Сторінки

понеділок, 20 листопада 2017 р.

неділя, 19 листопада 2017 р.

середа, 15 листопада 2017 р.

ТАК РУЙНУЮТЬ КРАЇНИ АГРЕСОРІВ

 Відбувається увічнення санкцій США проти РФ, - Медведєв

санкции

Прем'єр РФ Дмитро Медведєв констатував, що нова порція санкцій, введених США щодо Росії, веде до заморожування режиму санкції на десятиліття.

Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням наІнтерфакс.

Читайте також на "Цензор.НЕТ": "Запас міцності вичерпався": число банкрутств російських компаній наблизилося до історичного рекорду

"Якщо говорити про новий пакет санкцій, то сам по собі цей закон не створює принципово нових правил, але він кодифікує виконавчі укази адміністрації США. І якщо до цього закону всі ці санкції можна було скасувати актом президента, то зараз для цього потрібні інші рішення. А це означає, по суті, що відбувається увічнення всіх цих рішень", - заявив Медведєв на прес-конференції в Манілі.

"Це означає, що, по суті, наші відносини будуть підірвані протягом десятиліть. Люди інші вже будуть керувати нашими країнами, а відносини ось у такому ж стані. Ми вважаємо, що це дуже погано", - сказав голова уряду РФ.

Прем'єр РФ провів паралель із поправкою Джексона-Веніка, зазначивши, що санкційний закон "набагато ширший, ніж ця поправка, оскільки для скасування цих рішень буде потрібен новий закон".

Також читайте: "Вторинні санкції": США почнуть переслідувати по всьому світу за співпрацю із забороненими російськими секторами й особами

"Більш того, навіть відкладення дії цих правил вимагає набагато більш складної процедури. Я не фахівець з американського права, але, по-моєму, там процедура набагато складніша, ніж використання Вейвера, яке застосовували США для того, щоб скасувати поправку Джексона-Веніка", - сказав Медведєв.

Раніше в США було оприлюднено список із російських компаній і організацій, який підготували в рамках закону про нові санкції щодо Росії, Ірану і Північної Кореї, підписаного Трампом у серпні цього року.

Зокрема, закон вимагає від фінансової розвідки Сполучених Штатів протягом 180 днів надати відомості про активи російських політиків і бізнесменів, наближених до Кремля.

Документ також скорочує максимальний термін кредитування російських банків, що перебувають під санкціями, до 14 днів, а для компаній нафтогазового сектора - до 30 днів. Президент США може застосувати санкції до осіб, які мають намір вкласти в будівництво російських експортних трубопроводів понад $ 5 млн на рік або $ 1 млн одноразово. Закон зобов'язує президента США заздалегідь узгоджувати з Конгресом пом'якшення або скасування санкцій. Глава Білого дому не зможе зняти обмежувальні заходи особистим указом, як це було раніше.https://ua.censor.net.ua/news/462794/vidbuvayetsya_uvichnennya_sanktsiyi_ssha_proty_rf_medvedyev

ДОСЬЄ НА ЗРАДНИКІВ: ПАРТІЯ "БАТЬКІВЩИТНА" ТА ТИМОШЕНКО - ЗЛИЛИСЬ З ОПО...

ДОСЬЄ НА ЗРАДНИКІВ: ПАРТІЯ "БАТЬКІВЩИТНА" ТА ТИМОШЕНКО - ЗЛИЛИСЬ З ОПО...: “Опоблок” і Тимошенко не голосували за визнання Героїв Небесної Сотні 14/11/2017 - 14:00 Депутати від фракцій “Опозиц...

понеділок, 13 листопада 2017 р.

ВАШ ПЕНСІЙНИЙ СТАЖ ОНЛАЙН

Як дізнатися про свій робочий стаж не виходячи з дому


Якось, дивлячись новини ТСН, в сюжеті, в якому обговорювали нову пенсійну реформу, я почув про можливість дізнатися про свій робочий стаж не виходячи з дому, просто в режимі онлайн.
Я спочатку не повірив, але вирішив спробувати. Швидко знайшов в пошуковій системі сайт пенсійного фонду. Але з першого разу я не зміг на нього зайти, сайт лежав. Мабуть, це із-за великої кількості відвідувачів, подумав я. Бо в цей момент багато хто, подивившись відео сюжет в новинах, вирішили також перевірити таку можливість, от сайт і не витримав
Багато, хто скаже, — а навіщо знати свій робочий, стаж, він буцімто і так відомий, наприклад з трудової книжки. Я думаю, що не для кого не буде секретом, що більшість людей в сучасній Україні працювало або й зараз працюють не офіційно. До того ж, хтось працював або числився приватним підприємцем, і здавав нульові декларації, тому цікаво, чи зараховується цей період в трудовий стаж? Як ви знаєте, в новій пенсійній реформі , яка планується вступити в силу цього року є нові норми виходу на пенсію. Щоб вийти на пенсію, має бути робочий стаж не менше 25 років, це якщо в цьому році. А потім, кожного наступного року, впродовж 10 років, мінімальний трудовий стаж буде збільшуватись на 1 рік.
Тобто кому сьогодні до 50 років, при виході на пенсію через 10 років, потрібно буде мати не менше 35 років робочого стажу. Так от, чи всі люди знають, який в них офіційний робочий стаж на даний момент, і які відрахування в пенсійний фонд робилися на протязі цього періоду? Думаю, що далеко не всі, і скажу більше, майже ніхто цього не знає. Тому я і вирішив поділитися з вами інструкцією, як про цю інформацію дізнатися, не йдучи в пенсійний фонд.
Пізніше я знову зайшов на сайт пенсійного фонду, і він вже працював. На цьому сайті я знайшов посилання на так званий «Портал електронних послуг», ось це посилання:
Ось так він виглядає:
Для того, щоб зареєструватися на цьому сайті, потрібно відвідати пенсійній фонд, написати там заяву та отримати спеціальний код, але я ж казав що ми не будемо виходити з дому, тому є інший спосіб.
Скажу одразу, що і цей спосіб також підійде не для всіх, але для багатьох. Діло в тому, що одним із способів авторизуватися на цьому сайті, є наявність у вас електронного ключа (це так званий електронний підпис). Таким ключем часто користуються підприємці та юридичні організації для подання електронних декларацій, або
В Україні є багато сертифікованих державою центрів, де видаються такі електронні ключі. І як я пізніше дізнався, до списку таких установ входить всім нам відомий «Приват-Банк». Якщо ви є клієнтом Приват-Банку, а це переважна більшість населення, то вважайте що цей електронний ключ вже у вас «в кармані». Ну звичайно не в прямому сенсі цього вислову, він все ж таки електронний)))
Зараз я розкажу, як вам роздобути цей ключ.
Заходьте на сайт, який називається «Акредитований центр сертифікації ключів ПриватБанка» за цим посиланням
https://acsk.privatbank.ua
Ось так він виглядає:
Потім зайдіть у вкладку Online-Сервіси

