Версія для друку
Страшная исповедь НКВДиста, который убивал украинцев, переодевшись в бандеровца |  |  |
10.03.2013 18:02 1317 |
 На ім’я голови сільської ради села Н. Заліщицького району зі Східної України надійшов лист такого змісту: «Я - колишній солдат спецгрупи НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 рр. проводила масові вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совітської влади. І ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив оті криваві акції. Мені привиджуються ті нещасні, які просили в нас пощади, але пощади їм не було...
Часто у снах чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого татка!!!». Він вирвався із рук нашого старшини, при тім укусив його за палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив об стінку головою…
Мозок із розбитої голови дитини бризнув по хаті - на нас, на наші руки, на обличчя. Я за той час розстріляв двох сестричок 10-ти і 12-ти років. Вони заціпеніли від жаху і навіть не розуміли, що відбувається. Батько і мати на колінах благали нас, щоб ми пощадили хоча б дітей і теж не розуміли, за що їм така кара - просили: «Хлопці, схаменіться, ми ж ні в чому не винні...» (вони думали, що ми - бандерівці). А ми звинувачували їх у тому, що їхні старші два сини пішли на фронт.
оч ми добре знали, що людей призовного віку забирали силою, не питаючи, хоче хтось іти на війну чи ні. Таких випадків було багато, але мені запам’ятався особливо оцей. Голос того хлопчика: «Не бий мого татка!». Зойки нещасних сестричок та їхніх батьків останнім часом переслідують мене вдень і вночі. Пішов я у церкву і висповідався. Старенький священик зблідлими вустами прошепотів: «Сину, великі твої гріхи, але оскільки ти каєшся і тебе змушували скоїти такий гріх твої командири, я, як священик, можу дати тобі розгрішення. І дам, але тільки тоді, коли ти напишеш у ті села, де ви проливали невинну кров, та ще й під чужу марку». Я знаю, пане голово, що цього люди не простять мені ніколи - надія тільки на Бога. Адже ішов я убивати людей не сам від себе.
Це вони, наші командири-чекісти, змушували нас. Завжди, коли ми, солдати, відмовлялися когось убивати, погрожували: «Хотітє бить чістєнькімі?!! Расстреляєм саміх как собак!!!». Ми боялися один одного і ніколи поміж собою не обговорювали свої вчинки, навіть під час пиятики. Але коли через якийсь час наш старшина по необережності сам у себе вистрелив з автомата і в муках помер, ми мовчки переглянулись, і я подумав: «Оце тобі, гаде, за тих невинних людей, за того хлопчика...». Хоч у самих теж руки були в крові. Розкажіть, пане голово, усім у селі про мого листа. Хай знають люди, хто насправді знищив їхніх сусідів. Не бандерівці, ні!!! Це ми, чекісти, так криваво провокували наших людей. А винна в тому сатанинська, кривава, совітська влада...
Р. S. І треба ж, головою сільської ради був якраз син одного із братів, що пішли 1944 року на фронт, батьків яких, сестричок і братика було знищено нелюдами-чекістами у березні 1945 року. Ридав, читаючи листа, голова, і в розпуці бив кулаками об стіл. У неділю пішов до церкви і на сповіді покаявся за свій гріх, що протягом багатьох років він і його родина носили в серці образу та гнів, що проклинали невинних героїв-повстанців, які полягли у боротьбі за волю України і до смерті їхньої родини, як нарешті з’ясувалося, не мали ніякого відношення. На сповіді ридали обидва - голова і священик.
Розповідь тернопільчанина опрацював Левко ПАРАЩАК.
Часопис «Прикарпаття», 30 квітня 2005 р. |
эксклюзив
24.04.2011 18:08 Шимон Бриман
Нове дослідження українського історика аналізує феномен "засилля" євреїв у керівництві ГПУ-НКВД. Чи відповідальні євреї-чекісти за Голодомор? Як єврейські офіцери на вищих постах держбезпеки з катів ставали жертвами - в інтерв'ю вченого порталу IzRus.
