводитъ зиму съ семействомъ своимъ въ Одессѣ, съ Сентября на 1857 по Апрѣль живетъ въ Кіевѣ, где и скончался; погребенъ въ Чивильчѣ, при св. храмѣ, имъ сооруженномъ. А.Я. былъ и писатель, помѣщалъ стихотворенія въ тогдашнихъ газетахъ и журналахъ, на прим.: въ Русскомъ Инвалидѣ, Славянинѣ (1831), статьи о Мазепѣ, Богданѣ Хмельницкомъ, разобралъ критически 1-ю часть Повѣстей пасѣчника Панька Рудого, подъ заглавиемъ: «Мысли Малороссіянина», изд. особой книжечкой, велъ записки, изъ коихъ нѣкоторые отрывки см. въ 4-й кн. «Чтеній въ Импер. Обществѣ Истор. и Древн. Рос.» 1871 г., Отд. V, стр. 41, также во 2-й книгѣ «Русскаго Архива» за 1873 г., стр. 175—54; сверхъ того описалъ «Слѣдственныя Дѣла о Польскихъ эмиссарахъ»; изъ нихъ нѣкоторыя напечатаны въ кн. 4-й 1870 г. упомянутыхъ выше «Чтеній», и составилъ большое собраніе весьма любопытныхъ, по отзывамъ видѣвшихъ то, и разнообразныхъ материяловъ и бумагъ, преимущественно до Малороссіи относящихся, библіотеку и картинную галерею: изъ нихъ бумаги и библіотека достались старшему сыну его, Вл. А., а галерея младшему.
- ↑ Андрій Якович Стороженко народився 1790 року. 1806 випущений з 2-го Кадетського Корпусу артилерійським підпоручиком. Брав участь в облозі Ізмаїла. За Базарджицьку справу отримав золотий хрест. Брав участь у штурмі Рущук 1810 р. Був із генерал-майором Ісаєвим в Сербії. У війні з Наполеоном ад'ютант начальника артилерії 2-ї армії, потім ад'ютант начальника 1-ї армії, брав участь у боях під Смоленськом (тут поранений в поперек), Малим Ярославцем (поранений у праву ногу), Красним, Дрезденом та Лейпцигом, і нагороджений за це 3-ма підвищеннями в чинах, золотою шпагою та орденами Володимира 4 з бантом і Анни 2-го ступеня. Після Паризького миру у відставці, підполковник з мундиром. Наприкінці 1817 р. чиновник особливих доручень Особливою канцелярії Міністерства поліції. Незабаром зарахований графом Аракчеєвим до 1-го Бузького уланського полку майором всупереч своєму бажанню, а через два роки знову переведений у підполковники і по тому призначений старшим депутатом в Катеринославську межову контору при обмеженні округів військового поселення Бузької уланської дивізії від поміщицьких маєтків, за що, через два роки, отримав алмазні знаки до Анни 2-го ступеня, і вступив черговим офіцером до графа Вітте. Через 5 років отримав полковника за відмінність. 1832 р. перебував при наміснику Царства Польського. Згодом — на /IV/ посаді генерела-поліцмейстера та генерал-гевальдігера чинної армії з переведенням в корпус жандармів, голова Слідчої комісії протягом перших 17 років. Крім того з 1833 по 1849 і обер-поліцмейстер Варшавський, при чому отримав 1833 орден Станіслава 2-й ст. із зіркою, генерал-майор і 10 л. ас., 1835 — майорат в Царстві в 1500 руб. сріб. 1838 — орден Станіслава 1-й ст., 1841 — Анни 1-й ст. Наприкінці цього року — сенатор Варшавських департаментів і таємний радник, зі збереженням головування в Слідчої комісії. За рік — нагорода в 6 т. руб. сріб. одноразова, а за 3 роки (у лютому 1843) на посаді головного директора урядової Комісії Царства Польського внутрішніх справ та духовних. Далі отримує Володимира 2-й ст., корону на Анну, і Білого Орла. 17-го Червня, 1850 р., звільнений з мундиром і пенсіоном в 6750 руб. сріб. по Царству, і відїхдить до Полтавської губернії в селище Чівільчу, Лубенського повіту, а з 1856 на 1857 р. проводить зиму зі своєю родиною в Одесі. З вересня на 1857 по квітень живе в Києві, де й помер. Похований в Чівільчі, при св. храмі, що був ним споруджений. А.Я. був також письменником, розміщував вірші в тогочасних газетах і журналах, на прин.: у «Російському Інваліді», «Слов'янин» (1831), статті про Мазепу, Богдана Хмельницького, розібрав критично 1-у частину Повістей пасічника Рудого Панька, під заголовком: «Думки малоросіянина» , вид. особливою книжечкою; вів записки, з яких деякі уривки див. в 4-й кн. «Читань в Імпер. Товаристві істор. та старожит. Рос.» 1871 р., Від. V, стор. 41, а також у 2-ій книзі «Руського Архіву» за 1873 р., стор. 175-54. Крім цього описав «Слідчі справи про польських емісарів», з них деякі надруковані в кн. 4-й 1870 р. згаданих вище «Читань»; і склав велике зібрання вельми цікавих, за відгуками тих, хто бачив їх, і різноманітних матеріалів і паперів, що переважно стосувалися Малоросії; бібліотеку і картинну галерею. З них папери і бібліотека дісталися старшому синові його, Вл. А., а галерея молодшому.
- ↑ На что указываютъ часто самыя ихъ прозванія, бывшія первоначально прозвищными, каковы: Тетеря, Свѣчка, Безбородко, Борозна, Гвинтовка, Гоголь, Гребныка, Дубяга, Журавка, Журманъ, Засядко, Искра, Кандыба, Кулябка, Лизогубъ, Лобода, Орликъ, Палій, Полуботокъ, Трясило, Цюцюра, Чорнышъ и т.п.
- ↑ На що вказують часто самі їхні прізвища, які початково були прізвиськами, наприклад: Тетеря, Свічка, Безбородько, Борозна, Гвинтівка, Гоголь, Гребника, Дуб'яга, Журавка, Журман, Засядко, Іскра, Кандиба, Кулябка, Лизогуб, Лобода, Орлик, Палій, Полуботок, Трясило, Цюцюра, Чорниш і т.п.
- ↑ Симъ знакомъ отмѣчаю я тѣхъ, при комъ нѣтъ слова «Сотникъ» прямо, но, судя по другимъ даннымъ, они были тѣже Сотники.
- ↑ Цим знаком відмічаю тих, при яких немає слова «Сотник» прямо, але, судячи за іншими даними, вони були ті ж сотники.
Посилання[ред.]
- Реестра всего Войска Запорожского послѣ Зборовскаго договора с королемъ Польскимъ Яномъ Казимиромъ составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянскимъ. [Чтенія въ Императорскомъ Обществѣ Исторіи и Древсностей Россійскихъ при Московскомъ Университетѣ 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Российскіхъ при Московскомъ Университетѣ, 1875.
Немає коментарів:
Дописати коментар