ООН з прав людини ще в минулому році прийняв постанову, в якій сказано, що переслідування за заперечення голокосту є неприпустимим для країн, що підписали Конвенцію з прав людини!
ООН вимагає вільного заперечення холокосту
5 липня 2012 Рада ООН з прав людини прийняла історичну резолюцію про право на свободу слова в Інтернеті. Однак мало хто знає, що рік тому Комітет ООН з прав людини прийняла не менш знаменна рішення, постановляє, що переслідування за заперечення голокосту є неприпустимим для країн, що підписали Конвенцію з прав людини. Демократичні ЗМІ «не помітили» цей сенсаційний документ.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) була заснована в кінці Другої світової війни, як союз держав
Об'єднані Нації, наприклад, чітко і неодноразово засуджували ізраїльську політику апартеїду проти палестинців.
Позиція ООН по відношенню до вибухонебезпечної проблеми так званого «заперечення голокосту» до сих пір була неясною. У багатьох європейських країнах дослідники і політичні аналітики, які вважають «геноцид 6 млн. в нацистських газових камерах »брехнею з метою пропаганди сіоністів і їхніх союзників, і стверджують що можуть це довести - піддаються цькуванню в пресі, публічного остракізму, звільнень з роботи, а іноді навіть знищення у формі багаторічного тюремного ув'язнення (див. доданий текст« Мислення звільняє »). Недавніми прикладами відомих людей, звільнених за сумніви в Голокост, є телеведучий Кен Йебсен в Німеччині та віденський професор економіки Франц Херманн в Австрії.
з 11 по 29 липня 2011 року в Женеві пройшло 102-е засідання Комітету ООН з прав людини, на якому для всіх держав, що підписали Конвенцію з прав людини ООН (у тому числі ФРН, Франції, Австрії та Швейцарії) було прийнято наступне обов'язкове рішення ( зауваження загального порядку):
«Закони, які переслідують вираження думки по відношенню до історичних фактів, несумісні з зобов'язаннями, які покладає Конвенція на підписали її держави щодо поваги свободи слова і свободи вираження поглядів. Конвенція не дозволяє ніякого загальної заборони на вираження помилкової думки або неправильної інтерпретації подій минулого ... »(Абзац 49, CCPR/C/GC/34)
Само собою зрозуміло, що встановити які думки «помилкові» і які інтерпретації «неправильні», може тільки вільний дослідження і вільне обговорення. Це - справа науки, а не судді у кримінальних справах. І результат досліджень ніколи не може розглядатися як настільки остаточний, що при появі нових фактів і висновків не був би можливий його перегляд. Правило, яке діє для науки, природно, таким же чином має діяти для юстиції правової держави. Тому рішення Комітету ООН з прав людини визначено стосується французького закону про переслідування, який був прийнятий, зокрема, проти французького дослідника голокосту професора Робера Форісон. Виноски 9 і 116 чітко посилаються на «Закон Форісон». «Так звані« закони про пам'ять »як в процесі Форісон проти Франції, номер 550/93» («Так звані, закони пам'яті», див Форісон проти Франції Ні. 550/93 »)
Щодо справи Форісон в рішенні чітко написано: «Чи захищені думки з будь-яких питань, у тому числі з політичних, науковим, історичним, моральним чи релігійним питанням. Криміналізація існування в особи своєї власної думки не сумісна з пунктом 1. Переслідування, залякування або стигматизація особи, в тому числі арешт, утримання під вартою, судовий розгляд або позбавлення волі за думки, яких воно може дотримуватися, є порушенням пункту 1 статті 19 ».
Рішення Комітету, як мінімум означає, що вже діють закони незаконні, і що вони були протизаконними вже при їх прийняття, так що всі проведені за минулий час за ним засудження повинні бути скасовані, а засуджені мають отримати компенсацію.
