Сторінки

субота, 6 квітня 2013 р.

ЗА ПОРОГИ

СВІТЛИНИ З КОМЕНТАРЯМИ




1. Кодацький поріг





2. Стрільчата забора



3.Дзвонецький поріг
Дзвонецький поріг по-роськи, Дзвін порога по-слов’янськи, Звонець, або Звонецький в «Древней Российской гидрографии», в «Книге большому чертежу» та в академика Лерберга на п’ять верстов нижче порога Лоханського, супроти балки Звонецької з правого боку; має довжини з правого боку 87, з лівого — 102 саж., падіння води — 0,72 саж.; падає чотирма лавами — Плоською, Чорною, Глухою та Кобилиною; має канал з накладного каменю в 100 саж. довжиною; фарватер ріки вище порога — 9 футів, нижче порога — 10 футів.
Урочище Дзвонецьке з давніх-давен притягало до себе людину. Воно славилось силою риби, птиці, бобрів, бджоли, хутряного звіру. Уже 1530 року за те урочище сперечались канівські міщани з своїм старостою Пеньком, який «порог те звечннй мещанский, на имя Звонец, на Днепре, на себе отнимал й половину имущества умершего или попавшего в плен козака на себя отбирал».




4. Ненаситець


5.


6. 


7.Сьомий поріг
Буди́льський порі́г (лоцмани називали його Будило) — сьомий з дніпрових порогів, знаходився на відстані 3-х верст нижче Вовнизького. Довжина — 134 сажні. Цей поріг за кутом падіння води, швидкістю течії і глибиною особливо не заважав судноплавству по Дніпру. Хоча теж був засмічений камінням. Фарватер річки вище порога — 7, нижче порога — 9 футів. Існувала приказка: «Ти, лоцмане, пройшов Діда та Внука та й заліг спати; отже, не спи, а то Будило розбудить тебе»[1].








8. Восьмий поріг.
Ли́шній порі́г — восьмий з дніпрових порогів, знаходився на відстані 16 верст від Будильського, навпроти великого острова Кухарів (або Кухарський). Довжина — 84 сажні. Поріг був досить глибоким і мало засміченим, тому великих перешкод для судноплавства не створював. Фарватер річки вище порога — 10, нижче порога — 6 футів.







Дев'ятий поріг ( останній)
Ві́льний порі́г або Гадючий, або поріг Вовчок — дев'ятий і останній з дніпрових порогів, знаходився на відстані 4,5 версти від Лишнього. Довжина — 330 сажнів. Поріг був мілководий і сильно засмічений камінням. Найнебезпечніше його місце — вузький прохід, який називали Вовче горло, між двома скелястими островами, які лежали майже посередині річки. Наближаючись до першого скелястого остова, Крячинного, течія сильно ухилялася до правого берега, огинала острів і, круто обернувши вліво, спрямовувалась в Вовче горло між островами, створюючи сильний перепад. Ось як описуваи це місце лоцмани:
«Вовче горло — це в нас дуже страшне місце в порогах Дніпра. Щоразу, як лоцман наближається до Вовчого горла, він почуває в собі тривогу й напружує всі свої сили. Вступивши у Вовче горло, він не стоїть на однім місці, а кидається з одного краю на другий, завзято махає кулаком то на один бік, то на другий, показуючи гребцям, де саме держатись шляху, кричить скільки в нього сили, просить-молить гребців напружитись якомога дужче й не спускати плота з правильного ходу, благає навіть саму снасть на плоту чи на судні не схибнути і видержати жорстоку боротьбу із страшною пащею. Перед тим Вовчим горлом лоцман, як у нас кажуть, згадає всіх і все: і гребочку, і дригалочку»[1].


Немає коментарів:

Дописати коментар