Тут ви маєте в полі «Для клієнтів» натиснути вкладку «Отримати сертифікат»
Ще один момент, про який я забув написати, не всі браузери підтримуються сайтом, якщо ви будете заходити наприклад з Опери, то побачите таке вікно:
Я використовував Google Chrome, з ним в мене проблем не виникало. До речі, були проблеми з Яндекс браузером, тому теж не раджу.
Якщо з браузером все добре, то ви попадете сюди:
Це сторінка авторизації, вона працює так само як і Приват24, ви повинні ввести свій фінансовий телефон і натиснути увійти. Далі ви авторизуєтесь так само як в Приват24<
В наступному вікні, якщо ви заходите вперше, буде прохання встановити спеціальний плагін (розширення для вашого браузера), щоб встановити його, користуйтеся підказками браузера. Після встановлення розширення, обновіть вікно нажавши на клавіатурі клавішу F5.
Якщо ви встановили пагін, то при наступній авторизації ви попадете на сторінку, де ви побачите свої дані, перевірте їх, якщо поле E-mail порожнє, то заповніть його, після цього натисніть кнопку «Дані вірні»
Далі вам потрібно обрати місце розташування файлу електронного ключа, краще його зберігати на з’ємному носії — на флешці або з’ємному диску, але можна і на жорсткому диску вашого ПК
Вибираємо носій, натискаємо «Ок» і йдемо далі
Тут ви повинні придумати пароль до свого електронного ключа, та ввести його 2 рази, пароль обов’язково запишіть або запам’ятайте, він вам ще знадобиться. Натискаємо «Далі»
<
Я думаю, що в цьому вікні пояснювати нічого не потрібно, з цим ви впораєтесь самі)
І нарешті останнє вікно
Вітаю, ви отримали файл електронного ключа на свій носій! На цьому етапі можна закривати вікно АЦСК Приват-Банку. На вашому носії вже записаний файл ключа, цей електронний ключ буде дійсний протягом 1 року. А на вашу скриньку, яку ви надали раніше Приват-Банку прийде лист про підтвердження отримання вами електронного підпису(ключа).
Коли мені прийшов цей лист, з нього я дізнався про ще один, більш зручний та швидкий спосіб отримання електронного ключа. Як виявилось це можна зробити прямісінько з вашого Приват24. Продивитись коротеньку відео інструкцію можна за цим посиланням:
Тепер, коли у вас є електронний ключ, повертаємось до Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України
http://portal.pfu.gov.ua
 Натискаємо кнопку «Вхід», у вікні, яке відкрилось, в полі «Виберіть АЦСК *» в списку шукаємо та вибираємо сертифікаційний центр, а саме — «АЦСЛ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Потім, у тій же формі, ви вказуєте місце розташування файлу вашого електронного ключа, вводите пароль від нього і натискаєте велику зелену кнопку «Увійти з ЕЦП»
І нарешті! Ви попадаєте в свій особистий кабінет. Далі ви вже самі зможете все там знайти і подивитись.
P.S
Я був сильно здивований, коли дізнався що в свої 41, маю всього 8 років повного стажу. Так що на пенсію вийду десь в 68 років, або прийдеться викупати не вистачаючи роки стажу. Не дуже весела картина.
Але є ще одна важлива деталь, статистика, яка відображається на електронному порталі, ведеться з 1998 року. Тому, якщо у вас є стаж до 1998 року, вам потрібно буде все одно звертатися до пенсійного фонду, та передавати їм документи які підтверджують цей стаж.
byowls.com

