Сторінки

понеділок, 27 травня 2013 р.

Східняки в УПА


Юрій Щур
БЕЗ СТЕРЕОТИПІВ: СХІДНЯКИ В ОУН-УПА

Довгий час формувався міф про те, що в ОУН-УПА участь брали лише уродженці Західної України. Причини формування цього міфу прості: розділяючи українців на західників (націоналістів) і східняків (прихильників Радянської влади), Комуністична партія СРСР вносила розбрат в українське суспільство. Для радянської системи то було корисно, бо суспільство, роз'єднане на кілька таборів, не в силі боротися за свою незалежність.
Але все це не відповідає дійсності. При основах створення Організації Українських Націоналістів стояли вихідці із східних регіонів України (зокрема, Є. Онацький, М. Капустянський та ін.). А якщо аналізувати внесок східняків у визвольну боротьбу ОУН-УПА, то для цього потрібно буде списати величезні стоси паперу, щоб лишень назвати усіх діячів національного руху Опору, які народилися і виросли в підрадянській дійсності.
Постає питання: чому східняки брали участь в ОУН-УПА? Невже комуністична пропаганда, марксистсько-ленінське виховання, репресії й голодомори не вбили в жителях східних регіонів дух українства, не перетворили їх на людей без роду і племені із адресою Радянський Союз? Виходить, що ні. Причини цього очевидні - націоналізм розвивався і в умовах жорсткого радянського тоталітаризму. Зрозуміло, що не в таких формах і масштабах, як в Західній Україні, але розвивався.
А надто, що після 1939 року жителі східних регіонів, а зокрема молодь (найбільш революційна частина суспільства), мали змогу ознайомитися із побутом Західної України. Студенти-східняки почали вчитися у вузах західних областей: знайомилися із своїми колегами-західняками, значний відсоток яких належав до ОУН; тим самим вони ознайомлювалися з програмовими засадами націоналістичного руху. Саме в цей період до ОУН вступив Йосип Позачинюк (із Вінниччини) - один з майбутніх керівників збройної боротьби ОУН-УПА. Він був відправлений на Галичину комсомолом для підсилення молодіжного комуністичного руху, але, ознайомившись із засадами національної визвольної боротьби, віддався цій справі сповна.
Варто зауважити причини того, що східняки приєднувались до національного руху Опору. Перша - те, що націоналізм є властивим для східних регіонів нашої держави. Друга і, мабуть, основна, це те, що ОУН у своїй діяльності завжди чільне місце надавала питанням організації націоналістичного руху у східних регіонах і уважно стежила за усіма подіями, що там відбувалися. Якщо проаналізувати документи ОУН (бандерівської), з якими вона вступала у війну і які оформлювали загальноукраїнський рух Опору, то завжди помічаємо, що питанням, пов'язаним із східними регіонами, приділялася значна увага. ОУН чудово розуміла, що створення міцного українського визвольного фронту залежить від того, наскільки вдалою буде робота зі створення підпільної мережі на Сході України і по залученню східняків до боротьби. Знаючи це, вже не дивує кількість підпільників-східняків, які приєдналися до ОУН під час німецько-радянськоі війни.
Що стосується Української Повстанської Армії, то без вихідців із східних регіонів вона б не розгорнула такої масштабної діяльності, як це спостерігалося у 1942-52 рр. Цим не применшується роль західняків у створенні й організації діяльності УПА. Але із приходом вихідців зі східних регіонів, які вже пройшли вишкіл в інших арміях (Армія УНР, Червона армія), повстанська армія значно зміцнила. Серед найвідоміших бійців української революції, що були в УПА, полковник Армії УНР М. Омелюсик, підполковник Армії УНР Л. Ступницький, шеф головного штабу УПА на Волині підполковник Армії УНР І. Литвиненко, член Крайового Військового штабу УПА-Північ.
Щодо бійців і офіцерів Червоної армії, які переходили на бік УПА, то виникає питання, що спонукало їх робити це? Щоб відповісти, треба проаналізувати діяльність повстанської армії по залученню у свої ряди червоноармійців. Ті, хто служив у Червоній армії, росли в умовах жорсткого радянського тоталітаризму, пережили голодомори, репресивно-каральну систему, тотальну русифікацію. Тому, ознайомившись із програмними засадами боротьби УПА, переходили на бік останніх. Українські повстанці поширювали серед червоноармійців підпільну літературу, з якої останні дізнавалися, що УПА бореться за свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду, проти Офіційного накидування суспільності світоглядних доктрин і догм тощо.
Серед найбільш визначних командирів УПА, що перейшли із Червоної армії, варто відзначити Д. Карпенка - "Яструба" (лейтенант Червоної армії), командира куреня "Сірошапці", кавалера Золотого Хреста Бойової Заслуги, і П. Миколенка - "Байду" (лейтенант Червоної армії), командира куреня "Східняки", який складався з колишніх червоноармійців, уродженців східних регіонів України.
Таким чином, бачимо, що стереотипи про галицький характер ОУН-УПА, який так ретельно формувався радянською історіографією, не витримує жодної критики. ОУН-УПА, український національно-визвольний рух середини XX століття, був загальноукраїнським визвольним рухом.
"Субота плюс" (Запоріжжя), 17.10.2002.
Юрій Щур
БЕЗ СТЕРЕОТІПІВ: східняки В ОУН-УПА

