СПОВІДЬ НКВДиста про вбивства під виглядом бандерівця

Страшная исповедь НКВДиста, который убивал украинцев, переодевшись в бандеровца

10.03.2013 18:02  1317

На ім’я голови сільської ради села Н. Заліщицького району зі Східної України надійшов лист такого змісту: «Я - колишній солдат спецгрупи НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 рр. проводила масові вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совітської влади. І ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив оті криваві акції. Мені привиджуються ті нещасні, які просили в нас пощади, але пощади їм не було... Часто у снах чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого татка!!!». Він вирвався із рук нашого старшини, при тім укусив його за палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив об стінку головою… Мозок із розбитої голови дитини бризнув по хаті - на нас, на наші руки, на обличчя. Я за той час розстріляв двох сестричок 10-ти і 12-ти років. Вони заціпеніли від жаху і навіть не розуміли, що відбувається. Батько і мати на колінах благали нас, щоб ми пощадили хоча б дітей і теж не розуміли, за що їм така кара - просили: «Хлопці, схаменіться, ми ж ні в чому не винні...» (вони думали, що ми - бандерівці). А ми звинувачували їх у тому, що їхні старші два сини пішли на фронт. оч ми добре знали, що людей призовного віку забирали силою, не питаючи, хоче хтось іти на війну чи ні. Таких випадків було багато, але мені запам’ятався особливо оцей. Голос того хлопчика: «Не бий мого татка!». Зойки нещасних сестричок та їхніх батьків останнім часом переслідують мене вдень і вночі. Пішов я у церкву і висповідався. Старенький священик зблідлими вустами прошепотів: «Сину, великі твої гріхи, але оскільки ти каєшся і тебе змушували скоїти такий гріх твої командири, я, як священик, можу дати тобі розгрішення. І дам, але тільки тоді, коли ти напишеш у ті села, де ви проливали невинну кров, та ще й під чужу марку». Я знаю, пане голово, що цього люди не простять мені ніколи - надія тільки на Бога. Адже ішов я убивати людей не сам від себе. Це вони, наші командири-чекісти, змушували нас. Завжди, коли ми, солдати, відмовлялися когось убивати, погрожували: «Хотітє бить чістєнькімі?!! Расстреляєм саміх как собак!!!». Ми боялися один одного і ніколи поміж собою не обговорювали свої вчинки, навіть під час пиятики. Але коли через якийсь час наш старшина по необережності сам у себе вистрелив з автомата і в муках помер, ми мовчки переглянулись, і я подумав: «Оце тобі, гаде, за тих невинних людей, за того хлопчика...». Хоч у самих теж руки були в крові. Розкажіть, пане голово, усім у селі про мого листа. Хай знають люди, хто насправді знищив їхніх сусідів. Не бандерівці, ні!!! Це ми, чекісти, так криваво провокували наших людей. А винна в тому сатанинська, кривава, совітська влада... Р. S. І треба ж, головою сільської ради був якраз син одного із братів, що пішли 1944 року на фронт, батьків яких, сестричок і братика було знищено нелюдами-чекістами у березні 1945 року. Ридав, читаючи листа, голова, і в розпуці бив кулаками об стіл. У неділю пішов до церкви і на сповіді покаявся за свій гріх, що протягом багатьох років він і його родина носили в серці образу та гнів, що проклинали невинних героїв-повстанців, які полягли у боротьбі за волю України і до смерті їхньої родини, як нарешті з’ясувалося, не мали ніякого відношення. На сповіді ридали обидва - голова і священик. Розповідь тернопільчанина опрацював Левко ПАРАЩАК. Часопис «Прикарпаття», 30 квітня 2005 р.

3 АКТИВІСТИ ЄВРОМАЙДАНУ ЗНИКЛИ НАЗАВЖДИ

У МВС зізналися: після кривавого розгону Євромайдану троє активістів зникли назавжди У МВС визнали, що троє активістів зникли безвісти після кривавого розгону Євромайдану Народний депутат Генадій Москаль повідомив, що МВС надіслало відповідь на його депутатське звернення щодо людей, котрі зникли без вісти на київському євромайдані в ніч із 29 на 30 листопада 2013 року. Про це повідомили у прес-службі нардепа. "З наданого мною списку громадян зниклих без вісти встановлено місцеперебування 26 людей, троє осіб усе ще залишаються не розшуканими. Це Бровка Олег, Григорян Інна та Шинкарук Анатолій", - повідомив політик. У зв’язку з цим прокуратурою Шевченківського району Києва відкрито кримінальні провадження за фактом зникнення вказаних осіб за ознаками ч.1 ст.115 кримінального кодексу (умисне вбивство). Кримінальні провадження направлені до слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС Києва.Джерело: fakty.ictv.ua

ahttp://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1499638

РПЦ - ЗБОЧЕННЯ ТА ЗНУЩАННЯ НАД МІЛІОНАМИ ЗНИЩЕНИХ СТАЛІНІЗМОМ

Видавництво Московського патріархату випустило календар з Йосипом Сталіним на 2014 рік

Патріарший видавничий центр Свято-Троїцької Сергієвої Лаври надрукував біографічний календар на 2014 рік "Сталін".

• Президент Франції Олланд судитиметься з виданням, яке звинуватило його у подружній зраді
• Мистецтво жіночих ніг Елмера Баттерса
• У Львові на місці знесення лікарні Шептицького відбулись сутички між журналістами та охороною фірми забудовника (відео)

"Видавничий дім "Достоинство" з гордістю представляє календар на 2014 рік. Календар стане відмінним подарунком ветеранам і любителям історії. Придбати календар можна у видавництві, замовити на сайті (200 рублів) або в книжкових магазинах Москви і Санкт-Петербурга", - зазначено на сайті видавця календаря. 

