Ілюстрація до великого мовного шахрайства
- 17.06.12, 19:40
Якщо ви вважаєте, що тепер в Україну буде двомовність, ви помиляєтеся. Читаємо закон разом
04 липня 2012, 21:23
Закон про мовну політику мало хто читав, а тому перебуває у впевненості, що тепер українська і російська мови можуть використовуватися на рівних. Це ілюзія.
Насправді закон Ківалова, Колесніченко написаний так, щоб розширити сферу невикористання української мови. Ці два депутати, немов маленькі хлопчики, відвоювали собі право не говорити по-українськи тут, тут і там. Це, мабуть, головне їх досягнення.
Ось яскравий приклад:
Стаття 9. Мова ведення засідань Верховної Ради України
1. Засідання Верховної Ради України, її комітетів и комісій ведуться державною мовою. Промовець Може віступаті іншою мовою. Переклад йо виступа на державну мову, у разі необхідності, забезпечує апарат Верховної Ради.
Як для людей з державницькою позицією це смішно. Втім, це дуже точно відображає настрої російськомовних українців, які готові підтримати будь-який закон, який дасть їм можливість робити те, що вони звикли робити, аби не змінюватися, не дивлячись на те, що живуть вони в Україні.
За великим рахунком, все, що дає закон російськомовним - відчуття історичної і якоїсь іншої справедливості, мовляв, відтепер ніхто не зможе їх примусити говорити по-українськи. Відзначу, що цього не було і раніше, якщо не вважати використання державної мови в органах влади, тощо. А що ж до мовних меншин, то їхня проблема (так звана українізація) не вирішена зовсім. Просто авторам плювати на це. (ЗАМІСТЬ ЦЬОГО НАВ'ЯЗАНА РУСИФІКАЦІЯ (с) Черненко)
Отже, давайте прочитаємо закон, щоб переконатися - двомовності не буде.
**
Стаття 6. Державна мова України
1. Державною мовою України є українська мова.
2. Українська мова Як державна мова обов'язково застосовується на всій теріторії України при здійсненні Повноваження органами законодавчої, віконавчої та судової влади, у міжнародніх договорах, у навчальному процесі у навчально закладах в межах и порядку, Що визначаються цим Законом. Держава спріяє використанн державної мови в засоби масової інформації, в науці, культурі, в інших сферах суспільного життя.
Ця стаття прямо говорить, що державна мова в Україні - одна. Але закон не сприяє використанню української - читаємо далі.
**
Стаття 7. Регіональні мови або мови меншин України
2. У контексті Європейської хартії регіональніх мов або мов меншин до регіональніх мов або мов меншин України, до якіх застосовуються заходь, спрямовані на Використання регіональніх мов або мов меншин, Що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: Російська, Білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідіш, крімськотатарська, Молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, Румунська, Словацького, угорська, русинський, караїмська, кримчацька.
3. До кожної мови, візначеної у частіні Другої цієї Статті, застосовуються заходи, спрямовані на Використання регіональніх мов або мов меншин, Що передбачені у цьому Законі, за Умови ЯКЩО кількість ОСІБ, - носіїв регіональної мови, Що прожівають на теріторії, на якій ширше ця мова , складає 10 відсотків й Більше чісельності її населення.
Ключовий фразою тут слід вважати "10 відсотків". Очевидно, що "заходи, спрямовані на Використання регіональніх мов" будуть ставитися в більшій мірі до російської мови, але мови інших меншин навряд чи щось виграють, тому що багато хто з них не дотягнуть до 10%. Кримські татари вже не в захваті, тому що тепер на тлі російської мови їм нічого не світить - меншістю тут буде вважатися русскоеязичное населення, яке за фактом складе більшість.
Втім, територіальна одиниця, скажімо, невелике село з населенням 500 чоловік теоретично може використовувати тільки свою мову і не використовувати українську, але село це ризикує опинитися в ізоляції від решти частини країни - жителі села в майбутньому без знання державної мови не зможуть повноцінно жити, а держава, яка зняла зобов'язання використовувати державну мову, надає цим людям погану послугу.
Крім того, російська таким чином стане домінуючим на шкоду української та іншим мовам. Це, мабуть, одна з причин, чому багато протестують проти закону - він дискримінаційний, а не демократичний, як багато хто подумав. Якщо Крим або вся східна України вирішать ввести навчання лише російською, а закон майже дає їм таке право, то жителям цих територій доведеться забути про нормальне життя в іншій частині країни. Це - штучний розкол.
Якщо ми задумаємося про майбутні покоління громадян країни, про своїх дітей, то не важко здогадатися, в якому хаосі їм доведеться жити. Країна одна, гімн один, державна мова одна, але мільйонам людей дозволено не знати українську. Конфлікти неминучі і в майбутньому.
