Жовто-блакитна субмарина з конвою фюрера

Здається, ми трохи перепишемо історію Другої світової війни. Останні дні  Третього Рейху. Відчайдушний прорив 11 підводних човнів Крігсмарине, що назавжди  вивезли з розгромленої Німеччини особливі цінності, лідерів наці, і ймовірно самого  Адольфа Гітлера. Прикметно, що у складі тієї групи була вже легендарна «жовто-блакитна  субмарина» з повністю українським екіпажем! Наше скромне розслідування миттєво  перетворилося на сенсацію, отримавши статус легенди. Однак, це ще не все. Ми знайшли  ту субмарину. Аргентина. Однак, про все поступово… …Ця пригода почалася в Баварських Альпах кілька років тому. Тоді ми йшли шляхом втечі  зловісного доктора Менгеле, розшукуючи картини, які він малював, видаючи себе за художника.  Буквально зразу на нас вийшли ветерани радянських спецслужб, що на високому рівні  розшукують скарби. То потужна міжнародна група з масонським акцентом… Крім маси різної  інформації, ми отримали історію про кортик німецького льотчика з тайником, у якому були  зашифровані координати. Розшифрували. Вийшла точка в Антарктиді. Земля Королеви Мод.  Ще тоді я звернув увагу на підвищену цікавість до субмарин. Ветерани готували секретну  експедицію до Антарктиди і Південної Америки. Шукали тележурналіста. Я знаю, що та  експедиція відбулася. Результати мені невідомі. Контакт зник. За якийсь час до Антарктиди і Південної Америки рушає одна з кращих команд міжнародних  розслідувань Костянтина Стогнія. Враховуючи їх дивний маршрут, я зрозумів, що знали вони  багато. Та, не все. І шукали трохи не там. Зняли затоплений підводний човен. Спустилися,  http://voenhronika.ru/publ/vtoraja_mirovaja_vojna_germanija_khronika/poslednjaja_tajna_gitlera_ukraina_2011_god/23-1-0-2146  зафільмували. http://blogs.pravda.com.ua/authors/stogniy/517e6cbabf48a/  – тут їх свідчення. Після моїх публікацій про Антарктиду, виникло альтернативне джерело інформації. Звичайний  читач просто не розуміє, у якому моніторингу знаходяться подібні статті, скількома мовами  перекладаються, на які столи лягають. Підкреслю – оригінальні розслідування, а не переспів з  уфологічних сайтів, більшість яких традиційно використовують спецслужби. Зателефонував наш старовинний друг, отаман Американського козацтва Сергій Цапенко.  Ексклюзивно переказав розмову з учасником вже легендарної боротьби за козацькі регалії,  брутально викрадених росіянами з Музею Кубанського козацтва у Нью-Джерсі (США),  Валентином Володимировичем Доценком. Його батько Володимир Доценко, був офіцером  підводного човна, екіпаж якого було сформовано лише з українців. Можливо, то був проект  Гетьмана Скоропадського, який підтримував близькі стосунки з керівниками Рейху, переконавши  їх створити підрозділ Крігсмарине. До екіпажу відбирали активістів УНР з бойовим досвідом,  чи їх дітей. Після навчання, стажування на інших судах, було сформовано українську команду,  яка показала блискучі результати. Жовто-блакитну субмарину перевели до якогось елітного  загону, доручаючи лише секретні операції. На початку війни з СРСР, човен таємно прийшов до  Чорного моря, базувалися під Севастополем. Потім повернулися до Атлантики, на базу  Гельголанд. Зазначу – це переказ розповіді сина підводника. Подаю його версію без коментарів! Найцікавіше почалося у квітні 1945 року. На  Гельголанді сконцентрували 11 океанських субмарин з досвідом далеких походів. Мінімум  торпед, озброєння. Все зайве і певну кількість членів екіпажу залишили на березі. Взяли якийсь  вантаж. Потім прибули якісь пасажири. Човни одночасно вийшли в море. Йшли зграєю. Комусь  не пощастило – одна субмарина була знищена неподалік англійського берега. Про це є згадки у  відкритій пресі. Група дійшла до Чилі. В районі міста Пуерто-Монт висадили пасажирів,  вигрузили вантаж. Пішли до Аргентини. Члени екіпажів вийшли на берег, отримали нові  документи. За кілька років багато хто перебрався до США і Канади. Як і В.Доценко. Ще живуть кілька учасників того рейсу.  Як німці, так і українці. В родинах є документи, фотографії, форма з спеціальними нашивками.  Особлива реліквія – жовто-блакитні тільняшки. На жаль, категорично відмовляються спілкуватися  з пресою. Шокує, як вони зберігають таємницю. Просто істині арійці! Хоча, ми сподіваємося щось отримати та опублікувати… Нам так і не вдалося поки що встановити номер субмарини, прізвище  капітана. Старпом – Демченко. Уповноважений з спецоперацій Шкуро. Все. Вдалося скласти список човнів, захоплених 5 травня 1945 року на Гельголанді. Джерело -http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D 1%85_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BA,_ %D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D0%B2_%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B5 _%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8_%C2%AB%D0%94%D1%8D%D0%B4%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D1%82%C2 %BB U-143 U-145 U-149 U-150 U-368 U-720 U-1230    У 1945 році 20 німецьких човнів тихо зайшли на військові бази Чилі. Деякі стоять на далеких причалах і досі. 44 субмарини пришвартувалися на базах Аргентини. Видно для відводу уваги демонстративно здалося дві субмарини - 10 липня  1945 року,  U-530 в аргентинському місті Мар-дель-Плата. 