ВАШ ПЕНСІЙНИЙ СТАЖ ОНЛАЙН

Як дізнатися про свій робочий стаж не виходячи з дому


Якось, дивлячись новини ТСН, в сюжеті, в якому обговорювали нову пенсійну реформу, я почув про можливість дізнатися про свій робочий стаж не виходячи з дому, просто в режимі онлайн.
Я спочатку не повірив, але вирішив спробувати. Швидко знайшов в пошуковій системі сайт пенсійного фонду. Але з першого разу я не зміг на нього зайти, сайт лежав. Мабуть, це із-за великої кількості відвідувачів, подумав я. Бо в цей момент багато хто, подивившись відео сюжет в новинах, вирішили також перевірити таку можливість, от сайт і не витримав
Багато, хто скаже, — а навіщо знати свій робочий, стаж, він буцімто і так відомий, наприклад з трудової книжки. Я думаю, що не для кого не буде секретом, що більшість людей в сучасній Україні працювало або й зараз працюють не офіційно. До того ж, хтось працював або числився приватним підприємцем, і здавав нульові декларації, тому цікаво, чи зараховується цей період в трудовий стаж? Як ви знаєте, в новій пенсійній реформі , яка планується вступити в силу цього року є нові норми виходу на пенсію. Щоб вийти на пенсію, має бути робочий стаж не менше 25 років, це якщо в цьому році. А потім, кожного наступного року, впродовж 10 років, мінімальний трудовий стаж буде збільшуватись на 1 рік.
Тобто кому сьогодні до 50 років, при виході на пенсію через 10 років, потрібно буде мати не менше 35 років робочого стажу. Так от, чи всі люди знають, який в них офіційний робочий стаж на даний момент, і які відрахування в пенсійний фонд робилися на протязі цього періоду? Думаю, що далеко не всі, і скажу більше, майже ніхто цього не знає. Тому я і вирішив поділитися з вами інструкцією, як про цю інформацію дізнатися, не йдучи в пенсійний фонд.
Пізніше я знову зайшов на сайт пенсійного фонду, і він вже працював. На цьому сайті я знайшов посилання на так званий «Портал електронних послуг», ось це посилання:
Ось так він виглядає:
Для того, щоб зареєструватися на цьому сайті, потрібно відвідати пенсійній фонд, написати там заяву та отримати спеціальний код, але я ж казав що ми не будемо виходити з дому, тому є інший спосіб.
Скажу одразу, що і цей спосіб також підійде не для всіх, але для багатьох. Діло в тому, що одним із способів авторизуватися на цьому сайті, є наявність у вас електронного ключа (це так званий електронний підпис). Таким ключем часто користуються підприємці та юридичні організації для подання електронних декларацій, або
В Україні є багато сертифікованих державою центрів, де видаються такі електронні ключі. І як я пізніше дізнався, до списку таких установ входить всім нам відомий «Приват-Банк». Якщо ви є клієнтом Приват-Банку, а це переважна більшість населення, то вважайте що цей електронний ключ вже у вас «в кармані». Ну звичайно не в прямому сенсі цього вислову, він все ж таки електронний)))
Зараз я розкажу, як вам роздобути цей ключ.
Заходьте на сайт, який називається «Акредитований центр сертифікації ключів ПриватБанка» за цим посиланням
https://acsk.privatbank.ua
Ось так він виглядає:
Потім зайдіть у вкладку Online-Сервіси

Тут ви маєте в полі «Для клієнтів» натиснути вкладку «Отримати сертифікат»
Ще один момент, про який я забув написати, не всі браузери підтримуються сайтом, якщо ви будете заходити наприклад з Опери, то побачите таке вікно:
Я використовував Google Chrome, з ним в мене проблем не виникало. До речі, були проблеми з Яндекс браузером, тому теж не раджу.
Якщо з браузером все добре, то ви попадете сюди:
Це сторінка авторизації, вона працює так само як і Приват24, ви повинні ввести свій фінансовий телефон і натиснути увійти. Далі ви авторизуєтесь так само як в Приват24<
В наступному вікні, якщо ви заходите вперше, буде прохання встановити спеціальний плагін (розширення для вашого браузера), щоб встановити його, користуйтеся підказками браузера. Після встановлення розширення, обновіть вікно нажавши на клавіатурі клавішу F5.
Якщо ви встановили пагін, то при наступній авторизації ви попадете на сторінку, де ви побачите свої дані, перевірте їх, якщо поле E-mail порожнє, то заповніть його, після цього натисніть кнопку «Дані вірні»
Далі вам потрібно обрати місце розташування файлу електронного ключа, краще його зберігати на з’ємному носії — на флешці або з’ємному диску, але можна і на жорсткому диску вашого ПК
Вибираємо носій, натискаємо «Ок» і йдемо далі
Тут ви повинні придумати пароль до свого електронного ключа, та ввести його 2 рази, пароль обов’язково запишіть або запам’ятайте, він вам ще знадобиться. Натискаємо «Далі»
<
Я думаю, що в цьому вікні пояснювати нічого не потрібно, з цим ви впораєтесь самі)
І нарешті останнє вікно
Вітаю, ви отримали файл електронного ключа на свій носій! На цьому етапі можна закривати вікно АЦСК Приват-Банку. На вашому носії вже записаний файл ключа, цей електронний ключ буде дійсний протягом 1 року. А на вашу скриньку, яку ви надали раніше Приват-Банку прийде лист про підтвердження отримання вами електронного підпису(ключа).
Коли мені прийшов цей лист, з нього я дізнався про ще один, більш зручний та швидкий спосіб отримання електронного ключа. Як виявилось це можна зробити прямісінько з вашого Приват24. Продивитись коротеньку відео інструкцію можна за цим посиланням:
Тепер, коли у вас є електронний ключ, повертаємось до Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України
http://portal.pfu.gov.ua
 Натискаємо кнопку «Вхід», у вікні, яке відкрилось, в полі «Виберіть АЦСК *» в списку шукаємо та вибираємо сертифікаційний центр, а саме — «АЦСЛ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Потім, у тій же формі, ви вказуєте місце розташування файлу вашого електронного ключа, вводите пароль від нього і натискаєте велику зелену кнопку «Увійти з ЕЦП»
І нарешті! Ви попадаєте в свій особистий кабінет. Далі ви вже самі зможете все там знайти і подивитись.
P.S
Я був сильно здивований, коли дізнався що в свої 41, маю всього 8 років повного стажу. Так що на пенсію вийду десь в 68 років, або прийдеться викупати не вистачаючи роки стажу. Не дуже весела картина.
Але є ще одна важлива деталь, статистика, яка відображається на електронному порталі, ведеться з 1998 року. Тому, якщо у вас є стаж до 1998 року, вам потрібно буде все одно звертатися до пенсійного фонду, та передавати їм документи які підтверджують цей стаж.
byowls.com

