Сторінки

середу, 29 січня 2014 р.

РОСІЙСЬКИЙ ОЛІГАРХ НОВІНСЬКИЙ ПЛАТИТЬ ЯНУКОВИЧУ ЗА ТРУПИ НАШИХ КОЗАКІВ


На фото російський олігарх Новінський.

суботу, 25 січня 2014 р.

Я был поражен до растерянности, а уважение к восставшим стало безмерным


На имя редакции пришло письмо, публикуем его без изменений.
"Сегодня ночью я смотрел трансляцию с Майдана.
Все уставшие, много дней ведь они там как пчелы работают. Это примерно также как вычерпывать воду из реки и не видеть очевидного результата. Да еще на холоде, полумокрые и не только от водометов, ведь горящие костры растапливают снег и под ногами болото.
Эти смерти... А ведь помимо смертей множество раненых, побитых, да еще и похищения за чертой майдана и пытки, издевательства и унижения.
И вот они полдня ожидали результаты переговоров, которые все откладывались и откладывались.

АДМІНІСТРАЦІЯ ВІДГОРОДЖУЄТЬСЯ ВІД НАРОДУ. МОЖЕ І ШТУРМУВАТИ САМІ СЕБЕ БУДУТЬ. ЦИХ ДОВБНІВ САМ ЧОРТ НЕ ЗРОЗУМІЄ

АХМЄТОВ ПІДТРИМАВ ЯНУКОВИЧА ТА ЗАКЛИКАВ ЛІДЕРІВ МАЙДАНУ ПІТИ НА КОМПРОМІС ТА ЗЛИТИ ВИМОГИ МАЙДАНУ.

    Саме так можна розцінвати те, що написане вна сайті СКМ.
Ахмєтов вссе ще зацікавлений у збереженні Януковича при владі, інакше це не назвеш.


Жодного компромісу до цього з боку влади не було, навпаки все більше і більше нагнітання. Коли ведуться переговори не стягують одночасно війська до Києва з усыєї України, не везуть підкріплення титушок до Києва і не засилають титушок з інших міст до Дніпра і інших нескорених


ЗВЕРНЕННЯ СКМ

За останній тиждень у країні посилилося громадянське протистояння. Воно призвело до людських жертв. Це зобов'язує нас висловити свою позицію.
   Людське життя – це головна цінність.
    Ми хочемо висловити глибоке співчуття рідним і близьким загиблих.        
Бізнес не може залишатися осторонь, коли гинуть люди, виникає реальна загроза розколу країни, політична криза може викликати системну економічну кризу й у результаті неминуче зниження рівня життя.
   
У політичної кризи може бути тільки одне рішення – мирне. Будь-який силовий варіант, будь-яке застосування зброї є неприпустимим. За такого сценарію в Україні не буде переможців, будуть тільки жертви і переможені. Але найголовніше – силовим шляхом вихід не знайти.
   
Єдиний вихід – перейти від вуличного протистояння і спроб його придушення до конструктивних переговорів і досягнення результату.               Учасники переговорів повинні керуватися інтересами всієї країни. Саме всієї країни! І бути готовими до реальної співпраці й пошуку компромісу. Заради майбутнього всієї України і кожного українця.


Заява компанії СКМ Ріната Ахметова

25.01.2014

Логотип СКМ

http://www.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fwww.scm.com.ua%2Fuk%2Fmedia-centre%2Fnews%2Fview%2F1466%2F&h=fAQE2YeSe

пʼятницю, 24 січня 2014 р.

Помпові рушниці Беркуту можуть стріляти кулями та картеччю!



МВС бреше!

Помпова рушниця ФОРТ-500 – службова гладкоцівкова зброя підтримки для оснащення підрозділів силових структур.

 В комплект рушниці входять насадки:
- циліндр (для стріляння кулею);Кулі якими комплектували - для зупинки авто зі сталевими стрижнями.Ними вбивали людей.
- півчок ( для стріляння картеччю);Картеччю теж вбито людей на Грушевьского
- чок (для стріляння дробом),
Дробом може і не стріляли, проте замість резинових шариків в тілах людей знаходили сталеві. Виходить, що оті що нижче несмертельні дуже легко прероблялись під смертельніособливо , якщо врахувати застосування їх у людей з відстані 2-3 метри, що показують експертизи вбитих.
а також насадки для використання несмертельних боєприпасів, спеціальних набоїв і гранат зі сльозоточивим газом.

http://rkou.org.ua/F_500.pdf

середу, 22 січня 2014 р.

РЕФЕРЕНДУМ - 3 МІЛІОНА ПІДПИСІВ ЗА ІМПИЧМЕНТ ЯНУКОВИЧУ

Через те. що механізм імпичменту та проведення референдуму в Україні навмисно не запроавджено, то проведемо референдум за допомогою інших ресурсів.
Треба набрати 3 міліона підписів

Все дуже просто
 Заходите за посиланням і реєструєтесь як звичайно, з вашого листа що надійшов на ваш е-мейл заходите знову до петиції де тисните на зелену кнопку. Там голосуєте через твітер або через фейсбук, можна через обидва. голос зараховується лише один раз.
https://petitions.whitehouse.gov/petition/we-people-ask-obama-influence-united-nations-and-have-international-troops-enter-ukraine-stop/WPHd1PCf

РЕФЕРЕНДУМ - 3 МІЛІОНА ПІДПИСІВ ЗА ІМПИЧМЕНТ ЯНУКОВИЧУ


РЕПОСТ! СРОЧНО! Подписывайте петицию на сайте Белого Дома об осуществлении миротворческой миссии ООН. Мы можем помочь себе прекратить кровопролитие и создать условия для возможности проведения демократических выборов. Пожалуйста подписывайте как можно быстрее.

ФАШИЗМ ЯНУЧАРИ ЧИ ВОЛЯ?