Патріарший видавничий центр Свято-Троїцької Сергієвої Лаври є головним видавництвом Російської православної церкви, завдання якого - "донести церковний, святовітцівський досвід духовного життя до читачів у найрізноманітніші куточки нашої великої вітчизни, через видання православних книг - джерел духовності та основ морального виховання".

http://ipress.ua/news/vydavnytstvo_moskovskogo_patriarhatu_vypustylo_kalendar_z_yosypom_stalinym_na_2014_rik_37518.html

Резолюція Сенату США про висловлення підтримки українському народу у світлі рішення президента Януковича не підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом

113-й Конгрес, 1-ша сесія

РЕЗОЛЮЦІЯ СЕНАТУ 319

Зважаючи, що, згідно з даними опитування, проведеного в листопаді 2013 року, більшість народу України підтримала підписання історичної торговельної та політичної угоди з Європейським Союзом;

Зважаючи, що тісний зв'язок між Україною та Європейським Союзом підтримувався українським громадянським суспільством, діловими колами і політиками усього політичного спектру і приніс битривкі політичні, демократичні і економічні вигоди для народу України;

Зважаючи, що Україна, задля підписання Угоди про асоціацію, успішно ухвалила більшу частину законодавства, необхідного, щоб відповідати стандартам Євросоюзу;

Зважаючи, що 22 вересня 2012 року і 18 листопада 2013 року Сенат одноголосно ухвалював резолюції, що закликають до наочного припинення вибіркового правосуддя в Україні і висловлюють упевненість, що майбутнє України полягає у сильніших зв’язках з Європою, США і іншими у співтоваристві демократій;

Зважаючи на досвід таких країн, як Польща, Литва, Латвія, Естонія, що дає позитивний приклад збільшення економічних можливостей, розширення особистої свободи і належного управління і міг бибути реалізований також і в України;

Зважаючи, що уряд і народ України мають суверенне право вибирати свою власну зовнішню політику та економічний курс і жодна інша країна не має права визначати їхню політичну чи економічну орієнтацію, ані вирішувати, до яких союзіві торговельних угод їм приставати;

Зважаючи, що 21 листопада 2013 року Президент Віктор Янукович призупинив підготовку України до підписання Угоди про асоціацію за тиждень до вирішальної зустрічі Європейського Союзу на найвищому рівні у Вільнюсі, Литва;

Зважаючи, що різкий поворот напередодні саміту і після російського економічного тиску захищав вузькі інтереси окремих чиновників і приватних осіб в Україні, але спонукав сотні тисяч українців по всій країні, особливо молодих людей та студентів, вийти на протест проти такого рішення і стати на підтримку поглиблення євроатлантичної інтеграції України;

Зважаючи, що міжнародні некомерційні та неурядові організації, які надають необхідну допомогу нужденним українцям, піддаються прямим загрозам і викликам їх існуванню та адміністративному і регулятивному перешкоджанню, у тому числі мають проблеми у роботі за статусом неоподатковуваності, необхідним для максимально ефективного використання коштів на місцях, і з огляду на загрози самій тканині громадянського суспільства, життєво важливого для демократії в Україні;

Зважаючи, що 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в Києві спецпідрозділ поліції розігнав мирну демонстрацію студентів і активістів громадянського суспільства, які закликали президента Януковича підписати Угоду про асоціацію;

Зважаючи, що близько 35 чоловік були затримані чи заарештовані, десятки були госпіталізовані, деякі з них із важкими травмами;

Зважаючи, що 9 грудня 2013 року мали місце рейди проти трьох опозиційних ЗМІ та у штаб-квартирі опозиційної партії;

Зважаючи, що 11 грудня 2013 року українська влада провела нічну поліцейську операцію у спробі силою взяти під контроль Майдан Незалежності, але наштовхнулася на опір відважних українців, що заповнили площу і дали відсіч діям поліції;

Зважаючи, що всі три колишні Президенти України наголосили на необхідності утримуватися від насильства і на важливості налагодження діалогу з опозицією, і

Зважаючи, що на Україну насувається економічна криза, яка може бути вирішена тільки шляхом націлених на довгострокову перспективу економічних реформ: Нехай тому зараз буде

Вирішено, що Сенат, —

(1) стоїть з народом України і підтримує його суверенне право прокласти шлях у незалежне і демократичне майбутнє для своєї країни;

(2) закликає керівництво Сполучених Штатів і Європейського Союзу продовжити активну спільну роботу із підтримки мирного і демократичного розв’язання нинішньої кризи, яке б просунуло Україну до майбутнього в євроатлантичному співтоваристві і довгострокового вирішення української економічної кризи;

(3) закликає демонстрантів, опозиціонерів та активістів громадянського суспільства в Україні і надалі уникати насильства і проводити діалоги національного примирення;

(4) закликає всі політичні партії утриматися від розпалювання ненависті або дій антисемітського або іншого характеру, які поглиблюють розколи серед українського народу, тоді як йому так потрібна єдність;

(5) закликає уряд України утриматися від подальшого застосування сили або актів насильства щодо мирних демонстрантів, а також дотримуватися міжнародно визнаних прав людини у стосунку до українського народу, особливо свободи слова і зборів;

(6) засуджує рішення української влади застосовувати силу проти мирних демонстрантів 30 листопада, 1 грудня і 11 грудня 2013 року, і закликає швидко притягнути винних до відповідальності, а всіх затриманих мирних демонстрантів негайно звільнити, та

(7) відзначає, що в разі подальшого державного насильства щодо мирних демонстрантів президент і Конгрес повинні розглянути, чи слід застосовувати цілеспрямовані санкції, в тому числі візові заборони і заморожування активів, щодо осіб, відповідальних за віддання та виконання наказів про здійснення насильства.

