24 августа 2012, 19:19
Над цим питанням наші «незалежні» соціологи та політологи чомусь ніколи не замислювались. А між тим, воно вельми важливе для розуміння самою сутності сучасної української державності. Хоча б тому, що відповівши на нього, ми зрозуміємо, що насправді сталося з Україною після 24 серпня 1991 року.
Люди, які тоді уважно слухали трансляції засідань Верховної Ради, напевне пам’ятають, як ставилася до нашої незалежності сумнозвісна «група 239», яка складалася з представників партгоспноменклатури. Так от, до того дня ця червона більшість Верховної Ради придушувала в зародку всі спроби парламентських націонал-демократів не те що проголосувати за незалежність, а навіть обговорити з трибуни ВР саму можливість її проголошення.
І раптом ця комуністична зграя майже одностайно голосує 24 серпня за ту саму незалежність, про яку вони й чути ще кілька днів до того не хотіли! Звісно, що піти на таке неподобство тих товаришів міг спонукати тільки інстинкт самозбереження, і більш нічого.
А берегтися в ті дні їм було від кого! Єльцин, який щойно перебрав усю владу в Москві у власні руки, добре знав, на чиєму боці були під час путчу 19 серпня українська компартійна номенклатура і що з ними робити далі. І в них не було жодних сумнівів з приводу того, що з ними зробить Єльцин, крутий норов якого усім був добре відомий.
Отже, єдиною можливістю уникнути покарання з Москви для «групи 239» була можливість сховатися від неї за державним кордоном, що вона й зробила отим своїм голосуванням за незалежність України 24 серпня.
Історія була на диво прихильна до тих перевертнів. Захопивши владу у свої руки й відмовившись від комуністичних догм у державному керівництві, та номенклатура зайнялася власним збагаченням, не в останню чергу за рахунок соціальних фондів, які на той час підтримували рівень життя пересічного українця.
І саме тут відбулася ще одна суттєва підміна понять. Усі неминучі соціальні негаразди ті керманичі із себе переклали на свою рятівницю – незалежність України. Саме тому, за великим рахунком, її святкування 24 серпня таке сумне та непомітне.
Певна, якщо коли-небудь Україна стане насправді незалежною, то це свято гидких червоних щурів буде скасоване, а ми будемо святкувати нашу незалежність по-справжньому в якийсь інший день – наприклад, 1 грудня. І свято це буде великим та щирим, як в усіх інших народів, які його мають.
http://mgm.com.ua/blog/shcho-naspravdi-mi-svyatkuiemo-v-den-nezalezhnosti
http://mgm.com.ua/blog/shcho-naspravdi-mi-svyatkuiemo-v-den-nezalezhnosti
Немає коментарів:
Дописати коментар