Уривок КОСАЦТВО від спадщанських переказів.
З праці "Наше бачення козацтва" (ЗКО - Косацький Орден).
КОСАЦТВО. Косаки, або воїни-професіонали, військова еліта, вже існували тисячоліття тому. Вони носили косу, тому й називалися КОСАКАМИ. В часи існування нашої стародавньої держави Скупи Країнської, їх місце було чітко визначене – вони служили народу й державі. Саме з них вибирали на час війни отамана - князя та іншу старшину. З давніх давен існували косацькі Січі – військові укріплення, і було їх за всю нашу історію безліч по кордонам-порогам.
В кінці 9 ст. (в 885 р.) руський кн. Олег пішов війною на уличів і тиверців. Війна варягів і русів проти тих словянських родів - це та історична подія яка власне й призвела до виникнення Косацтва як самостійної і унікальної військово-політичної організації, що проіснувала понад 8 століть! Хто такі уличі й тиверці. Руські літописці під ім’ям малознаних уличів і тиверців приховують славне й відоме в історії ім’я – АНТИ! Анти розгромили і зупинили непереможного римського імператора Траяна. Воювали з Візантією. Розгромили готів та хазар і постійно громили варязькі банди. В антів військовий начальник, що обирався на Колі називався отаманом. Землю антів греки називали «велика Скіфь» - в уличів було 318 міст, в тиверців 148 (в той час як поляни мали лише 12 міст!) А головне, що анти тримали кордони, вихід до моря і таким чином, унеможливлювали людоловство і работоргівлю, чим займалися варяги, руси, хазари, греки й волзькі булгари (тюрки). Всім цим людоловам могутній антський союз уличів і тиверців був смертним ворогом. Тому всі ці держави також підтримали війну Русі проти антів - з заходу і півдня напала Візантія, з степу - хазари з булгарами, відомі під ім’ям печенігів. Неперервні війни тривали пів століття. Майже всі міста були зруйновані, залишилося трохи міст у тиверців, основна маса населення була знищена або полонена але війна тривала вже на спустошеній землі, кожен чоловік став воїном і кожен хто вбив ворога ставав косаком, тобто лицарем. Тому зникли і уличі і тиверці бо всі стали косаками була створена єдина військова організація – Вільне Косацтво (в значенні - військо, не підпорядковане жодній владі). Антів залишилося мало, але вони зберегли свою свободу, свою землю. Руські літописці називали косаків бирладниками і бродниками, бо косаки тримали всі переправи – броди на своїй землі, брали з купців податок за проїзд, та самі ходили-бродили, тобто охороняли свою величезну територію. А бирладники – від слова «бирло» – низина, місце де річка розтікається, тобто плавні, луг. В плавнях, чи безпосередньо біля них косаки ставили свої Січі, і Січей було багато. Тому бирладія - це очеретяна заболочена територія! Такі плавні в ті часи були величезними і тяглися на десятки кілометрів! Таким чином, бирладник - це по суті очеретяник - звичне ім’я для січовика. На думку істориків, на основі руських літописів, існувала країна Берладія десь в межиріччі Дністра й Дунаю. Дійсно, там, на той час, у Вільного Косацтва була головна Січ. Про існування в бирладників січі пітверджують різні історичні джерела. В той же час бирладій-плавнів було багато на величезній території уличів і тиверців, в яких розміщувалися військові укріплення (малі Січі) косаків. Заплутуючи зрозумілу справу, вчені придумали, що уличі і тиверці покинули свою землю і їх територію заселили половці. В той же час бродники, як визнають вчені розміщувалися по Дніпру (а також на Дону!) в районі сучасного Дніпропетровська – Запоріжжя, там де Хортиця і Великий Луг – плавні, що простягалися на добру сотню км. Існують археологічні знахідки які свідчать, що на Хортиці, південна частина острова, біля Протолчого Броду з 9 до 14 ст. існувала невелика Січ бродників, тобто існувала практично до наступу монголів на Запорожжя. Дані археологів повністю відповідають переказам, за якими - із за існуючого броду Хортицю важко було обороняти, тому косаки перенесли Січ в інше, більш захищене місце. Ще більша фальсифікація історії – твердження про завоювання уличів і приєднання їх до Русі! Варто подивитися на мапи Русі різних періодів щоб побачити – кордони Русі завжди доходили до кордонів уличів і ніколи не простиралися далі! Тобто, історики писали те що їм хотілося, а картографи переважно керувалися історичними даними, за якими кордони Київської Русі проходили на правобережжі від Дніпра до Дунаю такою дугою: Чигирин – Корсунь – Володарка – Немирів – Ямпіль. Далі кордони Русі йшли по Дністру, але до моря не доходили! На лівобережжі, кордони Русі йшли від Кременчука до Полтави, а далі проходили в районі Харкова. Тобто, Русь займала менше половини сучасної України. Косаки володіли територією, яка включала в себе не лише всю правобережну Україну нижче Росі, а також більшу частину сучасної Молдавії і добрий шмат Румунії, і також мали свою Січ на Дону! А лівобережний степ завжди належав сарматам – половцям (скіфам) з якими в косаків були добросусідські і навіть братні відносини.