КАЦАП ЧИ МОСКАЛЬ, А ПОВАДКІ ТІ САМІ

Раніше зустрічав пояснення слова кацап. Одна з версій за яку згадують нижче не згадує одної легенди. Кажуть, коли Богдан Хмельницький спитав перед підписанням договору в бояр, що були прислані на підписання:"Чому їз називають кацапами?" Тоді саме і була придумана версія, наче що через те, що борода  вних як в цапа. Проте в російській мові такого слова як  "цап" немає. от ві вийшло. що  це версія придумана самими москалями.



світлину від Ян Любич.

А кацап північний - то наш ворог вічний ... А ще давайте розберемо поняття "москаль" . На мою думку це людина російського походження яка сповідає хвору ідеологію імпєраства , або росіянин совок ... Каца́п, кацапи (множ.) — прізвисько росіян, яке вживають переважно українці, а також поляки й білоруси; також — російська назва деяких груп російського суспільства. Походження Існують дві основні версії походження слова кацап. За однією із версій, кацап походить від виразу «как цап». Виникнення цього виразу могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі бороди. Етимологічний словник Фасмера вказує: «укр. прозвище кацапів (Гоголь и др.). С приставкой ка- от укр. цап „козел“, кацап-как цап (козел), как козел, бритому украинцу бородатый русский казался козлом». За версією, котру запропоновував академік Д. Яворницький, слово «кацап» — тюркського походження, і походить від арабського слова «касаб» (qassab), що означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу». Дослідники відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник», «гицель» і т. д. "Треба знати, що слово «кацап» вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат», «деспот», «злодій» Тлумачення слова «кацап» подається також в «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького як похідне від татарського «різник», «різун». За однією з версій, прізвище «м'ясник» закріпилося після того, як під час взяття Казані, татарам (жителі Казані — столиця сучасного Татарстану) було пообіцяно, якщо вони здадуть місто без бою, то всім подарують життя. Проте коли татари здали зброю і відчинили ворота, то війська кацапа Івана Грозного вирізали майже все місто. «Кацап» в українській мові Широко вживається в розмовній українській мові з 18 століття для позначення осіб російської національності. Словник Б. Грінченка так тлумачить цей етнонім: Кацап, па, м. Великороссиянин. Тут дивляться, аж входить кацап. ум. Кацапчик, ув. Кацапюга. Кацапеня, няти, с. Великорусский ребенок. Кацапка, ки, ж. Великороссиянка. Приїхав в одне село — дивиться, кацапка кричить. Кацапня, ні, соб. от кацап. Кацапський, а, е, Великорусский московский імперский шовенюга. Кацапчик, ка, ум. от кацап. Кацапщина, ни, Великороссия. Лаяв кацапів і кацапщину. Кацапюга, ги, м. ув. от кацап Приклади вживання в літературній мові «Проклятые кацапы едят щи даже с тараканами» — Микола Гоголь. «Бросьте в самом деле „кацапию“, да поезжайте в Гетьманщину». — Микола Гоголь. «Ех Тарасе, Тарасе, зведе тебе ця проклятуща кацапня! Куди ти йдеш? Знову на рожон прешся. Плюнь на них.» — Яків Кухаренко, лист до Т.Шевченка «Іван Грозний представляли італьянці по італійськи… поводитись по кацапськи вони не вміли, один тільки Іван Грозний був похожий на кацапа.» — Леся Українка, лист до сестри О. П. Косач «Мы сделались ненавистниками не только тех, которые, по нашему воззрению, были виновниками бедственного положения нашей родной Украины, но и самих москалей, этого, по нашему тогдашнему мнению, грубого и ни к чему высокому неспособного народа, который мы звали кацапами. Шевченко был неистощим в сарказмах, анекдотах и припевах на счет великоруссов» — Пантелеймон Куліш "Вибачайте, батечку, що найшлося, те і посилаю, а «Ганнусю» сьогодня нашвидку скомпонував, та і сам не знаю, чи до ладу, чи ні. Подивіться ви на неї гарненько та й скажіть щиру правду, як побачите, що вона вже дуже безецна * (бо вона мені так здається), то не давайте й друкувать. Нехай іде відкіль взялася. Ще посилаю вам кацапські вірші своєї роботи ". — Тарас Шевченко листи до Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. «Переписав оце свою „Слепую“ та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом. Лихо, брате отамане, єй-богу, лихо.» — Тарас Шевченко лист до Я. Г. Кухаренка. «Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш, цур йому, мене тут і земляки, і не земляки зовуть дурним, воно правда, але що я маю робить, хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом. Що нам робить, отамане-брате?» Тарас Шевченко лист до Я. Г. Кухаренка. «Товаришам-москвинам це не дуже-то припало до сподоби, бо, мовляв: „Так скоро й всю Росію рознесуть“. Наші ж земляки теж, захопившись своїм відродженням, нахвалялися на „кацапів“ і цим тільки загострювали міжтовариські відносини». Клим Поліщук у творі «У нетрях Латвії», 1917. Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люди…” А. Свидницький в повісті “Люборацькі” наводить приповідку, якою дразнили на Поділлі кацапів: “Неголені, бородаті, дразнять собак попід хати, в корчах засідають, людей виглядають: сто душ — сто копєєк. Гугу, тюга! кацапюга!” Про “кацапів” є чимало народних прислів’їв, наведемо для ілюстрації одне: “Бог сотворив цапа, а чорт кацапа”. Політика обмосковлювання в СССР здійснювалася шляхом примусово-планового перемішування населення. Українську молодь — випускників профтехучилищ, технікумів та вузів — масово скеровували на роботу в Росію, а російську — навпаки, в Україну. Їдко-саркастичне схвалення отакої реалізації “сталінської дружби народів” відбито в популярній тогочасній приказці: “Хай живе й пасеться кацап на Україні, а хахол на Сахаліні”. Напевно ніколи так часто не вживався друком етнофолізм “кацап”, як у бурхливі роки революції, коли агітатори різних політичних спрямувань змушені були промовляти до широкого українського загалу зрозумілою і доступною йому мовою. У 1919 р. виходить більшовицька пропагандистська брошура під шокуючою назвою: “Про кацапів”. Ось деякі уривки з неї: “Гетьманці, петлюрівці та інші самостійники казали селянам, що вони запрохали німців тільки для боротьби проти “засилля кацапів”. В дійсності наші куркулі боролися тільки проти кацапів-селян і кацапів-робітників; кацапам-куркулям, кацапам-поміщикам вони навіть допомагали”.18 І далі: “кацапи-поміщики, кацапи-буржуї є наші вороги, як: українці-поміщики та українці-куркулі”.19 У пропагандивних виданнях уряду Української Народної Республіки теж вживалося слово “кацап”. Наприклад, було розповсюджено плакат-карикатуру під назвою “Братнє життя кацапів з українцями”. На плакаті, що зображає, як два дядьки-українці тягнуть плуга, а два кацапи їх батожать, подано такий текст: “Цих два грубих кацапи — це, напевно, большевицькі комісари з Московщини. Ви бачите, як їм очі позапливало салом? Це вони так у вас на Вкраїні харчуються добре. Та й додому в Московщину не мало везуть. За сім місяців свого хазяювання на Вкраїні большевики вивезли на Московщину десятки тисяч вагонів (а це десятки мільйонів пудів) ріжних харчових продуктів: зерна, паші, м’яса, масла; тисячів пудів соли, гасу, шкіри; багато фабричних машин, десятки тисяч вагонів і тисячі паровозів, сотні тисяч кос і безліч всякого іншого добра. Як Ви думаєте, як би це все зосталося на Вкраїні, чи було би у нас тепер така дорожнеча, що бідному й дихнути не можна? А гляньте-но на наших дядьків! Десь їм не так добре ведеться, як комуністам, що й очі позападали і щоки повтягало? Мабуть, москалі-комуністи не по-братерськи діляться з українцями українським хлібом. Далі вже чоботи і штани з українців познімають. А може, дядькам то не до смаку, що шиї в ярмі? Це їм таке “самоопределєніє” московські большевики дали. Свободу повну “вплоть до отдєлєнія”. Все поодділяли, все позабірали у нас. Тепер, значить, і душа може від тіла свобідно відділитися. А коли, справді, котрий з дядьків ноги простягне, так комуністи тоді іншого дурня з-поміж українців запряжуть до плуга”. У брошурі, виданій Українською Народною Республікою, говориться: “В Росії за царського уряду був один народ повноправний: це росіяне (москалі-“кацапи”). Вони мали право вчитися по школах своєю рідною мовою, російською мовою писали й говорили в судах, російська мова була в армії. Іншим народам права не давали”. Українські повстанці, що діяли в центральних областях України в 1919–1922 роках, як свідчать чекістські донесення, виступали під кличем — “виганяти кацапів з України”. Як згадують учасники національно-визвольної боротьби, проти оманливого більшовицького гасла “Пролетарі всіх країн, єднайтесь” було сформульовано таку осторогу українцеві: “Всі люди твої брати, тільки москалі, ляхи, мадяри і румуни — це вороги нашого народу”. Звідси клич: “бий ляхів і кацапів”.

