Сторінки

середа, 17 квітня 2013 р.

Роздуми про ГУЛАГ та усміхнення долі

      


Прадіда в 1928 році заарештували лише за те, що бабка в дружини була турчанка і зіслали з Балаклави на будівництво Беломоро-Балтійського каналау. До того працював на судоремонтному, мабуть спеціалісти потрібні були. був механіком на шлюзі побудованого каналу зека, коли 1933 Сталін особисто звільнив від усих звинувачень.
     Діло було так.

     Взяв Сталін з собою будівельників головних, Кірова та інших начальників і поїхали вони каналом на маленькому пароплаві "Чекіст" по тих шлюзах.
    Довго доводилось стояти і от, мабуть, щоб згаяти час, вирішив Сталін пограти зі своїм супроводом у царювання.
  Наказав вишикувати біля кожного шлюзу найкращих робітників. оцінюючим оком окинувши кожного, пальцями показував скільки кому зняти років з зарахованих до спокутування провини. Так прадіду моєму він і показав 7 пальців, не полінувався хворої руки підняти! (Саме ця демонстрація волі царя дала надію всім іншим ув'язнаним високих чинів прохати особисто Сталіна розглянути їхнє діло, про неправомірне і помилкове засудження. бо їм було отоді 1933 року продемонстроване царське волевиявлення міняти долі засудженим. карати чи милувати)
  Після того прадіда призначили не тільки механіком шлюзу, а 1934 року ще став і старшим механіком всього шляху...
   Зібрався тоді мій прадід і вирішив родину забрати туди, бо з роботи. хоч і не за гратами, та ніхто ж не відпустить в іншому місці працювати. от і поїхав до Балаклави по діточок.
   Зайшов до хати привітався з усіма, те добрі сусіди помітили. Настукав якийсь гад і вночі воронок підкотив з хлопцями в шкірянках.
   Постукались у двері. Прадід відчинив. Не очікував, що посеред ночі прийдуть гості.
   Та не схопили і на підлогу не поклали обличчям, як зараз наші менти всіх мастей роблять, а просто попрохали документів. Тож коли прадід дістав оту корочку в якій написане, що він старший механік Беломоро-Балтійського кналау НКВД, то відразу і вибачившись почапали подалі від нашої хатинки, яку мій, ще живий двоюрідний дід називає чомусь палацем.
  Та відомо чому, бо будинок належав колись відомому у Балаклаві виноробу, моєму прапрадіду Логвиненку Тимофію, стояв на перетині старої та нової севастопольських доріг, на тому клині, що утворювався. а далі лише виноградники були. з яких у часи голодовки малий Тимко
на фото Тимоіфій справа

бігав та крав власний виноград, відібраний червоними комісарами, щоб прогодувати малих сестер...
  Зараз там якийсь пам'ятник стоїть і будинок знесено.
  Одне радує, що не дістанеться він новітньому нащадку узурпатору Сашкові, що скуповує усе у Балаклаві за власною забаганкою...
  Отак перетинається новітнє та старе.

Немає коментарів:

Дописати коментар