Косацьке Військо (бирладники-бродники) майже постійно воювали з Русью, часто в союзі з половцями. Тому торгові каравани русів були по суті військовими експедиціями, або мали платити за прохід територією! Нормальні відносини Косацтва з Русью існували лише за кн. Святослава, який припинив війну проти уличів і тиверців, почав проводити словянську політику,прогнав грецьких і болгарських попів, знищив Хазарію і Булгарію, встановив з Косацтвом мир і військовий союз (тому він відповідно Звичаєвого Права був прийнятий в Косацтво і з повним правом носив косу!). Це єдиний князь, що не поневолював свій народ і проводив політику відродження Скупи-Скіфії). Лише за князя Святослава кордони Русі доходили до Кавказу, до моря, й далі! Він єдиний з князів хто почав справжню війну (а не торгові розборки) проти Візантії і Косацтво було його головним союзником в тій війні. Проте, після змови воєводи Свинельда з печенігами і підлаштованого вбивства Святослава Косацтво розірвало свій союз з Русью. І почався період довгого протистояння. В руських літописах він загалом відображений об’єктивною, - з них очевидно, що Бирладія – незалежне військово-політичне утворення. Бродники-бирладники – професійні воїни. Вони постійно воюють, в тому числі проти Русі, або ж втручаються в княжі міжусобиці. Так в 1159 військо бирладників підримало народне повстання проти галицького князя і захопили міста Кучемлин та Ушиця. В 1146 військо бродників в 14 тисяч підримало чернігівського князя Святослава проти київського князя Ізяслава. В 1161 р. берладники (на лодьях – чайках) захопили руське торгово-військове місто Олешшя - суч. Цюрюпінск. (Це те саме, що сьогодні захопити торгове місто Одесу!) В 1216 р. військо бродників брало участь в знаменитій Липетській битві. В кінці 12ст. бродники воюють на боці болгар проти Візантії. Бирладники-бродники також постійно грабували торгові суда греків і русів. І головне свідчення руських літописів – всі хто сварився з княжою владою знаходили захисток в бродників-бирладників і ті ніколи біглих не видавали. І простий люд Русі чомусь симпатизував бродникам - бирладникам, а не «своїм» князям. А остання крапка в війні між русами і косаками - була поставлена в 1223 р. на р. Калка. Косаки-бродники, в союзі з монгольським військом вщент розгромили велике збірне княже військо русів. Відоме навіть імя отамана косаків – Плоскиня! Тисячі русів було взято в полон, серед них кілька сотень руської знаті з князів та бояр і всіх їх було страчено за злочини проти народу країнського, за поневолення країнських родів, за сплюндровану землю, знищені міста. А в скорому часі, після Калки всі руські князівства були розгромлені монголо-татарами.
Існує міф про християнську сутність запорозького козацтва. Але ж територія Запорожжя, земля антів взагалі не знала хрещення! Косаки як були так ї залишалися носіями Родової Віри! Проте, з політичних мотивів вони в 14ст. почали визнавати Христову Церкву.
В часи монголо-татарської навали, в 1239 р. косацтво почало війну проти нових поневолювачів. Зазнало величезних втрат,в тому числі територіальних, зокрема була повністю втрачена Бирладія - територія між Дністром і Дунаєм, територія тиверців, також була втрачена територія на Дону. Проте на території уличів монголи були розгромлені. Косаки також підняли частину словян на боротьбу з новими загарбниками та проти влади руських князів. По всій Україні проти татар почалася партизанська війна, вже в 1246 р. більша частина України була очищена від татар самим народом, про що засвідчив папський легат Плано Карпіні, народ також скинув з себе феодальне ярмо і став вільним.
КОСАКИ. ОСНОВИ.
1. Косаки - це захисники Роду, ладувальники і обережники Коша - своєї родової землі. Свій родовід косаки беруть від Сокола-Роду як носія Духу Вишнього. Своє життя косаки бачили лише в охороні і правозахисті народу Країнського-Українського.
2. Вітчизною косаків та їх Заповітною землею є Скупа Країнська, відома грекам як Скіфія, в подальшому - Велика Скитія, Антська держава, нині - єдина і неподільна Українська земля.
3. Косаки - нащадки мисливських войовничих родів, мали косу на виголеній голові, як символ відваги і Благо-Родства.