Тамила Ульянова 
Сегодня каждый человек стоит перед выбором, что для него важнее в этой жизни? Не замечать то, что происходит в нашей с вами стране и терпеть фашистский режим, который со временем достанет каждого из нас, в том числе и тех, кто сегодня закрывает на это глаза и думает, что его хатка с краю, думать, что лучше не высовываться и сохранить хотя бы то, что имеем, а то и это отнимут, если будем много разговаривать, затыкать рот своим знакомым и шептаться о том, что власть уничтожает невинных людей, только за то, что они неугодны их режиму, а потом рассказывать своим детям, которые когда-нибудь зададут нам вопросы на эту тему, что боялись, что и нас так же могли убить, боялись оставить семью, детей без пропитания? Я слышу это каждый день и каждый день задумываюсь над этим. НО у меня всегда в голове есть один ответ, Бог есть и ОН все видит. Мы Не можем лгать перед ним о той подлости и цинизме, что происходит вокруг. Я думаю том что завтра Господь может все повернуть по-другому, и будет день и будет пища, а мы наступив на свою совесть, на свои честь и достоинство на всю жизнь останемся в глазах своих потомков слабыми,безнравственными, трусливыми предателями, которые продали будущее своих детей и обрекли их на вечную жизнь рабов за какие-то материальные блага. Мы будем в старости вспоминать и сожалеть, как вокруг нас гибли люди за свободу наших детей, а мы боялись подать им руку из-за страха потерять... Я знаю,что сегодня многие стоят перед выбором и только страх заставляет их сделать выбор в пользу продажи своей души дьяволу и я обращаюсь к ним с просьбой: " НЕ ПРОДАВАЙТЕ", этого вам не простят ваши дети, вы не простите себе этого сами, а главное нечистый всегда попросит вас заплатить по вашим долгам! Подумайте о своей душе, о совести, о старости и о своих близких и примите решение то, что подсказывает вам ваша душу. Бог видит всех и каждого, а правда не бывает у всех своей, истина одна. Живите по правде, по совести и с Богом в душе. Каждый депутат и политик, который сегодня поддерживает ПР еще может покаяться и стать на сторону народа. Я верю в то, что и среди вашей партии есть много людей, которые осуждают террор против народа и которые наберутся смелости и не совершат самый большой грех и ошибку в своей жизни.Выходите из партии на которой кровь ваших братьев, иначе будете жалеть об этом всю жизнь! У вас еще есть такой шанс! Переступите через свой страх и оставайтесь С БОГОМ, с чистой совестью и со своим народом!

Січеслав (Дніпропетровськ).: ДЕНЬ ЗЛУКИ ТА ДЕНЬ СКОРБОТИ ЗА ЗАГИБЛИМИ

Січеслав (Дніпропетровськ).: ДЕНЬ ЗЛУКИ ТА ДЕНЬ СКОРБОТИ ЗА ЗАГИБЛИМИ:    Героям Слава! Сьогодні в Дніпрі провели День злуки, проте вийшло не свято, а панихида за загиблими.    На міст ішли мовчки, де лише ті...

вівторок, 21 січня 2014 р.

Віталій Гайдукевич: Що таке Україна?

2014-01-22 03:36:00. Суспільство

Це коли футбольні фани різних клубів забувають принципову ворожнечу і стають Великою Армією Обурених і від того стає страшно гопнікам в погонах і без.
Це коли духовний лідер мусульман передає вітання і слова поваги духовному лідеру Греко-Католиків.
Це коли знаменита актриса із безмежно добрими очима кличе дружин, матерів і бабусь стати перед силовиками, аби матері кликали своїх дітей у формі схаменутись і перейти до людей.
Це коли затриманий за заворушення, на псевдо суді, перед перспективою 15 років тюрми молодий чоловік надиктовує друзям недописану дитячу книжку!
Це коли мер міста гарантує постраждалим, що їх будуть цілком безпечно лікувати за 600 кілометрів від місця битви, якщо в столиці лікарям бракує совісті, серця, сміливості...
Це коли бійці внутрішнії військ із вдячністю що їх заблокували і вони не їдуть воювати з власним народом, виносять блокуючим дрова...
Це коли незрячі люди із поводирем тримають тацю із канапками і пригощають протестувальників - вони також допомогають, вони також корисні!
Це коли маленька красива дівчина-актриса із шаленим вогником в очах розповідає, як вона боронила на Грушевського людей від нелюдей. А в неї, маленьку, що сиділа на ліхтарному стовпі, бикота у формі кидала гранати.
Це коли власники вогнепальної зброї прозоро натякають очільнику ОЗУ МВС - дядько не засіваю бурю - жнивам не зрадієш.
Це коли мешканці за одну ніч організовують дружини самооборони і відловлюють посередміста завезених бандитів.
Це коли моя дитина подивившись новини зустрічає ранком після нічної зміни питанням: "Тато хто напав на наш Майдан?" і проводжає словами "Ти на Майдан чи на роботу?"
Я не знаю скількох із нас посадять, побють, викрадуть (чи Боже Борони гірше).
Я не знаю візьме гору народ саме зараз, чи це буде трохи згодом.
Але не перемогти він не може. Нас усіх Господь (байдуже яким іменем хто його називає і як до нього звертається) вже поцілував у тімячко.
Бо Україна, це коли ти до нестями ненавидиш державну машину, але до сліз любиш усіх цих неймовірних людей.
Віталій ГАЙДУКЕВИЧ,http://novaukraina.org/news/urn:news:19941D8

вівторок, 14 січня 2014 р.

Степан Бандера у німецьких тюрмах і концтаборах

1 січня - день народження Степана Бандери у селі Старий Угринів на Калущині. Один з епізодів його життя - кількарічне ув'язнення у нацистських застінках. Як це було? Що хотіли від нього гітлерівці?

