Цього літа у складі делегації від нашого міста я їздив до Харкова під апеляційний суд, де розглядалася справа Юлії Тимошенко. Люди почали збиратися у сквері навпроти ще з 8-ї ранку, хоча мітинг було заявлено на 10-ту. Людей зібралося тисяч п»ять майже з усіх областей Цетральної, Південної і Східної України. Оплесками зустрічали найчисленнішу делегацію із Луганської області.
Але у скверику були не тільки прихильники Юлії Володимирівни – керівництво міста пригнало сюди і бюджетників: робітників культури, освіти, охорони здоров»я. Жінки стояли похмурі і ховали погляди від приїжджих гостей.
- Ми не з доброї волі, - каялися вони, коли ми підходили і питали, що поганого зробила їм Юля.
Були молоденькі дівчатка з чорними футболками на плечах, вони їх накинули, хоча мусили надіти. На футболках надруковано «Юля – вор». Я підійшов до них, сфотографував і сказав, що розміщу фотки у неті. Вони бігли за мною і просили, щоб я їх не ганьбив.
Площа навкруг суду була обгороджена автобусами і міліціянтами. Стояли 2 авто з потужними гучномовцями. Недалеко від мене припар кувався мікроавтобус і з нього вийшов народний депутат України Сергій Володимирович Пашинський і почав із своїми помічниками розвантажувати апаратуру для підсилювання звуку. Звідкілясь налетіла ватага бритоголових і почали бити депутата і його оточення, відбирати ящики. Усі, хто був неподалік,кинулися на підмогу Пашинському. Міліція, яка перебувала поруч, не реагувала. Я вперше бачив, щоб громадський порядок охороняли міліціянти із званнями не нижче капітана, були навіть полковники…Я підбіг до них і почав кричати, звинувачуючи у бездіяльності.
Апаратуру ми відвоювали і установили біля фонтану посередині скверу. Почався мітинг, зазвучав гімн України. Ви думаєте, що хоч один із міліціонерів узяв під козирок, як це передбачає їхній устав?
І в цей момент з потужних гучномовців загриміла музика, заглушаючи Гімн. Мало того, їм здалося, що однієї машини-глушилки не достатньо. Вони вигнали другу поближче до мітингуючих, і потужні пісні розважали «прибічників» чинної влади. Я бачив, як одна із них плакала. А машину було оточено подвійним кільцем ментів.
Бритоголові рвалися до сцени, але «жива» огорожа із молодих чоловіків не підпускала їх і близько. І що? Вони почали закидати виступаючих «гранатами» із зеленки і синьки. Багатьом мітингуючим зіпсували святковий одяг. Увесь у зеленці був і легендарний харківський трубач Костянтин Олійник.
Не знаю, хто ці хулігани. Мені пояснили, що ними керує мер Харкова Кернес. Пізніше я підійшов до однієї із їхніх групок.
- Хто ви і навіщо таке робите?
- Ми –курсанти МВД, - ніяковіючи відповів один із них, - виконуємо наказ. Нас навчають, що народу не існує, є натовп, і з ним потрібно «спілкуватися» саме таким методами.
У цей час сторонні звуки посилилися. Я обернувся і побачив, що почав працювати величезний фонтан за спинами виступаючих…
Я завжди заздрив тим митцям, які уміють творити чудові твори: чи то пензлем, чи словом, чи звуком. Але як не позаздрити тупості харківської влади і керівництва харківської міліції? Кернес надалі зможе заснувати школу передового досвіту тупості. А, може, навіть одержить орден від гаранта. Як не позаздрити?
Народні депутати вимагали від Генеральної прокурори притягнути до кримінальної відповідальності керівників Харківського обласного та міського управлінь внутрішніх справ Віктора Козицького і Ігоря Болюха «за організацію побиття народних депутатів за допомогою злочинних елементів».
Сергій Пашинський наголосив, що «посадові особи харківської міліції мають понести відповідальність за те, що за допомогою бандитів сьогодні зранку перед початком судового засідання у справі Юлії Тимошенко організували та особисто контролювали побиття народних депутатів, а також прихильників лідера опозиції, які зібралися на площі перед судом».
«Ми переконані, що якщо не Пшонка, то інший Генеральний прокурор відправить цих злочинців у погонах туди, де їм місце», - наголосив народний депутат.
Народних депутатів у прокуратурі не почули… Пізніше зеленкою було облито Сергія Власенка. Форбою обливали людей і на мирних мітингах у інших містах. Що далі? Будемо надіятися, що «добровільні помічники влади» не застосують сірчану кислоту.
Валерій Терзі
Немає коментарів:
Дописати коментар