Нещодавно рейтингове агентство Standard & Poor’s оприлюднило щоквартальний звіт Capital IQ, який відображає рейтинг ймовірності дефолту в найближчі п’ять років серед 70 країн світу. Прогноз ґрунтується на кількох показниках: страхування покупців суверенних єврооблігацій від дефолту, ризик девальвації національної валюти і можливість реструктуризації боргу. Отож, на думку агентства, найвищий ризик в Аргентини. За нею йдуть Кіпр, Венесуела, Греція, Єгипет і Пакистан. Найменша ймовірність банкрутства у Норвегії, Швеції, Фінляндії, США та Швейцарії.
Україна зайняла 7 місце. Загальна можливість нашого дефолту оцінена в 44,25%, тоді як ще в 1 кварталі вона становила 34,8%. Втім, інвестори як мінімум останні п’ять років відносять Україну до десятки країн з найгіршим прогнозом, розташовуючи між другим і сьомим місцем, а ймовірність дефолту оцінювали в 28,6 – 65,7%. Останній раз настільки ж високий ризик, як зараз, був в 2 кварталі 2012 року, а в 3 кварталі 2009 року Україна очолила світовий рейтинг (53,7%). Натомість ризики наших сусідів зараз мінімальні. Так, Росія посіла 30-е місце (13,13%), Польща – 47-е (7,3%).
Українські експерти, а також ті, хто себе такими вважають, навперебій заходилися ділитися приємними для влади «висновками»: всі прекрасно розуміють, що дефолту не буде, на сьогоднішній момент немає жодних підстав говорити про це. При цьому особливо сподобатися Банковій спробував і, мабуть, зумів, головний фінансовий аналітик рейтингового агентства «Експерт-Рейтинг» Віталій Шапран.  Він безапеляційно заявив, що діяльність агентства Standard & Poor’s є некомпетентною або має політичне забарвлення. У всіх найбільш ризикових країн за останні 20 років були дефолти, проте там мали місце заворушення, революції, зміщення влади (тобто, фактори, при яких дефолт дуже ймовірний). Натомість в Україні був лише частковий дефолт в 1998 році, але всі зовнішні зобов’язання при цьому були виконані. Підсумовуючи ці розумування, виходить: в Україні влада, як завжди, міцна, народні заворушення не передбачаються, отже, і загрози дефолту не існує.
Насправді причиною сумних прогнозів є рекордний обсяг боргів, які Україна повинна повернути в 2013 році – майже 14 мільярдів доларів США. Саме на 2013 рік припадає повернення боргів МВФ (близько 6 мільярдів). При цьому, в бюджет-2013 закладені показники по доходах, які не будуть виконані (це стосується податкових надходжень, доходів від приватизації тощо). Що може зробити влада, аби врятувати становище?
По-перше, це відновлення співпраці з МВФ, який, принаймні, може рефінансувати свої вже видані кредити (цього вистачило б для стабілізації бюджету, а сама співпраця, в свою чергу, позитивно відобразилася б на позиціях України на зовнішніх боргових ринках). По-друге, можна спробувати домовитися з Росією щодо зниження ціни на газ і, можливо, кредитування за порівняно низькими ставками. Проте, Москва виставить пакет політичних та економічних вимог, задовольняти які Києву буде вкрай незручно (наприклад, не просто звільнити Юлію Тимошенко, як вимагають США та ЄС), а й повернути її на провідні ролі у політиці).
Влада може спробувати самостійно вибратися з фінансової ями. Це, наприклад, пошук за кордоном «невеликих» кредиторів, запровадження податку на продаж валюти та подібних «геніальних» новацій, а головне ‒ посилення терору податківців стосовно підприємців (що найкраще вміють підлеглі міністра Клименка). А крім цього ‒ недофінансування другорядних (з точки зору Азарова) статей бюджету, затримки виплат (компенсацій комунальним службам, заробітних плат бюджетників). І, звичайно ж, традиційне емісійне фінансування бюджету, з неминучим результатом ‒ стрибком інфляції.
В будь-якому випадку, така «азаро-арбузовщина» для української економіки означає рецесію (падіння ВВП – валового внутрішнього продукту, на жаль ‒ не Путіна) і економічну кризу. А як стосовно дефолту? Переважно під цим терміном розуміють відмову держави від виплат своїх боргів. Зрозуміло, що цього влада буде намагатися уникнути будь-яким чином. Тому що це позбавить її можливості продовжувати гратися із зовнішніми кредитами, затуляючи ними внутрішні соціальні діри, і змусить здатися, нарешті, Москві – варіант, неприйнятний ні для Януковича з його командою, ні для справжніх власників країни – Ахметова тощо. А тому нас очікує внутрішній дефолт – нездатність держави розплатитися зі своїми внутрішніми зобов’язаннями, недофінансування бюджетних витрат. Недаремно прийнято і закон, який дозволяє на внутрішньому ринку запускати скільки завгодно боргових зобов’язань і, таким чином, розраховуватись із зовнішніми зобов’язаннями. Головне – пристойно виглядати перед закордонням, а власні громадяни потерплять. Або ж ні?