Провіднику ОУН Степану Бандері присвячено велику кількість різного роду досліджень. В українській та зарубіжній історіографії періоди його ув’язнення є зовсім недослідженими та оповиті різними міфами.
Особливо, це стосується періоду в концтаборі Заксенгаузен в 1942-1944 рр. Переважно дослідники подають одні й ті самі дані про цей період життя, однак, не встановлено хронологію його ув’язнення.
Архів концтабору по війні НКВД переправило до Москви й він досі є закритим для дослідників.
31 березня-4 квітня 1941 р. у Кракові на Другому Великому Зборі ОУН Степана Бандеру – "Сірого" було обрано головою Проводу.
Бачучи неминучість війни між окупантами Польщі – Гітлером і Сталіним – Бандера вважав, що у цьому збройному конфлікті можна буде здобути вимріяну його поколінням Українську державність.
23 червня 1941 р. від імені ОУН за підписами Степана Бандери і Володимира Стахіва було вислано на 14 сторінках Меморандум доАдольфа Гітлера, в якому всіляко підкреслювалося, що основним завданням організації є відновлення незалежної Української Держави:
"Якщо навіть німецькі війська при вмарші в Україну будуть спершу привітані, очевидно, як визволителі, то це наставлення може швидко змінитися коли Німеччина прийде до України без відповідних обіцянок щодо свойого наміру відновити Українську Державу […] українці сповнені рішимости створити умови, які ґарантуватимуть національний розвиток у самостійній державі. Кожна влада, яка переслідує свої власні інтереси в побудові нового порядку на східньоевропейському просторі, мусить взяти до уваги цю резолюцію".
В нацистських планах "Нової Європи" про таку державу як Україна не могло бути й мови.
Уряд на чолі з Ярославом Стецьком ґестапо заарештувало та відправило по концтаборах.
3 липня 1941 р. відбулися двосторонні бесіди Бандери, Володимира Горбового, Василя Мудрого, Степана Шухевича, Віктора Андрієвського із заступником державного секретаря Генерал-губернаторства Ернестом Кундтом, доктором Фюлем, суддею фон Бюлов і полк. Альфредом Бізанцем у Кракові з приводу Акту 30 червня.
На погрози Кундта застосуванням репресій, якщо ОУН не припинить своєї діяльності, вождь ОУН заявив: "Ми вступили у бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. [...] ОУН – єдина організація, що вела боротьбу, і вона має право, на підставі тої боротьби, творити уряд".
Щоб схилити Бандеру до співпраці та відкликати Акт 30 червня, 5 липня 1941 р. ґестапо арештувало його біля Белза і через Люблін відіслали до Кракова.
Наступного дня його викликав на розмову шеф уряду Генеральної Губернії Бюглер та вимагав відмовитися від проголошеного Акту.
Після негативних відповідей Бандеру помістили під домашній арешт й разом з жінкою Ярославою і дочкою Наталкою відправлено 9 липня в Берлін, де помістили в тюрму ґестапо на Ліхтерфельде-Ост.
Степан Бандера з дітьми, вже по війні. Перший зліва - чільний член ОУН Степан Ленкавський
У столиці ІІІ Райху з Бандерою постійно працювали полковник абверу Ервін Штольце, СС-штурмбанфюрер Вайнман та професор Маркерт з ОКВ.
20 липня лідера націоналістів перевели під домашній арешт у Берліні на вул. Дальманштрасе.
Бандері і Стецькові запропонували створити підконтрольну Крайову раду, а згодом і Дорадчу раду при Райхскомісаріаті.
В цей час відбулися численні розмови Бандери і Стецька з військовиками та партійними чиновниками багатьох відомств. Також вони писали різноманітні послання, пояснення, комунікати, декларації і меморандуми на ім’я Гітлера, Ріббентропа, Розенберга та інших діячів нацистської Німеччини.
За дорученням керівництва ОУН літом 1941 р. в Берліні було сформовано спеціальну групу для збирання коштів й продуктів для Бандери, Стецька, Стахіва, Осипа Тюшки, Івана Габрусевича, Юліана Химинця, Романа Ільницького та інших в’язнів.
На ці потреби від Проводу ОУН було передано зв’язковими в Берлін 30 тис. марок, а також продукти - через Романа Шухевича від старшин Дружин українських націоналістів (батальйонів "Роланд" і "Нахтігаль").
Ця ж група допомагала Ярославі Бандері і її дочці, які у свою чергу постійно з іншими дружинами (Марією Габрусевич, Марією Врецьоною і Марією Химинець) носили передачі в’язням та передавали грипси.
14 серпня 1941 р. Бандера, після вимог професора Ганса Коха, написав відкритий лист райхсміністрові Альфреду Розенбергу з неприйнятністю відкликання Українського Державного Правління і призупинення діяльності ОУН.
11-12 вересня Маркерт, Кох, професор Бергард фон Менде проводили бесіди зі Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком, Володимиром Стахівим і Ріко Ярим, щоб ОУН "віддала долю України в руки Німеччини, конкретно її Фюрера з терпеливим очікуванням на остаточну перемогу", інакше всіх очікують арешти і концтабори.
Після успіхів вермахту у вересні 1941 р. на Східному фронті (оточення і взяття Києва), в Берліні почали діяти рішучіше по відношенню до українських націоналістів.
15 вересня 1941-го Бандера був відправлений у центральну тюрму гестапо в камеру № 29 на Прінцрегентштрасе. Одночасно провели масові арешти членів ОУН на всіх окупованих німцями територіях в Україні і Європі. В ув’язненні опинилися півтори тисячі оунівців.
Василь Бандера, який був закатований у Аушвіці
Братів Бандери Василя та Олександра було закатовано у кінці липня 1942 р. у концтаборі Аушвіц. У Херсоні [є версія, що в Миколаєві] ґестапо розстріляло третього брата Богдана. Та у львівській в’язниці - вбили брата дружини.
Одночасно НКВД у Києві розстріляло 10 липня 1941 р. батька Бандери о. Андрія, а двох сестер Володимиру і Оксану вивезли в сибірські концтабори.
На початку січня 1942 р. Бандеру розмістили у камері-одиночці № 73 концтабору Заксенгаузен. У ньому був спеціальний блок № 9 (Камерний дім, а українські в’язні його називали "Бункер").
Головний наглядач за блоком Курт Еккаріус підпорядковувався начальникові табору штандартенфюрерові СС Антону Кайндлю. Серед в’язнів блоку були комуністичні лідери з усієї Європи, радянські генерали, німецькі єпископи, українські, польські і румунські націоналісти, французькі міністри, англійські офіцери розвідки і пілоти літаків, сини Сталіна, Нансена та маршала Італії Бадольйо, представники аристократичних родин Європи.
Всього в ув’язненні у "Бункері" перебувало 80-90 осіб. Переважна більшість із них отримувала допомогу від Червоного Хреста чи від власних родин.
Одна з перших фотографій Бандери після виходу на волю. Німеччина, 1946 р.