З цієї ж статті:
За рішенням місцевої ради в окремому випадку, з урахування конкретної сітуації Такі заходи можут застосовуватіся до мови, Регіональна мовна група якої складає менше 10 відсотків населення відповідної теріторії.
Право ініціювання питання Щодо застосування заходів, спрямовані на Використання регіональніх мов або мов меншин захи кож мешканцям теріторії на якій ширше ця мова.
У разі збору підпісів більше 10 відсотків ОСІБ, які мешкають на певній теріторії місцева рада зобов'язана Прийняти відповідне Рішення Протяг 30 днів з моменту надходження підпісніх листів. ДІЇ, або бездіяльність місцевої ради Може буті оскаржена до суду в порядку адміністратівного судочинства.
З цього випливає, що 10% можуть стати більшістю в тому чи іншому регіоні або адміністративному окрузі країни, вони зможуть диктувати свої умови іншим людям. Нонсенс. І хоча слово "заходи" тут не розшифровується (що мали на увазі автори - незрозуміло), далі закон це як би пояснює.
Стаття 10. Мова актів органів ДЕРЖАВНОЇ влади та органів місцевого самоврядування
1. Акти вищіх органів ДЕРЖАВНОЇ влади пріймаються державною мовою и офіційно публікуються державною, російською та іншімі регіональнімі мовами або мовами меншин.
Якщо переклад з російської на українську в парламенті ліг на плечі апарату ВР (за рахунок платників податків), то хто ж буде переводити за межами Ради? Авторам, схоже, було все одно. А головне - хто ж буде відповідальним за публікацію держактів на мовах меншин?
**
А ось приклад того, як дорослі хлопчики з Партії регіонів вигризла собі право не говорити по-українськи:
Стаття 11. Мова роботи, діловодства и документації органів ДЕРЖАВНОЇ влади та органів місцевого самоврядування
1. Основною мовою роботи, діловодства и документації органів ДЕРЖАВНОЇ влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У межах теріторії, на якій ширше Регіональна мова (мови), Що відповідає умові частин третьої Статті 8 цього Закону, в роботі, діловодстві и документації місцевіх органів ДЕРЖАВНОЇ влади и місцевого самоврядування Може вікористовуватися Регіональна мова (мови). У листуванні ціх органів з органами ДЕРЖАВНОЇ влади віщого рівня дозволяється застосовуваті Цю регіональну мову (мови).
2. Держава гарантує відвідувачам органів ДЕРЖАВНОЇ влади и органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах теріторії, на якій ширше Регіональна мова (мови), Що відповідає умів частин третьої Статті 8 цього Закону, - й цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення даної Гарантії має враховуватіся при доборі СЛУЖБОВИХ кадрів.
3. Посадові та службові особи зобов'язані володіті державною мовою, спілкуватися нею ... відвідувачами, а в межах теріторії, на якій ширше Регіональна мова (мови), Що відповідає умові частин третьої Статті 8 цього Закону, з відвідувачамі, Що вживають регіональну мову (мови) - цією регіональною мовою (мовами). Особам, Що вживають регіональну мову (мови), забезпечується право подаваті усні чи письмові заяви та отримуваті відповіді на них цією регіональною мовою (мовами).
Безумовно, багато людей не володіють українською, їм складно писати, складно звертатися до органів влади із заявами на українській. Але справа в тому, що в майбутньому ця проблема тільки посилиться, оскільки в законі закладена дискримінація у відношення україномовних, які опинилися на території російської чи іншої мови меншини - місцева влада до того часу вирішать скоротити використання української до мінімуму, хоча чиновники знати українську зобов'язані. Тобто в країні державну мову як би українську, але по факту - ні. Ми до сих пір жили в негласному згоді з цього питання, але тепер конфлікти неминучі вже на законних підставах.
Ось ще один приклад того, як автори закону відвойовують територію для російської на шкоду української:
4. Мовою роботи конференцій, зборів та інших офіційних зібрань, які проводяться органами ДЕРЖАВНОЇ влади та органами місцевого самоврядування, Громадський організаціямі, є державна мова. В їх роботі можут викорістовуватіся й Інші мови. У межах теріторії, на якій відповідно до умов частин третьої Статті 8 цього Закону ширше Регіональна мова (мови), у роботі конференцій, зборів та інших офіційніх зібрань, Може використовуватися й ця Регіональна мова (мови). У разі необхідності забезпечується відповідний переклад.
**
Стаття 14. Мова судочинства
1. Судочинство в Україні у цівільніх, господарських, адміністратівніх и крімінальніх справах здійснюється державною мовою. У межах теріторії, на якій ширше Регіональна мова (мови), Що відповідає умів частин третьої Статті 8 цього Закону, за згода сторін суди можут здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).
