Левко Лук'яненко
МАРШАЛ ЖУКОВ І УКРАЇНЦІ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
| ЛУК'ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ |
Нар. 24.08.1928, с. Хрипівка Городнянського р-ну Чернігівської обл. — юрист, правозахисник. Закінчив Московський університет (1958). 1958-1961 — адвокат на Львівщині. 1958 заснував підпільну націоналістичну організацію — Українську робітничьо-селянську спілку. 1961 заарештований і засуджений до страти, яку замінено 15-річним ув'язненням. Після звільнення оселився в Чернигові (1976), став одним із засновників Української Гельсинської Спілки (УГС). У грудні 1977 знову заарештований і в червні 1978 засуджений до 10 років в'язниці і 5 років заслання. Був головою УГС. 1990-1992, 1994-1998 — народний депутат України. 1992-1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді. Голова Всеукраїнської асоціації дослід-ників голодоморів в Україні (з 1994), президент Української ланки Всесвітньої ліги за свободу і демократію (з 1995). Автор книг: «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Бога й Україну», «Не дам загинуть Україні» та ін. Нагороджений Почесною відзнакою Президента України (1992). |
Відкритий лист
Президентові України Леонідові Кучмі
Президентові України Леонідові Кучмі
Шановний пане Кучмо!
Ви маєте хоч краплину національної гордості, чи не маєте? Як могли Ви встрянути в російську шовіністичну акцію прославляння одного зі стовпів сталінського терору й загарбницької імперської армії? Визнаючи медаль Жукова, Ви визнали його злочинну супроти українського народу діяльність за позитивну! Що це за мораль така — прославляти катів і деспотів?! Куди завели Вас проросійські симпатії, відсутність національної гордості і слабкість християнських моральних засад! Послухайте, як виглядає ця Ваша акція в очах українського патріота — учасника бойових дій.
Ви видали указ про нагородження медаллю імені Г.К. Жукова учасників «Великої Вітчизняної війни».
Називала війну вітчизняною може той, хто захищав свою вітчизну. Українці захищали не свою вітчизну, а воювали за Російську імперію (що до 8 грудня 1991 року звалася Союз РСР) проти гітлерівської імперії.
Нар. 24.08.1928, с. Хрипівка Городнянського р-ну Чернігівської обл. — юрист, правозахисник. Закінчив Московський університет (1958). 1958-1961 — адвокат на Львівщині. 1958 заснував підпільну націоналістичну організацію — Українську робітничьо-селянську спілку. 1961 заарештований і засуджений до страти, яку замінено 15-річним ув'язненням. Після звільнення оселився в Чернигові (1976), став одним із засновників Української Гельсинської Спілки (УГС). У грудні 1977 знову заарештований і в червні 1978 засуджений до 10 років в'язниці і 5 років заслання. Був головою УГС. 1990-1992, 1994-1998 — народний депутат України. 1992-1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді. Голова Всеукраїнської асоціації дослід-ників голодоморів в Україні (з 1994), президент Української ланки Всесвітньої ліги за свободу і демократію (з 1995). Автор книг: «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Бога й Україну», «Не дам загинуть Україні» та ін. Нагороджений Почесною відзнакою Президента України (1992).