неділя, 29 жовтня 2017 р.

РЕЄСТР КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ 1638 РІК

Щербак В. О.
КОЗАЦЬКИЙ РЕЄСТР 1638 р. ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО
У статті аналізується козацький реєстр 1638 p.- одне з джерел історії України, що містить
відомості про структуру, особовий та етнічний склад Війська Запорозького напередодні Національновизвольної війни середини XVII cm.
Серед розмаїття документальних джерел з історії українського козацтва важливе місце належить
реєстрам. Лаконічні рядки списків містять різнобічну інформацію щодо епохи, в яку вони були
складені, та людей, причетних до почесної в середні віки військової служби. До середини XVII ст.
відомі козацькі реєстри 15 81 та 1649 р. Ці унікальні
історичні пам'ятки неодноразово аналізувалися істориками та мовознавцями [1]. На жаль, інші реєстри збереглися лише частково. Найповніші дані, які
стосуються насамперед козацької старшини, знаходимо у реєстрі Війська Запорозького 1638 р. Очевидно, саме через неповноту цей реєстр так і не
став об'єктом наукового дослідження.
Значення кожного історичного джерела розкривається в результаті з'ясування причини та умов
його виникнення. Розташування на території Київського воєводства більшості учасників Хотинської
війни 1621 р., в якій брало участь понад 40 тис. козаків, сприяло подальшому процесу покозачення
селян та міщан. Зростання чисельності козацтва
спостерігалося і в ході повстань під проводом гетьманів Марка Жмайла, Тараса Федоровича та Івана
Сулими.
Зважаючії на розгортання збройної боротьби
українського козацтва за розширення суспільних
прав і привілеїв, навесні 1638 р. варшавський вальний сейм прийняв постанову під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» [2]. На «вічні
часи» знищувалися права козаків на обрання старшин, ведення козацького судочинства, заборонялося проживання у містах, крім прикордонних.
Однак сувора постанова не пригасила прагнення
козаків збільшити чисельність реєстрового війська і відстоювати «вольності стародавні» силою
зброї.
Незважаючи на урядові заходи, протягом квітня-лішня 1638 р. на Подніпров'ї тривало козацьке
повстання під проводом гетьманів Якова Острянина та Дмитра Гуні. Після героїчної оборони на
Старці частина козаків відійшла на Запорожжя, а
решта уклала угоду з урядовими комісарами про
припинення збройної боротьби і прийняття «Ординації». 9 вересня в Києві зібралася старшинська
рада, на якій коронний польний гетьман Микола
Потоцький розпорядився сформувати новий реєстр, що згодом мав бути затвердженим на черговому вальному сеймі Речі Посполитої. Робота зі
створення реєстру інтенсивно проводилась у кожному полку полковою та сотенною старшиною, а
потім списки передавалися старшому Війська Запорозького. 4 грудня 1638 р. в урочищі Маслів Став
відбулася остаточна комісія королівських комісарів
з козаками, яка й започаткувала реалізацію положень вального сейму.
Насамперед було впорядковане шеститисячне
реєстрове військо. Замість традиційної посади
старшого або ж поручника призначався королівський комісар шляхтич Петро Коморовський. Призначалися також військові осавули, полковники та
полкові осавули. Затвердженню підлягали нижчі
посадовці, обрані самими козаками: сотники та
отамани, а також рядовий склад реєстровців.
За тогочасною традицією один примірник реєстру мав перебувати в канцелярії коронного гетьмана Речі Посполитої у Варшаві, а другий - у резиденції старшого Війська Запорозького. Проте цілком очевидно, що буремні події середини XVII ст. в
Україні не сприяли збереженню даного документа.
Відповідно досить швидко його актуальність була
втрачена і для варшавських урядовців. Тому доводиться звертатися до інших джерел, в яких були
зафіксовані прізвища козаків, що ввійшли до реєстру 1638 р. Список козацької старшини майже
повністю зберігся у щоденнику ченця домініканського ордену Шимона Окольського, який у чині
військового капелана супроводжував коронне військо під час каральних експедицій на Подніпров'я в
1637-1638 pp. Згодом щоденник побачив світ у друкарні Замойської академії. Літопис бойових звитяг
отримав високу оцінку сучасників, а на могилі автора в Перемишлі були викарбувані слова сердечної любові від польського рицарства. Історична
цінність твору зумовила повернення до його перевидання через два століття Казимиром Туровським
у Кракові [3]. Скорочений варіант щоденника російською мовою був вміщений В. Антоновичем у
© Щербак В. О., 2002
16 НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 20. Історичні науки. Ч. 2
другому випуску «Мемуаров, относящихся к
истории Южной Руси» [4].
Цінність щоденника Шимона Окольського полягає не лише в детальному викладі побаченого,
прикрашеного в дусі часу цитатами з античних авторів, різноманітними моральними сентенціями та
поетичними епітафіями, що свідчило про високий
рівень освіченості та літературний хист, а й наведенням автором документальних матеріалів. До