Офіційний текст рішення (зауваження загального порядку) російською мовою знаходиться на сайті Комітету ООН з прав людини тут:
http://www2.ohchr.org/english/bodies/hrc/docs/CCPR-C-GC-34_ru.doc
Примітка
Комітет з прав людини ООН - організація, що займається наглядом за виконанням Міжнародного пакту про громадянські та політичні права в країнах-учасницях пакту. Засновано, відповідно до частини 4 Пакту. Комітет з прав людини був створений в 1977 році. Комітет складається з 18 членів - громадян держав-учасниць Пакту, що володіють високими моральними якостями і визнаною компетенцією в галузі прав людини. Члени Комітету обираються на нараді держав - учасниць Пакту таємним голосуванням строком на чотири роки і працюють в особистій якості, а не як представники своїх країн.
Важливою функцією Комітету з прав людини є тлумачення положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права з метою розсіяти будь-які сумніви щодо охоплення і сенсу його статей. Ці тлумачення оприлюднюються у вигляді Зауважень загального порядку. Зауваження служать для держав-участніковруководством при застосуванні положень Пакту.
***
Нібито нейтральна і демократична Швейцарія - особливо яскравий приклад того, як обманюють громадян влади, засоби масової інформації та партії: Коли в 1994 році проходив общешвейцарского референдум з питання про «закон-наморднику» з прикрашеним назвою «кримінальне покарання за расизм» або «антирасистський закон »(ст. 261до КК), електорату переконували, що Швейцарія повинна ввести цей закон як підписант Конвенції ООН з прав людини. Тепер ООН вказує - нехай навіть досить пізно - що це було повним брехнею.
Верховні суди Іспанії і Франції протягом минулих місяців вже скасували відповідні закони в своїх країнах, у той час як німецькомовні засоби масової інформації успішно приховали, як і слід було очікувати, до сьогоднішнього дня рішення ООН від публіки. Це було можливо тому, що ФРН та Австрія знаходяться безпосередньо під опікою сіоністів і союзників.
Все-таки й тут можна помітити мовчазні зміни в поведінці органів правосуддя: Після того, як земельний суд Регенсбурга ще 11 липня 2011 року - саме в день, коли в Женеві засідав Комітет ООН - засудив британського єпископа Річарда Уїльямсона через заперечення холокосту, цей вирок тепер в середу на першому тижні великого посту був скасований ніжнебаварскім верховним земельним судом у Нюрнберзі. У той же час суд постановив, що судові витрати Уїльямсона має компенсувати держава Баварія.
Також і про інших процесах у Федеративній республіці: повідомляється, що вони були припинені за минулий час. Засновник «Європейського Дії» швейцарський ревізіоніст Бернард Шауб не отримав, однак, ще жодної інформації: проти нього 25 липня 2011 прокуратурою Вальдсхут-Тінга (Баден-Вюртемберг), було розпочато розслідування за звинуваченням «у підозрою до народного підбурювання» (так у ФРН називають оспорювання голокосту).
Бернард Шауб в Швейцарії не тільки двічі втратив його місце роботи як вчитель, не тільки він і його сім'я (діти 10, 8 років і одного року) були позбавлені квартири якраз кілька тижнів тому з політичних причин (від «Союзу Карнеол» в Дорнахе / Швейцарії), але до того ж він уже двічі через «расизму» (так називають оспорювання «голокосту» в Швейцарії) був засуджений, один раз його засудили до грошового штрафу і другий раз до 3 місяців ув'язнення умовно (дільничний суд Дорнахе, судді Кріст і Фрай).
Також західнонімецькому юстиція вважала, що знайшла привід, щоб вчепитися за Шауб: У 2006 році в Тегерані пройшла, як відомо, на запрошення президента Ахмадінежада стала за минулі роки вже знаменитої «Конференція з Голокосту». Шауб виступав там - також як Форісон та інші відомі ревізіоністи. Потім він очолював нині вже заборонений «Союз за реабілітацію переслідуваних за заперечення голокосту» (VRBHV), який він заснував разом з Хорстом Малером і Урсулою Хафербек, і в який на той час входили кілька сотень активних ревізіоністів у всій Європі і за океаном.
