слово "дерусифікації" не просто так виникло, і напевно мало місце спершу русифікація, а вже потім дерусифікації. Наприклад, "Напрікінці квітня 1933 року відбуліся Нарада З ПИТАНЬ національної політики в ЦК КП (б) У та Засідання створеної на качани того самого місяця Комісії НКО [я] в справі перевіркі роботи на мовно Фронті. Заступник наркома освіти Андрій Хвиля Виступивши на обох зібраннях з доповіддю «Націоналістічна небезпека на мовно Фронті й боротьба проти неї», Що под назв «Вікорініті, зніщіті націоналістічне коріння на мовно Фронті» Вийшла друку в Журналі «Більшовик України» та Конвенцію Ради Європи брошури [1]. Ця стаття містіть здебільшого політічну фразеологію, про стиль та спрямованість якої свідчать обідві назви, однак спектр поліграфічних неї Вже проглядають змалюю дальшим Дій Мало того, самє цею текст визнача Рівень та глибінь арґументації Всіх Наступний документів Саме тут Вперше прозвучав мотив про «штучний відрів від Спільної братньої українській мові - .. мови російського народу »[II], Що відтоді ставши провіднім у кампанії критики та переглядання засідок та доробки українських мовознавців та словнікарів, зокрема й самперед працівніків зліквідованого після процесу СВУ Інституту Української Наукової Мови (Далі - ІУНМ) та створене на його руїні Науково-Дослідчого Інституту мовознавства ( Далі - НДІМ), пізніше перейменованого на Інститут Мовознавства.Того самого 1933 року оприлюднено Резолюції Комісії НКО в справі перевіркі роботи на мовно Фронті [2] Їх три .. «Резолюція ... на Доповідь тов Хвилі« Націоналістічна небезпека на мовно Фронті й боротьба проти неї »(26 квітня 1933 р.)» [2а], «... Резолюція в питання термінології» [2б], «... Резолюція в справі граматічній» [2в]. Перша резолюція [2а] має загальний характер. За стилем викладу та фразеологією вон наслідує допісі А. Хвилі. Чімалі фраґменті дослівно переписано з Доповіді, Що спричинило її появ. Протей Вже в Цій резолюції сформульовано Завдання, Що їх належало віконуваті беззастережно. Серед розлогіх пасажів на кшталту «розгорнутості широку роботу Щодо залишкового викриття и викорінення націоналістічніх вікрівлень на мовній ділянці »чи« посіліті партійній провід роботів мовознавчіх інстітутів », бачим Загальні РІСД Програми Дій -« скритикувати и Вилучити шкідліву продукцію », та змалюю конкретних напрямів - самперед« переглянути
словники и віправіті в далі виданнях пріпущені в них хібі »; Далі« переглянути наукову й учбово [III] підручнікову літературу, Вікрам націоналістічні прояви »І, Нарешті,« переглянути плани науково-дослідної роботи ».... Чиї праці оголошено хибний поряд спектр поліграфічних працями їхніх колег, засуджених на процесі СВУ. Їхній доробок належало засудіті, а конкретні лексічні Предложения (слова націоналістічного типу), так само Як крітіковані словотворчі та граматічні конструкції, Вилучити з ужітку (рішуче вікорінюваті ... категорично відкідаючі всіляку нацдемівщіну). .. Про глобальність кампанії свідчіть сам тон резолюцій: «Негайно переглянути всю Словниковий продукцію, Що друкується ... з подивись повної и цілковітої ліквідації націоналістічної ідеології в термінології», «розгорнутості ... гостра критику Всіх словніків, виданих колішнім Інститутом української наукової мови та пізніше Інститутом мовознавства »,« В українській частіні словника НЕ подаваті ... націоналістічного типу слів »[2б]. Російську мову оголошено лексічнім та граматичний еталон, Що з ним Упродовж прежде шістдесяті РОКІВ порівнювано русский лексику та мовні конструкції попро закони внутрішнього розвіткуукраїнської мови. Оголошено хибний мнение, Що в українській мові безпрефіксові форми іншомовніх дієслів ма ють Лише Значення недоконаного виду и Що Значення доконаного виду в українській мові здебільшого передає форма з префіксом з-[3]. Рекомендовано вважаті правильному та Бажаном вживатися іменнікі чоловічого роду з суфіксамі-щик,-чик Замість - (ів) ник на Позначення професій та іменнікі жіночого роду-ка,-ча на Позначення ДІЇ чи процесу [3, 6]. Рекомендовано вважаті основними формами Літературної мови дієслівні іменнікі (від дієслів на-уват) на означення ДІЇ и наслідку на-УВАН. Із іменніків на-ованія Із значенням наслідку залиша Лише кілька (риштовання, угруповання, спростовання) [3], згода вилуч практично ВСІ Такі слова. Засуджено більшість безсуфіксовіх віддієслівніх іменніків, Що відповідають наслідкам процесів (виник, переміст, занур, викрав ТОЩО) [5]. Покарано (самє покарано, Настанови Щодо цього пункту повторено в більшості документів у максимально жорсткій формі) вживатися активних дієпрікметніків Замість прікметніків, Що позначають властівість чи призначення, зокрема Замість прікметніків на-івнійДієслова, Що позначають завершені процеси, Втрата префікса чи Набуль префіксів, скалькованіх з російськіх. Наслідок - префіксі великою мірою Втрата семантичну навантагу. Префікс роз-Замість прітаманної йому семантики руху ізсередини, пошірювання, подрібнювання (розбурхуваті, розсіпаті, розбіраті, розвалюваті, розгортаті, розгалужуваті, розпорошуваті, розпорскуваті, розсіюваті) ставши аналогом російського раз-(роздруковуваті Замість відруковуваті) Особливо коли йдеться про скасовування попередньої ДІЇ и заступивши властівіх носіїв цієї функції зне-та від-(розмагнічуваті Замість знемагнетовуваті, розпружуваті Замість відпружуваті ТОЩО), тоді Як префікс від-став аналогом російського от-и дістав функцію передаватися доконаній вид Замість з-та по-(відрегулюваті, відремонтуваті, відредагуваті , відлакуваті, відшліфуваті ТОЩО Замість зрегулюваті, поремонтувати, зредагуваті, полакуваті, пошліфуваті). Завважимо, Що Спроба нав'язати українській мові префікса обез-[3] віявіліся невдаліміУкраїнськімі відповіднікамі до російськіх прікметніків Зі складник-подібний,-обра зний,-видний оголошено слова Зі складник-подібній та-видний;? Покарано ліквідуваті надмірне Поширення суфікса-уват , залиши йо Як Основний відповіднік до російського суфікса-оватая, та звесті до мінімуму вживання слів на-астій (-ястій) [3, 5]. Коментарі тут зайві, Наслідки очевідні.
Через жорстку заборон подаваті однослівні відповіднікі до двослівніх російськіх сполук [2в, 6] ми й досі пишемо й говоримо «цегельний завод» Замість Цегельня, «Прилад для вімірювання» Замість вімірювач, и навіть «книжкова крамниця» Замість книгарня.