А якщо згоди не буде? Що робити україномовній людині в суді Донецька? Як йому бути? І як бути жителю Донецька, говорить по-російськи, в Ужгороді? У якій кошмар перетвориться судочинство? Потрібна буде армія перекладачів, щоб справи з регіонів розглядалися, скажімо, у Верховному Суді, якому слід говорити тільки по-українськи. А що якщо 10% мовного меншини змусить всі органи влади, що знаходяться в Києві, говорити по-російськи? Всі будуть як би знати українську, але на ній не говорити.
**
Стаття 20. Мова освіти
1. Вільний Вибір мови навчання є невід'ємнім правом громадян України, Яке реалізується в рамках цього Закону, при умові обов'язкового Вивчення державної мови в обсязі достатності для інтеграції в українське суспільство.
Інтеграція в українське суспільство ... Мені здається, що автори закону з іншої країни. Вони до цих пір не змогли інтегруватися ... Значить, народжені після 1991 року теж не змогли інтегруватися? Що за маячня? Про що вони взагалі говорять? Що таке "в достатності обсязі"? Це скільки? Напевно, це слід розуміти так - "вивчити українську як-небудь" або зробити вигляд, що вивчив.
4. Державні и комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в якіх навчання ведеться іншою мовою, Ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідніх заяв про мову навчання від учнів (для неповнолітніх - Батьків або ОСІБ, які їх замінюють ), студентів згідно з законодавством України про освіту.
5. З Метою Підтримання нечисельних мовних груп у встановленому законом порядку встановлюються нормативи Формування малокомплектних навчальний закладів, класів, груп и забезпечуються Умови їх Функціонування.
Здрастуй, СРСР! Створюємо гетто? Плодимо ізгоїв? Будуємо Вавилон? Навіщо? І найголовніше - що мають намір робити учні та студенти, котрі навчалися, скажемо, на молдавською, в майбутньому? Чи зможуть вони продовжити навчання в Києві, наприклад? Чи зможуть працювати в іншому регіоні, де домінує інша мова?
9. Тести для зовнішнього оцінювання ЯКОСТІ освіти укладаються державною мовою. За Бажання особини, тести надаються у перекладі на регіональну мову або мову меншин (за винятком тесту з української мови и літератури).
Цей пункт доводить, що закон зобов'язує вчити українську і одночасно - ні. Очевидно, що українська мова у великій небезпеці, але в небезпеці і ті, хто не буде його вчити, бо ризикує опинитися в ізоляції - кримчанин, який скористався законом Ківалова, Колесніченко, так і залишиться в Криму - без мови в іншій частині Україні йому робити нічого, не кажучи вже про те, що за межами країни він навряд чи коли-небудь зможе називати себе громадянином України без знання мови.
**
Стаття 22. Мова у сфері інформатики
1. Основними мовами інформатики в Україні є українська, Російська та англійська мови. Комп'ютерні системи та їх програмне забезпечення, Що використовуються органами ДЕРЖАВНОЇ влади и органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями, повінні забезпечуватіся можливістю обробляті україномовні, російськомовні та англомовні тексти. У державних комп'ютерних системах та їх програмному забезпеченні можут Вільно використовуватися Інші мови.
Це сама смішна стаття - а як же мови програмування? Депутати чули щось про це? І що значить "основні мови»? А що таке не основні і як з ними бути? Чому серед них немає німецької, фрацузскої?
**
3. Телерадіоорганізації України можут на власний Розсуд вести мовлення державною мовою, регіональнімі мовами або мовами меншин, мовами міжнародного Спілкування та іншімі мовами, - Як однією, так и кількома мовами. Обсягах загальнодержавного, РЕГІОНАЛЬНОГО й місцевого мовлення державною мовою, регіональнімі мовами або мовами меншин мають відповідати чісельності мовних груп и визначаються самими Мовниками.
Цей пункт означає, що державна мова в ЗМІ відтепер не обов'язкова зовсім. При тому що ЗМІ, особливо телебачення, є інститутом, який значно сприяє розвитку державної мови, тепер ця функція просто скасована. Судячи з тексту, це ж відноситься і до державних телекомпаній. Дискримінація щодо української очевидна. Але ті телекомпанії, які продовжать вести мовлення українською, автоматично будуть дискримінувати інші мови - адже такий закон, він дає право на отримання інформації рідною мовою.
**
Очевидно, що ні про яку двомовність в законі не йдеться. Ми обов'язково зіткнемося з проблемами, які раніше вміли обходити. Україна перестала бути єдиною державою, тому що при формальному визнанні української мови державною його роль зведена до мінімуму, але істотно розширено використання, перш за все, російської.
Тепер на законних підставах будь-який громадянин може вимагати використовувати ту мову, якою йому потрібна, але проблема в тому, що забезпечити йому це зможуть не всі і не скрізь.
