Сьогодні все більше і більше розмов
навколо заяви об'єднаної опозиції про те, що вона висуває Юлію Тимошенко єдиним
кандидатом у президенти України в 2015 році. А чи не ранувато? А чи не порожня
це справа за два роки до виборів? Чого хоче досягти опозиція цим своїм кроком?
Чи має взагалі хоч якийсь сенс їхня заява? Адже Ю.Тимошенко потрібно, в першу
чергу, витягти з тюрми.
Так, ВО «Батьківщина» і «Фронт змін»
ухвалили рішення об»єднатися не тільки в одну фракцію, але й в єдину партію.
Для чого? Заради єдиного електорату на виборах 2015 року? Для пошуку відповідей
на усі ці питання нам потрібно згадати інші останні події.
Партії регіонів у новому парламенті
зібрати більшість ну ніяк не вдається. Цифра вперто зупинилася на 223. Навіть 5
мільйонів доларів, які вона пропонує кожній потенційній «тушці» не допомагають.
Окрім скандалу у пресі це ні до чого не призводить. Отже, своєї підконтрольної
більшості у президента немає. Ось чому бюджет наступного року ВР України ухвалює
старим складом. І начхати, що порушено регламент ВР і навіть Конституцію
України! Тим більше, що народ мовчить, не панікує. А чи довго мовчатиме?
Так, мовчить, бо ще має що їсти. Але ми
забули свою власну історію. Український люд терпить довго, доки його «хата
скраю». А коли влада почне відбирати
«моє, кровне»? Згадайте період розкуркулення українського селянина, коли
вимітали хліб із комор. Багато червоноармійців полягло тоді в українських
степах. Згадаймо УПА. Але навіщо далеко ходити? Найближчий приклад з новітньої
історії України: податковий майдан, коли сучасні узурпатори влади відмінили
єдиний податок. Перепудилися тоді не на жарт.
Президент сподівається на підтримку
доморощених олігархів? Але він, цей олігарх, давно не довіряє президентові, і
надіятися на нього – то марна справа.
Щоб залатати казначейську «дірку», -
продати землю китайцям чи арабам? Дуже небезпечно! Бо в АП розуміють, що народ
буде обурений!.Та ще й як!
Підтримка політики влади в регіонах
слабшає з кожним днем все більше. Місцеві адміністрації вже не дивуються нахабності і зажерливості Києва, який ділить державні гроші на свій
розсуд. Не будемо говорити про владу Західних областей. Тут усе й так
зрозуміло. Але ж і донецькі відкрито виявляють своє незадоволення Азаровим. А
дніпропетровський Вілкул, який до недавнього часу був прикладом відданості
президентові, починає теж лаятися уголос. Нещодавно і мер Дніпропетровска
Куліченко давав інтерв’ю каналу «Україна» ледве нецензурними словами на адресу
Центру. Те ж саме і в столиці. Починає закіпати?
Тоді залишається одне: Митний союз. І хоча
Віктор Янукович добре розуміє небезпеку, яка чекає в тому союзі в першу чергу на нього, а не тільки
на країну, він, як кролик, упирається, але йде у пащу до удава. І допомагає
йому в цьому страх за своє життя. І не дивно – для латання дірок грошей узяти ніде, а тут, може ж таки,
вдасться вирішити питання ціни на газ. А значить вивільнити гроші на хліб
насушний. Путін зможе захистити й у 2015 році, а ще й відбитися від ЄС з його
європейськими цінностями?
Але, якою б сильною не була тяга до Росії
з надією на порятунок, Янукович добре знає її апетити, бо не пустив російський
бізнес у Донбас. Але ж сьогодні ризики значно більші. Та він прекрасно розуміє,
що вступивши до МС, спровокує конфлікт в
Україні. А ще боязко таким кроком позбутися банківських рахунків у Європі.
Страшно!
Що коїться у його голові, ніхто не знає.
Тому й тривожно за долю України. Одне можна сказати: поки в АП шукатимуть
виходу із цієї ситуації, країна зазнає все більших і більших збитків,
опинившись на порозі економічного краху. А це небезпечно народними голодними
бунтами, погромами і навіть мародерством. Так що не дарма об»єднана опозиція
починає президентські перегони.
Повернемося на початок цієї статті і
повторимо твердження: Ю.Тимошенко потрібно, в першу чергу, витягти з тюрми. І
дамо на нього відповідь: кандидатом
в президенти на відміну від кандидата в народні депутати може стати особа із
непогашеною судимістю. Стаття 103 чинної Конституції України не накладає на це жодних обмежень:
"Президентом України може бути обраний
громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає
в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє
державною мовою.
Одна й та
сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
Президент
України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах
державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною
або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або
наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку."
Правда, реація режиму нам не відома.
Правда й те, що 2015-й рік ще далеко. Але ж Україна на порозі кардинальних
зрушень. Схоже, що незадовго почнемо готуватися до президентських виборів? Поживемо – побачимо.
Валерій ТЕРЗІ
Немає коментарів:
Дописати коментар