17 серпня (!) там же здався екіпаж U-977. Таке враження, що то були підставні мішені. Виникла таємниця загибелі потужного бразильського крейсеру «Байя»!  Розслідування проведене американцями довело – ці дві субмарини не топили крейсер! А от зграя з десяти човнів, яка мала надважливу мету – могла. Крейсер затонув за три хвилини! 4 липня 1945 (за іншою версією 9 липня)! Значить отримав кілька торпед  одночасно. На розслаблених бразильців видно просто випадково наскочили. Було таємниче знищено ще чотири судна. Загинуло понад 400 моряків. Війна вже місяць як закінчилася! Пояснень нема! Погано, що ми не знаємо жодної дати, прізвища капітанів, бортового номеру. Блукаємо у пітьмі. Через посередників, попросили українців Аргентини перевірити, чи є на якійсь військовій базі старі німецькі човни. Передали, що кілька залишилося. Обіцяють фото і точні координати. Днями повідомили, що на одній рубці видно зображення маленького тризуба. Хоч рубку кілька разів фарбували… До появи якісних фото у це не віриться, хоча в історії може бути все. Знайшли? Ну, і спробуємо зробити власну реконструкцію подій. Найвірогіднше, десь 22 квітня 1945 року, фюрер і інші керівні нацисти були замінені двійниками. 22-23 квітня, швидше за все легкомоторною авіацією, їх доставили на Гельголанд.  Тут відразу виникає підозра, що Гітлер тихо домовився з керівниками США та Англії про шлях відходу, щось суттєве пообіцявши. 18 підводних човнів спокійно стояли на базі, і союзники, маючи потужну авіацію, знаючи про значення острова, його фактично не бомбардували!  Висадилися на острів лише 5 травня!!! Цікаво… Зграя з 11 океанських субмарин рішуче виходить в море. В принципі, можна вирахувати, яка з них загинула поблизу берегів Англії… Можливо, то та, на якій був Гітлер з Євою Браун? І чому там і досі скільки секретності? Ескадра дивом, без втрат, оминула всі мінні поля, патрулі, радари. Ще раз зауважу – зграя з десяти океанських субмарин! Їх явно не шукали… Єдиний прокол – випадкова зустріч з крейсером «Байя», який знищили моментально. Це стало другим підтвердженням. Не дуже зрозуміло, для чого субмарини дійшли аж до Чилі? Подивіться на карту – вожді Рейху, за чисельними публікаціями, жили в Аргентині, поблизу кордону з Чилі. Зручно. Година автівкою, і ти в іншій країні, що унеможливлювало швидкий пошук. А там і інше громадянство, інші документи. Ймовірно, спершу «золото Рейху» зберігалося саме в Чилі… Аби члени екіпажу не проговорилися, субмарини відправили до Аргентини. Можливо, десь кілька човнів було затоплено. Ймовірно саме на подібний і повезли групу К.Стогнія. Для нас це важливий документальний доказ. Раз є один човен, можуть бути інші. Зверніть увагу – до місця затоплення добиралися на легких рибальських човнах. Мілководдя. При потребі легко підняти. І саме подібними баркасами евакуювали екіпаж. Все сходиться. Розповідь свідка, затоплена субмарина. Тепер треба отримати докази перебування субмарин на військових базах Чилі і Аргентини. Можливо, почнемо із зустрічей з дипломатами та інформаційних запитів у Посольства. Нині – головне довести, що влітку 1945 року, група з 10 німецьких субмарин таємно висадила КОГОСЬ в Чилі, і або здала кораблі Аргентинській Республіці, або затопила їх в територіальних водах. Значить, десь 300 моряків якимось чином отримали аргентинське громадянство. Прізвищ, виходить не змінювали? Повинні існувати документальні сліди! Ми за крок до визнання втечі Гітлера та інших його соратників. Вже зрозуміло як. Можливо, і США, і Аргентина, і Чилі нарешті визнають очевидний факт. Чи Гітлер і досі живий?! Для нас залишається дзвінка романтична легенда про жовто-блакитну субмарину з конвою фюрера. І я чомусь впевнений, що і фотографії будуть… …Кілька моїх творчих знайомих вже під коньячок перебирають гітарні струни, намагаючись знайти мелодію до ще не написаної пісні «Жовто-блакитна субмарина». Якщо зможуть – буде хіт. Підтекст відчули? Всі учасники цього розслідування отримують потужне задоволення. Крім двох українських журналістських команд, ніхто не зміг просунутися далі. Навіть не намагаються. Якась гордість виникла. Не все тут просто... Де ти, наша жовто-блакитна субмарина?! Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», учасник розслідування Журнал "Музеї України" вдячний В.Доценку і С.Цапенку (США) за реальну допомогу! Сподіваємося продовжити!

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=8717