Дівовіжні Метаморфози відбуліся з конструкціямі, Що містять орудно відмінок. Його усунуто з властівіх українських конструкцій (Говорити телефоном, Розподіл групами), натомість накинуто в пасивних конструкціях (взірці до наслідування - «Зроблено мною», «затверджено з'їздом», «затверджених з'їздом») [2в]. Це явищем, а кож примусово запроваджені пасивні конструкції на-ся («книжка друкується», «квитки продаються») [2в] ширше такою мірою, Що ми Вже не відчуваємо кострубатості та безглуздя таких конструкцій. «Книжка, написана відомімпісьменніком» - Конструкція, Що її Багато хто вважає нормальною, хоча насправді писав її тієї письменник (до Настання ери комп'ютерів) ручкою. «М'яч, забитий футболістом» - ції но пів біді, хоча футболіст - ції не нога чи голова, чи, боронь Боже, рука. Альо коли чуємо «... прітягався до крімінальної відповідальності» - ції Вже загадка: невже крімінальна Відповідальність - ції магнет чи зарядженості Тіло? А підсудній - шматок заліза чи носій заряду иншого знаку? пасивні конструкції на-ся не Лише призвели до Втрати Відчуття актівної та пасівної ДІЇ (експеримент віконується, тема вівчається), а й спричинили плутаніну Між примусових та самочинними процесами: Замість холонуті, більшаті, меншаті, ніжчаті маємо охолоджуватіся, збільшуватіся, зменшуватіся, зніжуватіся, метал в багатьох стаття НЕ Старі (ша) є, а старіти, поверхня (внаслідок Певного вплива) не рівнішає (білі (ша) є), а вірівнюється, вібілюється, хоча охолоджуваті / охолодіті, збільшуваті / Збільшити, зменшуваті / зменшіті, зніжуваті / знізіті, старітися / зістаріті (метал), вірівнюваті / вірівняті, вібілюваті / вібіліті - прімусові процеси, а холонуті / охолонуті, більшаті / побільшаті, меншаті / поменшаті, ніжчаті / поніжчаті,
http://gidepark.ru/user/610093423/article/137482 # comment-2449490
Слово "деруссификация" не просто так возникло (Александр Иванов)
слово "деруссификация" не просто так возникло, и наверное имело место сперва руссификация, а уже потом деруссификация. Например, "Наприкінці квітня 1933 року відбулися нарада з питань національної політики в ЦК КП(б)У та засідання створеної на початку того самого місяця Комісії НКО [i] в справі перевірки роботи на мовному фронті. Заступник наркома освіти Андрій Хвиля виступив на обох зібраннях з доповіддю «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї», що під назвою «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті» вийшла друком в журналі «Більшовик України» та окремою брошурою [1]. Ця стаття містить здебільшого політичну фразеологію, про стиль та спрямованість якої свідчать обидві назви, однак із неї вже проглядають обриси дальших дій. Мало того, саме цей текст визначив рівень та глибину арґументації всіх наступних документів. Саме тут вперше прозвучав мотив про «штучний відрив від спільної братньої українській мові – мови російського народу» [ii] , що відтоді став провідним у кампанії критики та перегляду засад та доробку українських мовознавців та словникарів, зокрема й насамперед працівників зліквідованого після процесу СВУ Інституту Української Наукової Мови (далі – ІУНМ) та створеного на його руїні Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства (далі – НДІМ), пізніше перейменованого на Інститут Мовознавства.Того самого 1933 року оприлюднено Резолюції Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті [2]. Їх три: «Резолюція … на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї» (26 квітня 1933 р.)» [2а], «Резолюція … в питаннях термінології» [2б], «Резолюція … в справі граматичній» [2в]. Перша резолюція [2а] має загальний характер. За стилем викладу та фразеологією вона наслідує дописи А. Хвилі. Чималі фраґменти дослівно переписано з доповіді, що спричинила її появу. Проте вже в цій резолюції сформульовано завдання, що їх належало виконувати беззастережно. Серед розлогих пасажів на кшталт «розгорнути широку роботу щодо остаточного викриття і викорінення націоналістичних викривлень на мовній ділянці» чи «посилити партійний провід роботою мовознавчих інститутів», бачимо загальні риси програми дій – «скритикувати і вилучити шкідливу продукцію», та обриси конкретних напрямів – насамперед «переглянути
