Януковичу запропонували політтехнологічний секонд-хендМатеріал надано виданням Comments.uaРоздрукувати
Як писали «Коментарі», Конституційна асамблея, указ про формування якої Янукович підписав у вівторок, запропонує обирати президента в парламенті. Для чого може бути
використаний досвід Молдови, де президент обирається таємним голосуванням у парламенті і при цьому має широкі повноваження, аж до розпуску самого парламенту. Є, правда, один нюанс: з вересня 2009 року місцевий парламент не може обрати главу держави і за цей час в.о. президента встигли попрацювати три політики - більше року Міхай Гімпу, 2 дні Влад Філат і ось вже рік з гаком Маріан Лупу.Президент поки залишається прихильником всенародного обрання глави держави. Але не факт, що до 2015 року його не переконають обиратися по-молдавськомуЧи можливий такий або трохи видозмінений варіант в Україну? Відповідь на це питання лежить на поверхні, інакше навіщо створювати Конституційну асамблею, якщо а) президент за нинішньою Конституцією має дуже великі повноваження, проте у нього є серйозна проблема - треба всенародно переобиратися. У разі низького рейтингу отримати владу ще на 5 років без порушень і фальсифікацій - неможливо, б) будь-які зміни до Конституції - це дуже зручна політтехнологія, оскільки обговоренням «повітряних замків» можна зайняти значну кількість людей. У підсумку влада отримує той варіант Конституції, який їй вигідний, а інші або зараховують себе до співавторів, або, соромлячись, намагаються забути, що підносили патрони.
Нагадаємо, першою сторінкою в історії переписування Конституції став Кучмин референдум 2000 року, результати якого так і не були імплементовані парламентом.До слова, ідейним теоретиком того референдуму називають одного з нинішніх політтехнологів Банкової Юрія Левенця. Його вважали причетним і до іншого проекту переписування Основного Закону - політреформу 2004 року. Що ж, часи змінюються, а, здавалося б, списані в утиль технології знову стали в нагоді.
А те, що Конституційна асамблея - це надовго, підтвердили і в Адміністрації Президента. Колишня «помаранчева» юристка, а нині співробітниця АП Януковича Марина Ставнійчук розповіла про етапи непростого конституційного процесу, і дала зрозуміти: швидко - не буде. А швидко і не треба. Треба - правильно. З урахуванням політичної ситуації, особливо ближче до виборів 2015 року, коли і стане зрозуміло - обиратися на новий термін всенародно або ж у парламенті.
Тому під «правильно» слід розуміти не законний шлях внесення конституційних змін через парламент, а хитрий - через Конституційну асамблею. Для першого шляху необхідна конституційна більшість, отримати яке влада буде не так вже й просто. До речі, відреагували на заклик увійти в асамблею поки тільки у Віталія Кличка. Його «УДАР» запропонував колегам по опозиції виробити спільне рішення з цього приводу.Втім, вибір у опозиціонерів невеликий: проігнорувати президентське пропозиція означає на старті виключити себе з конституційного процесу і дати можливість владі «тушковать» собі конституційну більшість. Так що і «Батьківщина», і «Фронт змін», і «УДАР», і «Свобода» покочевряжатся, але в асамблею увійдуть. Потім будуть з неї виходити, потім знову входити ...
Звичайно, вони не можуть не розуміти, що їх використовують для легітимізації процесу як ширму для європейських інституцій. Так вже було при підготовці Мін'юстом виборчого закону. Нардеп Юрій Ключковський, якого підключили до розробки законопроекту, скаржився, що він і його колеги працювали даремно: у роботу все одно пустили текст, написаний в Мін'юсті. Але з іншого боку відмовити Януковичу вони теж не можуть. По-перше, асамблея для них не тільки шанс заявити про свої проекти Конституції (а таких, швидше за все, буде штук 10-15), а й отримати інформаційну майданчик. По-друге, завжди залишається надія, що політтехнологи, які задумали чергове переписування Конституції, десь помиляться. Як у квітні 2004 року, коли реформа Кучми з першого разу в Раді забуксувала, оскільки за неї банально не вистачило голосів ...
