Українські старшини та козаки брали участь у бойових діях у 1917-1921 рр. у складі Армії УНР та Української Галицької Армії, у 1921-1941 рр. – у складі повстанських загонів, які вели боротьбу з радянською владою на теренах України, у 1938-1939 рр. – у складі збройних формувань на теренах Карпатської України, у 1941-1945 рр. – у складі повстанських загонів, які вели боротьбу проти московсько-комуністичної та гітлерівсько-нацистської окупаційних влад, у 1944-1945 рр. – у складі регулярних формувань Української Національної Армії, які вели боротьбу проти Червоної армії на теренах України та інших держав, а також після травня 1945 р. – як учасники різних повстанських військових формувань, що боролися на теренах України з московсько-комуністичною владою.
Всі вони тепер мають офіційний статус: «учасники боротьби за незалежність України у XX столітті». Цей статус був встановлений для них Указом Президента України від 28.01.2010 № 75/2010, а категорії учасників були визначені Рішенням Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 р.
«Суд не дав втягнути себе в політичні тенета»
Наталія Вітренко остаточно програла справу проти борців за волю України
Марина ТКАЧУК
Всі вони тепер мають офіційний статус: «учасники боротьби за незалежність України у XX столітті». Цей статус був встановлений для них Указом Президента України від 28.01.2010 № 75/2010, а категорії учасників були визначені Рішенням Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 р.
«Суд не дав втягнути себе в політичні тенета»
Наталія Вітренко остаточно програла справу проти борців за волю України
 |
Тривалий судовий серіал, який затіяла майже три роки тому лiдерка Прогресивної соціалістичної партії Наталія Вітренко щодо указів Президента Ющенка про вшанування борців за волю України, нарешті закінчився. Крапку в резонансній справі поставив Вищий адміністративний суд України, відмовивши Вітренко в задоволенні її касаційної скарги.
Довгоочікувана крапка
Як уже писала «УМ», Наталя Вітренко оскаржувала указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність у XX столітті, від вояків УНР до УПА. Позивачка пройшла всі інстанції української Феміди. Після численних слухань Окружний адмінсуд Києва у липні 2011 року відхилив позов прогресивної соціалістки. В апеляції Вітренко відмовив і Київський апеляційний адмінсуд. Тепер же своє остаточне слово сказав ВАСУ.
Представники проукраїнського «фронту» не приховують задоволення і полегшення від рішення Вищого адмінсуду — ця справа забрала у небайдужих учасників надто багато здоров’я та часу. Адже доводилося годинами вислуховувати «доповіді» Вітренко у дусі радянської пропаганди, витримувати агресивні вияви ненависті до українства.
Беззмінна учасниця всіх судових засідань, дочка президента Української головної визвольної ради Кирила Осьмака пані Наталія вважає перемогу в суді логічною, хоч і непростою. «Позовна заява, апеляційна та касаційна скарги позивача (безумовно, написані за кордонами України) є намаганням виправдати злочинні дії радянської влади на чолі з КПРС, фактично російської імперської влади, які спрямовані проти українців, нашого права проживати і господарювати на своїй землі, природного обов’язку української нації на боротьбу за незалежність. І дуже важливо, що такі намагання позивачки не увінчалися успіхом», — говорить Наталя Осьмак.
Юрій Шухевич, син командира УПА, який постійно їздив на судові засідання до Києва зі Львова, зізнається, що рішення було для нього очікуваним. «Я дуже задоволений — і цим судовим рішенням, і тим, що не доведеться більше слухати Вітренко під час судових засідань, на які вона щоразу приносила гори антиукраїнської макулатури», — каже пан Юрій.
Янукович «відправив Вітренко подалі»?
Адвокат Роман Орєхов у суді був представником Степана Бандери–молодшого (внука голови ОУН (р)), а згодом — і Юрія Кука, сина головного командира УПА після загибелі Романа Шухевича. Після рішення ВАСУ Орєхов робить політичний висновок: теперішня українська влада значно більше не сприймає Вітренко, аніж ОУН та УПА. «Чому? Відповідь проста, як день Божий, — зазначає Орєхов у коментарі «УМ». — Упродовж усього розгляду справи суди трьох інстанцій зробили все для того, щоб не бути втягнутими в липкі тенета політичної гри Вітренко. Зараз можна сказати, що справу розглянуто за канонами юридичних підручників: трошки «веселіше» — у місцевому суді, значно скромніше — в апеляційному, і, нарешті, зовсім сухо — у ВАСУ.
Лейтмотив рішень: Вітренко не є суб’єктом звернення з подібним позовом до адміністративного суду, оскільки оспорюваний указ не стосується її особисто, а доказів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивачем суду не надано. Всі інші доводи позивача сприймалися судами як факультативні. Хоча заради справедливості слід зазначити, що ВАСУ ретельно дослідив навіть найбезглуздіші доводи касаційної скарги та надав їм оцінку. Можна стверджувати, що з великою часткою імовірності у цій справі поставлено останню крапку».
Роман Орєхов вважає, що до справи Вітренко суд поставився з небаченою серйозністю: «Подібним академічним чином адміністративні справи в Україні не розглядаються. Більшість адміністративних справ — це вершина нехлюйства, недбалості, непрофесійності та елементарної неписьменності. Тут же ми маємо випадок надзвичайний. Справу було ретельно розглянуто місцевим судом та добре виписано постанову. Коли читаємо ухвалу ВАСУ, розуміємо, що останній виправив, підчистив помилки попередніх судових інстанцій та виправдав усе, що тільки можна. Мій висновок такий: позиція влади — «відправити» Вітренко якнайдалі, аби не поверталася».
Щоправда, сама лідерка ПСПУ неодноразово заявляла, що має намір пройти в цій справі всі судові інстанції, навіть Євросуд.
Одначе правозахисник Олекса Чорнота, який має досвід виграних справ у Європейському Суді з прав людини, зазначає: «Заява Вітренко в цій справі до Євросуду буде відразу визнана цією судовою інстанцією неприйнятною відповідно до статей 34, 35 Європейської Конвенції про захист прав людини. Будь–які інші спроби товаришки Вітренко «реанімувати» цю справу мають бути «поховані» всіма судами, включно з Верховним Судом України. А якщо ще в якихось україноненависників виникне бажання оскаржити цей указ у судовому порядку, то українські суди мали би відразу відмовити цим особам у задоволенні їхніх позовів — у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду».
«Тож можна святкувати перемогу, — констатує Олекса Чорнота, — хоч вона з присмаком гіркоти. Бо в жодній державі світу не наважилися би оскаржувати в судах правові акти про визнання та вшанування борців за незалежність цих держав. Тільки в Україні знаходяться такі особи, та ще й з українськими паспортами. Важко навіть собі уявити, як би ставилось суспільство до таких осіб, скажімо в Ізраїлі, Польщі. А в Україні не лише дають змогу обливати брудом борців за її волю, а й дозволяють проклинати тих, хто поклав своє життя та здоров’я на вівтар незалежності України».
ВИГОДА ВІД ПРОЦЕСУ
Найважливіший результат цього судового процесу, кажуть юристи, — те, що суд постановив: «жодним судовим рішенням, у тому числі вироком Нюрнберзького трибуналу, діяльність перерахованих в указі формувань (зокрема, УПА, ОУН, «Карпатської Січі») засуджена як фашистська не була». І цей висновок суду можна тепер використовувати у боротьбі з тими українофобами, які стверджують протилежне.
Немає коментарів:
Дописати коментар