Сірий Клин (інша назва: Сіра Україна), з кінця XIX—початку XX ст. — неофіційна назва регіону компактного проживання українців у Південно-Західному Сибіру і Північному Казахстані (загальна площа 460 тисяч квадратних кілометрів). З кінця XIX—початку XX ст. частину сибірського краю українські переселенці називають Сірим Клином або Сірою Україною.
Сірий Клин — назва того обширу, який охоплює колишній Степовий край, тобто сучасний північний Казахстан, південь Омської області, Барабінський степ в Новосибірській області, Кулундинський степ — частково в Новосибірській, а частково в Алтайському краї, а також деякі інші райони Алтаю.
Національний склад
За переписом 1926 року у степовому краю проживало 1.358.000 українців. Виділяють смугу шириною 150-500 кілометрів у якій українці становили більшість. Її площа 460 тисяч квадратних кілометрів, у тому числі 405.000 квадратних кілометрів у Казахстані та 5.500 у Сибіру. Вона простягалась майже на 2000 кілометрів від Оренбурга на Заході до Семипалатинська в передгір’ї Алтайських гір на Сході. На цій території українці становили більшість у 44 районах з 81. Всього 1926 року їх було тут 915 тисяч осіб, і вони складали 40.4% всього населення, в той час як казахів нараховувалось 27%, а росіян 22%.
Зокрема у Славгородському окрузі (сучасний Алтайський край РФ) національний склад був таким: українці - 202 748 (47%)росіяни – 175 156 (40.4%)
В Кустанайському окрузі ( Казахстан): українці – 160 844 (41.3%)казахи – 123 411 (31.7%)росіяни 82 661 (21.2%)
в Акмолинській губернії українці становили 312 338, в Омському окрузі – 159 694, в Оренбурзькій губернії – 112 108, в Семипалатинській губернії – 140 233, в Актюбинській губернії – 88 413.
30-ті роки були позначені сталінським терором і репресіями та здійсненням агресивної русифікації, яка спрямовувалась передусім на асиміляцію неросійських слов'янських народів. Після цього офіційна кількість українців у Сибіру та інших регіонах за межами Української РСР суттєво занижувалась радянською владою.
Сірий Клин — назва того обширу, який охоплює колишній Степовий край, тобто сучасний північний Казахстан, південь Омської області, Барабінський степ в Новосибірській області, Кулундинський степ — частково в Новосибірській, а частково в Алтайському краї, а також деякі інші райони Алтаю.
Національний склад
За переписом 1926 року у степовому краю проживало 1.358.000 українців. Виділяють смугу шириною 150-500 кілометрів у якій українці становили більшість. Її площа 460 тисяч квадратних кілометрів, у тому числі 405.000 квадратних кілометрів у Казахстані та 5.500 у Сибіру. Вона простягалась майже на 2000 кілометрів від Оренбурга на Заході до Семипалатинська в передгір’ї Алтайських гір на Сході. На цій території українці становили більшість у 44 районах з 81. Всього 1926 року їх було тут 915 тисяч осіб, і вони складали 40.4% всього населення, в той час як казахів нараховувалось 27%, а росіян 22%.
Зокрема у Славгородському окрузі (сучасний Алтайський край РФ) національний склад був таким: українці - 202 748 (47%)росіяни – 175 156 (40.4%)
В Кустанайському окрузі ( Казахстан): українці – 160 844 (41.3%)казахи – 123 411 (31.7%)росіяни 82 661 (21.2%)
в Акмолинській губернії українці становили 312 338, в Омському окрузі – 159 694, в Оренбурзькій губернії – 112 108, в Семипалатинській губернії – 140 233, в Актюбинській губернії – 88 413.
30-ті роки були позначені сталінським терором і репресіями та здійсненням агресивної русифікації, яка спрямовувалась передусім на асиміляцію неросійських слов'янських народів. Після цього офіційна кількість українців у Сибіру та інших регіонах за межами Української РСР суттєво занижувалась радянською владою.
Немає коментарів:
Дописати коментар