КРИМСЬКІ СТУДЕНТИ ПРО МАЙДАН І СЬОГОДЕННЯ - ЗНЕВЫРА ТА ВПЕРЕДЖЕНЫСТЬ

"Кримські студенти вважають, що Україна – це політичний труп, і всі, хто намагається його оживити, зазнають поразки"

Кандидат психологічних наук Ольга Духніч, яка викладає у Таврійському національному університеті імені Вернадського, розповіла про настрої кримчан та їх ставлення до Євромайдану

Ольго, як ваші студенти відреагували наЄвромайдан?"Страх змін відвертає людей від протестів"

Попри те, що вони політологи, вони були досить пасивні, скептичні й відсторонені. Казали, що ніколи не підуть на Майдан, бо це безглуздо. Потім вони пересвідчились, що люди стоять не тільки за євроінтеграцію, але і проти дій влади, але це не пробуджувало їх до дій, до розуміння ситуації. Ця пасивність пояснюється тим, що молодь не бачить соціальних ліфтів, коли людина своїми компетенціями, своїм інтелектуальним капіталом пробиває собі дорогу. Ці ліфти не працюють, немає шляхів, якими матеріальний і соціальний капітал переходить від старших до молодих. У багатьох молодих людей очікування від себе дуже низькі. Немає великої амбіції, яка б їх штовхала.

Студенти скептично поставилися до євроінтеграції чи до ідеї революції загалом?

Вони мають уявлення, що Україна – це політичний труп, і всі, хто намагається його оживити, зазнають поразки. Вони не почуваються суб’єктом того, що відбувається. Це пасивна