Рівень мислення існуючого уряду яскраво ілюструють методи, які вигадуються в його нетрях, звідки б то ще насмикати грошей до бюджету. Наприклад, виявляється, зростає популярність Wi-Fi, що призвело до «засміченості» радіосигналами, а це заважає провайдерам забезпечувати якісний безпровідний інтернет-доступ. А тому Національна комісія з регулюванню зв’язку вигадала стягувати окремий збір за ввезення в країну планшетів, комп’ютерів, безпровідних клавіатур і мишок, 3D-окулярів, принтерів, веб-камер, моніторів та інших пристроїв, обладнаних модулем Wi-Fi. Якщо зараз їх можна привозити без отримання ліцензії Українського державного центру радіочастот, то незабаром вона знадобиться, якщо в країну потрапляє партія із понад чотирьох пристроїв. Платити доведеться не лише офіційним імпортерам, але й українцям, які купують подібні пристрої в інтернет-магазинах за кордоном. Небагато – лише 10 гривень за пристрій. Але ж гривня до гривні – і вже в Азарова настрій «покращає». Адже ж зібрані кошти спрямують не на «очищення радіопростору».
Є й інші оригінальні новації. Невідомий громадянин України висловив стурбованість тим, що його персональні дані можуть бути використані державними службами США без його відома. І Державна служба захисту персональних даних вмить взялася перевіряти інформацію про незаконне використання компанією Google персональними даними українців. У компанію спрямований припис з проханням усунути «порушення». У разі, якщо припис не буде взято до уваги або опротестовано в суді, держслужба заведе адміністративну справу і зможе оштрафувати компанію на суму близько 8,5 тисяч гривен. Щоправда, питання захисту персональних даних між Україною і США не регулюються міждержавними договорами, а тому… працівники Google, мабуть, просто посміялися з інтелекту українських чиновників, а Азарову доведеться сумувати без 8 з половиною тисяч.
Правда, є ще надія здерти штраф за аналогічні «порушення» зі соціальної мережі «ВКонтакте». Представник української прес-служби ВК Влад Леготкін, більш законослухняний, аніж заокеанські «гуглівці», і сухо заявив, що київський офіс компанії не зберігає персональні дані користувачів, в недостатньому захисті яких їх звинуватили. Натомість технічний директор ВК Микола Дуров був набагато відвертіший: «Не здивуюся, якщо вони просто хочуть зібрати додатковий доход з іноземних IT-компаній, що працюють на території України». Крім цього, припустив, що чергові претензії пов’язані з інцидентом, коли 27 червня в Києві сервери ВК були вилучені правоохоронцями, і після їх вивчення порушено кримінальну справу у зв’язку з нібито виявленням дитячої порнографії. І відверто заявив: «Насправді ніяких особистих даних на вкрадених серверах не було і не могло бути. Тільки медіаконтент. Але не здивуюся, якщо їх там виявлять». Дійсно, чого тільки «орли» Захарченка не знайдуть, аби здерти черговий штраф у скарбничку Клименка на радість Азарова і спокій Януковича…
Зрозуміло, що існуючий уряд в принципі не здатний підняти українську економіку. Компетенція Азарова сягає рівня директора радянського колгоспу (навіть не передового), що тільки зазирає в рот секретарю райкому, Арбузова – вести чорну бухгалтерію «Сім’ї», Клименка – вибивати для тієї ж «Сім’ї» необхідні кошти з підприємців. І все, не більше того. Але ж Україна – це не окремий шахтарський район чи навіть Донецька область, звідки вони звикли (і здатні) висмоктувати мільйони і мільярди, користуючись затурканістю та заляканістю населення. Яке вдячне, що хоч виживає і може, як римський плебс з його життєвим принципом «Хліба і видовищ!», репетувати на «Донбас-Арені». Тільки не «Ave, Caesar», а «Ренат!» чи «Янукович!». Хоча мали б кричати таки класичне «Ave, Янукович, morituri te salutant!». Оскільки продовження правління його зграї прирікає на смерть всю країну, веде у прірву всіх і кожного.
Можливо, нездатність Януковича з його регіоналівською братією виконувати свої обов’язки перед українцями таки змусять нарешті оголосити їм народний дефолт?
Юлій Хвещук