Комитет ООН по правам человека ещё в прошлом году принял постановление, в котором сказано, что преследование за отрицание холокоста является недопустимым для стран, подписавших Конвенцию по правам человека!
ООН требует свободного отрицания холокоста
5 июля 2012 г. Совет ООН по правам человека принял историческую резолюцию о праве на свободу слова в Интернете. Однако мало кто знает, чтогод назад Комитет ООН по правам человека принял не менее знаменательное решение, постановляющее, что преследование за отрицание холокоста является недопустимым для стран, подписавших Конвенцию по правам человека. Демократические СМИ «не заметили» этот сенсационный документ.
Организация Объединённых Наций (ООН) была основана в конце Второй мировой войны, как союз государств
Объединённые Нации, например, чётко и неоднократно осуждали израильскую политику апартеида против палестинцев.
Позиция ООН по отношению к взрывоопасной проблеме так называемого «отрицания холокоста» до сих пор была неясной. Во многих европейских странах исследователи и политические аналитики, которые считают «геноцид 6 млн. в нацистских газовых камерах» ложью в целях пропаганды сионистов и их союзников, и утверждают что могут это доказать – подвергаются травле в прессе, публичному остракизму, увольнениям с работы, а иногда даже уничтожению в форме многолетнего тюремного заключения (см. прилагаемый текст «Мышление освобождает»). Недавними примерами известных людей, уволенных за сомнения в холокосте, являются телеведущий Кен Йебсен в Германии и венский профессор экономики Франц Хёрманн в Австрии.
с 11 по 29 июля 2011 года в Женеве прошло 102-е заседание Комитета ООН по правам человека, на котором для всех государств, подписавших Конвенцию по правам человека ООН (в том числе ФРГ, Франции, Австрии и Швейцарии) было принято следующее обязательное решение(замечание общего порядка):
«Законы, которые преследуют выражение мнения по отношению к историческим фактам, несовместимы с обязательствами, которые возлагает Конвенция на подписавшие её государства относительно уважения свободы слова и свободы выражения мнения. Конвенция не разрешает никакого общего запрета на выражение ошибочного мнения или неправильной интерпретации событий прошлого…» (Абзац 49, CCPR/C/GC/34)
Само собой разумеется, что установить какие мнения «ошибочны» и какие интерпретации «неправильны», может только свободное исследование и свободное обсуждение. Это – дело науки, а не судьи по уголовным делам. И результат исследований никогда не может рассматриваться как настолько окончательный, что при появлении новых фактов и выводов не был бы возможен его пересмотр. Правило, которое действует для науки, естественно, таким же образом должно действовать для юстиции правового государства. Поэтому решение Комитета ООН по правам человека определённо касается французского закона о преследовании, который был принят, в частности, против французского исследователя холокоста профессора Робера Фориссона. Сноски 9 и 116 чётко ссылаются на «Закон Фориссона»: «Так называемые «законы о памяти» как в процессе Фориссона против Франции, номер 550/93» («So called‚ memory-laws», see Faurisson vs. France. No. 550/93»)
Относительно дела Фориссона в решении чётко написано: «Защищены мнения по любым вопросам, в том числе по политическим, научным, историческим, моральным или религиозным вопросам. Криминализация существования у лица своего собственного мнения не совместима с пунктом 1. Преследование, запугивание или стигматизация лица, в том числе арест, содержание под стражей, судебное разбирательство или лишение свободы за мнения, которых оно может придерживаться, является нарушением пункта 1 статьи 19».
Решение Комитета, как минимум означает, что уже действующие законы незаконны, и что они были противозаконными уже при их принятии, так что все проведённые за прошедшее время по ним осуждения должны быть отменены, а осуждённые должны получить компенсацию.