Точка неповернення

Роман Чайка





Невже Банкова хоче перевірити на практиці, чи може  повстанський дух холодноярівців, махновців та упівців передаватися через декілька поколінь комуністичного катка  їх вільним внукам і правнукам? Наша найбільша політично-економічна ісвітоглядна криза нікуди не зникла і плавно перекочувала в новий рік.  Велелюдні акції протесту в столиці і їх форпост – Євромайдан наблизилися до точки трансформації. Якою буде ця зміна важко вгадати. Адже  жодного переговорного  процесу, про  який  так  заповзято  в новорічному  зверненні говорив Янукович,  так і не розпочали. Один раз  за столом посиділи Гарант, опозиційна трійця, церковні ієрархи  та з десяток  "мутних тіпочків", як то пацанчик з "Молодих регіонів", що  видавав себе за  представника студентського протесту.  Були і відверті клоуни з маргінальних партійок, типу "Русь". Одним словом – суцільна імітація. Фейк. А далі – тиша. Не чую кожного – нікого не чую! Натомість  по  країні  котиться  хвиля  терору і залякування. Стрічка святкових новин:  там стріляли вогнепальними  в область серця, тут різали на очах у перехожих, тим розбили авто, тому підпалили двері, там  повісили мертвого кота біля квартири. Десятки  наскоків  гопників  на  активістів у різних  містах.  Напад на Тетяну Чорновол, побиття депутата Іллєнка біля райвідділу міліції, а опісля – дебільні версії у коментарях прес-служби МВС. Слідство й затримання  учасників "нічної купівлі вживаного  джипу Порш Каєн"  у стилі театру  абсурду. Масові повістки авто-майданівцям  від карального органу, яким себе раптом уявила ДАІ. Виклики  до СБУ за допис у Фейсбук. Прокурорський "прес" по всій країні за вигаданими приводами. Примружений Дзержинський дивиться з портрета на стіні, дух Вишинського літає від Печерського суду до Генпрокуратури й назад. І над цим безглуздям бовваніє голий п'єдестал Леніна, який знову охороняють невідомі з кривавими стягами. А коли міліція  вигадує то "порнуху в соцмережах", то розбещення неіснуючих малолітніх - починає сильно  тхнути  пліснявою КДБ.  І таке коїться щохвилини й усюди. Безглузде зовнішнє спостереження, прослуховування телефонів, зламування електронної пошти та сторінок в соцмережах. Звинувачення фабрикують часами так "сокирно", що соромно стає  самим  жертвам. Чого лише  вартувала   блукаюча бомба, чи як кажуть в народі "бімба в вагінах" метро, яка за два дні тричі міняла станцію призначення. Ідіотизм сподобався – і вже міліція ті "бімби" шукає то в Київраді, то в наметах на Майдані. Масштаби терору й абсурду вражають. Хочеться запитати у невідомо кого:  це планова побудова модерного архіпелагу ГУЛАГ?  Пригадується  "чорний"  анекдот: … з офіційного рапорту Рейху – "Був вигнаний з ГЕСТАПО за неймовірну жорстокість". Здається за право втілити  цей анекдот  у життя  почалося комуністичне змагання між "Беркутом", ДАІ, СБУ, ГПУ  та  вуличними міліціонерами.  Усього  цього вже достатньо, аби  зробити висновок, що держава з її  правом  на легальне застосування сили, остаточно перетворилася на монополіста з насильства.  Силовий  блок  трансформувався  у  насильницький. А от базові права – право на життя і його захист, який ми оплачуємо своїми податками, державна машина  або ігнорує (тобто бездіє), або ж сама відкрито порушує. Розгортання насильства  до мирно протестуючого народу показує те, що існують конкретні люди й центри, які усі ці провокації та напади ретельно планують. Хтось вигадує, хтось підшуковує кримінальних виконавців, хтось віддає наказ, хтось надає оперативну інформацію. А  прикриває це все державна машина. Адже жодної  судової  справи щодо вже ідентифікованих садистів-бойовиків з "Беркута" від ночі 30 листопада та  побиття 1 грудня так і не має. Мовчить Феміда і щодо цапів-відбувайлів Сівковича та Попова, яких звільнили  з посад ніби-то за керівництво побиттям  студентів та випадкових перехожих.  Отже, вектор репресій один і чітко  спрямований на громадян. Інформаційна війна супроти Євромайдану і його дискредитація спрацьовує лише на патерналістський покірний електорат підконтрольного Сходу й Півдня, а  на протестуючих мало впливає. Тисячі інтернет-провокаторів, різних  "ботів і тролів" у соціальних мережах створюють малоефективний інтернет-хаос та провокації. Ці "інтернет-тітушки" своїм засмічуванням форумів нервують  виключно активістів  клавіатури, але реальних людей на  вуличних акціях зачіпають мало. Це просто цілком різні люди й соціальні групи. Тому єдина тактика зараз на остаточне протиставлення політиків та неполітичної  більшості  протестів,  на розкол  і протиставлення опозиції  до громадян  Євромайдану. Але антикризові мізки владного штабу вкотре недобачають: лише 7 % вийшли на протест на заклики опозиції, решту 93% вивела саме влада. Прогнозувати, як  трансформується  мирний людський  рух спротиву  під тиском масованого  точкового насильства  можна лише частково. Ставка влади – повне ігнорування  мирного протесту. Владний квартал заблоковано військами й міліцією  за всіма правилами надзвичайного стану і майданне віче на уряд та адміністрацію ніяк не впливають. Стратегія їх по-більшовицькому проста: холод, життєві незручності помножені на тягучий час без змін, постійне нервове напруження від очікування провокацій мають зламати волю до протесту. Підсилити цей ефект покликані   й спец-операції у стилі останніх ініціатив в.о. столичної держадміністрації Голубченка і Ко: відключення тепла і води, перекриття каналізації, блокування постачання продуктів та дров для Євромайдану,  невивезення сміття та біо-туалетів. Напевно  такий  план  середньовічної облоги призведе до розчарування і відтоку частини людей, адже не в усіх залізна воля й здоров'я.     Страх і репресії заблокують волю багатьом. Але не усім. Ставка на силу й терор можуть дати неочікувані плоди гніву. Соціологи вже декілька місяців поспіль волають до глухої влади: радикальні настрої  зростають.  Але всупереч логіки та інстинкту самозбереження – ставка на посилення терору. А  терор  завжди  породжує лише терор у відповідь. Цей суспільний закон ще ніколи не  давав збоїв.  І для цього вже не потрібно багатомільйонного народного руху – достатньо групи відчайдушних і радикальних. Влада, яка живе  з  російських  грошей, газу та жуйки кремлівського  інформаційно-пропагандистського простору  просто  зобов'язана  хоча  б на одну хвилину спинитися і задуматися.  Невже важко  проаналізувати, чому в тоталітарній  Росії, де  усе від президента і до останнього впливового чиновника на місцях  нанизане на агентуру ФСБ, де найвища в світі концентрація поліцаїв та  "спеців з контори" на душу населення, де  ніколи не бракувало мільярдів газових доларів на репресивний апарат - раз за разом вибухають вокзали та тролейбуси?! Чеченсько-мусульманський  міф  кремлівського  ТБ  посипався – тепер росіяни підривають росіян  вже без  екзотичних "ваххабітівта аль-каїд".  Різьба там злітає саме через тотальну  безвихідь, поголовну корупцію та державний терор. Невже і  Банкова хоче провести соціальний експеримент і перевірити на практиці, чи може  повстанський дух холодноярівців, махновців та упівців передаватися через декілька поколінь комуністичного катка  їх вільним внукам і правнукам? Чи дивляться в Адміністрації новини з Сирії, щоб зрозуміти, що "контрольований хаос" неможливий? А "контрольований хаос" за  умов зовнішнього управління  існує лише у  хворій  уяві   кремлівських  імперських аналітиків, а в житті призводить до широких конфліктів! Якщо  у відповідь велелюдному Майдану лише вистачило фантазії зігнати анти-майдан, а замість виходу з кризи  й  перехідного уряду -  запустити репресивно-бандитський "бєзпрєдєл", то й нічого очікувати  на "геппі-енд". Непримиренний до влади багатотисячний Євромайдан добре помітний, його можна бачити цілодобово у центрі столиці, стежити за ним з  телеекранів,  а от радикальний малочисельний загін відчайдухів, який останніми днями  формує влада  своїми діями, буде  цілком непомітним. Фантом. Але  саме він   і стане серцевиною справжнього страху, безстрашні й безмозгі  ви,  наші  державні  управлінці! Роман Чайка      
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/tochka-nepovernennya-328435.html