Як писали «Коментарі», Конституційна асамблея, указ про формування якої Янукович підписав у вівторок, запропонує обирати президента в парламенті. Для чого може бути
використаний досвід Молдови, де президент обирається таємним голосуванням у парламенті і при цьому має широкі повноваження, аж до розпуску самого парламенту. Є, правда, один нюанс: з вересня 2009 року місцевий парламент не може обрати главу держави і за цей час в.о. президента встигли попрацювати три політики - більше року Міхай Гімпу, 2 дні Влад Філат і ось вже рік з гаком Маріан Лупу.Президент поки залишається прихильником всенародного обрання глави держави. Але не факт, що до 2015 року його не переконають обиратися по-молдавськомуЧи можливий такий або трохи видозмінений варіант в Україну? Відповідь на це питання лежить на поверхні, інакше навіщо створювати Конституційну асамблею, якщо а) президент за нинішньою Конституцією має дуже великі повноваження, проте у нього є серйозна проблема - треба всенародно переобиратися. У разі низького рейтингу отримати владу ще на 5 років без порушень і фальсифікацій - неможливо, б) будь-які зміни до Конституції - це дуже зручна політтехнологія, оскільки обговоренням «повітряних замків» можна зайняти значну кількість людей. У підсумку влада отримує той варіант Конституції, який їй вигідний, а інші або зараховують себе до співавторів, або, соромлячись, намагаються забути, що підносили патрони.
Нагадаємо, першою сторінкою в історії переписування Конституції став Кучмин референдум 2000 року, результати якого так і не були імплементовані парламентом.До слова, ідейним теоретиком того референдуму називають одного з нинішніх політтехнологів Банкової Юрія Левенця. Його вважали причетним і до іншого проекту переписування Основного Закону - політреформу 2004 року. Що ж, часи змінюються, а, здавалося б, списані в утиль технології знову стали в нагоді.
А те, що Конституційна асамблея - це надовго, підтвердили і в Адміністрації Президента. Колишня «помаранчева» юристка, а нині співробітниця АП Януковича Марина Ставнійчук розповіла про етапи непростого конституційного процесу, і дала зрозуміти: швидко - не буде. А швидко і не треба. Треба - правильно. З урахуванням політичної ситуації, особливо ближче до виборів 2015 року, коли і стане зрозуміло - обиратися на новий термін всенародно або ж у парламенті.
Тому під «правильно» слід розуміти не законний шлях внесення конституційних змін через парламент, а хитрий - через Конституційну асамблею. Для першого шляху необхідна конституційна більшість, отримати яке влада буде не так вже й просто. До речі, відреагували на заклик увійти в асамблею поки тільки у Віталія Кличка. Його «УДАР» запропонував колегам по опозиції виробити спільне рішення з цього приводу.Втім, вибір у опозиціонерів невеликий: проігнорувати президентське пропозиція означає на старті виключити себе з конституційного процесу і дати можливість владі «тушковать» собі конституційну більшість. Так що і «Батьківщина», і «Фронт змін», і «УДАР», і «Свобода» покочевряжатся, але в асамблею увійдуть. Потім будуть з неї виходити, потім знову входити ...
Звичайно, вони не можуть не розуміти, що їх використовують для легітимізації процесу як ширму для європейських інституцій. Так вже було при підготовці Мін'юстом виборчого закону. Нардеп Юрій Ключковський, якого підключили до розробки законопроекту, скаржився, що він і його колеги працювали даремно: у роботу все одно пустили текст, написаний в Мін'юсті. Але з іншого боку відмовити Януковичу вони теж не можуть. По-перше, асамблея для них не тільки шанс заявити про свої проекти Конституції (а таких, швидше за все, буде штук 10-15), а й отримати інформаційну майданчик. По-друге, завжди залишається надія, що політтехнологи, які задумали чергове переписування Конституції, десь помиляться. Як у квітні 2004 року, коли реформа Кучми з першого разу в Раді забуксувала, оскільки за неї банально не вистачило голосів ...
Немає коментарів:
Дописати коментар