останніх належить і ухвала Маслоставської комісії,
яка затвердила козацький реєстр, що проіснував до
початку Національно-визвольної війни середини
XVII ст.
Аналіз реєстру дає змогу простежити еволюцію структури Війська Запорозького протягом
20-40-х років. Збільшення його чисельності до
6 тисяч згідно з Куруківською угодою 1625 р. поклало початок формуванню полків за територіальним принципом. Разом з тим в офіційних документах відсутні свідчення щодо їхніх назв, незважаючи
на участь реєстровців у козацьких повстаннях та
Смоленській війні 1632-1634 pp. Лише в акті
Маслоставської комісії вперше фігурують Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Черкаський,
Чигиринський та Переяславський полки, кожен чисельністю до тисячі козаків. Полки чітко поділялися на сотні та десятки, які очолювали авторитетні
й заслужені козаки. Однак за реєстром неможливо
відтворити назви цих нижчих структурних підрозділів, якщо вони й існували. У реєстрі 1649 р. сотні
називалися за сотенними містами, наприклад Боровицька, Крилівська чи Смілянська у Чигиринському полку, або ж за прізвищами сотників - Гунина,
Климова, Андріїва в Канівському полку [5]. Цілком
можливо, що цей принцип застосовувався й раніше
у реєстровому війську. До речі, назви куренів на
Запорозькій Січі також встановлювалися за ім'ям,
прізвищем чи прізвиськом отамана або ж назвою
місцевості, звідки приходили козаки.
Другою особою у реєстрі мала б бути записана
людина, яка відповідала за матеріальну базу й
озброєння війська, тобто обозний [6]. Однак артилерія, що становила гордість Війська Запорозького,
за рішенням ради в Києві була відправлена у супроводі 20 козаків до Канева. Очевидно, контроль над
нею покладався на військового осавула. Таким чином реєстровцям було заборонено доступ до зброї,
що успішно використовувалася ними під час козацьких повстань.
За традицією, встановленою розпорядженням
коронного гетьмана Єжи Язловецького від 5 червня
1572 p., функції судді Війська Запорозького виконував старший реєстру [7]. Лише наприкінці
XVI ст. із збільшенням війська до тисячі козаків
з'являється посада судді. За Куруківською угодою
1625 р. оплата його праці прирівнювалася до полковницької й оцінювалась у 100 злотих щорічно [8].
Водночас утиски козацьких привілеїв згідно з «Ординацією» торкнулися й козацького судочинства,
яке уряд намагався взяти під контроль. Ймовірно,
що верховним суддею знову ставав старший реєстру, а саме королівський комісар Петро Коморовський.
Найскладніше питання виникає при тлумаченні
відсутності посади писаря, адже до кола його обов'язків входило не лише ведення канцелярії, а й
видача платні козакам. Ці функції навряд чи могли
виконувати військові розпорядники-осавули, а тим
паче полковники або ж сотники. Можна припустити, що згодом посади писаря, судді та обозного за
об'єктивних потреб були поновлені, хоча відомості
про верхівку реєстру до 1648 р. не збереглися. Брак
свідчень у рішенні Маслоставської комісії про наявність таких важливих посад важко пояснити і
недбалістю упорядників при виданні щоденника
Шимона Окольського.
Цінними у реєстрі є також відомості про плату
за службу керівному складу Війська Запорозького.
Вони свідчать про зростання видатків з королівської казни для підтримання «спокою» в Україні у
порівнянні з Куруківською угодою. Про розмір
платні призначеному урядовому комісару та полковникам у постанові Маслоставської комісії не
вказується. Водночас винагорода військових осавулів зросла зі 150 до 600 злотих, полкових осавулів
відповідно з 50 до 250 злотих. Сотникам призначалася річна платня у 200 злотих, а отаманам або ж
поручникам - 60 злотих [9].
Особовий склад реєстру свідчить про наявність
у ньому не лише козаків, які відзначилися на державній службі, а й тих, хто брав участь у повстанні
за права та привілеї зі зброєю в руках. Це чітко
простежується при порівнянні Боровицької угоди
(грудень 1637 р.) та Маслоставської комісії, різниця
в часі між якими незначна. Так, військовий осавул
Левко Буднівський зберіг свою посаду у Війську
Запорозькому, оскільки, на думку Шимона Окольського, під час повстання був «добрим прикладом
збереження вірності та підданства» [10]. Аналогічну характеристику домініканський чернець дав і
другому призначеному військовому осавулу Ілляшу Караїмовичу, який раніше обіймав посаду переяславського полковника. Канівський полковник
Андрій Лобода, білоцерківський Яцина Лютренко
та корсунський Максим Нестеренко були обрані
сотниками у відповідних полках. На такій же посаді в Чигиринському полку опинився й військовий
писар Богдан Хмельницький.
Згідно з «Ординацією» полковниками реєстрових призначалися шляхтичі. У реєстрі 1638 р. лише
корсунський - Кирило Чиж - українського походження, всі інші - Ян Гижицький, Станіслав Олдаковський, Амвросій Секержинський, Станіслав
Калевський, Ян Закревський - польського. Тобто
