Якщо в Україні російську мову захищають навіть на рівні Президента, то в Росії з українською не панькаються. В деяких регіонах РФ ситуація з українською мовою носить всі ознаки лінгвоциду, інспірованого діями керівництва Кремля від радянських часів до наших днів.
Краснодарський край, Кубань. Саме на цих землях ще на початку 20 ст. українці складали більшість населення. Саме в цей край цариця Катерина ІІ переселила запорозьких козаків, що, осівши тут, організували Чорноморське, а потім Кубанське козаче військо. За переписом 1897 рідною мовою назвали українську 49% населення. 49,2% назвали себе українцями під час перепису вже за радянських часів – в 1926-тому. Ці цифри не остаточні, адже частину українців
записували росіянами. Завдяки українізації на Кубані почали діяти українські школи і ВНЗ, з'являлися художні колективи, діяли книгарні, видавалися газети, лунала українська пісня й українське слово. Але колективізація, голодомори, примусові виселення, насильницька асиміляція зробили свою справу – частка людей, які назвали себе українцями під час всесоюзного перепису 1959 р., становила всього 2%. Більшість українців Кубані не наважилися зізнатися в тому, що вони українці і писались росіянами, навіть змінювали прізвища. Так, один з дядьків автора змінив у радянські часи своє прізвище з "Погорілий" на "Погорєлов".
Однак мова на Кубані не вмерла; в першу чергу завдяки пісням, фольклору, звичаям вона збереглася в побуті. Більшість населення північно-західної частини краю складали нащадки козаків-українців, що досконало знали мову.
Але те, що не довершила радянська влада, довершила сучасна російська. За часів правління Путіна на Кубані припинили в насильницький спосіб існувати практично всі просвітні установи, виходити українські газети, українську мову не викладають у ЖОДНОМУ ВНЗ краю.
Останнім цвяхом в труну української мови на Кубані стало введення як факультативного предмету в ряді шкіл Кубанської балачки. Взагалі-то, балачка – це кубанський діалект української мови, який зберіг лінгвістику часів Запорізької Січі і відображав у собі ряд говірок, які зараз зустрічаються в Центральній Україні. Але російською владою балачку було визначено як діалект російської мови, що увібрав у себе застарілі слова, якими користувалися колись козаки. І як верх цинізму російської влади – назвати пісню "Ще не вмерла Україна" у виконанні Кубанського козачого хору російською народною.
Те, що на Кубані живуть українці і що кубанська балачка насправді є діалектом української мови, влада принципово не визнає. Національність "українець" вона підміняє національністю "козак", а відтак відмовляє нашим побратимам із Кубані в існуванні як окрема національність. Тому не дивно, що за переписом населення 2002 р. українцям себе назвали вже близько відсотка кубанців.
Дії російської влади мають всі ознаки злочину, що спричинили лінгвоцид українців. Тому нашим чиновникам перед тим, як захищати російську мову, треба поцікавитися, чи захищають в Росії мову українську і стати на захист прав українців за кордоном, а не провокувати розкол і сепаратизм всередині України.
http://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_putin-doviv-..
Краснодарський край, Кубань. Саме на цих землях ще на початку 20 ст. українці складали більшість населення. Саме в цей край цариця Катерина ІІ переселила запорозьких козаків, що, осівши тут, організували Чорноморське, а потім Кубанське козаче військо. За переписом 1897 рідною мовою назвали українську 49% населення. 49,2% назвали себе українцями під час перепису вже за радянських часів – в 1926-тому. Ці цифри не остаточні, адже частину українців
записували росіянами. Завдяки українізації на Кубані почали діяти українські школи і ВНЗ, з'являлися художні колективи, діяли книгарні, видавалися газети, лунала українська пісня й українське слово. Але колективізація, голодомори, примусові виселення, насильницька асиміляція зробили свою справу – частка людей, які назвали себе українцями під час всесоюзного перепису 1959 р., становила всього 2%. Більшість українців Кубані не наважилися зізнатися в тому, що вони українці і писались росіянами, навіть змінювали прізвища. Так, один з дядьків автора змінив у радянські часи своє прізвище з "Погорілий" на "Погорєлов".Однак мова на Кубані не вмерла; в першу чергу завдяки пісням, фольклору, звичаям вона збереглася в побуті. Більшість населення північно-західної частини краю складали нащадки козаків-українців, що досконало знали мову.
Але те, що не довершила радянська влада, довершила сучасна російська. За часів правління Путіна на Кубані припинили в насильницький спосіб існувати практично всі просвітні установи, виходити українські газети, українську мову не викладають у ЖОДНОМУ ВНЗ краю.
Останнім цвяхом в труну української мови на Кубані стало введення як факультативного предмету в ряді шкіл Кубанської балачки. Взагалі-то, балачка – це кубанський діалект української мови, який зберіг лінгвістику часів Запорізької Січі і відображав у собі ряд говірок, які зараз зустрічаються в Центральній Україні. Але російською владою балачку було визначено як діалект російської мови, що увібрав у себе застарілі слова, якими користувалися колись козаки. І як верх цинізму російської влади – назвати пісню "Ще не вмерла Україна" у виконанні Кубанського козачого хору російською народною.
Те, що на Кубані живуть українці і що кубанська балачка насправді є діалектом української мови, влада принципово не визнає. Національність "українець" вона підміняє національністю "козак", а відтак відмовляє нашим побратимам із Кубані в існуванні як окрема національність. Тому не дивно, що за переписом населення 2002 р. українцям себе назвали вже близько відсотка кубанців.
Дії російської влади мають всі ознаки злочину, що спричинили лінгвоцид українців. Тому нашим чиновникам перед тим, як захищати російську мову, треба поцікавитися, чи захищають в Росії мову українську і стати на захист прав українців за кордоном, а не провокувати розкол і сепаратизм всередині України.
http://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_putin-doviv-..
Немає коментарів:
Дописати коментар