Сторінки

неділя, 9 грудня 2012 р.

Йдемо на президентські вибори?



     Сьогодні все більше і більше розмов навколо заяви об'єднаної опозиції про те, що вона висуває Юлію Тимошенко єдиним кандидатом у президенти України в 2015 році. А чи не ранувато? А чи не порожня це справа за два роки до виборів? Чого хоче досягти опозиція цим своїм кроком? Чи має взагалі хоч якийсь сенс їхня заява? Адже Ю.Тимошенко потрібно, в першу чергу, витягти з тюрми.
     Так, ВО «Батьківщина» і «Фронт змін» ухвалили рішення об»єднатися не тільки в одну фракцію, але й в єдину партію. Для чого? Заради єдиного електорату на виборах 2015 року? Для пошуку відповідей на усі ці питання нам потрібно згадати інші останні події.
     Партії регіонів у новому парламенті зібрати більшість ну ніяк не вдається. Цифра вперто зупинилася на 223. Навіть 5 мільйонів доларів, які вона пропонує кожній потенційній «тушці» не допомагають. Окрім скандалу у пресі це ні до чого не призводить. Отже, своєї підконтрольної більшості у президента немає. Ось чому бюджет наступного року ВР України ухвалює старим складом. І начхати, що порушено регламент ВР і навіть Конституцію України! Тим більше, що народ мовчить, не панікує. А чи довго мовчатиме?
     Так, мовчить, бо ще має що їсти. Але ми забули свою власну історію. Український люд терпить довго, доки його «хата скраю». А коли влада  почне відбирати «моє, кровне»? Згадайте період розкуркулення українського селянина, коли вимітали хліб із комор. Багато червоноармійців полягло тоді в українських степах. Згадаймо УПА. Але навіщо далеко ходити? Найближчий приклад з новітньої історії України: податковий майдан, коли сучасні узурпатори влади відмінили єдиний податок. Перепудилися тоді не на жарт.
     Президент сподівається на підтримку доморощених олігархів? Але він, цей олігарх, давно не довіряє президентові, і надіятися на нього – то марна справа.
     Щоб залатати казначейську «дірку», - продати землю китайцям чи арабам? Дуже небезпечно! Бо в АП розуміють, що народ буде обурений!.Та ще й як!
     Підтримка політики влади в регіонах слабшає з кожним днем все більше. Місцеві адміністрації вже не дивуються   нахабності і зажерливості  Києва, який ділить державні гроші на свій розсуд. Не будемо говорити про владу Західних областей. Тут усе й так зрозуміло. Але ж і донецькі відкрито виявляють своє незадоволення Азаровим. А дніпропетровський Вілкул, який до недавнього часу був прикладом відданості президентові, починає теж лаятися уголос. Нещодавно і мер Дніпропетровска Куліченко давав інтерв’ю каналу «Україна» ледве нецензурними словами на адресу Центру. Те ж саме і в столиці. Починає закіпати?
     Тоді залишається одне: Митний союз. І хоча Віктор Янукович добре розуміє небезпеку, яка чекає  в тому союзі в першу чергу на нього, а не тільки на країну, він, як кролик, упирається, але йде у пащу до удава. І допомагає йому в цьому страх за своє життя. І не дивно – для латання  дірок грошей узяти ніде, а тут, може ж таки, вдасться вирішити питання ціни на газ. А значить вивільнити гроші на хліб насушний. Путін зможе захистити й у 2015 році, а ще й відбитися від ЄС з його європейськими цінностями?
     Але, якою б сильною не була тяга до Росії з надією на порятунок, Янукович добре знає її апетити, бо не пустив російський бізнес у Донбас. Але ж сьогодні ризики значно більші. Та він прекрасно розуміє, що вступивши до МС,  спровокує конфлікт в Україні. А ще боязко таким кроком позбутися банківських рахунків у Європі. Страшно!
     Що коїться у його голові, ніхто не знає. Тому й тривожно за долю України. Одне можна сказати: поки в АП шукатимуть виходу із цієї ситуації, країна зазнає все більших і більших збитків, опинившись на порозі економічного краху. А це небезпечно народними голодними бунтами, погромами і навіть мародерством. Так що не дарма об»єднана опозиція починає президентські перегони.
     Повернемося на початок цієї статті і повторимо твердження: Ю.Тимошенко потрібно, в першу чергу, витягти з тюрми. І дамо на нього відповідь:  кандидатом в президенти на відміну від кандидата в народні депутати може стати особа із непогашеною судимістю. Стаття 103 чинної Конституції України не накладає на це жодних обмежень:
 "Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
 Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
 Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку."
     Правда, реація режиму нам не відома. Правда й те, що 2015-й рік ще далеко. Але ж Україна на порозі кардинальних зрушень. Схоже, що незадовго почнемо готуватися до президентських виборів?  Поживемо – побачимо.
                                                                      Валерій ТЕРЗІ



Немає коментарів:

Дописати коментар