словники і виправити в дальших виданнях припущені в них хиби»; далі «переглянути наукову й учбову [iii] підручникову літературу, викривши націоналістичні прояви» і, нарешті, «переглянути плани науково-дослідної роботи»....чиї праці оголошено хибними поряд із працями їхніх колег, засуджених на процесі СВУ. Їхній доробок належало засудити, а конкретні лексичні пропозиції (слова націоналістичного типу), так само як критиковані словотворчі та граматичні конструкції, вилучити з ужитку (рішуче викорінювати … категорично відкидаючи всіляку нацдемівщину). ..Про глобальність кампанії свідчить сам тон резолюцій: «Негайно переглянути всю словникову продукцію, що друкується … з погляду повної і цілковитої ліквідації націоналістичної ідеології в термінології»; «Розгорнути … гостру критику всіх словників, виданих колишнім Інститутом української наукової мови та пізніше Інститутом мовознавства»; «В українській частині словника не подавати … націоналістичного типу слів» [2б]. Російську мову оголошено лексичним та граматичним еталоном, що з ним упродовж понад шістдесяти років порівнювано українську лексику та мовні конструкції попри закони внутрішнього розвиткуукраїнської мови. Оголошено хибною думку, що в українській мові безпрефіксові форми иншомовних дієслів мають лише значення недоконаного виду і що значення доконаного виду в українській мові здебільшого передає форма з префіксом з- [3]. Рекомендовано вважати правильним та бажаним вживати іменники чоловічого роду з суфіксами -щик, -чик замість -(ів)ник на позначення професій та іменники жіночого роду на -ка, -ча на позначення дії чи процесу [3, 6]. Рекомендовано вважати основними формами літературної мови дієслівні іменники (від дієслів на -увати) на означення дії і наслідку на -ування. Із іменників на -овання із значенням наслідку залишено лише кілька (риштовання, угруповання, спростовання) [3], згодом вилучено практично всі такі слова. Засуджено більшість безсуфіксових віддієслівних іменників, що відповідають наслідкам процесів (виник, переміст, занур, похит тощо) [5]. Наказано (саме наказано, настанови щодо цього пункту повторено в більшості документів у максимально жорсткій формі) вживати активних дієприкметників замість прикметників, що позначають властивість чи призначення, зокрема замість прикметників на -івнийДієслова, що позначають завершені процеси, втратили префікса чи набули префіксів, скалькованих з російських. Наслідок – префікси великою мірою втратили семантичну навантагу. Префікс роз- замість притаманної йому семантики руху ізсередини, поширювання, подрібнювання (розбурхувати, розсипати, розбирати, розвалювати, розгортати, розгалужувати, розпорошувати, розпорскувати, розсіювати) став аналогом російського раз- (роздруковувати замість видруковувати), Особливо коли йдеться про скасовування попередньої дії і заступив властивих носіїв цієї функції зне- та від- (розмагнічувати замість знемагнетовувати, розпружувати замість відпружувати тощо), тоді як префікс від- став аналогом російського от- і дістав функцію передавати доконаний вид замість з- та по- (відрегулювати, відремонтувати, відредагувати, відлакувати, відшліфувати тощо замість зрегулювати, поремонтувати, зредагувати, полакувати, пошліфувати). Завважимо, що спроби нав’язати українській мові префікса обез- [3] виявилися невдалимиУкраїнськими відповідниками до російських прикметників зі складниками -подобный, -обра зный, -видный оголошено слова зі складниками -подібний та -видний; наказано ліквідувати надмірне поширення суфікса -уватий, залишивши його як основний відповідник до російського суфікса -оватый, та звести до мінімуму вживання слів на -астий (-ястий) [3, 5]. Коментарі тут зайві, наслідки очевидні.
Через жорстку заборону подавати однослівні відповідники до двослівних російських сполук [2в, 6] ми й досі пишемо й говоримо «цегельний завод» замість цегельня, «прилад для вимірювання» замість вимірювач, і навіть «книжкова крамниця» замість книгарня.