Гітлерівський плакат 1941
Євреї становили лише 6,5% населення України в 1926 році. Але цифри, засновані на кропітких вишукуваннях в архівах Служби безпеки України, говорять про те, що на керівних постах в ГПУ УСРР у 1929-1931 роках євреїв було 38%, а в період Голодомору 1932-1933 років євреї становили 66,6% серед всіх керівників каральних органів республіки. Коли в 1936-му присвоювалися нові звання по відомству держбезпеки, то серед верхівки НКВС УРСР з 79 осіб євреїв було рівно 60 (ті ж 66,6%). Золотарьов призводить архівний документ - наказ НКВС СРСР від 8 січня 1936 року, де йдеться про присвоєння спецзвань капітанів ГБ (відповідали загальновійськовому полковнику) співробітникам НКВС України. Серед 34 офіцерів - 25 євреїв. Крім того, частина чекістів приховувала своє єврейське походження під псевдонімами. Наприклад, Олександр Розанов - начальник управління НКВС по Одеській області в 1935-1937 роках, пізніше на допиті зізнався: "Я - Абрам Розенбрандт, єврей Ім'я та національність записав по-іншому від сорому.". Ізраїль - кат України Головну катівський роль у запуску масових репресій в Україні зіграв Ізраїль Леплевський - нарком внутрішніх справ УРСР з червня 1937 по січень 1938 рр.. У цей же період починається і "відстріл" попереднього покоління євреїв-чекістів, що знизило за півроку їх частку в керівництві НКВС до 46,5%. Потім, коли в 1938-1939 роках наступний нарком - погано приховуваний антисеміт Олександр Успенський, буде "чистити" людей Леплевського, будуть знищені майже всі євреї, котрі обіймали раніше високі пости в каральній системі. Саме Успенський дав вказівку на арешти євреїв-чекістів за національною ознакою, мотивуючи це розкриттям "сіоністського підпілля в органах". Золотарьов призводить свідчення Григорія Кобизева - начальника відділу кадрів НКВС УРСР. Союзний нарком Єжов, побачивши його звіт з кадрів українських чекістів у лютому 1938-го, вимовив: "Подивився я на кадри - тут не Україна, а Біробіджан". Незабаром після цього почалися відсторонення від роботи і арешти євреїв - службовців НКВС. Фактично, репресії 1937-1938 років очистили "органи" від помітного єврейської присутності. Вадим Золотарьов вважає, що злочини євреїв-чекістів були анітрохи не гірше і не краще того, що робилося їх неєврейськими колегами. Про якоїсь "єврейської специфіці" можна говорити тільки в контексті рідкісного явища втечі з СРСР: всі чотири високопоставлених НКВДшніка, що зуміли втекти з країни, були євреями. Євреї, що вбивають євреїв Галерея Горький абсурд полягав у тому, що ворог сіонізму і колишній бундівець Ізраїль Леплевський, який разом зі своїми помічниками наводив жах на Україну в 1937-му, сам були розстріляний у справі про "сіонізм", а катували його на допитах слідчі-євреї Лулов і Візель . Вадим Золотарьов повідав нашому порталу, що ситуація, коли євреї репресували євреїв, повторювалася в Україні тисячі разів. Так, лейтенант держбезпеки Вайсберг вибив з арештованого НКВДшніка-одноплемінника Якова Камінського свідчення про його участь у сіоністської організації всередині НКВС УРСР під керівництвом Леплевського, а "сіоністів" в управлінні НКВС Харківської області викривав єврей Перцов. У 1937-1938 рр.. у "справі Українського фізико-технічного інституту" були арештовані багато фахівців-євреї - Олександр Вайсберг, Конрад Вайсельберг, Фріц Хоутерманс, Мойсей Корець і Лев Ландау, який встиг виїхати до Москви. Вайсельберга розстріляли. Вайсберга і Хоутерманс передали з катівень НКВД в руки гестапо (1940). Цікава деталь: не якісь "таємні антисеміти" громили інститут, але слідчі Коган, Резніков, Шаліт, Вайсбанд і Дрешер під початком Льва Рейхман. Це був фарсовий жах тієї епохи: євреї-гебісти тортурами змушували євреїв-вчених визнаватися в зв'язках з євреєм Троцьким. У багатьох обласних управліннях НКВС за два роки змінилося 3-4 складу співробітників, причому іноді на зміну розстріляним євреям-слідчим і начальникам відділів приходили їх заступники-євреї, яких через півроку-рік теж ставили до стінки. У тому ж Харкові всемогутній начальник обласного НКВС Соломон Мазо застрелився 4 липня 1937 в своєму кабінеті, залишивши записку: "Товариші, куди ж веде ця лінія на масові арешти" Харківське УНКВС очолив майор держбезпеки Лев Рейхман. Трохи пізніше його теж розстріляли - як і колишнього начальника харківського ГПУ Йосипа Блату, заступник начальника харківського УНКВС Якова Камінського, начальника секретно-політичного відділу обласного НКВС Абрама Сімховіча. Історик Вадим Золотарьов у своєму дослідженні робить висновок про те, що не можна говорити про "жідокоммуне" або про "змову" євреїв-чекістів проти українського народу: "слід говорити про індивідуальні мотивах приходу на службу євреїв-чекістів, серед яких чималу роль