(Складено за матеріалами текстологічної експертизи, публікацій краєзнавчого блогу «Погляд з козацького краю» та топонімічного розслідування експерта-комісії 2015 року)
- Тип комплексу: Літературно-документальний родинний диптих (комплекс із двох рукописних листів-віршів).
- Походження: Спадщина династії потомствених вчителів-словесників із дореволюційних (царських) часів.
- Авторка: Вчителька російської мови та літератури (етнічна росіянка, вихована на класичній поетичній та літургійній традиції) та можливо її батько.
- Матеріал та письмо: Фіолетове чорнило, сталеве перо; охайна округла каліграфія (золотий стандарт довоєнного шкільного чистописання).
- Місце знахідки: Блошиний ринок м. Дніпро (урятований приватний архів родини Пічкур).
ДОКУМЕНТ №1. ІСТОРИЧНИЙ ВІРШ-ПРОТЕСТ «ДУБИНА» (6 червня 1921 року)
- Джерело публікації: Блог «Погляд з козацького краю (Дніпро)», стаття «Історії з реставрацією» (автор Олег Черненко, публікація від 14 липня 2012 р.).
- Контекст: Написаний на мотив народної пісні «Дубінушка». Фіксує першу радянську катастрофу — Голодомор 1921–1922 років на Поволжі (Росія).
.jpg)
.jpg)
- ДУБИНА 21-ГО ГОДА
ЗАТЯНЕМ ДУБИНУШКУ СНОВА
РОДИМУЮ ПЕСНЮ РУСИ
ТЯНУЛИ МЫ БАРКИ НА ВОЛГЕ
ПОТЯНЕМ И ПЛУГА В СТЕПИ
РУССКИЙ НАРОД СТАЛ СВОБОДНЫМ
ВЫВОЛОК ПЛУГИ СВОИ НА СТЕПИ
СТАРИКАМИ,ДЕТЬМИ,КАК СКОТИНОЙ
ПАШЕТ И СЕЕТ СВОЙ ХЛЕБ
ЛЯМКА ДАВИТ ПЛЕЧО И БОЛИТ ГОЛОВА
КРУГИ ПЛЫВУТ ПРЕД ГЛАЗАМИ
ПОТ РУЧЬЯМИ ПЛЫВЕТ , СОЛНЦЕ СИЛЬНО ПЕЧЕТ
И ПОКРЫТА ЛАДОНЬ ПУЗЫРЯМИ
ИДИ ЖЕ СМЕЛЕЕ ТЯНИ ЖЕ СИЛЬНЕЕ
ПАХАТЬ ЕЩЕ МНОГО, МОЙ СЫНУ
ПЛУГ НАПИРАЕТ, ЗЕМЛЮ_МАТЬ КОВЫРЯЕТ
ОХ РАЗЛОМИЛО КАК СПИНУ
ЕСЛИ НЕ ВМОЧЬ ТЕБЕ НАРОД И ЖИЗНЬ ТЯЖЕЛА
ТО ТЯНИ ТЫ РОДНУЮ ДУБИНУ
ДЕТИ "ХЛЕБА" ПИЩАТ
ДЕТИ КУШАТЬ ХОТЯТ
ОСТАЛОСЬ ЛИШЬ НЕМНОГО МАКУХИ
ЗВАРИ ЖЕ ЖЕНА НАКОРМИ СТАРИКА
И ДЕТЯМ ДАЙ ХЛЕБНУТЬ ТОЙ БОЛТУХИ
ЗАГРАНИЧНЫМ ДЕТЯМ ,ЗАГРАНИЧНЫМ ДРУЗЬЯМ
СОБИРАЕМ МЫ ДЕНЬГИ И ХЛЕБЕЦ
НАШИ В ТИФЕ ЛЕЖАТ,НАШИХ ВШИ ДОЕДЯТ
РУССКИЙ НАРОД, ВЕДЬ НЕ НЕМЕЦ!
ЭТОТ РАЙ НА РУСИ , ТУ СВОБОДНУЮ ЖИЗНЬ
ТИФ,ГОЛОД И ТЯЖЕЛЫЕ МУКИ,ГРАБЕЖИ И РАЗРУХУ
СОЗДАЛИ НАМ ЖИДОВСКИЕ РУКИ
НАША ЖИЗНЬ И НАШ ТРУД ИМ НА ПОТЕХУ ИДУТ
ПУСТЬ УЗНАЕМ МЫ РОССИЮ
КОГДА НАМ ЧЕГО ПЕТЬ, КОГДА НАМ КОГО ВПРЯЧЬ
ЗАПОЕМ МЫ РОДНУЮ ДУБИНУ.
6 ИЮНЯ 1921 Г.
.jpg)
.jpg)
(Повний текст вірша «Дубина» від 6 червня 1921 року із рядками про тяжку селянську працю, голод, макуху та наслідки радянської розрухи на Поволжі наведено з першоджерела).
ДОКУМЕНТ №2. ПОМИНАЛЬНИЙ ЗАПОВІТ-ЕПІТАФІЯ (ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ)
- Матеріал: Вирваний аркуш експериментального радянського шкільного щоденника альбомного формату (з горизонтальною ліновкою та графами «Перший день», «Другий день», «Зауваження класного керівника»).
ОРИГІНАЛЬНИЙ ТЕКСТ (Буквальна транскрипція мовою оригіналу):
[Сторона 1]
Может быть от Вас далеко
Я умру в чужой стране,
И закроют [очи]
Труп глубоко, все забудут обо мне.
