Історія одного козацького селища
Царичанка – селище міського типу, центр однойменного району наСічеславщині, розташована на правому березі мальовничої річки Орелі.Виникла Царичанка у ХVII ст. За часів гетьмана Івана Самойловича. У 1677 р.Царичанка згадується як сотенне містечко Полтавського полку. І досі зберігає назву Замка горішня частина Царичанки, яка була обнесена земляними валами. Не раз на цих укріпленнях точилися запеклі бої з татарами. У 1696 р. Царичанка, як і інші містечка по річці Орелі, зазнала нападутатарсько-турецької орди – її вщент зруйнували і спалили.
Під час походу Карла ХІІ на Полтаву в 1709 р. у містечку стояв російський гарнізон, який начисто розбили козаки кошового отамана Костя Гордієнка. З 1731 р. Царичанка ввійшла до Української укріпленої лінії, як одна з її фортець. У квітні 1736 р. тут розмістилася головна квартира російсько-української армії під командуванням графа Мініха, яка готувалась до приходу проти татар.
До 1764 р. Царичанка залишалася сотенним містечком Полтавського полку. Переважну більшість його населення становили реєстрові козаки. У вільний від військової служби час вони займалися землеробством, вирощуванням тютюну, бджільництвом, рибальством, торгівлею. Щорічно влітку в містечку збирався ярмарок, на якому тургували хлібом, худобою, шкірою, салом. З розвитком промислів та торгівлі збільшувалась кількість міщан, яки селилися на Подолі – торговельній слобідці Царичанки. Наприкінці ХVІІ ст.в Царичанці жило багато військових.
Однією з яскравих сторінок історії Царичанки було повстання пікінерськів полків. У жовтні 1769 р. повстали Донецький і Дніпровський (до складу якого входила Царичанка) пікінерські полки. Уряд кинув проти них регулярні війська. Проте згадки про це повстання довго жили у пам'яті народній, у переказах і піснях. У 1765 р. Царичанка відійшла до Новоросійської губернії, з 1775 до 1784 рр. вона була центром повіту з воєводською канцелярією в складі Азовської губернії. З 1802 р. Царичанка увійшла до складу Полтавської губернії як містечко Кобелякського повіту, а з 1816 р. її перевели на становище військового поселення.
Найважчим запитанням навіть для тих сільських голів, хто не звик розводити руки з єдиною на все відповіддю «немає, де знайти кошти для розвитку місцевої інфраструктури?». Цікавий творчий підхід з цієї точки зору вирізняє Царичанську селищну раду, єдину самодостатню в Царичанському районі.
На обласному конкурсі місцевого самоврядування ще 2010 р. Царичанськаселищна рада нагороджена "Дипломом переможця" відзначено проект організації патріотичного виховання молоді на цінностях українського козацтва.
Дух українського козацтва – безмежна любов до України, взаємоповага і взаємодопомога, моральна і фізична стійкість супроти усіляких злигоднів, віра у власну перемогу – обов‘язково повинні передаватись від старших поколінь молоді. Звістка про майбутній осередок Січі радує і козаків Царичанського козачого полку. У постанні майбутньої фортеці вони візьмуть безпосередню участь.
Царичанська селищна рада вже подала до проектної організації Січеслава (Дніпропетровська) заявку на розробку проекту "Козацька фортеця – Січ".Від козаків було висловлене побажання – щоб були кузня, смуга перешкод для козачат, де вони робитимуть вправи на силу і витривалість, майданчик для кінних вправ. Є лише застереження з приводу того, що до пагорба козацької фортеці впритул підходять повеневі орільські води. Та з огляду на умову, що майбутня Царичанська Січ має бути лише на території селищної ради. А славними традиціями приорільський край, де межували Гетьманщина і славне Військо Запорозьке низове, надзвичайно багатий.
За матеріялами carichanka.at.ua
Nаціональна Ініціатива: Історія одного козацького селища: Царичанка – селище міського типу, центр однойменного району на Січесла вщині , розташована на правому березі мальовничої річки Орелі....
Немає коментарів:
Дописати коментар