Пропоную до уваги статтю, що віддає символіку України у повне розпорядження діючої влади та відмовляє від них патріотів, пропонуючи натомість лише один символ - червоно-чорний прапор боротьби.
Безглуздість державного «поцріотизму»
Юрій Михальчишин
Бісить, що деякі націоналісти ще досі не можуть позбутися цієї дебільної звички, закладеної всілякими “націоналістами” ще з 90-х. Я маю на увазі “державний патріотизм”. Цим самим вони роблять величезну послугу бюрократам-окупантам. Створити образ україномовного толерантного націонал-ліберала, який буде любити свою державу та у потрібний час (війна з Росією) заступитись за неї. Розмахування державним прапором та завивання гімна (бу-га-га, як смішно звучить, не знаю навіть наголос на який склад в цьому випадку треба ставити?) – то не є націоналізм. Держава – це чиновники, армія, МВС, СБУ, президент та інші люди, на яких чекає сумна доля. 
