Почувши про старця Зосіму з вуст Януковича В.Ф.
( сказав сам Виктор Янукович 10 липня 2008 року:
"Отец Зосима — мой духовный отец, я его духовное чадо. Связывает нас Господь Бог. Мы начинали здесь (село Никольское Волновахского района Донецкой области — ред.) стройку вместе с ним. Он давал здесь завещание мне, что нужно сделать. Я приехал сегодня в очередной раз сказать ему, что все завещания его мы выполняем, и будем выполнять. ")
Я задумався. а чи правда це?
Потім знайшов велику статтю на сайті Партії Регіонів, яка наштовхнула мене написати невеликий пост у блозі
(БОЖЕСТВЕННОЕ ПРЕДОПРЕДЕЛЕНИЕ "НА ЦАРСТВО" ЯНУКОВИЧА!!!
Виктор Янукович: "Знаете, что отец Зосима мне сказал? Что о новом испытании в моей жизни он подаст знак... после своей смерти"... Читать далее).
.
Та ось попала до рук книга "Любовь превыше всего. Светлой памяти схиархимандрита Зосимы" друге видання датоване 2004 роком. (Нагадаю що Зосима помер 2002 року). Для чого знадобилось друге видання?
Для створення великого блефу! Блефу божого благословення вустами схиархимандрита Зосими.
Доказати це можна взявши перше видання, але нажаль в мене його нема, зате наявність всього вищезгаданного в сукупності дає змогу зробити це.
Як же це зробити? Дуже просто - співставивши тексти ...
Насамперед подивимось що ж нам пишуть у цьому другому виданні про Януковича та його дружину, та на сайті.
Що пишут на сайті, зараз зі слів самого Януковича В.Ф.?
"На трассе есть поворот на Никольское. Я там до этого никогда в жизни не был. Но в тот день почему-то поехал именно в Никольское. Подъехал к церкви. Поставил машину, стал подниматься по ступенькам, как вдруг меня кто-то окликнул по имени-отчеству. Я повернулся – стоит человек в рясе, с бородой, оперся о посох, улыбается... Отец Зосима. А ведь мы с ним до этого ни разу не виделись!
(Як він взнав що це отец Зосима?)
Тогда я впервые в своей жизни исповедался... Ни до этой исповеди, ни после я так никогда не плакал... Спросил отца Зосиму: почему мне так тяжело живется? А он ответил: это Бог дал тебе такой крест. Но ты должен все преодолеть".
В 1994 году в Донецкой области прошли выборы в областной совет. Тогда его председателем избрали Владимира Петровича Щербаня (бывший губернатор Донецкой и Сумской областей, затем – народный депутат Украины. – Авт.). И как-то вскоре после этих выборов я приехал к отцу Зосиме. Он мне говорит: "Володька – слишком шустрый! Он – делец! Женька – второй Щербань (убит в октябре 1995 года в аэропорту Донецка. – Авт.) – посерьезнее будет, вроде тебя. Но будешь ты".
Помню, я тогда спросил отца Зосиму: "Что вы хотите этим сказать?". "Я хочу сказать, что Володьку сменишь ты, – сказал, – вспомнишь мои слова. А с Женькой очень сложно будет". Прозорлив был отец Зосима. Позже все так и случилось, как он говорил. Когда в 1996 году меня назначили заместителем главы администрации, я приехал в Никольское. Отец Зосима сказал: "Бог тебя благословил. Я же тебе говорил – будешь губернатором". – "Не губернатором, – уточняю, – я иду только в замы!" – "Будешь губернатором – это награда, а также твой крест".
- В 1997 году отец Зосима впервые сказал мне о Святогорской лавре. Тогда там был санаторий имени Артема.
"Я тебе кое-что дам почитать, – сказал мне отец Зосима. – Это выступление царя Николая II незадолго до его смерти на священном Синоде Русской православной церкви". Я стал читать выступление царя, хорошо помню основной его смысл: "На западе есть Почаевская лавра, в центре Украины – Киево-Печерская, а на востоке Украины есть Святогорский монастырь, который нужно освятить в Лавру. Это очень сложный регион, люди там бедствуют, тяжело работают, а земля вся изрыта шахтами. Много страданий у людей, они гибнут в шахтах. Чтобы им помочь, нужно освятить Святогорский монастырь. Но перед этим осуществить церковное шествие с большим крестом, иконами и хоругвями от Почаевской лавры, через Киево-Печерскую, и до Святогорского монастыря – Крестный ход".