Никогда друзья былые не вспомянут
обо мне, по путям ли безотрадным
там в далекой стороне
Слухи к Вам дойдут, что меня
в свете нет, и в душе Вашей
зажжется побывать на гробе
ко мне, когда слеза на гроб
мой канет, но меня не
воскресит, травка вырастет
на нем та душа молиться
станет, о горькой участи
своей, непробудит сон могилы
прах мой милый и родной
где же взять нам столько силы
не плакать над тобой. О! Боже
вечный правосудный, Боже
вечный и Святой, Отче твой
селений со святыми упокой...
[Сторона 2]
со святыми упокой
прошу братья и сестры
помолитеся обо мне
и молитвой теплой
к Богу искупите от греховул. Коровицкого 97.
Пичур Лида и Валя
Володя Толик и Шура
🇺🇦 ХУДОЖНІЙ ПОЕТИЧНИЙ ПЕРЕКЛАД (Українською мовою):
(Адаптовано під молитовно-пісенний ритм духовного псалму)
Може статися, далеко
Я в чужій країні вмру,
Заховають тіло глибоко
У могилу зажуру.І старі мої товариші
Не згадають у житті,
Як блукала безпорадно я
На далекій чужині.Прийде звістка неочікувано,
Що мене нема в живих,
І сльоза проллється тихою
На труну від рук твоїх.Та сльоза мене не вилікує,
Тільки трави зацвітуть.
Про мою тугу великую
Вітри співом пом'януть.Не збудити сну могильного,
Прах мій рідний під землею...
Де ж нам взяти серця сильного,
Щоб не плакать над тією?О праведний Боже, мій Боже Святий!
У тихих оселях її упокой...Упокой її со святими.
Благаю вас, сестри і браття мої,
Моліться за мене в тужливі ці дні.
Молитвою теплою змийте гріхи,
Що в світі чужому зостались мені...
ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНИЙ СЮЖЕТ ТА РЕЗУЛЬТАТИ РОЗСЛІДУВАННЯ
- Коріння та перша травма (1921 рік): Авторка народилася на початку ХХ століття в Росії у родині потомствених вчителів. Дитиною вона пережила перший радянський Голодомор 1921–1922 рр. на Поволжі, що назавжди зафіксувалося в її пам'яті через протестний фольклор батька(«Дубина»). Вона виросла і здобула професію вчительки російської мови та літератури (словесниц), саме таких вчителів присилали до України ще з довоєнних часів.
- Переселення до УРСР (1946–1947 роки): Наслідки чергового тотального Голодомору 1946–47 років знекровили освітню систему України. Радянська влада відповіла на це масовими плановими переміщеннями («оргнаборами» кадрів з Росії). Авторку перевели викладати до Одеси, можливо що ще в цей час. Звідси її постійний побутовий доступ до шкільних щоденників та бланкової продукції. А її хвороба могла бути наслідком того, що продовжувався голод і в 1947 році
- Екзистенційний розлом («Чужая страна»): Незважаючи на працю в Україні, ментально вона залишалася вирваною з корінням. На схилі віку, під час важкої хвороби, вона опинилася в Одесі на Кривій Балці (вулиця Коровицького, 97) разом з родиною Пічкур. Для жінки Україна емоційно так і залишилася «чужою країною», а її друзі лишилися в Росії. Передчуваючи смерть, вона бере аркуш щоденника свого вихованця як «паспорт смерті» для медиків та прощальний заповіт для родини.
- Топонімічне викриття (Досвід комісії 2015 року): Записана нею адреса відображає класичне радянське ідеологічне маскування. Вулиця первинно носила ім'я більшовицького партизана Івана Коровицького. Під час інвентаризації у 2005 році Одеська міська рада, щоб уникнути складного перейменування та фейку про "заміни документів мешканцям" будинку №97, просто «перепрошила» назву — офіційно додала слово «Професора», переклавши пам'ять на видатного лікаря-інфекціоніста Леоніда Коровицького (який помер у 1976 році). Записка вчительки зберегла автентичну радянську назву без пізніших правок.
- Мандрівка архіву: Після смерті вчительки одеська рідня зберігала обидва листи (1921 та пізньорадянський) разом. Згодом наступні покоління родини Пічкур переїхали з Одеси до Дніпра, перевізши родинний архів. Уже в наш час папери потрапили на дніпровську «блошинку», де їх і врятували ще в 2012 виявивши захованим за обкладинкою.
НАУКОВО-ВЕРИФІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА
- Першоджерело: Матеріали авторського краєзнавчого блогу «Погляд з козацького краю (Дніпро)», стаття «Історії з реставрацією» (автор Олег Черненко, публікація від 14 липня 2012 р.).
- Муніципальні акти: Рішення Одеської міської ради № 4858-IV від 09.11.2005 року про затвердження реєстру та унормування назви «Професора Коровицького вулиця».
- Енциклопедичні дані: Енциклопедія Сучасної України (НАН України), стаття про доктора медичних наук Леоніда Коровицького (1890–1976).
- Географічні реєстри: Бази геоданих Дніпра та Одеси (верифікація унікальності топоніма Коровицького на Кривій Балці).
- Історичні дослідження: Праці Інституту історії України НАНУ про кадрові міграції вчителів з РРФСР до УРСР у 1946–1955 роках.
- Ономастика: Генеалогічний портал «Рідні» (аналіз концентрації прізвища Пічкур / Пічур в Одеській та Дніпропетровській областях).