грали матеріальні преференції ». Вчений вважає, що "своєю службою в ГПУ-НКВД євреї як би накликали на себе біду, стимулювали хвилю юдофобії, яку трохи пізніше використовують і посилять нацисти". За підсумками свого дослідження Золотарьов відповів на ряд питань порталу IzRus. Чому ви взагалі зайнялися цією гострою темою? Я не займаюся горезвісним "єврейським питанням", я займаюся історією радянських органів держбезпеки. А тут мимоволі доводиться стикатися в основному з євреями-чекістами. Коли я написав 27 нарисів про керівників ЧК-ГПУ-НКВД Харківщини, то 11 були євреями. Коли писав нариси про начальників Секретно-політичного відділу ГПУ УРСР, то євреями були 3 з 4. Євреїв у ГБ не можна розглядати окремо від євреїв у партійному апараті, наприклад. Думаю, що їх відсоток в партійних органах в Україні був порівнянний з відсотком у держбезпеки. Звідки такий високий відсоток євреїв у каральній системі перших 20 років червоної диктатури? А на кого могла спиратися в той час Радянська влада в Україні? На росіян та євреїв. Навіщо проводилася горезвісна "українізація"? Перш за все для того, щоб керівництво дізналося мову підлеглих. На рахунок ідейності комуністів (всіх національностей) я вже не вірю. Адже всі боси жили в 20-30-х рр.. так, що заїлися чинушам часів Брежнєва і не снилося. Майже у всіх були особняки, прислуга - в той час, коли мільйони зводили кінці з кінцями. Разом з відомим українським істориком Юрієм Шаповалом ми захотіли зняти численні спекуляції з різних сторін про євреїв-чекістів. Чи можна сказати, що репресії 1937-1938 років майже ліквідували тих євреїв в органах, які раніше самі знищували інших? Відповідаю ствердно. Як ви оцінюєте роль ГБ в організації Голодомору? Чекісти були мечоносцями партії, ніколи не виходили з-під її контролю і виконували всю брудну роботу. Війська ГПУ блокували райони, не даючи селянам врятуватися. Саме ж ГПУ фабрикувало справи проти "шкідників", тисячами посилаючи їх на розстріл. Чи справедливі побоювання - скажімо, депутата Ради Олександра Фельдмана, - про те, що публікація прізвищ організаторів Голодомору та головних гебістів тих років призведе до зростання антисемітизму? Сенс цього питання я передам інакше: "Чи потрібно українцям знати правду про своє минуле, якщо ця правда кидає тінь на інші народи" Звичайно ж, потрібно. Як і будь-якому іншому народові. Коли досліджують Голокост і звірства фашистів на окупованих територіях, то ніхто не думає, що це кидає тінь на всіх німців. По-перше, у злочинців немає національності. По-друге, за злочини повинні відповідати тільки особи, котрі здійснили. Завдання істориків - гранично чесно викладати факти і документи, нічого не замовчуючи. А якщо це когось зачіпає, то це питання не до історикам. Імена євреїв у ГБ ніхто не випинає - їх просто називають в числі інших чекістів. Адже коли при Ющенку стали публікувати документи про Голодомор, то просто називали прізвища осіб, які підписали документи. І ніхто не винен, що серед них було багато євреїв. Деякі кажуть - мовляв, навіщо випинати імена євреїв, вони були гвинтиками і такими ж радянськими активістами, як і всі інші ... Щодо гвинтиків, давайте проведемо аналогію з фашистськими злочинцями - гестапівцями, есесівцями, охоронцями концтаборів. Адже вони теж були всього лише гвинтиками злочинного режиму. Але їх ловили по всьому світу і знищували. У чекістів був вибір, але вони вислужувались, йдучи по трупах як по шпалах, поки самі не потрапили під потяг, який мчить до світлого майбутнього. Вся біда в тому, що у нас офіційно не засуджено комунізм. Багато хто не може забути про те, що вони самі або їхні найближчі родичі були у ВКП (б). Чому, коли в Україні влада ставить пам'ятники Сталіну, це не викликає протесту у єврейських організацій? Адже Сталін не тільки знищив сотні тисяч євреїв, але і ввів політику державного антисемітизму в СРСР! стаття про нагородження керівників НКВС Донбасу (1937). В кінці інтерв'ю Вадим Золотарьов показав, куди може закинути життя колишніх НКВДшніков, розповівши історію зображених на фотографії в донецькій газеті за грудень 1937 року людей. З чотирьох нагороджених співробітників УГБ УНКВД по Донецькій області - три єврея: Орлов - начальник контррозвідувального відділу, Гольдман - начальник секретно-політичного відділу і комендант Леонід Аксельрод - особисто розстріляв сотні людей. Орлова розстріляли в 1938-му, Гольдмана у 1941-му. Аксельрод пройшов всю війну, став майором держбезпеки, керував "розстрільним загоном" на ряді фронтів, отримав за це два ордени, а в 1950-ті працював замдиректора Львівської опери . Подробицці: http://izrus.co.il/history/article/2011-04-24/14079.html#ixzz2YiDsclW3 При использовании материалов ссылка на «IzRus.co.il» обязательна. |