Щербак В. О. Козацький реєстр 1638 р. як історичне джерело 17
призначення свідчать про цілеспрямоване втручання уряду Речі Посполитої у внутрішні справи козацтва.
При формуванні нового уряду в кожному полку
було обрано по 10 сотників, проте у Переяславському, за щоденником Шимона Окольського, вказано лише дев'ять прізвищ. Ймовірно, що десяте
було втрачене при перевиданні твору. Тим часом
зіставлення джерел за 1638 рік дає змогу зробити
певні припущення. Під час козацької ради у Києві
9 вересня було складено «Інструкцію» Війська Запорозького до короля, яку доставило у Варшаву
посольство, очолюване Романом Половцем. Документ підписали полковники Левко Буднівський, Роман Пешта, Каленик Прокопович, Михайло Манойлович, Іван Боярин та Василь Сакун [11]. У четвертому пункті «Інструкції» Іван Боярин названий
канівським полковником, а про посади інших можна лише здогадуватися. Очевидно, існував принцип
заняття ними посад осавулів у відповідних полках
(виняток - Левко Буднівський): Черкаському -
Каленик Прокопович, Чигиринському - Роман
Пешта; сотників: Канівському - Іван Боярин, Корсунському - Михайло Манойлович. Зважаючи на
пониження в посаді у порівнянні з Боровицькою
угодою білоцерківського полковника Яцини Лютренка, можна припустити, що у вересні її тимчасово на час складання реєстру займав Левко Буднівський. Відповідно на Маслоставській комісії
4 грудня десятим сотником Переяславського полку
мав бути обраний Василь Сакун. До речі, у другому
пункті «Інструкції» вказувалося, що до особливого
розпорядження короля загін на Запорожжі повинен
складатися з 60 чоловік і до нього має входити по
10 козаків від кожного полку [12]. Очолив загін
Андрій Муха, який уже через три місяці числився
сотником Чигиринського полку.
Обрані при сотниках отаманами або ж поручниками козаки мали виконувати функції сотенних
осавулів, офіційну посаду яких було запроваджено
в ході Національно-визвольної війни 1648-1657 pp.
Прізвища трьох отаманів у Черкаському, Переяславському та Канівському полках не збереглися,
хоча є підстави вважати, що в першому виданні
щоденника Шимона Окольського вони мали бути.
Реєстр 1638 р. є важливим джерелом і для дослідження генеалогії козацьких родин до середини
XVII ст., адже на сьогодні про них відомо небагато,
окрім хіба що Хмельницьких, Судим та Федоровичів [13]. Так, київські зем'яни Мухи були представлені у реєстрі 1581р. козаком Власом [ 14], а під
час Маслоставської комісії Андрій Муха затверджується сотником Чигиринського полку. З київської родини Прокоповичів полковим осавулою був
призначений Каленик, ймовірно один з пращурів
ученого й просвітника першої половини XVIII ст.
Феофана Прокоповича. Вихідці з київського шляхетського роду Ворон або ж Вороничів Михайло та
Григорій були обрані сотниками Переяславського
полку. їх нащадки Федір та Мартин Ворони одержали від гетьмана Богдана Хмельницького (1656)
рангові маєтності, включаючи села Севастяновичі,
Буки, Вадковичі, Туровичі та Бурновичі Стародубського полку [15].
Шляхтич Віктор Мокієвський у 1618 р. брав
участь у поході польського війська, очолюваного
королевичем Владиславом, до Москви [16], а через
два десятиліття, можливо, його син Лесько був призначений осавулом, а Северин обраний сотником
Переяславського полку. Аналогічні посади в
Корсунському полку займали брати Нестеренки -
Іван та Максим. Очевидно, не випадково останній у
1653 р. був обраний корсунським полковником [17].
З другої половини XVI ст. збереглися свідчення
про козацький рід Івановичів. Жалуваною грамотою короля Сигізмунда II Августа від 4 жовтня
1571 р. «товаришу низових козаків» Омеляну Івановичу надавалася земля на р. Ворсклі за охорону
південного прикордоння Речі Посполитої [18]. Григорій Іванович фігурує у реєстрі Війська Запорозького 1581 р. [19], Левко у 1629 р. був обраний на
Запорожжі козацьким гетьманом [20], Сава у
1638 p.- сотником Черкаського полку. Спадкоємець
Барабаша Черкащанина, зафіксованого в козацькому реєстрі 1581 р. [21], Дмитро володів булавою
старшого Війська Запорозького у 1617 р. [22]. Богуш Барабаш у 1638 р. був обраний сотником Черкаського полку, а Іван у 1646 р. з Богданом Хмельницьким та Ілляшем Караїмовичем їздив до короля
Владислава IV на переговори щодо організації військової експедиції до Криму [23]. У квітні 1648 р.
Іван Барабаш загинув у сутичці з реєстровцями, які
перейшли на бік повстанського війська Богдана
Хмельницького. Михайло Барабаш записаний серед старшин Черкаського полку 1649 р. [24]. Кошовий отаман Яків Барабаш разом із полтавським
полковником Мартином Пушкарем у 1658 р. очолював боротьбу проти гетьмана Івана Виговського.
Спадкоємність козацьких родинних традицій
можна простежити і при зіставленні реєстру 1638
та 1649 pp., створеного за Зборівською угодою.
Більшість учасників боротьби за «козацькі вольності» 30-х років взяли участь у Національно-визвольній війні, хоча через 11 років лише окремі прізвища козацької еліти знову були зафіксовані в одній з найвизначніших пам'яток української історії.