Згідно даних німецького агента штазі Отто Зайделя, Степан Бандера був у дружніх стосунках із художником Оддом Нансеном. Цей норвезький велетень взяв його під свою опіку і допомагав усім, що мав, особливо - продуктами. Він малював портрети ув’язнених, зокрема і Бандери - з гострими й суворими рисами енергійного обличчя. У 1947 р. вийшли щоденники Нансена про цей концтабір.
Зі спогадів Тараса Боровця – "Бульби":
"окреме царство есесів у царстві Гітлера. Там, в лісі, побудоване ціле місто з власними бараками, бункерами, великими будовами, військовими фабриками, шпиталями, крематоріями та газовими камерами. Там були великі бараки для спеціально ізольованих груп в’язнів і навіть домики для різних високопоставлених осіб з-посеред німців та інших націй Европи".
Отаман зазначає, що завдяки Бандері і д-р Лапічакові діяла своєрідна пошта, яку називали "кібель-поштою": під час прогульок в’язні залишали записки в квітнику або закидали в камеру до зазначених осіб. Найбільшим враженням для в’язнів було постійне бомбардування військових заводів.
План концентраційного табору Заксенгаузен
За свідченнями чільного діяча ОУН-р, теренового провідника Німеччини (1941-1942) Василя Безхлібника – "Беркут" й в’язня Заксенгаузену, блок № 10, Степан Бандера в умовах суворого режиму концтабору проявляв чудеса конспірації та був неперевершеним організатором обміну інформації, газет і харчових пайків. З ним Бандера зустрічався у лікарні блоку № 9, де проходив процедури. Безхлібник інформував Провідника про становище членів ОУН в німецьких концтаборах, ситуацію в Україні та міжнародні події.
Інший в’язень, чільний діяч ОУН-м Євген Онацький, описує режим перебування в даному концтаборі у камері №70: ніяких розмов з іншими ув’язненими під час прогульок по подвір’ю, підйом ранком о 5.00, застеляння ліжка та прибирання камери, вихід до умивальника. Опісля сніданок, о 12.00 обід, вечеря о 18.00, які завжди приносили у камеру. Якість їжі була дуже поганою, кожен в’язень мав сам помити посуд.
Для в’язнів було три категорії харчування і оунівцям приділялася остання. День завершувався о 20.00 ляганням спати. Онацький із захопленням згадує символічні Різдвяні подарунки 1944 р.: від Ярослава Стецька та маленьку передачу солодкого печива від Степана Бандери.
За спогадами провідного члена ОУН-м Дмитра Андрієвського, Бандера, виявляв під час ув’язнення товариськість, допомагав продуктами, тим хто був у скруті. Дізнавшись про смерть Олега Ольжича він запропонував уночі після другого дзвінка вшанувати його пам’ять хвилиною мовчання.
22 липня 1943 р., за допомогою Стахіва, відбулася зустріч Бандери з Головним комендантом АК С. Ровецьким – "Грот", який сидів в камері № 71. Темою їх розмов були подальші перспективи українсько-польських взаємин, політика західних союзників та прихід в Україну і Польщу більшовиків тощо.
Згодом свою позицію ген. Ровецький виклав у листі польським в’язням: "вже зараз мусимо рахуватися з втратою наших східних земель на користь українців. Того вимагає політика польської нації".
Про перебування в концтаборі Заксенгаузен полковник Андрій Мельникписав:
"Місцем проходу був трикутник між двома крилами бараку, які прямовисно стояли до себе, і високим муром, що відділював барак від решти табору.
Вже попереднього дня завважив я в однім з відхилених угорі вікон знаки хустиною і кінцями пальців. Наступного дня знаки ці повторились, що більше, появились крейдою писані на шибці вікна написи: "Лапичак в шпиталі, Мушинський 26, Тарас Бульба 28" і дальші інформації про розміщення нашої націоналістичної групи в цім "зондербараці". Під кінець на шибці бачу напис, від якого мені в очах потемніло: "Ольжич" і побіч цього хрестик. [...]
Мов громом уражений цією вісткою, не видержую і на цілий голос питаю: "Хто ви?" і у відповідь появляється на шибці напис "Степан Бандера".
– Ну, і здибались, – подумав я. – Це він перший системою відповідно наставлених дзеркал пізнав мене і перший поміг нав’язати контакт зі співтоваришами недолі: Андрієвським, Мушинським, Онацьким, Ждановичем і Костем Мельником.
Це був останній прохід без вартового на цім подвір’ї, отже і остання нагода того своєрідного зв’язку мойого зі Степаном Бандерою в німецькій тюрмі".
Після довгих консультації з серпня 1944 р., нацистське керівництво прийняло рішення про звільнення лідерів ОУН. Рішення про звільнення Бандери та Стецька було затверджено 25 вересня 1944 р. на нараді Розенберга і начальника головного управління безпеки Райху Е. Кальтенбрунера.
Бандері пощастило покинути Заксенгаузен живим, але десятки тисяч в'язнів лишились там навічно. Фото з блогу http://gavailer.livejournal.com/
27 вересня 1944 р. Бандеру звільнять і вивезуть з концтабору в околиці Берліну. Будуть отримувати під домашнім арештом, пропонуватимуть співпрацю в Українському національному комітеті (УНК), який мав визнати провід генерала РОА Андрія Власова. Такі умови запропонував шеф головного бюро СС, генерал Г. Бергер 5 овтня 1944 р.
Бандера відмовився входити в УНК, натомість, запропонував замість себе адвоката Володимира Горбового.
Бергер зазначав: "Бандера – це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. Своїй ідеї він відданий до останнього. На даному етапі надзвичайно цінний для нас, опісля небезпечний. Ненавидить так само росіян, як і німців".
Також переговори такого характеру проводили професор фон Менде, СС-штурмбанфюрер, доктор Фріц Рудольф Арльт і СС-оберштурмбанфюрер Людвіг Вольф.
Сучасний вигляд коридору у бараку "Целленбау", де утримували Бандеру та інших чільних оунівців
Наприкінці грудня 1944 р. гестапо відправляє Бандеру в Берлін, де утримує під домашнім наглядом. Також двічі на день він мав зголошуватися у їхньому місцевому відділку. На початку січня до нього прибули чільні діячі ОУН (Микола Лебедь, о. Іван Гриньох, Василь Охримович) з листами, інструкціями від Проводу.
Для родини Бандери було виготовлено фальшиві документи на прізвище Романишиних.
1 лютого 1945 р. Бандера з родиною за допомогою Лебедя, під час авіаційних бомбардувань в атмосфері загального хаосу, втекли з-під нагляду до Тіролю. Їх супроводжував Андрій Пеленичка – "Плевак". Згодом Бандера переїде до Відня і далі продовжить діяльність у керівництві ОУН.http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/01/1/140665/?fb_action_ids=788219077860336&fb_action_types=og.recommends&fb_source=aggregation&fb_aggregation_id=288381481237582
Микола Посівнич
Кандидат історичних наук, президент фонду "Літопис УПА" (м. Львів). Остання книга - "Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: ЄВРОМАЙДАН, КОЗАЦЬКА РАДА УКРАЇНИ. ЄДИНЕ КОЗАЦТВО ...

