Сторінки

четвер, 8 серпня 2013 р.

Великий та забутий козак і син України


               

    Від голоду помер Піддубний Іван Максимович - український спортсмен-борець; шестиразовий чемпіон світу з боротьби (Париж, Мілан, Франкфурт, Нью-Йорк) 8 серпня 1949 р. у Єйську. На скромному надгробку Івана Піддубного, поставленому за допомогою влади США, на тумбі поєднані разом гиря, книга й ліра, а слова «Хахол, Петлюровец» вибито поряд із офіційним написом: «Здесь русский богатырь лежит»…    
   Чиїх же батьків ми діти? Він прийшов у світ 26.09 (08.10) 1870 р. у с. Красенівці (Богодухівці) Золотоніського р-ну, Черкаської обл. у багатодітній родині селянина. Козацький рід батька славився силачами, а материн теж козацький рід Науменків – довгожителями.
  У 18 років пішов на заробітки, працював вантажником у Севастополі в фірмі “Лавас”, у 1895 році фірма переїхала до Феодосії, де Піддубний самотужки займався силовим спортом і гімнастичними вправами; вперше вийшов на килим цирку, що прибув сюди на гастролі. З 1898 року повернувся до Севастополя, вступив до трупи місцевого цирку Труцці, почав виступати у цирках як атлет-гирьовик і професійний борець (російська боротьба на поясах). Виступав у київському цирку Якима Нікітіна. У Київському клубі атлетів з 1903 року захопився класичною французькою боротьбою. Об’їздив з гастролями багато міст України, Поволжя, Кавказу, Сибіру. Вступив до Петербурзького атлетичного товариства, від якого брав участь у чемпіонаті світу в Парижі, де програв Раулю ле Буше, який вдався до заборонених прийомів. Наступного року на Міжнародному чемпіонаті в Москві в цирку Генізеллі блискуче переміг Рауля де Буше. 
   За 4 роки (1905-1909) шість разів ставав чемпіоном світу з боротьби. Перший раз став ним у Парижі в 1905 році. Потім Італія, Алжир, Бельгія, Німеччина. 
   1906 – 1907 року в Галичині відбулися маневри царської гвардії, після чого були влаштовані спортивні змагання, на які запросили й Івана Піддубного. Він переміг усіх силачів-гвардійців. 
  Великий князь Ніколай Ніколаєвич запитав борця, який орден він бажав би отримати від царя. - Орден Тараса Шевченка, Ваша Високість, якщо такий уже є. 
  1907 року у Відні Іван Піддубний вчетверте став чемпіоном світу з боротьби, а 1908 і 1909 року у Парижі та Франкфурті ще двічі підтвердив свою світову першість. 
  Після цього Іван Піддубний поїхав до рідного села, одружився, купив невеликий будинок і зайнявся сільським господарством. Та у 1920 р. дружина поїхала з іншим і великий спорт знову покликав атлета. Він переміг у змаганнях у Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, Сан-Франциско, Лос-Анджелесі. За 4 десятки літ Піддубний не програв жодного чемпіонату, побував у гастролях за кордоном у 50 містах, 14 країнах світу. 
Один поєдинок із Василем Куценком зафіксував “нічию”.    Подолянин із с. Петрашівки виступав у цирках Бельгії, Італії, Туреччини. До його програми входили такі номери: людина-міст, коли по платформі, яку він тримав на собі, проїздили вантажні й легкові авто з пасажирами. На грудях Куценка молотобійці розколювали кам’яні брили масою до 50 пудів. У 70 років Куценко ще згинав підкови пальцями, а прожив 90. 

У 1939 році Іван Максимович удостоївся звання «Заслужений артист РРФСР». 
  Піддубний не залишав спорту, суворо дотримувався режиму тренування, за будь-яких умов сповідував чесність і справедливість у двобоях. З 1922 року Піддубний мав другий шлюб, власний будинок у Єйську, прожив там доволі довго. У його помешканні над канапою висів олійний портрет Шевченка, обрамлений лавровим вінком, а під ним на полиці стояли різні видання “Кобзаря”. На запитання, навіщо йому стільки, він відповідав: - Я вірю в Бога, а святих не знаю, тож замість них “Кобзаря” тримаю. 
    1937 року Івана Максимовича злапало НКВС у Ростові, як він казав «за паспорт». Піддубний отримав паспорт, у якому прізвище було записано через «о», а не через «і», і написано «руський». Борець попросив зробити зміни, але отримав відмову. Не довго думаючи, власноруч пише «І» замість «о», перекреслює «руський», пише українець. Піддубного довго допитували із застосуванням електропаяльника, вимагаючи адреси закордонних банків і номери рахунків. 
   Під час війни борець зустрів німця – начальника порту, свого давнього шанувальника. З того часу йому привозили додому обід із офіцерської їдальні. 
   Радянські «добродії» сигналізували «куди треба», що Піддубний брав подачки від фашистів. Останні роки Іван Максимович Піддубний провів у тяжких матеріальних умовах, переслідувався за українську свідомість, 

помер у м. Єйськ, Краснодарський край, Росія
Орден Леніна не знімав і при німцях 
.





Немає коментарів:

Дописати коментар