Майдан в давньому козацькому поселенні на Донеччині

Дружківка... Старожитне козацьке поселення на півночи Донеччини. Тут влада теж достала всих, тому люди вийшли на протест. До сотні людей... Це мало, але всі, хто проходив повз нас, не показували дулі, як у Донецьку і не орали матом, думали...
А головним я вважаю те, що перед мітингом до провідників звернувся начальник міліції, сказав, що зробе все, щоб ми змогли висловити свою волю на Майдані, буде захищати нас і наші волевиявлення.
Після мітингу всі заспівали гімн України і зааплодували на подяку міліції, за охорну, за виконання долгу!!!

http://druzhko.org/2014/01/05/na-ploshhadi-oktyabrskoj-uzhe-sobiraetsya-druzhkovskij-majdan/

Как проходил Майдан в Дружковке (ФОТО)

Posted on 5 Январь, 2014 by Павел Островский

Сегодня с 12:00 на площади Октябрьской начали собираться люди на дружковский Майдан. Началось действие не сразу — некоторое время понадобилось на установку аппаратуры. К началу митинга на площади было около 50 человек, на пике — до 80. На акции были флаги Украины и флаги Европейской партии Украины. 

Слово давали всем желающим. Участница инициативной группы дружковчан Василина Джура призывала объединяться и выходить на защиту своих прав. «Наши правоохранительные органы не выполняют своих функций, свою присягу служить народу. Мы платим налоги, а на эти деньги государство увеличивает финансирование и вооружает карательные органы» — сказала Василина Джура. 

Меня тоже пригласили к слову. Я передал привет от львовского Евромайдана, где я работал в пресс-центре. Сказал, что наш Майдан на Донбассе будет иметь успех, если станет реальным движением против несправедливости. 

Депутат горсовета Денис Балык доходчиво и убедительно объяснил логику, почему нужно выходить на Майданы. По его словам, митинги на Донбассе поддерживают боевой дух тех, кто стоит на Майдане в Киеве и в других городах. 

А редактор газеты «Наша Дружковка» Евгений Фиалко пояснил, что люди выходят на Майдан не только по политическим причинам. Он рассказал, что героиня киевского Майдана, дружковчанка Лиза Шапошник жила в общежитии (жилье от государства), где практически не было условий для проживания. По словам редактора, тысячи людей остаются загнанными в угол наедине со проблемами, которые государство не может разрешить, и это побуждает их выходить на Майдан с гражданским протестом. 

Также на митинге выступили константиновский журналист и эколог Владимир Березин, оппозиционные активисты Артур Серебряников и Дмитрий Диканский, участник инициативной группы Михаил Ривоненко и другие. Некоторые недостатки в организации, в принципе, компенсировались искренностью участников митинга.  Люди приходили с детьми, многие брали с собой простые самодельные плакаты. Именно по таким признакам можно отличить акцию, на которую люди приходят искренне, по своим убеждениям от проплаченного митинга или согнанной массовки. Сравните сами: фото с сегодняшнего митинга в Дружковке: 

 

Фото с митинга в поддержку курса Партии регионов и президента. Источник — ОстроВ 

И еще фото с дружковского Майдана: Молодежь тоже была. Причем, на глаз больше, чем на среднестатистическом митинге 

Дедушка в шлеме — велосипедист, активный участник дружковского велоклуба LEVEL. Был на Майдане в Киеве. 

В конце организаторы митинга зачитали резолюцию и вручили удостоверения участников Всеукраинского объединения «Майдан» тем дружковчанам, которые изъявили желание присоединиться.

В целом, митинг произвел весьма положительные впечатления. Для Дружковки такое количество участников Майдана, который особо-то и не анонсировали — неплохо. Но может быть и больше. Надеюсь, что это был не последний Майдан в моем родном городе.