Дивовижні метаморфози відбулися з конструкціями, що містять орудний відмінок. Його усунуто з властивих українських конструкцій (говорити телефоном, розподіл групами), натомість накинуто в пасивних конструкціях (взірці до наслідування – «зроблено мною», «затверджено з'їздом», «затверджений з'їздом») [2в]. Це явище, а також примусово запроваджені пасивні конструкції на -ся («книжка друкується», «квитки продаються») [2в] поширилися такою мірою, що ми вже не відчуваємо кострубатости та безглуздя таких конструкцій. «Книжка, написана відомимписьменником» – конструкція, що її багато хто вважає нормальною, хоча насправді писав її той письменник (до настання ери комп'ютерів) ручкою. «М’яч, забитий футболістом» – це ще пів біди, хоча футболіст – це не нога чи голова, чи, боронь Боже, рука. Але коли чуємо «…притягався до кримінальної відповідальности» – це вже загадка: невже кримінальна відповідальність – це магнет чи заряджене тіло? А підсудний – кусок заліза чи носій заряду иншого знаку? пасивні конструкції на -ся не лише призвели до втрати відчуття активної та пасивної дії (експеримент виконується, тема вивчається), а й спричинили плутанину між примусовими та самочинними процесами: замість холонути, більшати, меншати, нижчати маємо охолоджуватися, збільшуватися, зменшуватися, знижуватися, метал в багатьох статтях не старі(ша)є, а стариться, поверхня (внаслідок певного впливу) не рівнішає (білі(ша)є), а вирівнюється, вибілюється, хоча охолоджувати/охолодити, збільшувати/збільшити, зменшувати/зменшити, знижувати/знизити, старити/зістарити (метал), вирівнювати/вирівняти, вибілювати/вибілити – примусові процеси, а холонути/охолонути, більшати/побільшати, меншати/поменшати, нижчати/понижчати,
http://gidepark.ru/user/610093423/article/137482#comment-2449490
словники і виправити в дальших виданнях припущені в них хиби»; далі «переглянути наукову й учбову [iii] підручникову літературу, викривши націоналістичні прояви» і, нарешті, «переглянути плани науково-дослідної роботи»....чиї праці оголошено хибними поряд із працями їхніх колег, засуджених на процесі СВУ. Їхній доробок належало засудити, а конкретні лексичні пропозиції (слова націоналістичного типу), так само як критиковані словотворчі та граматичні конструкції, вилучити з ужитку (рішуче викорінювати … категорично відкидаючи всіляку нацдемівщину). ..Про глобальність кампанії свідчить сам тон резолюцій: «Негайно переглянути всю словникову продукцію, що друкується … з погляду повної і цілковитої ліквідації націоналістичної ідеології в термінології»; «Розгорнути … гостру критику всіх словників, виданих колишнім Інститутом української наукової мови та пізніше Інститутом мовознавства»; «В українській частині словника не подавати … націоналістичного типу слів» [2б]. Російську мову оголошено лексичним та граматичним еталоном, що з ним упродовж понад шістдесяти років порівнювано українську лексику та мовні конструкції попри закони внутрішнього розвиткуукраїнської мови. Оголошено хибною думку, що в українській мові безпрефіксові форми иншомовних дієслів мають лише значення недоконаного виду і що значення доконаного виду в українській мові здебільшого передає форма з префіксом з- [3]. Рекомендовано вважати правильним та бажаним вживати іменники чоловічого роду з суфіксами -щик, -чик замість -(ів)ник на позначення професій та іменники жіночого роду на -ка, -ча на позначення дії чи процесу [3, 6]. Рекомендовано вважати основними формами літературної мови дієслівні іменники (від дієслів на -увати) на означення дії і наслідку на -ування. Із іменників на -овання із значенням наслідку залишено лише кілька (риштовання, угруповання, спростовання) [3], згодом вилучено практично всі такі слова. Засуджено більшість безсуфіксових віддієслівних іменників, що відповідають