ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
„Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за
незалежність України у ХХ столітті”
1. Обґрунтування необхідності законопроекту
У ХХ столітті український народ вів активну боротьбу проти рiзних окупацiйних режимiв за відновлення незалежності України. Мiльйони українцiв пожертвували своїм життям в цiй
боротьбi, бо хотiли бачити Україну незалежною державою.
Але на сьогодні законодавством не визначено правового статусу та гарантій соціального захисту бiльшостi учасників боротьби за незалежність України. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зараховує до осіб, які належать до учасників бойових дій, учасників Української повстанської армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках. Однак сфера дії цього Закону не поширюється на іншу категорію учасників Української повстанської армії, які боролися за незалежність України після 1944 року, виступали проти тоталітарного режиму СРСР.
Сфера дії вищевказаного закону не поширюється на осіб, які протягом XX столiття у складі легальних та підпільних політичних організацій, партизанських та військових формувань, зокрема Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Поліської Січі, Української головної визвольної ради, Української Гельсінської спілки (групи) та інших боролися за здобуття Україною державної незалежності, а також осіб, які сприяли діяльності зазначених організацій та формувань.
Потребує визначення і статус та гарантії соціального захисту осіб, які проводили у складі інших організацій або індивідуально діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежності.
Це питання має надзвичайно важливе суспільно-політичне значення. Протягом бiльш нiж двадцяти років незалежна Українська держава намагалася його вирішити. Так, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1004 від 12.09.1997 р. було утворено Урядову комісію з вивчення діяльності ОУН-УПА. За результатами її діяльності підготовлено Фаховий висновок Робочої групи істориків при цій Комісії, в якому було дано науково обґрунтовану оцінку ОУН-УПА. Але законопроекти, якi готувалися з урахуванням вказаних висновкiв та подавалися на розгляд Верховної Ради України попереднiх скликань, так i не були ухваленi.
Досвід ряду країн, де існувала проблема, яку має на меті врегулювати проект Закону України, свідчить, що її успішне розв’язання можливе лише через визначення офіційного ставлення держави до цього питання. Такими країнами, зокрема, є Польща, Литва, Франція, Сербія. Так, 21 січня 1991 року Законом Республіки Польща «Про ветеранів та репресованих осіб» набули рівних прав діячі усіх польських організацій Руху опору часів Другої світової війни. У грудні 2004 року парламент Сербії зрівняв у правах сербських четників Дражі Михайловича і партизанів з Народно-визвольної армії Югославії під керівництвом Йосипа Броз Тіто. У сучасній Франції визнаються і заслуги де Голля, і здобутки Петена, лідерів двох частин роз’єднаної в роки Другої світової війни Франції. Після відновлення незалежності Литви 11 березня 1990 року вояки національного підпілля, зокрема Литовської визвольної армії, були визнані національними героями.
Коло осiб, на яких поширюється проект Закону, ширше, нiж визначено у наведених вище прикладах, оскiльки пiсля нетривалого перiоду державностi у 1917-1920 роках Україна потрапила пiд окупацiю кiлькох режимiв, а з 1945 року пiд окупацiю лише одного режиму – СРСР, вiд якого звiльнилася тiльки в 1991 роцi. Вiдповiдно перiод боротьби за незалежнiсть в ХХ столiттi в України був тривалiший, нiж в iнших країн, що зумовлює ширше коло осiб, яких можна зарахувати до учасників боротьби за незалежність України.
Визначення статусу та гарантій соціального захисту зазначених у проектi Закону осіб сприятиме утвердженню засад історичної справедливості, поліпшенню умов для життєзабезпечення учасників боротьби за незалежність України, консолідації українського суспільства, вихованню молодi в дусi патрiотизму.
2. Цілі та завдання законопроекту
Метою проекту Закону є визначення офіційного ставлення держави до учасників боротьби за незалежність України у ХХ століттi, встановлення їх правового статусу та основи їх соціального захисту шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Основним положенням проекту Закону України „Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті” є визнання осіб, які боролися за незалежність України.
Встановлюються чіткий перелік категорій осіб, які можуть бути визнані учасниками боротьби за незалежність України у ХХ столітті, підстави та порядок визнання. Окремо визначається механізм набуття статусу учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті і реалізації відповідних прав для громадян інших держав. Встановлюються соціальні гарантії для учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті. Законопроект окреслює державну політику щодо відновлення та збереження національної пам’яті про боротьбу за незалежність України у ХХ столітті, мiстить перелiк заходiв з ушанування державою учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті.
4. Правові аспекти
З питання відновлення історичної справедливості щодо учасників боротьби за незалежність України ухвалено низку актів Верховної Ради України, Президента України.
Це, зокрема, Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", Указ Президента України від 14 жовтня 2006 року № 879 "Про всебічне вивчення та об’єктивне висвітлення діяльності українського визвольного руху та сприяння процесу національного примирення", Указ Президента України "Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті" від 28.01.2010 р. № 75/2010.
Ухвалення цього Закону не потребуватиме подальших змін до інших законодавчих актів.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Фінансові витрати передбачити в Державному бюджеті України на 2014 рік.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків законопроекту
Ухвалення зазначеного Закону має надзвичайно важливе суспільно-політичне та моральне значення, сприятиме відновленню історичної справедливості, належному вшануванню та гiдному матерiальному забезпеченню учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, підвищенню авторитету України на міжнародній арені, закладе підвалини реального примирення та консолідації української нації.
