ОСТАННІЙ ПУНКТ ТАКИ ЛЯКАЄ. кОЛИ У ВАС ЗАБЕРУТЬ БУДИНОК І ЗРОБЛЯТЬ НА ЦЬОМУ МІСЦІ 5 ПОВЕРХОВИЙ ЧИ БІЛЬШИЙ - ВИ ВЖЕ НЕ ПОВЕРНЕТЕ СОБІ НІЧОГО НАВІТЬ ВЛАСНОСТІ ВАШОГО ВКРАДЕНОГО МАЙНА.
Правомочності мають межі
№37 (1179) 13.09—19.09.2014
Підстави, порядок та особливості набуття права власності за договором, набувальною давністю, результатами прилюдних торгів чи внаслідок приватизації передбачені в узагальненні ВСУ щодо деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, текст якого друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Узагальнення
Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ
Перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття права власності на розташовані на ній об’єкти нерухомості (ст.377 ЦК, ст.120 ЗК)
Протягом останніх двох десятиліть законодавець неодноразово змінював норми закону, що регулюють підстави та умови набуття права власності на земельну ділянку в разі відчуження розташованої на ній будівлі або споруди.
Так, при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинного до цієї дати ЗК (ст.30) до
набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження, з необхідністю подальшого оформлення переходу права власності.
Відчуження об’єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002 р. по 20 червня 2007 р. (під час дії ст.120 ЗК в редакції від 25.10.2001) не тягло за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст.120 ЗК 2001 р. на підставі цивільно-правових угод, а право користування — на підставі договору оренди.
До особи, яка придбавала житловий будинок, будівлю або споруду, з 1 січня 2004 р. (з моменту введення в дію ЦК) згідно з ст.377 ЦК, а з часу внесення змін до ст.120 ЗК законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 №997-V — і згідно з ст.120 ЗК переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором; а якщо договором цього не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за
договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. У разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалося пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою.
Чинною редакцією ст.120 ЗК передбачено, що з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст.377 ЦК і ст.120 ЗК в редакції закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 5.11.2009 №1702-VІ).
Судам при вирішенні справ зазначеної категорії слід застосовувати закон, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Вирішуючи спори про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без
визначення в договорі права на земельну ділянку, суд повинен з’ясовувати, зокрема:
• чому це питання не було вирішено в договорі;
• можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатка до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку;
• чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.
Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
Зазначені роз’яснення дані в п.181 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВС від 19.03.2010 №2).
Набуття права власності на перероблену річ (ст.332 ЦК)
Статтею 332 ЦК передбачено набуття права власності на перероблену річ. Причому об’єкт, на який набувається право власності, визначено як нову річ.
Про це зазначено і в ухвалі ВС від 28.10.2009 за
результатами розгляду справи за позовом Б. до комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», третя особа — Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, про визнання права власності на нерухоме майно.
Б. звернувся із зазначеним позовом, пославшись на те, що за час користування квартирою, наданою йому в користування згідно з рішенням профспілкового комітету КП як працівнику, він, за погодженням відповідача, переробив її, створивши нову річ: збільшив розмір житлової площі, зробив капітальний ремонт та провів необхідні комунікації. Просив визнати за ним право власності на новостворене майно, яке складається з квартири, підвалу, 1/2 сараю та господарського блоку, і зобов’язати БТІ зареєструвати за ним право власності на зазначене майно.
Скасовуючи рішення Апеляційного суду м.Києва від 4.03.2009, яким скасовано рішення Оболонського районного суду м.Києва від 23.12.2008 про відмову в задоволенні позову та ухвалено рішення, яким позов задоволено, і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Верховний Суд в мотивувальній частині ухвали зазначив: «Статтею 332 ЦК регулюється питання набуття права власності на перероблену річ. Об’єкт, на який набувається право власності в результаті переробки, визнається новою річчю. Виникнення права власності на нову річ (новостворене нерухоме майно) урегульовано ч.2 ст.331 ЦК, в якій зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові
будівлі, споруди) виникає у момент завершення будівництва даного об’єкта. У разі якщо законом або договором передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації або державної реєстрації, то право власності на дане майно виникає з моменту прийняття до експлуатації або державної реєстрації» (справа №6-11500св09).
І хоч у визначенні поняття «переробка», яке міститься в ч.1 ст.332 ЦК, і не йдеться, що такий термін застосовується лише до створення особою нової речі із чужих матеріалів, все ж із змісту цієї статті випливає, що її дія поширюється саме на відносини щодо створення особою нової речі з чужих матеріалів.
За загальним правилом, самочинна переробка чужої речі, а також створення із чужих матеріалів нової речі не тягне за собою виникнення в особи, яка переробила річ або створила із чужого матеріалу нову річ, права власності на нову річ. Власником нової речі (на відміну від норми ч.1 ст.331 ЦК) згідно з ч.2 ст.332 ЦК стає власник речі, що була перероблена (власник матеріалів) за бажанням останнього.
Виняток із загального правила міститься в ч.4 ст.332 ЦК, якою передбачено набуття права власності особою, що переробила річ (створила нову річ із чужих матеріалів навіть без згоди власника матеріалів), у випадку, коли вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалів, що були перероблені з метою створення цієї речі.
http://zib.com.ua/ua/100711-vsu_pidsumuvav_zastosuvannya_norm_pro_pravo_vlasnosti.html
Немає коментарів:
Дописати коментар