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: ЄВРОМАЙДАН, КОЗАЦЬКА РАДА УКРАЇНИ. ЄДИНЕ КОЗАЦТВО ...:     11 січня 2014 року в Києві на Майдані відбулася Велика Козацька Рада за участю делегацій від сорока всеукраїнських і місцевих козацьк...

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: Історія утворення 4 козацького редуту Майдану

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: Історія утворення 4 козацького редуту Майдану: Анатолій Грива  поширює  світлину  від  4 козацький редут Майдану .  Ще 30 листопада минулого року Рада козацьк...

понеділок, 13 січня 2014 р.

ГРОШОЛЮБСТВО ТА ІНШІ ГРІХИ ЯНУКОВИЧА

Відповідально оголошую, що громадянин янукович віктор федорович,- психічно хвора людина!!!!
Тільки психічно хвора людина може ЗАПРОПОНУВАТИ ввести в Украіні Закон, який ЗАБОРОНЯЄ проведення релігійних відправлень у не відведених спеціально для цього місцях!!!!!
Це коментувати просто НЕМОЖЛИВО!!!!!
Це СУПЕРЕЧИТЬ безпосередньо самому тексту Святого Писання!
"19. Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
20. Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них."
(Від Матвія 18:19,20)
Такого ще цивілізованний світ не бачив, щоб легітимна влада ЗАБОРОНЯЛА своєму народові проводити релігійні відправлення за своїми потребами!
Президент Украіни виявив бажання давати накази Господу!
Ось така реакція діючого гаранта на звернення глави греко-католицької церкви Украіни щодо погроз Міністерства культури Украіни!!!!
Недаремно Христос попереджав, що “Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі, вдавшись, від віри відбились і прошили себе численними болями” (І До Тимотея: 6; 10).
Господи Спаси і Сохрани нас, народ Украіни, від лихого та безбожного! Ослаби та Відпусти, Відверни лице своє від гріхів наших!
Прости ворогам нашим, бо не відають, що чинять!!!!! Амінь!

неділю, 12 січня 2014 р.

Січеслав (Дніпропетровськ).: ЄВРОМАЙДАН.СІЧЕСЛАВ 12.01.2014

Січеслав (Дніпропетровськ).: ЄВРОМАЙДАН.СІЧЕСЛАВ 12.01.2014: «Жодної копійки в общак!»: Life:), ПУМБ и ПР – бренды, которые бойкотирует Евромайдан (ФОТО, ВИДЕО) «Вчора Ви в них купили – сьогодні в...

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: ЄВРОМАЙДАН, КОЗАЦЬКА РАДА УКРАЇНИ. ЄДИНЕ КОЗАЦТВО ...

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: ЄВРОМАЙДАН, КОЗАЦЬКА РАДА УКРАЇНИ. ЄДИНЕ КОЗАЦТВО ...:      ЗАПОЧАТКУВАННЯ КОЗАЦЬКОГО ЄДИНОГО НАРОДНОГО ФОРМУВАННЯ. Інші козацькі об'єднання та підрозділи, хто не приєднається до нього, заяв...

пʼятницю, 10 січня 2014 р.

Січеслав (Дніпропетровськ).: ДО СЕДЛЕЦЬКОГО ПО ГРОШІ

Січеслав (Дніпропетровськ).: ДО СЕДЛЕЦЬКОГО ПО ГРОШІ: Евромайдановцы пришли к милиционеру Седлецкому за отчетом: «Де гроші?!» (ВИДЕО) Тот непоколебим: «Это моё субъективное мнение», «Моё со...

