ДІЇ ПРИ АРЕШТІ ТОВАРИША...

Микола Коханівський

Правильні поради.
ЯКЩО ЗАГРЕБЛИ ТОВАРИША
Кожен український патріот рано чи пізно може зіштовхнутись з репресіями. Тому непогано було б мати уяву про те, що при цьому треба робити. І не лише тоді, коли сам потрапив до міліції, але й тоді, коли до мусарні потрапив товариш. Дивовижно, але солідарність у таких випадках дотепер проявляли лише декілька патріотичних організацій по усій Україні. Проте, часи змінюються. Тепер ми змушені бути «один за всіх і всі за одного». У даному інструктажі викладено елементарні речі. Яких, проте, може не знати той, хто ніколи подібного не робив.
Отже, тим, хто залишився на свободі, доцільно діяти в такий спосіб.
РОЗПОВСЮДЖУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ЗАТРИМАНННЯ
Одразу після того, як ви дізналися про арешт соратника, слід розіслати повідомлення про це у дружні організації та всі ЗМІ. У вас повинні бути списки електронних адрес (бажано ще й телефонів) і перших, і других. Решту товаришів, у тому числі в інших містах, друзів та співчуваючих треба попросити розмістити повідомлення на блоґах. Як свідчить практика, це може дати досить великий резонанс.
ДІСТАВАТИ МЕНТи
Потім треба засісти за телефон і дзвонити. До райвідділу, міського управління МВС, їхньої прес-служби та інших бісоводимих установ. Вимагаючи інформації. У відділку слід запитувати, що інкримінують затриманим. Що їм загрожує, коли суд і т.д. У прес-службі – вимагати коментарів. Менти зазвичай «морозяться», відсилають один до одного. Треба дзвонити за всіма телефонами, які вам дають, повторювати сумну історію про затриманих і задавати запитання. Мета – не стільки отримати інформацію (швидше за все, по телефону нічого не скажуть, або збрешуть), скільки напрягти і зіпсувати настрій. Будьте ввічливими, але наполегливими.
Ідеально було б заслати двох-трьох людей до райвідділу. Там, по-перше, можна дізнатися, що інкримінують і коли повезуть на суд. По-друге, чинити психологічний тиск на ментів. Коли хтось постійно маячить перед очима, голосно розмовляє, сміється – це дратує. Крім того, усе це можна (і обов’язково треба) поєднати з передачею в’язням.
ПЕРЕДАТИ ПЕРЕДАЧУ
Це – обов’язково. Навіть якщо затриманих відпустять за три години, передачка для них – підтримка і знак. Це свідчить: товариші на волі не сплять і не займаються своїми справами. А намагаються витягти.
Передачку менти у вас мають прийняти в будь-якому разі. Це прописано в якихось там їхніх нормативних актах. Передати її можуть і не родичі (якщо менти скажуть, що повинні прийти родичі – не ведіться). Правда, список продуктів обмежений. Овочі-фрукти, молочне, майонез та цигарки не приймуть. Нормальна передачка – це хліб, суха ковбаса, сир. Солодке. Обов’язково – вода. Бажано, щоб усі продукти були запаковані (щоб менти не лапали зайвий раз, шукаючи записки і напильники).
ПРИЙТИ НА СУД
Раніше затриманих або випускали за кілька годин, або везли на суд наступного дня. Коли саме суд, вам не скажуть. Доведеться чергувати біля РВВС чи біля суду. Засідання має бути відкритим. Тому, якщо не пускатимуть до зали, можна скандалити. Сильно бузити немає сенсу. Хоча бували прецеденти, коли через нахабство «групи підтримки» вдавалося звільнити товариша. Коли, наприклад, суддя звільняв затриманого по адміністративній справі. А в коридорі його хапали, щоб відвезти до РУВС, як свідка у кримінальній справі (зі «свідка» потім роблять підозрюваного!).
Навіть якщо нічого героїчного у суді здійснити не вдасться, ваша присутність – величезна підтримка для товариша. Адже він – не сам.
Впродовж усієї цієї епопеї треба давати інформацію ЗМІ. Будь-яка найменша новина має повідомлятися через розсилку. Перше повідомлення – «затримані такі-то», друге – «затримані перевезені до такого-то РУВС», третє – «стало відомо, що проти них порушено таку-то справу». І т.д.
Якщо порушено кримінальну справу, ясне діло, слід якомога швидше знайти адвоката.