Фото: интернет-журнал #Дружковка

На площади Октябрьской уже собирается дружковский Майдан. |

druzhko.org

Post navigation← PreviousНа площади Октябрьской уже собирается дружковский Майдан.Posted on 5 Январь, 2014 by editor Уже пришли более 50 человек. Митинг начался с исполнения Гимна Украины. Участники пришли с национальными флагами, флагами Европейской 

ПИСЬМО К ДМИТРИЮ КИСЕЛЕВУ - ЧЕЛОВЕКУ-ФАНТАЗЕРУ

Дорогой Киселев! Батюшка, ясно солнышко! Ну что, съездила я в эту вашу Европу. Еще раз. Но нынче уже осознанно, ведомая вашим ученьем. Глаголом вашим мудрым. Ибо стыдно, батюшка, стало, что в прошлые разы всё диву давалась, как люди в Европах этих сраных живут. И сама жила, науки постигала, и все мне там нравилось (токмо по душе широкой славянской скучала, знамо дело). Но теперь вижу - все х*ня, и пчелы тоже, и как же жестоко я ошибалась все эти годы. Кризис, собака, не пожалел никого. На Елисейских полях очереди в рестораны, как у нас в перестройку. На Новый год фейерверка нет, а люди на улице все равно радуются, обнимаются. Улыбаютсядруг-другу белыми, еще докризисными зубами. Хотя как-же без фейерверка-то можно-то? Чему радоваться? Неположено. Причем незнакомые люди обнимаются, песни вместе поют. Растлевают друг-друга значит. За неимением Артемовского, Моет Шандон из горла хлестают. Кто побогаче - пластиковыми стаканчиками разжился, но таких мало, как мало натуралов во всей старушке-Европе. Остальные - бабушкин хрусталь на улицу повытаскивали. И прям под Триумфальной аркой шампанское в бокалы разливают и пьют. А милиция рядом ходит и смотрит понимающе - не гоняет. Жалко же. Народ-то. Спивается. Мое Шандоном. Самое страшное, батюшка, это конечно, очереди в музеи. Вот как обнищал народ парижский - заняться больше нечем. По городу рекламируют выставки современного исскуства. Ибо президентских елок и ирины аллегровой в этом году не будет - дефолт. И вот стоят бедные хранцузы в очередях в эти бессмысленные музеи. На Фриду Кало по несколько часов в очередях мерзнут. На Родена. На Ван-Гога этого сумасшедшего. Хоть бы им уже Купание красного коня показали, а то жалко же людей, нищие душой же совсем. На охрану бабла нехватает, на заборы бабла нехватает! Вот так идешь мимо парламента или резиденции президента там, и ни тебе метрового забора, ни колонны беркута или хотя бы ВВ-шников плешивых. Ужаснувшись, поехали мы в Испанию эту дефолтную. По автобанам этим ровным со скоростью 130 км в час. Искали-искали родных глазу ГАИшников - не нашли. На взятки-то денег нет у народа. Вместо гаишников - бездушных радаров понатыкали. А радар-то, он че? Разве он стопанет тебя из-за кустика? разве он подплывет к тебе неспешно, побулькивая брюшком? Разве козырнет лениво и вопросительно: "сержант Петренко, нарушааэм?". Разве, потянувшись за соткой, словишь на себе хитрый понимающий взгляд усатого железного радара? Нет! Причем даже последнюю радость - адреналин неизвестности у народа отобрали: за 500 метров до радара большие знаки висят - радар, мол, сбрасывайте скорость, чтоб мы вас не штрафанули. Потому что цель- не штрафануть, а именно чтобы скорость сбросили и не расшиблись на опасном повороте (где вообще-то, должен стоять наш гаишник!!) Тьху. Европа. И тут, в Испании, опять подивились, батюшка, вашей прозорливости. Всюду вы были правы. Безработица, что сказать. Потому люди здесь нещадно бухают по ночам - в барах яблоку негде упасть: и стоймя стоят в барах испанцы, и на улицах за столикам сидят. Пьют при этом, вино не импортное, а собственного производства. Испанское, значит. Ну или ближайших соседей - французское там, итальянское. На растаможку молдавского портвейна у загнивающей Европы денег нет. Испанское пиво тоже пьют. Оно в барчике в центре стоит например 1.50 евро (15 грн) за 0.33 мл. Вот так вот дешево. Ну правильно, люди-то безработные, поувольняли многих. А пособие по безработице всего-ничего: каких-то жалких 700-800 евро в месяц. То ли дело у нас, в Украине! Людям, потерявшим работу у нас плотют куда больше 8000 грн. Я же правильно транслирую ваши тезисы, о сенсей? 12 часов ночи. Под церковью святой Марии стайки испанских детишек гоняют в футбол. С родителями. Укладывать их никто не собирается. Гегемония детей - позор бесхребетных родителей, сталинананихнет! Любуясь большеглазыми детишками, гоню надоедливую мысль о европейских педофилах, котрые, как мы помним из ваших посланий, окопались именно в ЕС. Оглядываюсь, проверяю, не дрочит ли кто поблизости. Нет, все тихо. Выдыхаю, успокаиваюсь, но тут же начинаю думать о гейском нутре всея ЕС: о том, каким таким волшебным образом обнищавшие гейспанцы производят на свет такое колличество маленьких гейспаничиков. Невесть как появившиеся на свет детишки начинают вгонять меня в когнитивный диссонанс... Но нет! Я помню ваши мудрые слова - это бесы европеския испытуют мою веру! Гоню любые связанные с логикой мысли подальше, и включаю мантру-рефлексию: "кризис в ЕС, кризис в ЕС, кризис в ЕС". Автопроизводство в упадке. Обанкротившееся правительство строит дорожки для велосипедистов. Светофоры для велосипедистов ставит - отвлекает внимание электората от проблем насущных. Для тех, кому даже на велики поганых евров нехватает, понаставили под аренду электромобилей. Подошел, от розетки отключил, и поехал. Наша знакомая пара, например, может и рады бы продать хотя б одну из своих четырех машин, но даже не думают об этом, капиталисты проклятые. Вместо этого, сгоря покупают в довесок еще два мотоцикла, каждый из которых у нас бы стоил под 6 000 евро, а у них стоит меньше 3 000. Ну кризис, что сказать! Свирепые гаишники нещадно штрафуют неправильно припарковавшегося мужчину. Машина дорогая - мерседес. У нас-то, конечно, машины покруче будут, но не в этом суть. Штрафуют же, ироды! И вся улица наблюдает, даже охранники из бутиков повыскакивали. Народу вдиковинку факт штрафования. Люди здесь жмутся штрафы платить, потому паркуются правильно. У входа в парк стоит железный аппарат с рулонами пакетов для какашек выгуливаемых собачек. (Да, европейцы, они не гордые, они своим собачкам срать где попало не дают. Ну, душа не широкая же, не размашистая) На аппарате, со свойственным испанцам юмором, нарисовано, как пользоваться пакетами. Комиск из четырех картинок: 1 - вот так берешь пакетик, 2 - вот так рукой в пакетике берешь какашку, 3 - вот так выворачиваешь пакетик (о чудо! какашка оказывается внутри!), 4 вот так пакетик с какашкой выбрасываешь в урну. Стоп, а где же прорезь для евро? куда платить? Никуда, - басплатно. У нищих европейцев нет бабла на пакетики для фекалий. Кризис. Но совсем горько мне стало сегодня вечером, когда я увидела воплощенную квинтэссенцию их умирающей Европы и нашей россоссиссийской души. Центр Сан-Себастьяна. Мокрый мужчина в гидрокостюме шагает босиком по мостовой. Улыбается глупой счастливой улыбкой. Загружает серф-доску в багажник своего "рено", садится и уезжает в закат. А я, со слезами на глазах, смотрю вслед уносящемуся внедорожнику и всей шириной своей русской души, думаю: бедный, бедный красивый испанский серфер, у него нет денюжки даже на обувь. Засим, батюшка Киселев, челом бью. На Русь родимую тянет, но не сильно. Больно любо мне смотреть, как загибается-заганивает запад в отсутствие сильных бояр с мощною десницей, аки наши-родимыя. Как мельчают, как скукоживаются пида*расы еуропеския без идеи русской - без души широкой. Посему, батюшка, побуду здесь еще, в странах бедных заморских. Позлорадствую. ЗЫ: на открытке это я пью испанское вино, а в грудях так и жгет, так и жгет от тоски по богатой родине, а главное - по вашим мудрым урокам.