Народні депутати України Е.В. Леонов (№ 223)
П.В. Кириленко (№ 209)
до проекту Закону України
„Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за
незалежність України у ХХ столітті”
1. Обґрунтування необхідності законопроекту
У ХХ столітті український народ вів активну боротьбу проти рiзних окупацiйних режимiв за відновлення незалежності України. Мiльйони українцiв пожертвували своїм життям в цiй
боротьбi, бо хотiли бачити Україну незалежною державою.
Але на сьогодні законодавством не визначено правового статусу та гарантій соціального захисту бiльшостi учасників боротьби за незалежність України. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зараховує до осіб, які належать до учасників бойових дій, учасників Української повстанської армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках. Однак сфера дії цього Закону не поширюється на іншу категорію учасників Української повстанської армії, які боролися за незалежність України після 1944 року, виступали проти тоталітарного режиму СРСР.
Сфера дії вищевказаного закону не поширюється на осіб, які протягом XX столiття у складі легальних та підпільних політичних організацій, партизанських та військових формувань, зокрема Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Поліської Січі, Української головної визвольної ради, Української Гельсінської спілки (групи) та інших боролися за здобуття Україною державної незалежності, а також осіб, які сприяли діяльності зазначених організацій та формувань.
Потребує визначення і статус та гарантії соціального захисту осіб, які проводили у складі інших організацій або індивідуально діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежності.
Це питання має надзвичайно важливе суспільно-політичне значення. Протягом бiльш нiж двадцяти років незалежна Українська держава намагалася його вирішити. Так, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1004 від 12.09.1997 р. було утворено Урядову комісію з вивчення діяльності ОУН-УПА. За результатами її діяльності підготовлено Фаховий висновок Робочої групи істориків при цій Комісії, в якому було дано науково обґрунтовану оцінку ОУН-УПА. Але законопроекти, якi готувалися з урахуванням вказаних висновкiв та подавалися на розгляд Верховної Ради України попереднiх скликань, так i не були ухваленi.
Досвід ряду країн, де існувала проблема, яку має на меті врегулювати проект Закону України, свідчить, що її успішне розв’язання можливе лише через визначення офіційного ставлення держави до цього питання. Такими країнами, зокрема, є Польща, Литва, Франція, Сербія. Так, 21 січня 1991 року Законом Республіки Польща «Про ветеранів та репресованих осіб» набули рівних прав діячі усіх польських організацій Руху опору часів Другої світової війни. У грудні 2004 року парламент Сербії зрівняв у правах сербських четників Дражі Михайловича і партизанів з Народно-визвольної армії Югославії під керівництвом Йосипа Броз Тіто. У сучасній Франції визнаються і заслуги де Голля, і здобутки Петена, лідерів двох частин роз’єднаної в роки Другої світової війни Франції. Після відновлення незалежності Литви 11 березня 1990 року вояки національного підпілля, зокрема Литовської визвольної армії, були визнані національними героями.
Коло осiб, на яких поширюється проект Закону, ширше, нiж визначено у наведених вище прикладах, оскiльки пiсля нетривалого перiоду державностi у 1917-1920 роках Україна потрапила пiд окупацiю кiлькох режимiв, а з 1945 року пiд окупацiю лише одного режиму – СРСР, вiд якого звiльнилася тiльки в 1991 роцi. Вiдповiдно перiод боротьби за незалежнiсть в ХХ столiттi в України був тривалiший, нiж в iнших країн, що зумовлює ширше коло осiб, яких можна зарахувати до учасників боротьби за незалежність України.
Визначення статусу та гарантій соціального захисту зазначених у проектi Закону осіб сприятиме утвердженню засад історичної справедливості, поліпшенню умов для життєзабезпечення учасників боротьби за незалежність України, консолідації українського суспільства, вихованню молодi в дусi патрiотизму.
2. Цілі та завдання законопроекту
Метою проекту Закону є визначення офіційного ставлення держави до учасників боротьби за незалежність України у ХХ століттi, встановлення їх правового статусу та основи їх соціального захисту шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Основним положенням проекту Закону України „Про статус та гарантії соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті” є визнання осіб, які боролися за незалежність України.
Встановлюються чіткий перелік категорій осіб, які можуть бути визнані учасниками боротьби за незалежність України у ХХ столітті, підстави та порядок визнання. Окремо визначається механізм набуття статусу учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті і реалізації відповідних прав для громадян інших держав. Встановлюються соціальні гарантії для учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті. Законопроект окреслює державну політику щодо відновлення та збереження національної пам’яті про боротьбу за незалежність України у ХХ столітті, мiстить перелiк заходiв з ушанування державою учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті.
4. Правові аспекти
З питання відновлення історичної справедливості щодо учасників боротьби за незалежність України ухвалено низку актів Верховної Ради України, Президента України.
Це, зокрема, Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", Указ Президента України від 14 жовтня 2006 року № 879 "Про всебічне вивчення та об’єктивне висвітлення діяльності українського визвольного руху та сприяння процесу національного примирення", Указ Президента України "Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті" від 28.01.2010 р. № 75/2010.
Ухвалення цього Закону не потребуватиме подальших змін до інших законодавчих актів.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Фінансові витрати передбачити в Державному бюджеті України на 2014 рік.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків законопроекту
Ухвалення зазначеного Закону має надзвичайно важливе суспільно-політичне та моральне значення, сприятиме відновленню історичної справедливості, належному вшануванню та гiдному матерiальному забезпеченню учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, підвищенню авторитету України на міжнародній арені, закладе підвалини реального примирення та консолідації української нації.
Народні депутати України Е.В. Леонов (№ 223)
П.В. Кириленко (№ 209)
Немає коментарів:
Дописати коментар