Довгий годину формувався міф про ті, що в ОУН-УПА частка брали позбав уродженці Західної України. Причини Формування цього міфу Прості: розділяючі українців на західніків (націоналістів) Я східняків (пріхільніків Радянської влади), Комуністична партія СРСР вносила розбрату в українське суспільство. Для Радянської системи то було корисностей, бо суспільство, роз'єднане на кілька таборів, не в сілі боротися за свою незалежність.
Альо все Це не відповідає дійсності. При засади створення Організації Українських Націоналістів стояли віхідці Із східніх регіонів України (зокрема, Є. .. Онацька, М. Капустянський та ін.). А ЯКЩО аналізуваті внесок східняків у визвольну боротьбу ОУН-УПА, то для цього потрібно буде списати велічезні СТОСИ паперу, щоб лишень назваті усіх діячів національного руху Опору, Які народів І виросло в підрадянській дійсності.
Постає питання: чому східняки брали частка в ОУН-УПА? Невже Комуністична пропаганда, Марксистська-Ленінське виховання, репресії й Голодомор не вбили в жителях східніх регіонів дух українства, что НЕ перетворілі їх на людей без роду і племені Із адресою Радянський Союз? Виходе, що ні. Причини цього очевідні - націоналізм розвівався і в умів Жорсткий радянського тоталітаризму. Зрозуміло, що не в таких формах і масштабах, як у Західній Україні, Альо розвівався.
А Надто, що після 1939 року Жителі східніх регіонів, а зокрема молодь (найбільш Революційна частина Суспільства), Малі змогу ознайомитись Із ПОБУТ Західної України. Студенти-східняки почали вчітува у вузах західніх областей: знайомиться Із своїми колегами-західнякамі, квартальна Відсоток якіх належане до ОУН; ТІМ самим смород ознайомлюваліся з програмовімі засідкамі націоналістічного руху. Саме в цею Період до ОУН вступивши Йосип Позачінюк (Із Вінниччини) - один з майбутніх керівніків збройної Боротьби ОУН-УПА. ВІН БУВ відправленій на Галичину комсомолом для підсілення молодіжного комуністічного руху, Альо, ознайомитись Із засідкамі національної візвольної Боротьби, віддався Цій справі СПОВНОЙ.
Варто зауважіті причини того, що східняки прієднувалісь до національного руху Опору. Перша - ті, що націоналізм є властівім для східніх регіонів Нашої держави. Друга І, мабуть, основна, це ті, що ОУН у своїй ДІЯЛЬНОСТІ завжди чільне місце надавала харчування організації націоналістічного руху у східніх регіонах і уважности стежа за усіма подіямі, що там відбуваліся. Якщо проаналізуваті документи ОУН (бандерівської), з Якими вона вступала у війну і Які оформлювалі загальноукраїнській рух Опору, то завжди помічаємо, що ХАРЧУВАННЯ, пов'язаним Із східнімі регіонамі, пріділялася квартальна увага. ОУН чудово розуміла, що створення міцного українського визвольного фронту поклади від того, наскількі вдаліну буде робота Зі створення підпільної мережі на Сході України і по Залучення східняків до Боротьби. Знаючи це, Вже НЕ дівує кількість підпільніків-східняків, Які прієдналіся до ОУН під час німецько-радянськоі Війни.
Що стосується Української Повстанської АРМІЇ, то без віхідців Із східніх регіонів вона б НЕ розгорнула Такої масштабної ДІЯЛЬНОСТІ, як це спостерігалося у 1942-52 рр. ЦІМ НЕ пріменшується роль західняків у створенні й організації ДІЯЛЬНОСТІ УПА. Альо Із приходом віхідців Зі східніх регіонів, Які Вже пройшли вишкіл у інших арміях (Армія УНР, Червона армія), повстанська армія однозначно зміцніла. Серед найвідомішіх бійців української революції, що були в УПА, полковник АРМІЇ УНР М. Омелюсик, підполковнік АРМІЇ УНР Л. Ступницька, шеф головного штабу УПА на Волині підполковнік АРМІЇ УНР І. Литвиненко, член Крайової Військового штабу УПА-Північ.
Щодо бійців і офіцерів Червоної АРМІЇ, Які переходили на Бік УПА, то вінікає питання, що спонукало їх робити це? Щоб відповісті, треба проаналізуваті діяльність повстанської АРМІЇ по Залучення у свої віряджай червоноармійців. Ті, хто служив у Червоній АРМІЇ, росли в умів Жорсткий радянського тоталітаризму, Які пережили Голодомор, репресивно-карально систему, тотально русіфікацію. Тому, ознайомитись Із програмнного засідкамі Боротьби УПА, переходили на Бік останніх. Українські повстанці пошірювалі серед червоноармійців підпільну літературу, З якої Останні дізнаваліся, що УПА бореться за свободу друку, слова, думки, Переконаний, віри і світогляду, проти Офіційного накідування суспільності світоглядніх доктрин і догм ТОЩО.
Серед найбільш візначніх командірів УПА, що перейшлі Із Червоної АРМІЇ, Варто відзначіті Д. Карпенка - "Яструба" (лейтенант Червоної АРМІЇ), командира куреня "Сірошапці", кавалера Золотого Хреста Бойової Заслуги, і П. Миколенко - "Байду" (лейтенант Червоної АРМІЇ), командира куреня "східняки", Який складався з колішніх червоноармійців, уродженців східніх регіонів України.
Таким чином, Бачимо, що стереотипи про галицький характер ОУН-УПА, Який так ретельно формувався Радянська історіографією, что НЕ вітрімує жодної критики. ОУН-УПА, український національно-визвольний рух середини XX століття, БУВ загальноукраїнськім Визвольний рухом.

"Субота плюс» (Запоріжжя), 17.10.2002.

Немає коментарів:

Дописати коментар