Троїцьке повстання

 Троїцьке повстання вдруге залили кров’ю Новий рік в Нікополі розпочався з акту вандалізму. 2 січня 2014 р. перехожі побачили розмальований червоною фарбою пам’ятник жертвам
антибільшовицького Лапинського (Троїцького) повстання в 1919 році, встановлений в червні минулого року опозиційними силами міста. Вандали залили червоною фарбою табличку з написом, а внизу підписались англійською: «Red shift», що можна перекласти як «Червоне переміщення». Важко зрозуміти, чим пам’ять про загиблих селян – повстанців завадила вандалам. Тим більше незрозуміло, до чого тут «червоне переміщення». Повстання було антибільшовицьке, тобто античервоне. Воно спалахнуло в селі Лапинка (нині це вже район міста Нікополя) і швидко поширилось на села Нікопольської волості. Повстанці скинули владу більшовиків і створили свої ради з чесно обраних депутатів. Було заарештовано 594 більшовицьких активіста, над якими відбувся суд громади. 16 більшовиків, щодо яких судом було доведено їх особисту участь у пограбуваннях, гвалтуваннях і вбивствах, було засуджено до розстрілу. «Ми хочемо не комуни, а … життя мирного і спокійного»,- зазначалось в одній з листівок повстанців. Масштаби повстання були такими, що більшовикам довелось із Олександрівська (нині Запоріжжя) направити до Нікополя два інтернаціональних полки, укомплектовані китайцями та угорцями, підсилені бронепоїздом «Товаріщ Лєнін» і загоном чекістів (куди ж більшовикам без ЧК – НКВД!) . Карателі безжально потопили повстання в крові. Керівник цієї каральної операції доповів своєму начальству, що було вбито тисячу чоловік. Але, за свідченням одного з очевидців тих подій, «загиблих було так багато, що не вірилося очам», тобто жертв було набагато більше. Нікополь знаходиться на півдні Січеславщини (Дніпропетровщини) і відноситься до східних областей України. Влада тут традиційно нав’язує народу думку про те, що тутешні жителі завжди були прихильні до імперської або більшовицької влади. Насправді це далеко не так. Нікопольщина, навпаки, традиційно була колискою визвольної боротьби українського народу за волю та незалежність. Бо саме тут, на Микитинській січі, у 1648р. козаки обрали гетьманом Богдана Хмельницького, звідси почався визвольний похід під його керівництвом, саме звідси, за словами Миколи Гоголя, «воля розлилася по всій Україні»! І саме тут більшовики в 1919 році зустріли значний опір своїй політиці грабування народу і показали своє справжнє нутро: за 16 розстріляних активістів (а по суті – злочинців) забрали життя у понад тисячі селян, що захищали своє майно і свою гідність. На жаль, про цю трагічну сторінку в історії нашого краю мало знають не тільки мешканці України чи Січеславщини, а й навіть самого Нікополя. Тільки цим можна пояснити цей ганебний випадок з паплюженням пам’ятного знаку жертвам Лапинського (Троїцького) повстання. Якщо зробити інший переклад, то підпис під спаплюженою табличкою буде звучати так: «Червоний підйом». Виходить, що нам хтось загрожує новим «червоним підйомом», чи то терором? Хтось вважає, що мало крові пролили тоді, хочуть пролити її знову? Чи, може, залякати нас? Тож нехай знають, що ми – українці, ми - козацького роду, і тому залякати нас не вдасться нікому. Ми шанували, шануємо і будемо завжди шанувати пам’ять наших співвітчизників, які боролись і віддали своє життя за волю України. Прес – служба Нікопольського міжрайонного комітету національного спротиву та підтримки Євромайдану

світлину від Tetyana Bila.