СПОВІДЬ НКВДиста про вбивства під виглядом бандерівця

Страшная исповедь НКВДиста, который убивал украинцев, переодевшись в бандеровца

ПечатьE-mail
10.03.2013 18:02
 1317
026215426_nНа ім’я голови сільської ради села Н. Заліщицького району зі Східної України надійшов лист такого змісту: «Я - колишній солдат спецгрупи НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 рр. проводила масові вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совітської влади. І ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив оті криваві акції. Мені привиджуються ті нещасні, які просили в нас пощади, але пощади їм не було...
Часто у снах чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого татка!!!». Він вирвався із рук нашого старшини, при тім укусив його за палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив об стінку головою…
026215426_n_copy
Мозок із розбитої голови дитини бризнув по хаті - на нас, на наші руки, на обличчя. Я за той час розстріляв двох сестричок 10-ти і 12-ти років. Вони заціпеніли від жаху і навіть не розуміли, що відбувається. Батько і мати на колінах благали нас, щоб ми пощадили хоча б дітей і теж не розуміли, за що їм така кара - просили: «Хлопці, схаменіться, ми ж ні в чому не винні...» (вони думали, що ми - бандерівці). А ми звинувачували їх у тому, що їхні старші два сини пішли на фронт.
оч ми добре знали, що людей призовного віку забирали силою, не питаючи, хоче хтось іти на війну чи ні. Таких випадків було багато, але мені запам’ятався особливо оцей. Голос того хлопчика: «Не бий мого татка!». Зойки нещасних сестричок та їхніх батьків останнім часом переслідують мене вдень і вночі. Пішов я у церкву і висповідався. Старенький священик зблідлими вустами прошепотів: «Сину, великі твої гріхи, але оскільки ти каєшся і тебе змушували скоїти такий гріх твої командири, я, як священик, можу дати тобі розгрішення. І дам, але тільки тоді, коли ти напишеш у ті села, де ви проливали невинну кров, та ще й під чужу марку». Я знаю, пане голово, що цього люди не простять мені ніколи - надія тільки на Бога. Адже ішов я убивати людей не сам від себе.
Це вони, наші командири-чекісти, змушували нас. Завжди, коли ми, солдати, відмовлялися когось убивати, погрожували: «Хотітє бить чістєнькімі?!! Расстреляєм саміх как собак!!!». Ми боялися один одного і ніколи поміж собою не обговорювали свої вчинки, навіть під час пиятики. Але коли через якийсь час наш старшина по необережності сам у себе вистрелив з автомата і в муках помер, ми мовчки переглянулись, і я подумав: «Оце тобі, гаде, за тих невинних людей, за того хлопчика...». Хоч у самих теж руки були в крові. Розкажіть, пане голово, усім у селі про мого листа. Хай знають люди, хто насправді знищив їхніх сусідів. Не бандерівці, ні!!! Це ми, чекісти, так криваво провокували наших людей. А винна в тому сатанинська, кривава, совітська влада...
Р. S. І треба ж, головою сільської ради був якраз син одного із братів, що пішли 1944 року на фронт, батьків яких, сестричок і братика було знищено нелюдами-чекістами у березні 1945 року. Ридав, читаючи листа, голова, і в розпуці бив кулаками об стіл. У неділю пішов до церкви і на сповіді покаявся за свій гріх, що протягом багатьох років він і його родина носили в серці образу та гнів, що проклинали невинних героїв-повстанців, які полягли у боротьбі за волю України і до смерті їхньої родини, як нарешті з’ясувалося, не мали ніякого відношення. На сповіді ридали обидва - голова і священик.
Розповідь тернопільчанина опрацював Левко ПАРАЩАК.
Часопис «Прикарпаття», 30 квітня 2005 р.

3 АКТИВІСТИ ЄВРОМАЙДАНУ ЗНИКЛИ НАЗАВЖДИ

У МВС зізналися: після кривавого розгону Євромайдану троє активістів зникли назавжди У МВС визнали, що троє активістів зникли безвісти після кривавого розгону Євромайдану Народний депутат Генадій Москаль повідомив, що МВС надіслало відповідь на його депутатське звернення щодо людей, котрі зникли без вісти на київському євромайдані в ніч із 29 на 30 листопада 2013 року. Про це повідомили у прес-службі нардепа. "З наданого мною списку громадян зниклих без вісти встановлено місцеперебування 26 людей, троє осіб усе ще залишаються не розшуканими. Це Бровка Олег, Григорян Інна та Шинкарук Анатолій", - повідомив політик. У зв’язку з цим прокуратурою Шевченківського району Києва відкрито кримінальні провадження за фактом зникнення вказаних осіб за ознаками ч.1 ст.115 кримінального кодексу (умисне вбивство). Кримінальні провадження направлені до слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС Києва.Джерело: fakty.ictv.ua



ahttp://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1499638

РПЦ - ЗБОЧЕННЯ ТА ЗНУЩАННЯ НАД МІЛІОНАМИ ЗНИЩЕНИХ СТАЛІНІЗМОМ

Видавництво Московського патріархату випустило календар з Йосипом Сталіним на 2014 рік

Патріарший видавничий центр Свято-Троїцької Сергієвої Лаври надрукував біографічний календар на 2014 рік "Сталін".
"Видавничий дім "Достоинство" з гордістю представляє календар на 2014 рік. Календар стане відмінним подарунком ветеранам і любителям історії. Придбати календар можна у видавництві, замовити на сайті (200 рублів) або в книжкових магазинах Москви і Санкт-Петербурга", - зазначено на сайті видавця календаря. 
Патріарший видавничий центр Свято-Троїцької Сергієвої Лаври є головним видавництвом Російської православної церкви, завдання якого - "донести церковний, святовітцівський досвід духовного життя до читачів у найрізноманітніші куточки нашої великої вітчизни, через видання православних книг - джерел духовності та основ морального виховання".

четвер, 9 січня 2014 р.

Резолюція Сенату США про висловлення підтримки українському народу у світлі рішення президента Януковича не підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом


113-й Конгрес, 1-ша сесія
РЕЗОЛЮЦІЯ СЕНАТУ 319
Зважаючи, що, згідно з даними опитування, проведеного в листопаді 2013 року, більшість народу України підтримала підписання історичної торговельної та політичної угоди з Європейським Союзом;
Зважаючи, що тісний зв'язок між Україною та Європейським Союзом підтримувався українським громадянським суспільством, діловими колами і політиками усього політичного спектру і приніс битривкі політичні, демократичні і економічні вигоди для народу України;
Зважаючи, що Україна, задля підписання Угоди про асоціацію, успішно ухвалила більшу частину законодавства, необхідного, щоб відповідати стандартам Євросоюзу;
Зважаючи, що 22 вересня 2012 року і 18 листопада 2013 року Сенат одноголосно ухвалював резолюції, що закликають до наочного припинення вибіркового правосуддя в Україні і висловлюють упевненість, що майбутнє України полягає у сильніших зв’язках з Європою, США і іншими у співтоваристві демократій;
Зважаючи на досвід таких країн, як Польща, Литва, Латвія, Естонія, що дає позитивний приклад збільшення економічних можливостей, розширення особистої свободи і належного управління і міг бибути реалізований також і в України;
Зважаючи, що уряд і народ України мають суверенне право вибирати свою власну зовнішню політику та економічний курс і жодна інша країна не має права визначати їхню політичну чи економічну орієнтацію, ані вирішувати, до яких союзіві торговельних угод їм приставати;
Зважаючи, що 21 листопада 2013 року Президент Віктор Янукович призупинив підготовку України до підписання Угоди про асоціацію за тиждень до вирішальної зустрічі Європейського Союзу на найвищому рівні у Вільнюсі, Литва;
Зважаючи, що різкий поворот напередодні саміту і після російського економічного тиску захищав вузькі інтереси окремих чиновників і приватних осіб в Україні, але спонукав сотні тисяч українців по всій країні, особливо молодих людей та студентів, вийти на протест проти такого рішення і стати на підтримку поглиблення євроатлантичної інтеграції України;
Зважаючи, що міжнародні некомерційні та неурядові організації, які надають необхідну допомогу нужденним українцям, піддаються прямим загрозам і викликам їх існуванню та адміністративному і регулятивному перешкоджанню, у тому числі мають проблеми у роботі за статусом неоподатковуваності, необхідним для максимально ефективного використання коштів на місцях, і з огляду на загрози самій тканині громадянського суспільства, життєво важливого для демократії в Україні;
Зважаючи, що 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в Києві спецпідрозділ поліції розігнав мирну демонстрацію студентів і активістів громадянського суспільства, які закликали президента Януковича підписати Угоду про асоціацію;
Зважаючи, що близько 35 чоловік були затримані чи заарештовані, десятки були госпіталізовані, деякі з них із важкими травмами;
Зважаючи, що 9 грудня 2013 року мали місце рейди проти трьох опозиційних ЗМІ та у штаб-квартирі опозиційної партії;
Зважаючи, що 11 грудня 2013 року українська влада провела нічну поліцейську операцію у спробі силою взяти під контроль Майдан Незалежності, але наштовхнулася на опір відважних українців, що заповнили площу і дали відсіч діям поліції;
Зважаючи, що всі три колишні Президенти України наголосили на необхідності утримуватися від насильства і на важливості налагодження діалогу з опозицією, і
Зважаючи, що на Україну насувається економічна криза, яка може бути вирішена тільки шляхом націлених на довгострокову перспективу економічних реформ: Нехай тому зараз буде
Вирішено, що Сенат, —
(1) стоїть з народом України і підтримує його суверенне право прокласти шлях у незалежне і демократичне майбутнє для своєї країни;
(2) закликає керівництво Сполучених Штатів і Європейського Союзу продовжити активну спільну роботу із підтримки мирного і демократичного розв’язання нинішньої кризи, яке б просунуло Україну до майбутнього в євроатлантичному співтоваристві і довгострокового вирішення української економічної кризи;
(3) закликає демонстрантів, опозиціонерів та активістів громадянського суспільства в Україні і надалі уникати насильства і проводити діалоги національного примирення;
(4) закликає всі політичні партії утриматися від розпалювання ненависті або дій антисемітського або іншого характеру, які поглиблюють розколи серед українського народу, тоді як йому так потрібна єдність;
(5) закликає уряд України утриматися від подальшого застосування сили або актів насильства щодо мирних демонстрантів, а також дотримуватися міжнародно визнаних прав людини у стосунку до українського народу, особливо свободи слова і зборів;
(6) засуджує рішення української влади застосовувати силу проти мирних демонстрантів 30 листопада, 1 грудня і 11 грудня 2013 року, і закликає швидко притягнути винних до відповідальності, а всіх затриманих мирних демонстрантів негайно звільнити, та
(7) відзначає, що в разі подальшого державного насильства щодо мирних демонстрантів президент і Конгрес повинні розглянути, чи слід застосовувати цілеспрямовані санкції, в тому числі візові заборони і заморожування активів, щодо осіб, відповідальних за віддання та виконання наказів про здійснення насильства.

вівторок, 7 січня 2014 р.

КАЦАП ЧИ МОСКАЛЬ, А ПОВАДКІ ТІ САМІ

Раніше зустрічав пояснення слова кацап. Одна з версій за яку згадують нижче не згадує одної легенди. Кажуть, коли Богдан Хмельницький спитав перед підписанням договору в бояр, що були прислані на підписання:"Чому їз називають кацапами?" Тоді саме і була придумана версія, наче що через те, що борода  вних як в цапа. Проте в російській мові такого слова як  "цап" немає. от ві вийшло. що  це версія придумана самими москалями.