Так, чигиринські сотники Богдан Хмельницький та
Федір Якубович досягай посад відповідно гетьмана Війська Запорозького та чигиринського полковника [25]. Корсунський отаман Яцько Голубицький
зайняв одну з високих посад однойменного полку,
очолюваного Лук'яном Мозирею [26]. Подібна еволюція відбулася і в Канівському полку_д_Глатом
18 НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 20. Історичні науки. Ч. 2
Тичиною [27]. Цілком можливо, що саме сини або
ж брати сотників Савки Москаленка - Захарко і
Макар у Білоцерківському полку, Семена Василенка - Єрмашко і Михайло - у Чигиринському, Павла
Гайдученка - Захарко і Яцько - у Корсунському
[28] посіли старшинські посади у рядах повстанського війська. Велика ймовірність родинних зв'язків козацької старшини у згаданих реєстрах існує і
між чигиринським сотником Степаном Якимовичем та Жаданом Якимовичем, канівським отаманом Олексою Гришковичем та Семеном Гришковичем, переяславським сотником Василем Сакуном
та Іваном Сакуненком [29] і т. д.
Окремого дослідження потребує етнічний
склад козацької старшини Війська Запорозького
1638 р. Цілком закономірно, що при домінуванні
українців у ньому присутні також особи білоруського, польського та литовського походження. Цікаві результати міг би дати й лінгвістичний аналіз
пам'ятки. При цьому слід враховувати, що вживання особових іменувань навіть у тогочасних офіційних документах не набуло чіткого регламентування, відзначалося різноманітністю форм і нестабільністю їх використання.
Таким чином, незважаючи на наявність лише
прізвищ козацької старшини, реєстр 1638 р. є важливим джерелом для вивчення вітчизняної історії
першої половини XVII ст. Він містить цікаву інформацію про структуру, розмір платні, особовий та
етнічний склад Війська Запорозького, може бути
використаний для студіювання генеалогії козацьких родин в Україні.
Реєстр Війська Запорозького 1638 р.
С т а р ш и й реєстру-ПетроКоморовський.
В і й с ь к о в і о с а в у л и : Левко Буднівський,
Ілляш Караїмович.
Черкаський полк
П о л к о в н и к - Ян Гнжищький, о с а в у л -
Каленик Прокопович.
С о т н и к и : Григорій Себастянович, Сава Іванович, Мартин Грицькович, Онисько Заєць, Богуш
Барабаш, Прокіп Лазенко, Данило Городченя, Мусій Опара, Богдан Топига, Себастян Богуславський.
О т а м а н и п р и с о т н и к а х : Гаврило Ганус,
Андрій Лясота, Дмитро Трохимович, Ярош Золотоновський, Мисько Петрович, Гринеч Шухад, Семен Пулвіка, Оліфер Дзьоболда, Іван Лобаченко.
Переяславський полк
П о л к о в н и к - Станіслав Олдаковський,
о с а в у л - Лесько Мокієвський.
С о т н и к и : Василь Сакун, Михайло Ворона,
Северин Мокієвський, Мисько Пашкевич, Федір
Лютай, Григорій Ворона, Михайло Залеський,
Захарій Юхотинський, Михайло Куша, Остап Лісович.
О т а м а н и п р и с о т н и к а х : Іван Гладкий,
Михайло Болдко, Іван Зборовський, Яцько Руманіка, Донецький, Мисько Батояка, Михайло Янейко, Гаврило Калущенко, Нехойд Берчанин.
Канівський полк
П о л к о в н и к - Амвросій Секержинський,
о с а в у л - Яків Андріянович.
С о т н и к и : Іван Боярин, Андрій Лобода, Петро
Маркович, Лукаш Криштофович, Матвій Кожушенко, Данило Дробистенко, Андрій Гунько, Ілько
Бут, Яцько Костенко, Федір Дукаренко.
О т а м а н и п р и с о т н и к а х : Грицько Щербиненко, Тарас Онуфрійович, Гаврило Грудина,
Яцько Борисенко, Олекса Гришкович, Андрій
Станкевич, Гнат Тичина, Матвій Глуд, Борис Оношенко.
Корсунський полк
П о л к о в н и к - Кирило Чиж, о с а в у л - Іван
Нестеренко.
С о т н и к и : Михайло Манойлович, Максим
Нестеренко, Павло Гаидученко, Іван Ющенко,
Андрій Балаксієнко, Микола Вояновський, Яцько
Якубенко, Сасько Демидович, Богдан Щисковський, Мисько Іваниченко.
О т а м а н и п р и с о т н и к а х : Лесько Гайдзевич, Семен Москаль, Процик Унішенко, Яцько Голубицький, Нестор Костенко, Яхно Лівійський,
Михайло Скиба, Федко Брасуленко, Федор Жолудь,
Кузьма Череваненко.
Білоцерківський полк
П о л к о в н и к - Станіслав Калевський,
о с а в у л - Мусій Коробченко.
С о т н и к и : Яцько Кліша, Яцько Сверченко,
Сахно Керичник, Данило Гима, Степан Семченко,
Яцина Лютренко, Савка Москаленко, Матвій Половський, Гаврило Гроленко, Тишко Кліша.
О т а м а н и п р и с о т н и к а х : Мисько Оледоха, Грицько Куриненко, Данило Писаренко, Іван
Селіван, Стецько Гуршенко, Іван Голеник, Харко
Народенко, Васько Путивлець, Іван Кривда, Васько
Блабла.
Чигиринський полк
П о л к о в н и к - Ян Закревський, о с а в у л -
Роман Пешта.
С о т н и к и : Богдан Хмельницький, Федір Якубович, Дорош Кучкович, Павло Смітка, Степан
Якимович, Василь Мацкович, Григорій Нужний,
Андрій Муха, Федір Вешняк, Семен Василенко.
О т а м а н и п р и с о т н и к а х : Онисько Бут,
Костянтин Занкович, Васько Гайдук, Конрад Бартул, Микола Потерацький, Трохим Боровицький,
Бузан Кізарченко, Яцько Тараненк