4. Основа Буття для всіх Скупи Краю - єдині для всіх родів і племен Скупи, норми моралі і права (відомі як Покон Роду), що визначали суспільний і політичний Лад в Державі і які й досі не втратили свого значення, ставши Звичаєм - національною правовою традицією українського народу і найважливішою ознакою приналежності до Країнської-Української нації.
5. Основним принципом утворення Скупі як держави, стала згуртованість народу навколо цих норм перед загрозою реального знищення звичаєвого Родового Ладу - чужинським стадним деспотичним ладом життя, що був заснований на праві Сили (а не силі Права) і ніс народам "усі блага цивілізації".
6. Минуло багато літ... І після того, як князі-покручі зрадили Родовій Вірі і Покону (Звичаю предків), захисники Родового Ладу відійщли за Дніпрові пороги. Залишаючись вірними Звичаю і пам'яті предків, вони виголили собі "коси" - оселедці-чуби, присягнувши, що будуть битися до загіну, доки не відновлять Покон-Звичай на Землі Країнській і здобудуть власною волею Право для народу бути господарем на власній землі.
7. Коса, чуб, оселедець на голові православного - то Знак, що він знаходиться в стані Священої війни і готовий будь-якої хвилини померти за своє Право, Землю і Народ.
8. Земля Країнська-Українська окроплена кров'ю сотень поколінь Світлих Предків і є для українця найсвятішою землею в Світі. Жодних інших "батьківщин" косак не має, не мав і не матиме.
9. Кожен косак, до якого би роду косацького він не належав, в якому би Краю не мешкав, вклоняється давнім могилам наших пращурів. Бо споконвіку косаки були православними, славлячи своє звичаєве Право, яке гідно виборювали на землі Країнській всі покоління їх світлих предків. Косаки в Заповіт Батьків, саме Право славили і приходили до могил і кургалів, аби з'єднатися з їх силою предківською та вірно стояти в обороні свого Краю, Права-Звичаю, Роду-народу Країнського. Так, відповідно батьківським заповітам, формувались звичаєві Основи запорожців і майбутньої держави Війська Запорозького низового.
10. Косак пізнає Віру-Віду через вічне самовдосконалення в ім'я піднесення, примноження та духовного осяяння свого Роду і народу. Духовність косака - в Звичаю-ПоКоні. Культ предків Роду Країнського - народу Українського, віковічні традиції - то Шлях характерника, яким йде Косак. На Шляху його є побратими, та є й вороги. Всі, хто йде Шляхом Звичаю-Права є побратими. в побратимах косак шукає Те, що зближує та оминає Те, що роз'єднує. Вірність Праву та його принципам, косак шанує понад усе. Приходять нові часи, але Морок все ще прагне поглинути нашу Землю і наш НаРод. Тому, Голос Крові, Дух нашого Роду, кличе українців зродити в собі Гідність, Мужність і Відвагу!
11. Косаки відроджують в народі усвідомлення ним власного звичаєвого Права аби збудити від нудної опійної дрімоти. Косак стоїть на сторожі принципів Звичаю-Слова, моральної і правової Основи Родового Ладу словян-українців. Косак шукає вірних побратимів, аби утворювати нову спільність у світі, утворену на глибинному Поконі предків - їх Заповітів нащадкам.
12. Світло Вічного Роду - українського народу, веде косака шляхом Волі, Віри і Права.
Сила Переконання гартує його дух і тіло. Косацький Дух - то його Родова свідомість. Немає Духу - немає Волі, немає Сонця Правди на Землі.
Косацька духовність - в споконвічному Звичаю-Праві.
Косацька Воля - в усвідомленні свого Права і захисті його Норм.
Косацька Свобода - жити за власними, а не чужинськими, правовими нормами - нормами і кодами Буття. Без них, косак - невільник, а весь народ український - раб чужинський!
13. Косак має тверді переконання. Переконання вивели косаків до усвідомлення необхідності щоденного самовдосконалення, відмови від будь-яких видів отрути, що руйнують Храм Тіла. Немає межі досконалості - немає кінця навчанню. Хто не навчається - той занепадає. Хто не використовує надбанні знання для звеличення Роду - є облудним пустоцвітом Вітчизни!
14. Козацькі прадіди - косаки-характерники, зберегли нам Звичай-Право аби ми сьогодні підняли гордий стяг над ланами Неньки-України і мужньо захистили своє право бути господарями на власній землі.
15. Ми, українці - єдина в світі Косацька Нація! І якщо прийшов час стати на захист своєї землі, Роду і народу українського, ми передусім маємо всі як один захищати своє Право - Право бути Господарями у власній хаті. Та будувати суспільний Лад в Державі за власною звичаєвою Національною правовою традицією! А все, що непотріб - рішуче вимітати за поріг!
Немає коментарів:
Дописати коментар