После того, как я прочел выступление царя на синоде, отец Зосима мне сказал: "Виктор, это надо сделать. Я тебя благословляю на то, чтобы заняться восстановлением Святогорского монастыря и нужно сделать все, чтобы там была Лавра. И город надо переименовать из Славяногорска в Святогорск".
Восстановлением я стал заниматься с 1997 года. За все время своего пребывания в Донецкой области вместе со своей командой восстановил и построил много церквей. Одно время я даже учет вел. В том числе – Кафедральный собор в центре Донецка."
В монастыре долгие годы был санаторий имени Артема. Мы построили новый санаторий. Потом с Божьей помощью реконструировали монастырь. И после этого в 2002 году я поехал к Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси Алексию II за благословением на освящение по случаю присвоения монастырю статуса лавры. Но столкнулся с трудностями. Дело в том, что Патриарх отказывался давать благословение, к тому же, для этого нужно было соответствующее решение Святейшего Синода. Ведь последний раз статус Лавры присваивали сотни лет назад! Алексий мне сказал: "Ты знаешь, сколько таких монастырей? И все хотят быть лаврами!". Но я, конечно, стоял на своем!
Признаюсь, использовал, как говорят (смеется), все возможные, да и невозможные методы убеждения. Когда в очередной раз я приехал к Патриарху и попал к нему на прием, то сказал: "Я собрал все необходимые документы и от вас не уеду без решения". А потом добавил шутя: "Хотите, чтобы я у вас тут жил, в резиденции?". И стал рассказывать Патриарху об отце Зосиме, о восстановлении церквей в Донецкой области, о Святогорском монастыре, показал книгу "Донбасс православный", которую мы выпустили. Мне кажется, тогда я провел у Патриарха, наверное, целый день. Но недаром. Алексий слушал меня с ТАКИМ интересом! Как говорится, с начала и до конца.
Но одобрения Патриарха и владыки было недостаточно. Как я уже говорил, соответствующее решение требовалось еще и от Синода. Чтобы решение было положительным, я подключил к осуществлению идеи освещения монастыря российских губернаторов, на территории которых жили члены Синода.
В итоге, в 2004 году произошло историческое событие, как для Украины, так и для всего православного мира – Свято-Успенскую Святогорскую Лавру благословили и освятили"
Но по иронии судьбы я на это торжество не попал. Я в тот день лежал в больнице, в Феофании, и врачи меня никуда не пускали.
- Он меня предупреждал о том, что меня ждут большие испытания, я должен быть к этому готов. Потом в 2004 году я на горе Афон с монахами встречался – как раз во время Олимпийских игр в Греции. И монахи мне повторили слова отца Зосимы.
Мне очень жаль, что отца Зосимы уже нет – он почил в Боге. Царство ему небесное. Кстати, знаете, что он мне сказал перед смертью? Что перед новым испытанием в моей жизни он подаст мне знак... после своей смерти.
- Во время прощания с ним я наклонился к гробу, чтобы поцеловать руку отца Зосима. И она... чуть-чуть зашевелилась. И я вспомнил его слова. Мне потом говорили, что вот, дескать, жара была, перепад температур, и все такое...
Ирина КОЦИНА, Александр АРТАЗЕЙ, "СОБЫТИЯ", N18 (0018), 14 – 21 июля 2008 года"
Що цікаво, ні одина з тих зусатрічей Януковича не підкріплена ні одним фото!
Це 2008 рік.
А в 2004 ? Під час виборів вихдодить друком друге видання книги, і що ми бачимо там? Два фото зроблені в один день-дивіться на одяг головного фігуранта: Януковича.
На першому Януковича дійсно благословляють іконою яку напевне йому дарує старець(про це нема ні слова у наведених вище спогадах, і в самій книзі також)
На другій з задоволеної фізіономії Януковича видно. що це він сам облагодєтєльствовал старця подарувавши якусь стару ікону монастірю, про це також немає нічого...
Що далі у цій книзі? Дуже небагато про Януковича, може пару абзаців , та набагато більше спогадів дружини Януковича(трохи не дві сторінки). Таке враження що вона більше мала справу з батюшкою ніж її благовірний.
2008 рік.
"Отец Зосима — мой духовный отец, я его духовное чадо. Связывает нас Господь Бог. Мы начинали здесь (село Никольское Волновахского района Донецкой области — ред.) стройку вместе с ним. Он давал здесь завещание мне, что нужно сделать. Я приехал сегодня в очередной раз сказать ему, что все завещания его мы выполняем, и будем выполнять. В.Ф.Янукович"
Так чи не так це насправді?