Щербак В. О. Козацький реєстр 1638 р. як історичне джерело 19
1. Стороженко А. В. Стефан Баторий и днепровские козаки.-
К., 1904- С 16-18; Грушевський М. Історія України-Руси.-
К., 1995.- Т. 7.- С 155-157; Міжетнічні зв'язки в українській антропонімії XVII ст.- К., 1989; Реєстр Війська Запорозького 1649 року- К., 1995; Luber S. und Rostankowski P.
Die Herkunft der im Jahre 1581 registrierten Zaporogcr Kozaken // Geschieh Ost Europas, 1980.- Band 28.- S. 368-390.
2. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы.-М., 1954.-T. 1.-C. 255.
3. Книга містить щоденники за 1637 та 1638 pp., за тогочасною
традицією присвячені військовим керівникам походів:
Dyariusz transakeyi wojennej miQdzy wojskiem koronnem і
zaporoskiem, w r. 1637, miesia_ca grudnia, przez Jasnie Wielmoznego JMR Mikolaja ζ Potoka Potockiego, wojcwode braclawskiego, hetmana polnego koronnego, generala podolskiego,
kamienieckiego, latyczowskiego, nizinskiego etc. staroste,
szczçsliwie zaczçtej і dokonczonej, za dozwoleniem starszych
wydany przez w. o. Szymona Okolskiego, zakonu dominika
swiQtego kaznodzieje wojskowego; Kontynuacya dyariusza
wojennego, czuloscia. jasnie wielmoznych ich meiöw panow
hetmanöw koronnych, ochota cnego rycerstwa polskiego, nad
zawziçtymi w uporze krzywopzysieglych і swowolnych kozakami, w roku 1638 odprawiona, do wiadomosci koronie і wielkiemu ksiçstwu litewskiemu, za dozwoleniem przcloonych,
przcz w. o. Szymona Okolskiego- Krakow, 1858 (далі -
Dyariusz).
4. Дневник Симеона Окольского (1637-1638 гг.) II Мемуары,
относящиеся к истории Южной Руси.- К., 1898.- Вып. 2-
С. 168-289.
5. Реєстр Війська Запорозького 1649 року- С. 31, 35, 41, ПО,
114, 118.
6. UzQdnicy ccutralni і narodowi Polski XIV-XVIII wicku.
Spisy.- Kornik, 1992.- S. 92-98.
7. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной РоссииСПб., 1847.-T. 2.-C. 176.
V. О. Shcherbak
1638 COSSACK REGISTER AS HISTORICAL SOURCE
The article gives the analysis of the register ofcossacks in 1638 as one of the Ukrainian historical sources
which contain data about the structure and special ethnic origin of the Zaporozhian Host before the beginning
National - liberation war in the middle of the XVII century.
8. Архив Юго-Западной России-К., 1861-Ч. 3.-T. 1.-C.288
(далі - Архив ЮЗР).
9. Архив ЮЗР,- Ч. 3.- Т. 1,- С. 288; Dyariusz.- S. 193-195.
10. Dyariusz.- S. 193.
11. Ibid.-S. 188.
12. Ibid.-S. 187.
13. Щербак В. О. Українське козацтво: формування соціального
стану. Друга половина XV- середина XVII ст.- К., 2000.-
С. 138-146.
14. Zrodla dziejowe- Warszawa, 1894.- T. 2 0 - S. 159.
15. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький.- Львів, 1990.-
С. 189.
16. Архив ЮЗР.- Ч. 3.- Т. 1,- С 189.
17. Крип 'якевич І. П. Студії над державою Богдана Хмельницького // Записки наукового товариства ім. Шевченка.- Львів,
1931.-T. 151.-C. 131.
18. Материалы по истории козацкого землевладения 1494—
1668 гг. II Чтения Исторического общества Нестора-летописца.- К., 1894- Кн. 8,- Отд. 3.- С. 14.
19. Zrodla dziejowe- T. 2 0 - S. 156.
20. Голобуцький В. О. Запорозьке козацтво- К., 1994,- С. 280.
21. Zrodla dziejowe.- T. 2 0 - S. 162.
22. Антонович В. Неизвестный гетман и его приказ // Вибрані
історичні та публіцистичні твори.- К., 1995- С. 189.
23. Голобуцький В. О. Назв. праця.- С. 352.
24. Реєстр Війська Запорозького 1649 року,- С. 64.
25. Там само.- С. 27.
26. Там само.- С 132.
27. Там само.- С 97.
28. Там само- С 27, 132, 169.
29. Там с а м о - С 27, 63, 97.