світлину від Ян Любич.
А кацап північний - то наш ворог вічний ... А ще давайте розберемо поняття "москаль" . На мою думку це людина російського походження яка сповідає хвору ідеологію імпєраства , або росіянин совок ... Каца́п, кацапи (множ.) — прізвисько росіян, яке вживають переважно українці, а також поляки й білоруси; також — російська назва деяких груп російського суспільства. Походження Існують дві основні версії походження слова кацап. За однією із версій, кацап походить від виразу «как цап». Виникнення цього виразу могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі бороди. Етимологічний словник Фасмера вказує: «укр. прозвище кацапів (Гоголь и др.). С приставкой ка- от укр. цап „козел“, кацап-как цап (козел), как козел, бритому украинцу бородатый русский казался козлом». За версією, котру запропоновував академік Д. Яворницький, слово «кацап» — тюркського походження, і походить від арабського слова «касаб» (qassab), що означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу». Дослідники відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник», «гицель» і т. д. "Треба знати, що слово «кацап» вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат», «деспот», «злодій» Тлумачення слова «кацап» подається також в «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького як похідне від татарського «різник», «різун». За однією з версій, прізвище «м'ясник» закріпилося після того, як під час взяття Казані, татарам (жителі Казані — столиця сучасного Татарстану) було пообіцяно, якщо вони здадуть місто без бою, то всім подарують життя. Проте коли татари здали зброю і відчинили ворота, то війська кацапа Івана Грозного вирізали майже все місто. «Кацап» в українській мові Широко вживається в розмовній українській мові з 18 століття для позначення осіб російської національності. Словник Б. Грінченка так тлумачить цей етнонім: Кацап, па, м. Великороссиянин. Тут дивляться, аж входить кацап. ум. Кацапчик, ув. Кацапюга. Кацапеня, няти, с. Великорусский ребенок. Кацапка, ки, ж. Великороссиянка. Приїхав в одне село — дивиться, кацапка кричить. Кацапня, ні, соб. от кацап. Кацапський, а, е, Великорусский московский імперский шовенюга. Кацапчик, ка, ум. от кацап. Кацапщина, ни, Великороссия. Лаяв кацапів і кацапщину. Кацапюга, ги, м. ув. от кацап Приклади вживання в літературній мові «Проклятые кацапы едят щи даже с тараканами» — Микола Гоголь. «Бросьте в самом деле „кацапию“, да поезжайте в Гетьманщину». — Микола Гоголь. «Ех Тарасе, Тарасе, зведе тебе ця проклятуща кацапня! Куди ти йдеш? Знову на рожон прешся. Плюнь на них.» — Яків Кухаренко, лист до Т.Шевченка «Іван Грозний представляли італьянці по італійськи… поводитись по кацапськи вони не вміли, один тільки Іван Грозний був похожий на кацапа.» — Леся Українка, лист до сестри О. П. Косач «Мы сделались ненавистниками не только тех, которые, по нашему воззрению, были виновниками бедственного положения нашей родной Украины, но и самих москалей, этого, по нашему тогдашнему мнению, грубого и ни к чему высокому неспособного народа, который мы звали кацапами. Шевченко был неистощим в сарказмах, анекдотах и припевах на счет великоруссов» — Пантелеймон Куліш "Вибачайте, батечку, що найшлося, те і посилаю, а «Ганнусю» сьогодня нашвидку скомпонував, та і сам не знаю, чи до ладу, чи ні. Подивіться ви на неї гарненько та й скажіть щиру правду, як побачите, що вона вже дуже безецна * (бо вона мені так здається), то не давайте й друкувать. Нехай іде відкіль взялася. Ще посилаю вам кацапські вірші своєї роботи ". — Тарас Шевченко листи до Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. «Переписав оце свою „Слепую“ та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом. Лихо, брате отамане, єй-богу, лихо.» — Тарас Шевченко лист до Я. Г. Кухаренка. «Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш, цур йому, мене тут і земляки, і не земляки зовуть дурним, воно правда, але що я маю робить, хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом. Що нам робить, отамане-брате?» Тарас Шевченко лист до Я. Г. Кухаренка. «Товаришам-москвинам це не дуже-то припало до сподоби, бо, мовляв: „Так скоро й всю Росію рознесуть“. Наші ж земляки теж, захопившись своїм відродженням, нахвалялися на „кацапів“ і цим тільки загострювали міжтовариські відносини». Клим Поліщук у творі «У нетрях Латвії», 1917. Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люди…” А. Свидницький в повісті “Люборацькі” наводить приповідку, якою дразнили на Поділлі кацапів: “Неголені, бородаті, дразнять собак попід хати, в корчах засідають, людей виглядають: сто душ — сто копєєк. Гугу, тюга! кацапюга!” Про “кацапів” є чимало народних прислів’їв, наведемо для ілюстрації одне: “Бог сотворив цапа, а чорт кацапа”. Політика обмосковлювання в СССР здійснювалася шляхом примусово-планового перемішування населення. Українську молодь — випускників профтехучилищ, технікумів та вузів — масово скеровували на роботу в Росію, а російську — навпаки, в Україну. Їдко-саркастичне схвалення отакої реалізації “сталінської дружби народів” відбито в популярній тогочасній приказці: “Хай живе й пасеться кацап на Україні, а хахол на Сахаліні”. Напевно ніколи так часто не вживався друком етнофолізм “кацап”, як у бурхливі роки революції, коли агітатори різних політичних спрямувань змушені були промовляти до широкого українського загалу зрозумілою і доступною йому мовою. У 1919 р. виходить більшовицька пропагандистська брошура під шокуючою назвою: “Про кацапів”. Ось деякі уривки з неї: “Гетьманці, петлюрівці та інші самостійники казали селянам, що вони запрохали німців тільки для боротьби проти “засилля кацапів”. В дійсності наші куркулі боролися тільки проти кацапів-селян і кацапів-робітників; кацапам-куркулям, кацапам-поміщикам вони навіть допомагали”.18 І далі: “кацапи-поміщики, кацапи-буржуї є наші вороги, як: українці-поміщики та українці-куркулі”.19 У пропагандивних виданнях уряду Української Народної Республіки теж вживалося слово “кацап”. Наприклад, було розповсюджено плакат-карикатуру під назвою “Братнє життя кацапів з українцями”. На плакаті, що зображає, як два дядьки-українці тягнуть плуга, а два кацапи їх батожать, подано такий текст: “Цих два грубих кацапи — це, напевно, большевицькі комісари з Московщини. Ви бачите, як їм очі позапливало салом? Це вони так у вас на Вкраїні харчуються добре. Та й додому в Московщину не мало везуть. За сім місяців свого хазяювання на Вкраїні большевики вивезли на Московщину десятки тисяч вагонів (а це десятки мільйонів пудів) ріжних харчових продуктів: зерна, паші, м’яса, масла; тисячів пудів соли, гасу, шкіри; багато фабричних машин, десятки тисяч вагонів і тисячі паровозів, сотні тисяч кос і безліч всякого іншого добра. Як Ви думаєте, як би це все зосталося на Вкраїні, чи було би у нас тепер така дорожнеча, що бідному й дихнути не можна? А гляньте-но на наших дядьків! Десь їм не так добре ведеться, як комуністам, що й очі позападали і щоки повтягало? Мабуть, москалі-комуністи не по-братерськи діляться з українцями українським хлібом. Далі вже чоботи і штани з українців познімають. А може, дядькам то не до смаку, що шиї в ярмі? Це їм таке “самоопределєніє” московські большевики дали. Свободу повну “вплоть до отдєлєнія”. Все поодділяли, все позабірали у нас. Тепер, значить, і душа може від тіла свобідно відділитися. А коли, справді, котрий з дядьків ноги простягне, так комуністи тоді іншого дурня з-поміж українців запряжуть до плуга”. У брошурі, виданій Українською Народною Республікою, говориться: “В Росії за царського уряду був один народ повноправний: це росіяне (москалі-“кацапи”). Вони мали право вчитися по школах своєю рідною мовою, російською мовою писали й говорили в судах, російська мова була в армії. Іншим народам права не давали”. Українські повстанці, що діяли в центральних областях України в 1919–1922 роках, як свідчать чекістські донесення, виступали під кличем — “виганяти кацапів з України”. Як згадують учасники національно-визвольної боротьби, проти оманливого більшовицького гасла “Пролетарі всіх країн, єднайтесь” було сформульовано таку осторогу українцеві: “Всі люди твої брати, тільки москалі, ляхи, мадяри і румуни — це вороги нашого народу”. Звідси клич: “бий ляхів і кацапів”.