Официальный текст решения (замечания общего порядка) на русском языке находится на сайте Комитета ООН по правам человека здесь:
Примечание
Комитет по правам человека ООН – организация, занимающаяся надзором за исполнением Международного пакта о гражданских и политических правах в странах-участницах пакта. Учреждён, согласно части 4 Пакта. Комитет по правам человека был создан в 1977 году. Комитет состоит из 18 членов – граждан государств-участников Пакта, обладающих высокими моральными качествами и признанной компетенцией в области прав человека. Члены Комитета избираются на совещании государств – участников Пакта тайным голосованием сроком на четыре года и работают в личном качестве, а не как представители своих стран.
Важной функцией Комитета по правам человека является толкование положений Международного пакта о гражданских и политических правах с целью рассеять любые сомнения относительно охвата и смысла его статей. Эти толкования обнародуются в виде Замечаний общего порядка. Замечания служат для государств-участниковруководством при применении положений Пакта.
* * *
Якобы нейтральная и демократическая Швейцария – особо яркий пример того, как обманывают граждан власти, средства массовой информации и партии: Когда в 1994 году проходил общешвейцарский референдум по вопросу о «законе-наморднике» с приукрашенным названием «уголовное наказание за расизм» или «Антирасистский закон» (ст. 261до УК), электорату внушали, что Швейцария должна ввести этот закон как подписант Конвенции ООН по правам человека. Теперь ООН указывает – пусть даже достаточно поздно – что это было полным враньём.
Верховные суды Испании и Франции в течение прошедших месяцев уже отменили соответствующие законы в своих странах, в то время как немецкоязычные средства массовой информации успешно скрыли, как и следовало ожидать, до сегодняшнего дня решение ООН от публики. Это было возможно потому, что ФРГ и Австрия находятся непосредственно под опекой сионистов и союзников.
Всё-таки и здесь можно заметить молчаливые изменения в поведении органов правосудия: После того, как земельный суд Регенсбурга ещё 11 июля 2011 года – как раз в день, когда в Женеве заседал Комитет ООН – осудил британского епископа Ричарда Уильямсона из-за отрицания холокоста, этот приговор теперь в среду на первой неделе великого поста был отменён нижнебаварским верховным земельным судом в Нюрнберге. В то же время суд постановил, что судебные издержки Уильямсона должно компенсировать государство Бавария.
Также и о других процессах в Федеративной республике: сообщается, что они были прекращены за прошедшее время. Учредитель «Европейского Действия» швейцарский ревизионист Бернард Шауб не получил, однако, ещё никакой информации: против него 25 июля 2011 года прокуратурой Вальдсхут-Тингена (Баден-Вюртемберг) было начато расследование по обвинению «в подозрению к народному подстрекательству» (так в ФРГ называют оспаривание холокоста).
Бернард Шауб в Швейцарии не только дважды потерял его место работы как учитель, не только он и его семья (дети 10, 8 лет и одного года) были лишены квартиры как раз несколько недель назад по политическим причинам (от «Союза Карнеола» в Дорнахе/Швейцарии), но к тому же он уже дважды из-за «расизма» (так называют оспаривание«холокоста» в Швейцарии) был осуждён, один раз его приговорили к денежному штрафу и второй раз к 3 месяцам заключения условно (участковый суд Дорнаха, судьи Крист и Фрай).
Также западнонемецкая юстиция полагала, что нашла повод, чтобы уцепиться за Шауба: В 2006 году в Тегеране прошла, как известно, по приглашению президента Ахмадинежада ставшая за прошедшие годы уже знаменитой«Конференция по Холокосту». Шауб выступал там – также как Фориссон и другие известные ревизионисты. Затем он возглавлял в настоящее время уже запрещённый «Союз за реабилитацию преследуемых за отрицание холокоста»(VRBHV), который он основал вместе с Хорстом Малером и Урсулой Хафербек, и в который в то время входили несколько сотен активных ревизионистов во всей Европе и за океаном.
Немає коментарів:
Дописати коментар