наслідкам процесів (виник, переміст, занур, похит тощо) [5]. Наказано (саме наказано, настанови щодо цього пункту повторено в більшості документів у максимально жорсткій формі) вживати активних дієприкметників замість прикметників, що позначають властивість чи призначення, зокрема замість прикметників на -івнийДієслова, що позначають завершені процеси, втратили префікса чи набули префіксів, скалькованих з російських. Наслідок – префікси великою мірою втратили семантичну навантагу. Префікс роз- замість притаманної йому семантики руху ізсередини, поширювання, подрібнювання (розбурхувати, розсипати, розбирати, розвалювати, розгортати, розгалужувати, розпорошувати, розпорскувати, розсіювати) став аналогом російського раз- (роздруковувати замість видруковувати), Особливо коли йдеться про скасовування попередньої дії і заступив властивих носіїв цієї функції зне- та від- (розмагнічувати замість знемагнетовувати, розпружувати замість відпружувати тощо), тоді як префікс від- став аналогом російського от- і дістав функцію передавати доконаний вид замість з- та по- (відрегулювати, відремонтувати, відредагувати, відлакувати, відшліфувати тощо замість зрегулювати, поремонтувати, зредагувати, полакувати, пошліфувати). Завважимо, що спроби нав’язати українській мові префікса обез- [3] виявилися невдалимиУкраїнськими відповідниками до російських прикметників зі складниками -подобный, -обра зный, -видный оголошено слова зі складниками -подібний та -видний; наказано ліквідувати надмірне поширення суфікса -уватий, залишивши його як основний відповідник до російського суфікса -оватый, та звести до мінімуму вживання слів на -астий (-ястий) [3, 5]. Коментарі тут зайві, наслідки очевидні.
Через жорстку заборону подавати однослівні відповідники до двослівних російських сполук [2в, 6] ми й досі пишемо й говоримо «цегельний завод» замість цегельня, «прилад для вимірювання» замість вимірювач, і навіть «книжкова крамниця» замість книгарня.
Дивовижні метаморфози відбулися з конструкціями, що містять орудний відмінок. Його усунуто з властивих українських конструкцій (говорити телефоном, розподіл групами), натомість накинуто в пасивних конструкціях (взірці до наслідування – «зроблено мною», «затверджено з'їздом», «затверджений з'їздом») [2в]. Це явище, а також примусово запроваджені пасивні конструкції на -ся («книжка друкується», «квитки продаються») [2в] поширилися такою мірою, що ми вже не відчуваємо кострубатости та безглуздя таких конструкцій. «Книжка, написана відомимписьменником» – конструкція, що її багато хто вважає нормальною, хоча насправді писав її той письменник (до настання ери комп'ютерів) ручкою. «М’яч, забитий футболістом» – це ще пів біди, хоча футболіст – це не нога чи голова, чи, боронь Боже, рука. Але коли чуємо «…притягався до кримінальної відповідальности» – це вже загадка: невже кримінальна відповідальність – це магнет чи заряджене тіло? А підсудний – кусок заліза чи носій заряду иншого знаку? пасивні конструкції на -ся не лише призвели до втрати відчуття активної та пасивної дії (експеримент виконується, тема вивчається), а й спричинили плутанину між примусовими та самочинними процесами: замість холонути, більшати, меншати, нижчати маємо охолоджуватися, збільшуватися, зменшуватися, знижуватися, метал в багатьох статтях не старі(ша)є, а стариться, поверхня (внаслідок певного впливу) не рівнішає (білі(ша)є), а вирівнюється, вибілюється, хоча охолоджувати/охолодити, збільшувати/збільшити, зменшувати/зменшити, знижувати/знизити, старити/зістарити (метал), вирівнювати/вирівняти, вибілювати/вибілити – примусові процеси, а холонути/охолонути, більшати/побільшати, меншати/поменшати, нижчати/понижчати,
http://gidepark.ru/user/610093423/article/137482#comment-2449490
Немає коментарів:
Дописати коментар