Подивимось що робе Янукович після смерті Зосіми?
"Для присвоєння статусу Лаври Святогорському монастирю "я использовал, как говорят (смеется), все возможные, да и невозможные методы убеждения." Що це? Підкуп та шантаж? Чого не зробиш для того, щоб виконати заповіт Зосіми. "соответствующее решение требовалось еще и от Синода. Чтобы решение было положительным, я подключил к осуществлению идеи освещения монастыря российских губернаторов, на территории которых жили члены Синода."
В самій книзі про це ні слова ні пів слова... Значить в 2004 році ще на мали наміру все це видавати , як то кажуть на гора, бо цього насправді не було? Вперше , випустивши книгу без цих аргументовних фактів Партія Регіонів підвела весь шахтарський край , та "погнала порожняк"
Про виконання інших заповітів далі буде... які давав і яких точно не давав старець Зосіма.
Cтарець Зосіма , як відомо багато страждав від комуністично-кгбешного режиму совєтов... Про це багато сказано і в книзі і в Житії старця схиархимандрита Зосіми ...
Що ж ми бачимо насправді. З 2005 року Янукович плідно співробітничає з комуністичною партією Симоненка...
Цього не міг заповідати Зосіма, співпраці з прибічниками антихристиянської ідеології!
Згадаємо 2004 рік.
Кажуть що Янукович вимагав від Кучми знищити майдан, разом з людьми, не буду уточнювати якими методами, адже Янукович не гнушається "использовать, как говорят , все возможные, да и невозможные методы".
Заповідав Зосіма нищити людей? Ні він заповідав їх любити...
2007 рік- такі самі методи використовуються при формуванні більшості у 300 депутатів, мало не сформували...
Протизаконні методи ... Янукович їх застосував проти влади , яка від бога...
Чи міг таке заповідати Зосіма?
2010 рік - клятва Януковича в вірності Конституції, клянеться він на Євангелії. Це клятва на хресті, така сама яку робив свого часу Мазепа перед Петром. Але де та Конституція яку він клявся захищати? ЇЇ нема з прямої волі Януковича, який застосував все ті ж свої улюблені методи "все возможные, да и невозможные методы". Невже старець Зосіма міг йому заповідати зробити самий страшний гріх перед церквою , гріх "крєстопреступления". Саме за такий гріх піддали анафемі Мазепу(читати тут).
Ні Зосіма такої вказівки дати Януковичу не міг. Сказано "нє клянись". Бо гріх проти клятви на хресті не прощається ніким та нічим.
За цей злочин Януковичу не буде прощення ні на землі, ні на небі...
Такий самий злочин Янукович сотворив заперечуючи голодомор, як геноцид українців
Натомість патріарх РПЦ МП Кирило(про один з приїздів патріарха читайте тут) вручає йому орден!
Одночасно він виступаючи перед людьми згадує анафему Мазепі . та чомусь (тепер зрозуміло чому) закидає Мазепі не зраду "крестопрєступлєнія" а якийсь інцест, причому виступаючи скрізь!
Завіщав Зосіма захищати православну віру...
Руйнування православних святинь лише за один рік панування Януковича , історичних місць Києва, цього теж не міг завіщати Януковичу отець Зосіма.
А сприяння всіляким сектам?
Взагалі гріхів Януковича не перерахувати.
Згадайте лишень його передвиборні обіцянки (топ 10 невиконаних обіцянок див. тут)! Благословити брехню Зосіма точно не міг!!!
І головне! Виходячи з недавніх заяв Януковича про те що його батько був литовським поляком можна зробити взагалі сенсаційний висновок, який спростовує всі вигадки партії регіонів про набожність Януковича, його православну віру, та дотримання її, тому що він міг бути хрещен батьком католиком лише у католицьку віру.
Якщо головний їх постулат піддан такому великому сумніву , то як ще це можна підтвердити?
Дуже просто, подивіться кого привів до влади, спершу зробив народними депутатами а потім кого призначив міністрами та іншими посадовцями? По перше це люди віри яка боролась 2000 років проти християнства!
фото Януковича з іновірцями
Цього Зосіма не міг пробачити Януковичу і послав йому знак, але ніхто не міг його правильно розтлумачити, тільки тепер співставивиши все можна зробити єдиний висновок. Януковича чекає страшний суд всевишнього!
 (С) Олег Черненко |  (С) Олег Черненко |  (С) Олег Черненко |
Немає коментарів:
Дописати коментар