На жаль, закон не сприяє розвитку ні однієї з мов, так як по суті він звільняє громадян від вивчення і державної мови, і всіх інших, що використовуються в Україні. Російськомовний людина буде таким же безправним в західній Україні, як і україномовний на сході.
Якби було реальне бажання задовольнити мовні потреби всіх, то законодавцям слід було б надати підтримку всім мовам, але пріоритетом повинен залишені український, володіння яким гарантувало б повний комфорт будь-якого громадянина України в будь-якій частині країни. Держава повинна була кинути всі сили на якість освіти і навчання мовам, але ні в якому разі не на створення нібито тепличних умов для мовних меншин.
На практиці ж цей закон буде непридатний, оскільки багато питань використання мови закон віддав на відкуп місцевій владі та громадам, які волею чи неволею наступлять на інтереси іншої частини суспільства.
Безумовно, двомовності не буде, але і український тепер перестав бути обов'язковим. З точки зору державності це хибний шлях.
І не можна давати писати закони безграмотним людям.
Те, що зараз почалися протести проти цього закону, не означає утиски російської чи іншої мови. Це лише говорить про те, що на державну мову Верховна Рада наплювала, але не дала нічого доброго та іншим мовам.
Щоб бути більш переконливим, наведу цитати з висновків Головного науково-експертного управління парламенту:
Аналіз законопроекту Дає Підстави дійти висновка, Що окремі його положення не повною мірою узгоджуються з відповіднімі положеннями Констітуції України та міжнародніх документів, ратіфікованіх Україною, зокрема, Європейською хартією регіональних мов и мов меншин, та Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. N10 рп/99 у справі про офіційне Тлумачення положени Статті 10 Констітуції України Щодо застосування державної мови.
На думку Управління, концептуальним вадою законопроекту є те, Що у ньому мова розглядається НЕ як одна спектр поліграфічних найважлівішіх етнонаціональних ознайомлень, а Як теріторіальна Ознака, Що не узгоджується з теорією Етнос та нації. У зв'язку з ЦІМ законопроект спрямовується НЕ Стільки на Задоволення мовних потреб національніх меншин України, скількі на Впровадження регіональніх мов, серед яких особливо перше Місце відводиться російській мові.
Незважаючі на те, Що в Констітуції України Термін "Російська мова" вживається в єдиному контексті з терміном "мови національніх меншин України", у законопроекті простежується тенденція наділити російську мову особливим статусом, відмінним від статусу інших мов національних меншин, на які поширюються положення Європейської хартії .
Відсутність чіткості у візначені термінів "у межах теріторії" і "у межах адміністративно-територіальних одиниць" виробляти до того, Що на органи місцевого самоврядування, які діють у межах адміністративно-територіальних одиниць, Що мають статус регіонів, законопроектом покладаються функції визнання мов регіональними. До того ж, вживання терміну "Регіональні мови" по відношенню до таких адміністративно-територіальних одиниць Як село, селище, місто ТОЩО (пункт четвертий Статті 5 законопроекту) є некоректним.
Недосконалостей, на думку Управління, виглядає запропонований у законопроекті механізм визнання мов регіональними або мовами меншин та застосування до них відповідніх заходів (частина третя - сьомий Статті 7 законопроекту). Передбачені законопроектом 10 відсотків и Більше кількості чісельності її населення, а в окремому випадку менше 10 відсотків населення відповідної теріторії, на якій ширше ця мова, для Прийняття відповіднімі місцевими радами Рішення про визнання мови регіональною и Використання її на відповідній теріторії, на мнение Управління, вбачається довільною. До того ж міжнародно-правові акти такого крітерію визнання мов регіональною НЕ містять. Зокрема, Європейська хартія регіональніх мов або мов меншин НЕ пов'язує визнання мови регіональною з певне відсотком представніків національніх меншин у загально складі населення відповідної адміністративно-теріторіальної одініці. Нею передбачається здійснення охоронних и Заохочувальний заходів, спрямованих на забезпечення Використання регіональніх мов, и в жодних разі НЕ передбачає Прийняття органами місцевого самоврядування спеціальніх рішень про визначення теріторій Використання регіональніх мов.
На думку Управління, запропонована законопроектом 10-відсоткова чісельність носіїв регіональної мови для визнання на теріторії відповідніх адміністративно-територіальних одиниць її мови регіональною Може призвести до непорозумінь та напруг на мовному грунті. Адже Межі проживання національніх меншин та Поширення їх мов НЕ Завжди збігаються Із межами адміністративно-територіальних одиниць.
ТЕ САМЕ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ ДИВИСЬ ТУТ http://blogs.pravda.com.ua/authors/chernikov-20111109160648/4ff48a2ce3d60/
Немає коментарів:
Дописати коментар